Рішення № 140952109, 22.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 Справа № 917/1738/23(917/1750/26)

м. Полтава

за позовною заявою Приватного підприємства "Сільськогосподарське приватне підприємство "РВД-Агро" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Яковенка Дмитра Едуардовича, вул. В. В`язуна, буд. 37, офіс 212, м. Полтава, 36008

до Головного управління ДПС у Полтавській області, вул. Європейська, буд. 4, м.Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 44057192

про витребування майна з чужого незаконного володіння

у межах справи про банкрутство №917/1738/23

за заявою Приватного підприємства "Транзитекспо", вул. Комарова, буд. 10, кім. 7, м.Полтава, Полтавська область, 36008, код ЄДРПОУ 31684595

до Приватного підприємства "Сільськогосподарське приватне підприємство "РВД-Агро", вул. Пушкіна, буд. 42, офіс 106, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 32546820

про банкрутство

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Данько М.С.

Учасники справи: згідно протоколу

Обставини справи: у провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа №917/1738/23 про банкрутство Приватного підприємства "Сільськогосподарське приватне підприємство "РВД-Агро".

Постановою Господарського суду Полтавської області від 22.10.2024 Приватне підприємство "Сільськогосподарське приватне підприємство "РВД-Агро" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Васіна Євгена Євгеновича.

Ухвалою суду від 10.11.2025 задоволено заяву арбітражного керуючого Васіна Євгена Євгеновича (вхід. №14201 від 06.11.2025) про дострокове припинення повноважень ліквідатора Приватного підприємства "Сільськогосподарське приватне підприємство "РВД-Агро" та відсторонено його від виконання повноважень ліквідатора.

Ухвалою від 09.12.2025 призначено ліквідатором Приватного підприємства "Сільськогосподарське приватне підприємство "РВД-Агро" (вул. Пушкіна, буд. 42, офіс 106, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 32546820) арбітражного керуючого Яковенка Дмитра Едуардовича (свідоцтво №2133 від 23.04.2024; адреса: 36008, м. Полтава, вул. Володимира В`язуна, буд. 37, офіс 212).

Під час перебування судді Паламарчука В.В. у відпустці 03.09.2026 ліквідатор Приватного підприємства "Сільськогосподарське приватне підприємство "РВД-Агро" арбітражний керуючий Яковенко Дмитро Едуардович звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (вхід. №1814/26 від 03.09.2026) про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 14.09.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 5 днів з дня вручення ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.

17.09.2026 від позивача надійшла уточнена позовна заява (вхід. №12495 від 17.09.2026) з доданими до неї документами, а також клопотання про залучення АТ КБ "ПриватБанк" до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 22.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №917/1738/23(917/1750/26). Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 22.09.2026 позивача зобов`язано надати письмові пояснення щодо визначення ціни позову, оскільки в уточненій позовній заяві ціна позову зазначена в розмірі 418 231,51 грн, тоді як у її прохальній частині заявлено вимогу про повернення коштів у сумі 416 564,00 грн, а також уточнити, чи заявляється до стягнення інфляційне збільшення в сумі 1 667,51 грн.

Вимоги ухвали суду в цій частині позивачем не виконано, відповідних письмових пояснень не надано.

Разом із тим у прохальній частині уточненої позовної заяви позивач просить витребувати грошові кошти саме в сумі 416 564,00 грн. Окремої вимоги про стягнення інфляційного збільшення в сумі 1 667,51 грн позивачем не заявлено.

З огляду на приписи статей 14, 237 Господарського процесуального кодексу України щодо розгляду справи в межах заявлених вимог суд дійшов висновку, що предметом розгляду в цій справі є вимога про витребування грошових коштів у сумі 416 564,00 грн. Зазначення в тексті уточненої позовної заяви ціни позову в розмірі 418 231,51 грн саме по собі не свідчить про заявлення додаткової позовної вимоги.

07.10.2026 від Головного управління ДПС у Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову (вхід. №13510 від 07.10.2026).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що спірні кошти зараховано на відповідний бюджетний рахунок та вони не перебували на рахунках Головного управління ДПС у Полтавській області. Крім того, за позивачем обліковується податковий борг у сумі 2 125 010,20 грн, тому відповідно до пункту 43.2 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково стягнутих коштів до повного погашення податкового боргу неможливе.

Водночас у відзиві відповідач зазначив, що питання повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань буде розглянуте після прийняття судом відповідного рішення у межах справи №917/1738/23 про банкрутство ПП "СПП "РВД-Агро".

07.10.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (вхід. №13513 від 07.10.2026).

Позивач зазначив, що спірні кошти не були добровільно сплачені на виконання податкового зобов`язання, а примусово списані з ліквідаційного рахунку банкрута внаслідок помилкового формування відповідачем платіжної інструкції. При цьому списана сума не була спрямована на погашення податкового боргу, а обліковується в інтегрованій картці платника податків як переплата.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві.

У судовому засіданні 22.10.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками справи докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

13.10.2023 уповноваженою особою Головного управління ДПС у Полтавській області на підставі пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України прийнято рішення №250/4-1631 "Про стягнення коштів з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу" на суму 601 607,00 грн.

Зазначене рішення прийнято після відкриття ухвалою суду від 10.10.2023 провадження у справі про банкрутство ПП "СПП "РВД-Агро" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

24.06.2026 Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано платіжну інструкцію №ЕПІ-1631-1305-002244081 на суму 416 564,00 грн, яка виконана в повному обсязі шляхом списання коштів із рахунку ПП "СПП "РВД-Агро", відкритого в АТ КБ "ПриватБанк".

У відзиві на позовну заяву Головне управління ДПС у Полтавській області зазначило, що вказану платіжну інструкцію було сформовано помилково в автоматичному режимі під час продовження випробування програмного забезпечення інформаційно-комунікаційної системи ДПС.

Отже, факт помилкового формування платіжної інструкції та списання з рахунку позивача грошових коштів у сумі 416 564,00 грн визнається відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Суд не має обґрунтованих сумнівів щодо достовірності та добровільності визнання відповідачем зазначених обставин.

Із відомостей інтегрованої картки платника податків убачається, що списані кошти зараховані на рахунок із податку на прибуток підприємств та обліковуються за ПП "СПП "РВД-Агро" як переплата в сумі 416 564,00 грн.

При цьому зазначені кошти не були спрямовані на погашення податкового боргу позивача. Сума недоїмки та пені після зарахування спірних коштів не зменшилася.

07.07.2026 ліквідатор ПП "СПП "РВД-Агро" звернувся до Головного управління ДПС у Полтавській області з вимогою №07-07-26/2857 про повернення на ліквідаційний рахунок підприємства-банкрута помилково списаних коштів у сумі 416 564,00 грн.

Того ж дня ліквідатор направив АТ КБ "ПриватБанк" запит №07-07-26/2861 щодо підстав та обставин проведення спірної платіжної операції, а 08.07.2026 звернувся до Головного управління ДПС у Полтавській області із запитом №08-07-26/2899.

У відповідь на звернення ліквідатора Головне управління ДПС у Полтавській області повідомило про наявність у ПП "СПП "РВД-Агро" податкового боргу та, посилаючись на положення пунктів 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України, зазначило про неможливість повернення коштів до повного погашення такого боргу.

Отже, вжиті ліквідатором заходи щодо позасудового повернення коштів результату не дали.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, зокрема спори про повернення майна боржника.

Згідно з частиною 1 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань, застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство. Протягом дії мораторію забороняється виконання вимог, на які він поширюється.

За змістом статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов`язаннями боржника, що виникли до відкриття ліквідаційної процедури, можуть бути пред`явлені та задоволені лише в межах ліквідаційної процедури.

Частиною 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження, формує ліквідаційну масу, очолює ліквідаційну комісію та розпоряджається майном банкрута.

Кошти, які перебувають на ліквідаційному рахунку банкрута, належать до його ліквідаційної маси та використовуються ліквідатором у порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у встановленій цією статтею черговості. Вимоги щодо сплати податків і зборів задовольняються у третю чергу.

Отже, задоволення вимог окремого кредитора за рахунок коштів ліквідаційної маси поза межами ліквідаційної процедури та встановленої законом черговості не допускається.

Спірне списання здійснено 24.06.2026, тобто після визнання ПП "СПП "РВД-Агро" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідач не довів, що списання коштів із ліквідаційного рахунку банкрута здійснено з дотриманням положень Кодексу України з процедур банкрутства або що спірна сума належить до витрат, безпосередньо пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури.

Навпаки, відповідач визнав, що платіжну інструкцію було сформовано помилково в автоматичному режимі.

Пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства.

Таким чином, питання стягнення податкового боргу з ПП "СПП "РВД-Агро" після відкриття провадження у справі про його банкрутство підлягає вирішенню з урахуванням спеціальних положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо посилання відповідача на пункт 43.2 статті 43 Податкового кодексу України суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з пунктом 43.2 статті 43 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на рахунок такого платника проводиться лише після повного погашення податкового боргу.

Разом із тим спірні кошти не були добровільно сплачені позивачем на виконання податкового обов`язку. Вони примусово списані з ліквідаційного рахунку банкрута внаслідок помилкового автоматичного формування платіжної інструкції контролюючим органом.

Крім того, спірна сума не була спрямована на погашення податкового боргу, а продовжує обліковуватися як переплата.

За таких обставин застосування пункту 43.2 статті 43 Податкового кодексу України як підстави для неповернення спірних коштів призвело б до фактичного вилучення коштів із ліквідаційної маси банкрута на користь окремого кредитора поза межами справи про банкрутство та поза встановленою статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства черговістю.

Тому посилання відповідача на наявність у позивача податкового боргу не спростовує обов`язку повернути до ліквідаційної маси кошти, помилково списані з ліквідаційного рахунку банкрута.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що спірні кошти не перебували на рахунках Головного управління ДПС у Полтавській області.

Саме відповідач сформував платіжну інструкцію та ініціював списання коштів із рахунку банкрута. Головне управління ДПС у Полтавській області здійснює облік спірної суми в інтегрованій картці платника податків та є контролюючим органом, уповноваженим ініціювати повернення коштів із бюджету.

Порядком інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 №60, передбачено формування контролюючим органом відповідного електронного висновку та його передачу органу Казначейства.

Отже, зарахування спірних коштів на казначейський рахунок не спростовує того, що порушення майнових прав позивача стало наслідком дій Головного управління ДПС у Полтавській області та що саме відповідач наділений повноваженнями щодо ініціювання їх повернення.

Крім того, відповідач у відзиві прямо зазначив, що питання повернення спірної суми буде розглянуте після прийняття судом відповідного рішення в межах справи №917/1738/23 про банкрутство ПП "СПП "РВД-Агро".

Щодо правової кваліфікації заявлених позовних вимог суд зазначає таке.

Позивач визначив заявлену вимогу як витребування майна з чужого незаконного володіння та посилався, зокрема, на положення статті 387 Цивільного кодексу України.

Водночас предметом вимоги є повернення безготівкових грошових коштів у конкретно визначеній сумі, які були списані з рахунку позивача без належної правової підстави.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб або наслідком події.

За змістом статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути його в натурі - відшкодувати його вартість.

При цьому посилання позивача на норму права, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не є підставою для відмови в позові.

Відповідно до принципу jura novit curia суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію правовідносин сторін та застосовує норми права, які регулюють такі правовідносини, не змінюючи при цьому предмета і фактичних підстав позову.

Правові підстави позову є правовою кваліфікацією викладених позивачем обставин, а тому незгода суду з наведеним позивачем правовим обґрунтуванням не є підставою для відмови у захисті порушеного права.

Надання судом іншої правової кваліфікації спірним правовідносинам не змінює предмета позову, оскільки фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога, та її кінцева мета залишаються незмінними - повернення до ліквідаційної маси ПП "СПП "РВД-Агро" грошових коштів у сумі 416 564,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що:

- платіжну інструкцію на суму 416 564,00 грн сформовано відповідачем помилково;

- кошти списано з ліквідаційного рахунку банкрута під час ліквідаційної процедури;

- списана сума не була спрямована на погашення податкового боргу позивача;

- кошти обліковуються в інтегрованій картці платника податків як переплата;

- законні підстави для подальшого утримання зазначених коштів поза межами ліквідаційної процедури відсутні;

- вимога ліквідатора про добровільне повернення коштів залишена відповідачем без задоволення.

Таким чином, спірні кошти вибули з ліквідаційної маси банкрута без належної правової підстави та підлягають поверненню позивачу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджуються належними та допустимими доказами, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у сумі 4 998,77 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 7, 41, 59, 61, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статтями 73 75, 86, 123, 129, 232 233, 236 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати з чужого незаконного володіння Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 44057192) на користь Приватного підприємства "Сільськогосподарське приватне підприємство "РВД-Агро" (вул. Ю. Матвійчука, буд. 42, офіс 106, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 32546820) грошові кошти в розмірі 416 564,00 грн.

3. Стягнути з Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 44057192) на користь Приватного підприємства «Сільськогосподарське приватне підприємство "РВД-Агро" (вул. Ю. Матвійчука, буд. 42, офіс 106, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 32546820) 4 998,77 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 27.10.2026.

Суддя Паламарчук В.В.