Ухвала суду № 140952153, 26.10.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" жовтня 2026 р. Справа №918/938/26

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.07.2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено. Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА", що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських та інших фінансових установах, в межах суми 43620180,00 грн та накладено арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА", в межах суми 43620180,00 грн, зокрема на:

- Приміщення аптеки, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Степана Бандери, буд. 65, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 12 листопада 1997 року;

- Аптека розташована за адресою: м. Рівне, вул. Вербова, буд. 41Д, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 24 квітня 2007 року;

- Приміщення аптеки, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд. 69, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого КП "РМБТІ" 22 лютого 2001 року;

- Приміщення аптеки, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. В. Чорновола, буд. 17, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого КП "РМБТІ" 08 червня 1999 року.

ОСОБА_1 03.08.2026 року звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "ВІСА" про стягннення вартості частки учасника товариства, який вийшов зі складу учасників товариства, у розмірі 43620180,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.08.2026 року відкрито провадження у справі № 918/938/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" про стягнення 43620180,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.08.2026 року, залишеною без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 року, у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" про скасування заходів забезпечення позову у справі № 918/902/26 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.09.2026 року, залишеною без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 19.10.2026 року, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА" про зупинення провадження у справі - задоволено. Постановлено зупинити провадження у справі № 918/938/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "ВІСА" про стягнення вартості частки учасника товариства до набрання законної сили рішенням у справі № 918/957/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів, протоколу загальних зборів товариства та застосування наслідків недійсності правочинів.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.10.2026 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" від 28.09.2026 року про вжиття заходів зустрічного забезпечення - задоволено. Застостосовано заходи зустрічного забезпечення шляхом внесення позивачем - ОСОБА_1 на депозитний рахунок Господарського суду Рівненської області грошових коштів у розмірі 43620180,00 грн та встановлено ОСОБА_1 строк до "12" жовтня" 2026 року (включно) для внесення зустрічного забезпечення. Документи, що підтверджують внесення зустрічного забезпечення надати суду в строк до "14" жовтня" 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.10.2026 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" про вжиття заходів, пов`язаних із невиконанням заходів зустрічного забезпечення - задоволено. Судом постановлено скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 23.07.2026 року у справі № 918/902/26 про забезпечення позову до подання позовної заяви та скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.10.2026 року у справі № 918/902/26 про вжиття заходів зустрічного забезпечення.

22.10.2026 року до господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову відповідно до якої просить суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА", що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських та інших фінансових установах, в межах суми 43620180,00 грн; накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА", а саме: Аптека розташована за адресою: м. Рівне, вул. Вербова, буд. 41Д, що належить на праві приватної власності ТОВ виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 24 квітня 2007 року; розглянути цю заяву невідкладно, без повідомлення зацікавленої особи товариства.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач був учасником товариства з часткою в розмірі 45% статутного капіталу. Реалізувавши право на вихід із товариства без згоди інших учасників, передбачене статтею 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", позивач подав нотаріально засвідчену заяву про вихід, на підставі якої 10.03.2025 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено відповідні відомості. З цього моменту у товариства виник обов`язок виплатити позивачу вартість його частки, визначену виходячи з ринкової вартості сукупності часток усіх учасників пропорційно до розміру частки позивача. Згідно зі звітом про оцінку майна ПП "Експерт-Рівне-Консалт" № 260605/2 від 08.06.2026 р. ринкова вартість частки позивача становить 68889600,00 грн. Відповідач виплатив позивачу лише 25269420,00 грн, а у виплаті решти відмовив листом від 02.04.2026 р. № 78/26, посилаючись на власну оцінку частки в 500400,00 грн. Річний строк для розрахунку з учасником, що вийшов, встановлений законом про ТОВ, сплив, проте обов`язок відповідача залишився невиконаним у сумі 43620180,00 грн, яка становить ціну позову.

Позивач зазначає, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які отримані представником позивача (інформаційні довідки № 486884613 від 22.07.2026 р., № 494551162 та № 494552740 від 17.09.2026 р., № 494622800 від 18.09.2026 р.), встановлено, що протягом 2025 року та на початку 2026 року відповідач позбувся практично всіх належних йому об`єктів нерухомості. Відповідач відчужив нерухоме майно загальною вартістю 114634000,00 грн. У його власності залишилося єдине приміщення аптеки загальною площею 127,5 кв.м на вул. Вербовій, 41-Д в м. Рівне вартістю 7191000,00 грн, що більш ніж у шість разів менше ціни позову. Відтак арешт, накладений ухвалою від 23.07.2026 р. на приміщення на вул. Степана Бандери, 65, вул. Київській, 69 та АДРЕСА_1 , з самого початку не міг бути реалізований, оскільки на той момент ці об`єкти вже належали іншим особам. Усі зазначені правочини вчинено після 10.03.2025 р., тобто після виходу позивача з товариства, в період, коли у відповідача вже існував обов`язок виплатити позивачу вартість його частки і коли відповідач достеменно знав про розмір цього зобов`язання. Відчуження двох об`єктів на користь директора товариства, який як учасник із часткою 35% є особисто зацікавленим у невиплаті вартості частки позивача, має очевидні ознаки правочинів, спрямованих на виведення активів з-під можливого звернення стягнення. Водночас у межах розгляду питань щодо забезпечення позову відповідач стверджував про належність йому нерухомого майна загальною вартістю 121825000,00 грн, приховуючи від суду факт його відчуження.

Крім того, позивач вказує, що в усіх восьми аптеках у м. Рівне, в яких раніше здійснював діяльність відповідач, а саме на вул. Київській, 69, вул. Міцкевича, 34, вул. Степана Бандери, 65, вул. В`ячеслава Чорновола, 17, вул. Кулика і Гудачека, 38, вул. Вербовій, 41-Д, вул. Миколи Карнаухова, 31 та вул. Київській, 56-В, роздрібну торгівлю лікарськими засобами нині здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармзнахар". Позначення вивіски "ВІСА" з логотипом "VS", розміщене на фасадах аптек і на табличках ТОВ "Фармзнахар", є зареєстрованою торговельною маркою, яка належить саме відповідачу.

За твердженням позивача, відповідач здійснює послідовне виведення активів - нерухомого майна, товарних запасів, торговельного обладнання, клієнтської бази та грошових надходжень - з тим щоб у подальшому унеможливити виконання судового рішення.

22.10.2026 року до господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання відповідно до якого просить суд поновити провадження у справі № 918/938/26, зупинене ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.09.2026 р., для розгляду заяви позивача про забезпечення позову.

23.10.2026 року до господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА" надійшло заперечення відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні клопотання про поновлення провадження у справі № 918/938/26.

26.10.2026 року до господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА" надійшло заперечення відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі №918/938/26, а у разі прийняття рішення про задоволення заяви представника ОСОБА_1 та вжиття заходів забезпечення позову, застосувати зустрічне забезпечення шляхом зобов`язання позивача - ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Господарського суду Рівненської області грошові кошти в сумі 43620180,00 грн у п`ятиденний строк з дня постановлення ухвали.

26.10.2026 року до господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА" надійшла заява відповідно до якої просить суд долучити лист - відповідь приватного виконавця Сідоренко С.П. №102671 від 21.10.2026 р. щодо розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову та надати правову оцінку листу в ході розгляду заяви про забезпечення позову.

26.10.2026 року до господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі в яких зазначено, що нова заява не є тотожною попередній. Вона ґрунтується на обставинах, які стали відомі позивачу після постановлення ухвал від 23.07.2026 та 15.10.2026: повний обсяг відчуженої нерухомості встановлено з відомостей Державного реєстру речових прав, отриманих 17 18.09.2026, а переведення діяльності аптечної мережі на ТОВ "ФАРМЗНАХАР" зафіксовано 20 21.10.2026. Крім того, нова заява є вужчою за змістом: арешт нерухомості заявлено лише щодо одного об`єкта - аптеки на АДРЕСА_2 , оскільки решту об`єктів відповідач уже відчужив. Відповідач не довів ні ймовірності збитків від заходів забезпечення, ні їх розміру. Натомість вимога про внесення фізичною особою 43 620 180,00 грн - суми, що повністю дорівнює ціні позову, фактично позбавить позивача можливості захистити своє право та зробить забезпечення позову недосяжним, що суперечить принципам пропорційності та доступу до правосуддя.

Відповідно до ст. 230 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.

З огляду на зазначене, зважаючи на подану ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про поновлення провадження у справі для розгляду заяви про забезпечення позову та заяви про вжиття заходів зустрічного забезпечення.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Питання забезпечення позову, підстав його застосування та заходів врегульовано ст. 136-146 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 р. у справі № 914/1570/20).

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18, постанові Верховного Суду від 06.12.2023 р. у справі № 917/805/23.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 р. у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 р. у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 р. у справі № 916/2239/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі № 753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 р. у справі № 910/15328/23.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 р. у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 р. у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 р. у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 р. у справі № 925/1316/22.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

В кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 р. у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 р. у справі № 910/17599/23, від 21.03.2024 р. у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 р. у справі № 921/290/23.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 р. у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 р. у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 р. у справі № 904/4710/21.

Обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 р. у справі № 921/290/23, від 29.06.2023 р. у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 р. у справі № 906/1162/22.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 р. у справі № 754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим, за висновком Великої Палати Верховного Суду, є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Визначення таких понять, як арешт майна та заборона на відчуження майна, містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 р. у справі № 643/12369/19. Так, арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, а заборона на відчуження майна - перешкода у вільному розпорядженні майном. Арешт майна та заборона відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, які за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном.

У постанові від 19.12.2024 р. у справі № 910/6192/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 06.12.2023 р. у справі № 917/805/23.

При цьому можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22).

Обрання належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та, як наслідок, - ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 р. у справі № 904/2357/20).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути на момент виконання рішення.

Предметом позову з яким позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" визначено стягнення вартості частки учасника, який вийшов зі складу учасників товариства, у розмірі 43620180,00 грн.

Відповідно до інформаційних довідок № 486884613 від 22.07.2026 року, № 494551162 від 17.09.2026 року, № 494552740 від 17.09.2026 року та № 494622800 від 18.09.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ТОВ ВКФ "Віса" 25.07.2025 року, 17.11.2025 року, 03.03.2026 року здійснило відчуження щодо частини нерухомого майна, що підтверджує обґрунтованість заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Згідно довідки № 486884613 від 22.07.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нерухоме майно за реєстраційним номером 18637890, аптека за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Вербова, буд. 41Д, загальною площею 127,5, на підставі свідоцтва про право власності САВ № 076618 від 24.04.2007 року, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса", частка 1/1.

За таких обставин, подані до заяви докази в їх сукупності, дають підстави стверджувати, що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" має можливість в будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися майном на користь третіх осіб, що може призвести до неефективності судового рішення та неможливості його виконання (у разі задоволення такого позову).

Таким чином, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та спірне майно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про стягнення вартості частки учасника у розмірі 43620180,00 грн (у разі задоволення такого позову).

За умови неможливості встановити достатності чи недостатності грошових коштів, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" і знаходяться на його рахунках у банківських установах, для забезпечення виконання в майбутньому рішення суду про стягнення 43 620 180,00 грн, суд вважає за доцільне накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача саме у межах суми, яка достатня для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів.

При цьому, у суду відсутні докази щодо вартості належного товариству майна, що позбавляє можливості встановити перевищення вартості арештованого майна в межах заявлених позовних вимог у сумі 43 620 180,00 грн.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 року у справі № 908/2382/21 викладено:

"Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18."

Накладення арешту на грошові кошти та належне Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" на праві власності нерухоме майно в межах суми стягнення буде співмірним заходом забезпечення позову про стягнення з нього грошових коштів.

Отже, забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позову та товариство не матиме можливості в будь-який момент відчужити майно.

Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (збереження спірного об`єкта у відповідному правовому статусі) з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

За таких умов вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент звернення до суду стану, відтак відсутні підстави вважати, що права відповідача будуть порушені та недотриманий баланс інтересів учасників справи.

Вибраний заявником захід до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Віса", що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських та інших фінансових установах, а також на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Віса" в межах суми 43 620 180,00 грн, не суперечить зазначеним вище вимогам законодавства, є адекватним вимогам, на забезпечення яких він вживається. Такий захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності товариства, а спрямований саме на збереження майна Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Віса" в межах ціни позову до вирішення спору по суті та забезпечує збалансованість інтересів сторін.

Заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ ВКФ "Віса" та знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських та інших фінансових установах, а також на нерухоме майно ТОВ ВКФ "Віса" в межах суми 43 620 180,00 грн спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

За змістом ч. 5, ч. 6 ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У запереченні Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА" заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову а якому просить суд застосувати зустрічне забезпечення шляхом зобов`язання позивача - ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Господарського суду Рівненської області грошові кошти в сумі 43 620 180,00 грн у п`ятиденний строк з дня постановлення ухвали.

Клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення обґрунтоване тим, що ТОВ ВКФ "Віса" з часу застосування заходу забезпечення у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно, не може забезпечити придбання медичних препаратів, а використовує лише медичні препарати, що перебували на залишках, які на даний час не відповідають асортименту, що визначений вказаним договором з НСЗУ. Наказом Державного підприємства "Електронне здоров`я" №58 від 31.07.2026 р. "Про відключення електронної медичної інформаційної системи від ЦБД ЕСОЗ", ТОВ ВКФ "ВІСА" з 29.09.2026 р. відключено медичну інформаційну систему "ВІСА" від центральної бази даних електронної системи охорони здоров`я. Всі ці препарати на даний час зберігають за усною домовленістю керівника ТОВ ВКФ "ВІСА" на складі іншого суб`єкта господарювання. В середньому у місяць НСЗУ відшкодовувало 3364 (30278 / 9 = 3364) рецепти на суму 2972653,86 (26753884,77 / 8 = 2972653,86) грн. Таким чином, через неможливість виконання умов вказаного Договору та його можливе розірвання ТОВ ВКФ "ВІСА" можуть бути спричинені збитки в середньому в сумі 2972653,86 грн у місяць. А у разі анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю медичними препаратами, що є основним та єдиним діючим видом господарської діяльності Товариства, воно взагалі не зможе здійснювати роздрібну торгівлю медичними препаратами. Загалом, внаслідок вже діючого заходу забезпечення у вигляді арешту коштів ТОВ ВКФ "ВІСА" для суб`єкта господарювання вже настали вкрай суттєві незворотні негативні наслідки, які виразились у зниженні репутаційного рівня через накопичення заборгованості перед постачальниками медичних препаратів, а також можуть бути спричинені щомісячно збитки на загальну суму 43881978,45 грн (сума збитків, що можуть виникнути через псування медичних препаратів, у зв`язку із неможливістю забезпечення їх зберігання - 17343005,30 + сума коштів, які підприємство не отримає через можливе розірвання договору із НСЗУ - 2972653,86 + сума неотриманих коштів через неможливість виконання умов договорів з медичними закладами - 920526,93 + сума втраченого середнього доходу товариства - 22645792,36 = 43 881 978,45).

Питання зустрічного забезпечення врегульовано ст. 141 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову (ч. 2 ст. 141 ГПК України).

Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 141 ГПК України, розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення (ч. 5 та ч. 6 ст. 141 ГПК України).

Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.

На відміну від забезпечення позову, яке застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Окрім того, зустрічне забезпечення позову застосовується тільки у випадку забезпечення позову (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.07.2023 року у справі № 911/2797/22).

Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №646/6171/18, від 17.02.2021 у справі №760/19023/18, від 27.07.2021 у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021, від 12.09.2022 у справі № 911/172/22).

Під зустрічним забезпеченням слід розуміти спосіб гарантування відшкодування можливих збитків, які можуть бути заподіяні одній зі сторін господарського процесу забезпеченням позову. З огляду на те, що зустрічне забезпечення не може бути вжито господарським судом без застосування заходів забезпечення позову, зустрічне забезпечення позову є залежним від інституту забезпечення позову, тобто зустрічне забезпечення є складовою частиною інституту забезпечення позову.

Таким чином, під зустрічним забезпеченням позову слід розуміти механізм, що складається із тимчасових процесуальних дій господарського суду, що наділені обмежувальним характером для позивача і спрямовані на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, завданих забезпеченням позову.

Заходи до зустрічного забезпечення повинні бути співмірними із заходами забезпечення позову. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до зустрічного забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Звертаючись із клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення, відповідач просив вжити захід зустрічного забезпечення у вигляді внесення на депозитний рахунок Господарського суду Рівненської області грошових коштів у розмірі 43 620 180,00 грн, посилаючись на те, що застосовані заходи забезпечення позову унеможливлюють здійснення нормальної господарської діяльності ТОВ ВКФ "Віса" і вже призвело до виникнення заборгованості перед постачальниками продукції та орендодавцями, а також спричиняє істотні репутаційні втрати для підприємства. Крім того, заявник зазначає, що арешт грошових коштів робить неможливим виконання з його боку Договору про реімбурсацію № 0000-9М5М-М000, укладеного з Національною службою здоров`я України, а порушення аптечними установами зобов`язань за такою угодою може мати наслідком анулювання Ліцензії на роздрібну торгівлю лікарськими засобами.

Заявник вказує, що в силу укладеної з Національною службою здоров`я України угоди, товариство зобов`язане постійно мати в достатній кількості певні групи препаратів, однак з часу застосування заходу забезпечення у вигляді накладення арешту на грошові кошти, не може забезпечити придбання медичних препаратів, а використовує лише медичні препарати, що перебували на залишках, які на даний час не відповідають асортименту та кількості, що визначений вказаним договором. Медичні препарати, що перебували на залишках ТОВ ВКФ "Віса", на даний час зберігають за усною домовленістю керівника ТОВ ВКФ "Віса" на складі іншого суб`єкта господарювання.

При цьому, у ТОВ ВКФ "Віса" відсутні на залишку та можливості придбати немає медичних препаратів для лікування метаболічних, аутоімунних та запальних захворювань, онкологічних захворювань, глаукоми, серцево судинних та цереброваскулярних захворювань, цукрового діабету ІІ типу, бронхіальної астми, епілепсії/розладів психіки та поведінки, лікарських засобів для забезпечення лікування осіб у посттрансплантаційному періоді, медичних виробів для визначення глюкози, лікування для вагітних та породілей, медичних препаратів, визначених постановою КМУ №1380 від 03.12.2024, для лікування хвороби Паркінсона, що не відповідає вимогам пункту 3 Договору з НСЗУ.

Загалом, внаслідок вже діючого заходу забезпечення у вигляді арешту коштів ТОВ ВКФ "Віса" для суб`єкта господарювання вже настали вкрай суттєві незворотні негативні наслідки, які виразились у зниженні репутаційного рівня через накопичення заборгованості перед постачальниками медичних препаратів, а також можуть бути спричинені щомісячно збитки на загальну суму 43 881 978,45 грн (сума збитків, що можуть виникнути через псування медичних препаратів, у зв`язку із неможливістю забезпечення їх зберігання - 17343005,30 + сума коштів, які підприємство не отримає через можливе розірвання договору із НСЗУ - 2972653,86 + сума неотриманих коштів через неможливість виконання умов договорів з медичними закладами - 920526,93 + сума втраченого середнього доходу Товариства - 22 645 792,36 = 43 881 978,45).

На даний час ТОВ ВКФ "Віса" прийняте рішення про зупинення діяльності аптечних закладів (наказ №87/к від 25.09.2026). Також, загальними зборами ТОВ ВКФ "Віса" 23.09.2026 прийняте рішення (протокол 03/26) про зупинку аптек з 09-12 жовтня 2026 року, закриття і припинення ліцензійної діяльності, подання лікувальним установам про розрив (припинення) договорів по забезпеченню лікарськими засобами на пільгових умовах амбулаторних хворих з 01.10.2026, подання листів про розрив (припинення) договорів по маркетинговим послугам, подання листів про розрив (припинення) договорів постачання лікарських засобів, предметів медичного призначення ті інших товарів аптечного асортименту національним і регіональним дистриб`юторам та іноземних представництв виробників лікарських засобів та предметів аптечного асортименту, у зв`язку із зупиненням ліцензійної діяльності з обставин, які не залежать від дій товариства. Оскільки господарська діяльність ТОВ ВКФ "Віса" припинена та прийняте рішення про вихід із фарм бізнесу, вказаний договір із НСЗУ буде розірваний та у подальшому буде анульована ліцензія на роздрібну торгівлю лікарськими засобами.

За висновком суду, подані заявником докази в їх сукупності свідчать про існування обґрунтованих ризиків настання для відповідача негативних наслідків, а розмір можливих збитків в сумі 43881978,45 грн є цілком реальним та підтверджується належними та допустимими доказами.

В даному випадку вжиття заходів зустрічного забезпечення буде відповідати таким основним засадам господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість реального відшкодування збитків.

За таких обставин, за наявності обґрунтованих доводів існування реальних ризиків настання для відповідача негативних наслідків внаслідок вжитих забезпечувальних заходів, розмір яких підтверджено належними та допустимими доказами, суд вважає за можливе застосувати заходи зустрічного забезпечення, шляхом зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі суми заявленого позову - 43 620 180,00 грн.

Застосування заходів зустрічного забезпечення збереже баланс інтересів сторін та мінімізує можливі негативні наслідки на час вирішення спору в суді.

Відповідно до ч. 7 ст. 141 ГПК України, особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення (ч. 8 ст. 141 ГПК України).

Суд звертає увагу, що відповідно до згідно ч. 6 та ч. 7 ст. 142 ГПК України, у разі скасування зустрічного забезпечення грошові кошти, внесені особою на депозитний рахунок суду з метою зустрічного забезпечення, підлягають поверненню особі, яка здійснила таке зустрічне забезпечення, протягом п`яти днів з дня набрання законної сили ухвалою суду про скасування зустрічного забезпечення. У разі скасування заходів забезпечення позову з підстав, передбачених частиною тринадцятою статті 145 цього Кодексу, зустрічне забезпечення скасовується, якщо протягом двадцяти днів з дня постановлення ухвали суду про скасування заходів забезпечення позову жодною особою, права або охоронювані законом інтереси якої порушено вжиттям заходів забезпечення позову, не буде подано позов про відшкодування збитків в порядку, визначеному статтею 146 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, враховуючи, що судом розглянута по суті заява ОСОБА_1 про забезпечення позову та вирішено питання щодо зустрічного забезпечення (вирішено всі процесуальні питання для розгляду яких поновлювалось провадження у справі), провадження у справі підлягає зупиненню з підстав, викладених в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 09.09.2026 року у справі № 918/938/26.

Керуючись ст. ст. 136-141, 227, 229, 230, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Поновити провадження у справі № 918/938/26 для розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

2. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

3. Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА" (33027, м. Рівне, вул. Київська, буд. 69, код ЄДРПОУ 13988645), що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських та інших фінансових установах, в межах суми 43 620 180,00 грн (сорок три мільйони шістсот двадцять тисяч сто вісімдесят гривень 00 копійок).

4. Накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА" (33027, м. Рівне, вул. Київська, буд. 69, код ЄДРПОУ 13988645), в межах суми 43 620 180,00 грн (сорок три мільйони шістсот двадцять тисяч сто вісімдесят гривень 00 копійок), зокрема на: Аптека, розташована за адресою: м. Рівне, вул. Вербова, буд. 41Д, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 24 квітня 2007 року.

5. Дана ухвала відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.

6. Стягувачем за даною ухвалою є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

7. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА" (33027, м. Рівне, вул. Київська, буд. 69, код ЄДРПОУ 13988645).

8. Застосувати заходи зустрічного забезпечення шляхом внесення позивачем - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на депозитний рахунок Господарського суду Рівненської області (рахунок UA338201720355219002000006463; банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО: 820172; код ЄДРПОУ: 03500111; отримувач платежу: Господарський суд Рівненської області: 33013, м.Рівне, вул.Давидюка Тараса, 26-А) грошових коштів у розмірі 43 620 180,00 грн (сорок три мільйони шістсот двадцять тисяч сто вісімдесят гривень 00 копійок).

9. Встановити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) строк до "02" листопада 2026 року (включно) для внесення зустрічного забезпечення.

10. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) надати суду документи, що підтверджують внесення зустрічного забезпечення, у строк до "04" листопада 2026 року.

11. Ухвала набирає законної сили "26" жовтня 2026 року та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення. Ухвала може бути пред`явлена в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", в строк до "26" жовтня 2029 року.

12. Провадження у справі № 918/938/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "ВІСА" про стягнення вартості частки учасника товариства, зупинити до набрання законної сили рішенням у справі № 918/957/26.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Роман Романюк