Ухвала суду № 140952065, 26.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

26.10.2026 Справа № 917/2041/26

м. Полтава

Суддя Солодюк О.В., розглянувши матеріали заяви Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" про забезпечення позову (вхід. № 14201 від 21.10.2026) по справі № 917/2041/26

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36029

до Полтавської міської ради, вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

21.10.2026 (вхід. № 2114/26) Приватне акціонерне товариство «Полтавський турбомеханічний завод» (далі позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської міської ради (далі відповідач) про визнання незаконним та скасування пункту 10 рішення від 21.04.2026 «Про надання земельних ділянок в оренду та укладення договорів оренди землі на новий строк АТ «Полтавський турбомеханічний завод» та ТОВ «Укртехносинтез»» у частині його застосування до позивача (далі Рішення).

Разом із позовом 21.10.2026 (вхід. № 14201) Приватне акціонерне товариство «Полтавський турбомеханічний завод» подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

- Забезпечити позов шляхом заборони Полтавській міській раді (код ЄДРПОУ 24388285; 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36) самостійно або із залученням її виконавчих органів чи структурних підрозділів, з дня постановлення ухвали про забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким буде закінчено розгляд цієї справи, вчиняти дії з реалізації пункту 10 рішення Полтавської міської ради від 21.04.2026 «Про надання земельних ділянок в оренду та укладення договорів оренди землі на новий строк АТ «Полтавський турбомеханічний завод» та ТОВ «Укртехносинтез»», а саме здійснювати нарахування орендної плати та направляти платіжні вимоги (рахунки) Приватному акціонерному товариству «Полтавський турбомеханічний завод» (код ЄДРПОУ 00110792; 36029, м. Полтава, вул. Зіньківська, 6) щодо сплати орендної плати за земельну ділянку загальною площею 15,9147 га, кадастровий номер 5310136700:08:001:0109, за адресою: м. Полтава, вул. Старокотелевська, 2, за період від 21.04.2026 року до укладення договору оренди цієї ділянки, використовуючи як самостійну підставу пункт 10 зазначеного рішення.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що предмет забезпечення стосується земельної ділянки комунальної власності загальною площею 15,9147 га, кадастровий номер 5310136700:08:001:0109, за адресою: м. Полтава, вул. Старокотелевська, 2 (далі Ділянка). На ній розташовані належні Товариству об`єкти виробничого комплексу. Строк попереднього договору оренди від 12.06.2020 року визначено до 12.06.2025 року, що підтверджується договором та витягом з Державного реєстру речових прав № 412349424 від 10.02.2025 року.

Пунктом 8 Рішення Ділянку надано Товариству в оренду строком на п`ять років. Пункт 10 передбачає: «Плата за користування земельними ділянками нараховується та стягується з дня прийняття цього рішення». Пунктом 11 рекомендовано у місячний строк укласти договори оренди, а пунктом 12 звернутися для державної реєстрації права користування. Отже, початок нарахування плати визначений датою 21.04.2026 року без врахування умови попереднього укладення нового договору.

У листі від 22.05.2026 року на звернення Товариства № 1504/26-1 Департамент земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради підтвердив прийняття пункту 8 Рішення і повідомив, що договір оренди Ділянки між відповідачем та Товариством не укладено. У листі від 17.08.2026 року № 01-04-01.2- 14/3067 Департамент повторно підтвердив відсутність чинного договору та саме з цієї причини не вбачав підстав для винесення питання про зміну фінансових умов користування Ділянкою на розгляд постійних комісій.

Виробничий комплекс на Ділянці зазнав пошкоджень унаслідок ударів 03.10.2025 року та 11.02.2026 року. Їх наслідки підтверджуються актом комісійного обстеження від 23.12.2025 року, витягом з Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна від 19.01.2026 року та актом про пожежу від 11.02.2026 року. Про зупинення ливарного виробництва на відповідних потужностях Товариство повідомило відповідача листом від 12.08.2026 року № 1208/26-1. Ці документи характеризують фактичний стан виробничого комплексу; обсяг можливого звільнення від плати не є предметом цієї заяви.

Підставою основного позову є визначення Полтавською міською радою самостійного початку нарахування орендної плати, хоча пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України пов`язує таке нарахування з договором оренди, а пункт 288.4 цієї статті передбачає встановлення розміру й умов внесення плати у договорі.

Проте оскаржуваний пункт 10 Рішення суперечить пунктам 288.1 та 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, оскільки встановлює нарахування орендної плати з дня прийняття рішення ради за відсутності укладеного договору оренди землі.

У цій справі заявлено немайнову вимогу про скасування частини Рішення. Тому необхідність забезпечення оцінюється передусім з огляду на можливість захистити права Товариства в межах одного провадження.

Ризик пов`язаний із прямим приписом пункту 10 Рішення про нарахування та стягнення плати з конкретної дати. Цей припис поширюється на Ділянку, хоча виконавчий орган відповідача після прийняття Рішення двічі підтвердив відсутність нового договору. Листування сторін не усунуло розбіжність між визначеним Радою початком нарахування плати та фактичним станом оформлення орендних відносин.

За таких обставин під час розгляду справи Полтавська міська рада може оформлювати нарахування та пред`являти до сплати орендну плату за період від 21.04.2026 року до укладення договору, використовуючи оскаржуваний пункт 10 як самостійну підставу. Саме ці дії позивач просить тимчасово обмежити. Підставою заяви є сукупність конкретного змісту Рішення, визначеного ним початку платежів та письмового підтвердження відсутності чинного договору.

Якщо до вирішення спору такі нарахування будуть реалізовані у платіжних вимогах або платежах, саме лише скасування пункту 10 не забезпечить автоматичного коригування вже пред`явлених сум чи повернення коштів. Для цього можуть знадобитися додаткові звернення та окремі провадження. Тимчасова заборона конкретних дій дасть змогу запобігти поширенню спірних наслідків Рішення та зберегти можливість ефективного захисту в межах цієї справи.

Тимчасова заборона відповідачу реалізовувати дію пункту 10 Рішення як самостійну підставу, безпосередньо пов`язана з предметом позову та спрямована на забезпечення ефективного захисту прав позивача в межах цього провадження без необхідності нових звернень до суду.

Запропонований позивачем захід співмірний основній вимозі. Позов стосується пункту 10 Рішення в частині його застосування до Товариства, а забезпечення охоплює лише Ділянку по вул. Старокотелевській, 2. Заборона обмежена платежами за період до укладення договору та використанням пункту 10 як самостійної підстави їх нарахування.

Захід має тимчасовий характер і не вирішує питання законності пункту 10, існування боргу, розміру платежів або права на пільгу. Тому він не є тотожним задоволенню позову в розумінні частини одинадцятої статті 137 ГПК України.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 ГПК України, а саме, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід враховувати зокрема, за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

В силу положень п.2 ч.1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України у якості одного з видів забезпечення позову господарським судом може бути застосовано заборона відповідачу вчиняти певні дії.

З точки зору законодавця, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі.

Системний аналіз приписів частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає суду підстави для висновку про те, що під час вирішення питання про необхідність забезпечення позову чи відмови у застосуванні цього заходу, відповідні заяви слід розглядати із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду; імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом відповідних заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальний захист порушених прав.

Обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Судом має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем реальних дій, спрямованих на подальшу неможливість захисту порушеного права позивача (наприклад укладення попередніх договорів, підготовка чи подання державному реєстратору документів для здійснення перереєстрації спірного об`єкта, поділ земельної ділянки, тощо).

Заходи забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову заявник вказує на те, що пунктом 8 Рішення Ділянку надано Товариству в оренду строком на п`ять років. Пункт 10 передбачає: "Плата за користування земельними ділянками нараховується та стягується з дня прийняття цього рішення". Пунктом 11 рекомендовано у місячний строк укласти договори оренди, а пунктом 12 - звернутися для державної реєстрації права користування. Отже, початок нарахування плати визначений датою 21.04.2026 року без врахування умови попереднього укладення нового договору.

За приписами процесуального закону особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем тих чи інших дій.

Відповідно до п.п.1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (п.1 ст.77 ГПК України).

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всупереч наведеним процесуальним нормам, у поданій заяві ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, посилаючись лише на факт можливості відповідачем вчиняти дії, а саме оформлювати нарахування орендної плати та пред"являти до оплати орендну плату з дня прийняття рішення ради (з 21.04.2026) за відсутності укладеного договору оренди землі до його укладення.

Заявником документально не підтверджено вчинення Полтавською міською радою зазначених дій на виконання п. 10 рішення від 21.04.2026 «Про надання земельних ділянок в оренду та укладення договорів оренди землі на новий строк АТ «Полтавський турбомеханічний завод» та ТОВ «Укртехносинтез» (нарахування позивачу орендних платежів з 21.04.2026 р.; виставлення рахунків на оплату; пред"явлення претензій, тощо).

Отже, заявником не доведено, що існує реальна загроза невиконання рішення суду у разі задоволення позову у даній справі і що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи те, що у поданій заявником заяві про забезпечення позову не наведено обґрунтованих мотивів та посилань на докази вчинення Полтавською міською радою дій щодо виконання п. 10 рішення від 21.04.2026, а в заяві позивач посилається лише на можливість вчинення відповідачем таких дій, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вказане не позбавляє заявника права на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову за наявності нових обставин та доказів на підтвердження їх існування.

Керуючись ст. 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханійчний завод" про забезпечення позову (вхід. №14201 від 21.10.2026) відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Солодюк О.В.