Ухвала суду № 140952139, 26.10.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВА УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2026 р. м. Рівне Справа №918/614/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс"

до Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод"

про стягнення 227 856,85 грн,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" (відповідач) про стягнення 227 856,85 грн, з яких: 55 956,37 грн пені, 3 714,99 грн 3 % річних та 168 185,49 грн штрафу за договором поставки від 25.05.2023 № 25/05-2023.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 31.07.2024 позов задоволено частково, стягнуто з ДП "Зірненський спиртовий завод" на користь ТОВ "Агро Фелікс" 55 956,37 грн пені, 3 714,99 грн 3 % річних та 895,14 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 68 185,49 грн штрафу відмовлено.

22.08.2024 на примусове виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 31.07.2024 у справі № 918/614/24 видано відповідний наказ.

04.08.2026 від представника ТОВ "Агро Фелікс" надійшла заява про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Ухвалою суду від 14.09.2026 заяву ТОВ "Агро Фелікс" про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі № 918/614/14 задоволено та замінено сторону виконавчого провадження - боржника ДП "Зірненський спиртовий завод" його правонаступником - ТОВ "Технокомплектсервіс" у судовому наказі Господарського суду Рівненської області від 22.08.2024, виданому на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 31.07.2024 у справі № 918/614/24 про стягнення з ДП "Зірненський спиртовий завод" на користь ТОВ "Агро Фелікс" 55 956,37 грн пені, 3 714,99 грн 3 % річних та 895,14 грн судового збору.

15.09.2026 ТОВ "Агро Фелікс" звернулось до суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення (ухвалу) у справі № 918/614/24 в порядку статті 244 ГПК України, яким стягнути з ТОВ "Технокомплектсервіс" на користь ТОВ "Агро Фелікс" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом заяви про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні № 76642935 в межах справи № 918/614/24.

Ухвалою суду від 17.09.2026 розгляд вказаної заяви призначено на 26.10.2026.

У судове засідання 26.10.2026 представники сторін не з`явилися.

Суд, розглянувши заяву ТОВ "Агро Фелікс", вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 244 ГПК України зокрема унормовано, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).

Під час розгляду заяви про заміну сторони правонаступником заявником зазначено, що докази на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу будуть надані із врахуванням частини восьмої статті 129 ГПК України.

На підтвердження витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, заявником надано договір про надання правничої допомоги № 29/06 - 2 від 29.06.2026, 13.02.2026 (договір), укладений між ТОВ "Агро Фелікс" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Гармата енд Партнерс" (АО, виконавець), ордер серія ВС №485834 від 03.08.2026, Акт приймання - передачі наданих правничих послуг від 15.09.2026 № 3.

Судом установлено, що правничу допомогу позивачу за цим договором надавав адвокат Тарас Гармата, який діяв на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 21/3566 від 16.2.2026.

За пунктом 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець бере на себе зобов`язання надавати клієнту комплексну правову допомогу в обсягах, необхідних для забезпечення поточної господарської діяльності клієнта, а клієнт зобов`язується приймати та оплачувати ці послуги.

Умовами пункту 1.2. договору передбачено, що до переліку правової допомоги, що надається за цим договором, входить усні та письмові юридичні консультації з питань господарського, цивільного, трудового, податкового та інших галузей права, розробка, правовий аналіз (перевірка) та редагування господарських договорів, контрактів, угод та додатків до них, підготовка претензій, відповідей на претензії, адвокатських запитів, листів, заяв та інших документів правового характеру, представництво інтересів клієнта перед підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, а також перед органами державної влади та місцевого самоврядування, представництво та захист інтересів клієнта в судах усіх інстанцій (першої, апеляційної та касаційної), включаючи підготовку позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, відзивів, клопотань та інших процесуальних документів.

Розділом 3 договору передбачено, що вартість послуг за цим договором визначається за фактом їх надання на підставі підписаних сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг (залежно від обсягу фактично витраченого часу або за погодженими сторонами фіксованими ставками на окремі види робіт). Оплата за фактично надані послуги здійснюється клієнтом шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний звітний період.

Договір укладений на строк до 31.12.2026 та набирає чинності з моменту його підписання сторонам (пункт 5.1. договору).

Із фактичних обставин справи судом установлено, що у Акті приймання-передачі наданих правничих послуг від 15.09.2026 № 3 зазначено вид надання правничої допомоги, а саме формування пакету доказів, підготовка та подання заяви про заміну сторони (боржника) у справі № 918/614/24 - 8 000,00 грн, підготовка та подання додаткових пояснень щодо заперечень заінтересованої особи з правового аналізу обсягу правонаступництва - 4 000,00 грн, представництво інтересів заявника в судових засіданнях Господарського суду Рівненської області 07.09.2026 та 14.09.2026 - 8 000,00 грн, разом - 20 000,00 грн.

У зазначеному Акті вказано, що обсяг, якість та вартість наданих послуг повністю відповідають умовам договору, послуги надано вчасно та у повному обсязі.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя стаття 2 ГПК України).

Чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Отже, відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії виконання судових рішень.

Суд звертає увагу, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при вирішенні питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (постанови Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21, від 04.05.2023 у справі № 910/5911/22 , від 09.10.2024 у справі № 910/19949/23).

Оскільки вказані статті містяться в главі 8 «Судові витрати», яка є частиною розділу I «Загальні положення» ГПК України, що вказує на те, що правила зазначених статей стосуються усіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути.

Приписами частини другої статті 52 ГПК України унормовано, що усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами першою, другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Проте слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частинами шостою, сьомою, дев`ятою статті 129 цього Кодексу.

Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 129 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, під час розгляду заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні у цій справі проведено два судових засідання, у яких представник відповідача брав участь в режимі відеоконференції, позивачем підготовлено заяву про заміну сторони його правонаступником (3 стор.), додаткові пояснення у справі (7 стор.), дві заяви про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Слід зазначити, що не існує єдиного арифметичного алгоритму для визначення (обчислення) витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд повинен у кожному конкретному випадку, керуючись положеннями статей 126, 129 ГПК України, визначати розмір таких витрат та їх розподіляти, наводячи відповідні мотиви прийнятих рішень стосовно цих витрат.

Також варто зазначити, що вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, суд реалізує свої дискреційні повноваження, які жодним чином не порушують принципу свободи договору, оскільки такий принцип стосується лише його сторін, у цьому випадку позивача та адвоката (АБ). Право позивача на вибір адвоката є безумовним та ніким не заперечується. Заразом ТОВ "Технокомплектсервіс" не є стороною правочину та участі у досягненні домовленостей, у тому числі щодо розміру гонорару, не брав, а тому такий розмір підлягає оцінці та контролю з боку суду.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Ураховуючи наведене, оцінивши доводи заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, кількість підготовлених процесуальних документів і судових засідань, тривалість розгляду справи, виходячи з наведених критеріїв їх оцінки, суд дійшов висновку про стягнення з ТОВ "Техкомплектсервіс" на користь ТОВ "Агро Фелікс" 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою. В іншій частині заяви суд покладає такі витрати на позивача.

Керуючись статтями 126, 129, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" (04201, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, буд. 35, ідентифікаційний код 40943423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" (35500, Рівненська область, м. Радивилів, вул. Кременецька, 52, ідентифікаційний код 41684989) 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" (35500, Рівненська область, м. Радивилів, вул. Кременецька, 52, ідентифікаційний код 41684989).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" (04201, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, буд. 35, ідентифікаційний код 40943423).

Додаткова ухвала господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша, друга статті 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її)проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повна додаткова ухвала складена та підписана 27.10.2026.

Суддя О.Андрійчук