Рішення № 140952405, 20.10.2026, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/4458/25

Провадження по справі № 2/129/778/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Капуша І.С.,

заочно розглянувши без участі сторін та їх представників в місті Гайсині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

Установив:

08.12.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» через систему «Електронний суд» звернулося до Гайсинського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.03.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 3561382 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

Позивач зазначає, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання, перерахувавши відповідачу кредитні кошти на банківську картку, зазначену ним під час оформлення кредитного договору.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Позивач стверджує, що 26.10.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК Профіт» укладено договір відступлення прав вимоги № 26102023, відповідно до якого останнє набуло право вимоги за кредитним договором відповідача.

У подальшому, 09.09.2025 року, між ТОВ «ФК Профіт» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладено договір факторингу № ДО-20250909/001, за умовами якого позивач набув право вимоги до відповідача.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3561382 від 28.03.2023 року становить 72 560,00 грн, із яких 15 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 57 560,00 грн заборгованість за процентами.

Посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору, позивач просить стягнути з нього заборгованість у розмірі 72 560,00 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 10.12.2025 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не подав, причин неявки суду не повідомив.

За таких обставин, враховуючи положення статей 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на звернення до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, у встановлений строк, а одностороння відмова від його виконання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом установлено, що 28.03.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3561382 в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 15 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

На підтвердження укладення договору та виконання первісним кредитором своїх зобов`язань позивачем надано копію кредитного договору з додатками, документи щодо його укладення в електронній формі, підтвердження перерахування кредитних коштів та розрахунок заборгованості.

Разом із тим предметом доказування в цій справі є не лише обставини укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та наявності заборгованості, а й належність позивачу права вимоги за відповідним кредитним зобов`язанням.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, особа, яка звертається до суду з вимогою про стягнення кредитної заборгованості як новий кредитор, повинна довести належними та допустимими доказами набуття права вимоги за конкретним кредитним зобов`язанням.

Судом установлено, що 26.10.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК Профіт» укладено договір відступлення прав вимоги № 26102023.

Відповідно до умов цього договору первісний кредитор передає новому кредитору права вимоги за кредитними договорами щодо боржників, визначених відповідним реєстром боржників.

Умовами договору передбачено порядок формування та передачі портфеля заборгованості, оформлення відповідного реєстру боржників, а також порядок оплати новим кредитором вартості відступлених прав вимоги.

Зокрема, за змістом пункту 6.2.3 договору перехід прав вимоги до нового кредитора пов`язаний із зарахуванням грошових коштів за портфель заборгованості в порядку, визначеному договором.

Отже, для підтвердження набуття ТОВ «ФК Профіт» права вимоги до ОСОБА_1 необхідно встановити як факт включення відповідного кредитного зобов`язання до складу відступлених прав вимоги, так і настання передбачених договором умов переходу таких прав.

Проте матеріали справи не містять реєстру боржників або витягу з нього до договору відступлення прав вимоги № 26102023 від 26.10.2023 року, у якому було б зазначено ОСОБА_1 та кредитний договір № 3561382 від 28.03.2023 року.

Таким чином, із наданих доказів неможливо встановити, що право вимоги за спірним кредитним договором входило до портфеля заборгованості, який передавався ТОВ «Лінеура Україна» на користь ТОВ «ФК Профіт».

Крім того, у матеріалах справи відсутні платіжні документи або інші належні докази, які підтверджували б здійснення ТОВ «ФК Профіт» оплати за договором відступлення прав вимоги № 26102023 від 26.10.2023 року відповідно до його умов.

Суд зазначає, що сама собою відсутність платіжного документа не в усіх випадках свідчить про ненабуття права вимоги, оскільки правові наслідки оплати визначаються умовами відповідного договору. Водночас у цій справі, з огляду на погоджений сторонами порядок переходу прав вимоги, відсутність доказів виконання умов щодо оплати має істотне значення для встановлення факту набуття новим кредитором відповідних прав.

Інших доказів, які б у своїй сукупності підтверджували перехід до ТОВ «ФК Профіт» права вимоги саме за кредитним договором № 3561382 від 28.03.2023 року, позивачем не надано.

Судом також установлено, що 09.09.2025 року між ТОВ «ФК Профіт» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладено договір факторингу № ДО-20250909/001.

На підтвердження цього правочину позивач надав копію договору факторингу, платіжну інструкцію від 17.09.2025 року про оплату ціни відступлення та витяг із реєстру боржників, відповідно до якого до складу відступлених прав вимоги включено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3561382 від 28.03.2023 року в розмірі 72 560,00 грн.

Однак сам факт укладення наступного договору факторингу та включення до його реєстру боржників відповідного кредитного договору не підтверджує безумовно, що ТОВ «ФК Профіт» раніше набуло це право вимоги від первісного кредитора.

За загальним правилом особа не може передати іншій особі більше прав, ніж належить їй самій.

Відтак для підтвердження належності права вимоги позивачу необхідним є встановлення безперервного переходу відповідного права від первісного кредитора до кожного наступного кредитора.

У цій справі належними та достатніми доказами не підтверджено першого переходу права вимоги за кредитним договором № 3561382 від 28.03.2023 року від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК Профіт».

Наданий позивачем витяг із реєстру боржників до договору факторингу від 09.09.2025 року підтверджує зазначення спірної вимоги в документах наступного відступлення, проте не усуває недоліків доказування попереднього набуття цієї вимоги.

За таких обставин суд не має достатніх підстав вважати доведеним факт набуття ТОВ «ФК «Сіті Колект» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3561382 від 28.03.2023 року.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статей 7680 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому обов`язок доказування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладається саме на позивача. Суд не може замість сторони збирати докази на підтвердження обставин, які вона зобов`язана довести, за винятком випадків, установлених процесуальним законом.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не означає визнання ним позовних вимог та не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, на які він посилається.

Заочний розгляд справи також не передбачає автоматичного задоволення позову та не змінює встановлених процесуальним законом правил доказування.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими судом.

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та достатніми доказами набуття ним права вимоги за кредитним договором № 3561382 від 28.03.2023 року.

Наявність документів щодо укладення кредитного договору, перерахування кредитних коштів відповідачу та розрахунку заборгованості сама собою не підтверджує права саме цього позивача вимагати виконання кредитного зобов`язання.

За відсутності належних доказів переходу права вимоги суд позбавлений можливості встановити порушення відповідачем цивільного права позивача, за захистом якого останній звернувся до суду.

У зв`язку із цим позовні вимоги ТОВ «ФК «Сіті Колект» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3561382 від 28.03.2023 року в розмірі 72 560,00 грн є недоведеними та задоволенню не підлягають.

При цьому суд зазначає, що відмова в задоволенні позову з наведених підстав не є встановленням факту відсутності кредитного зобов`язання відповідача перед первісним кредитором або іншою особою, яка належним чином набула право вимоги, а обумовлена саме недоведеністю належності спірного права вимоги позивачу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн відсутні.

Зазначені судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263265, 268, 273, 280282, 284 ЦПК України, статтями 15, 16, 512, 514, 517, 525, 526, 530, 626, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3561382 від 28.03.2023 року в розмірі 72 560,00 грн відмовити повністю.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте Гайсинським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 11, офіс 1.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: