Ухвала суду № 140951578, 27.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.10.2026 Справа№914/3318/26

Суддя І. Б. Козак,

розглянувши заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростар Юг», м.Іршава Хустського р-ну Закарпатської обл.,

про забезпечення позову

у справі №914/3318/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростар Юг», м.Іршава Хустського р-ну Закарпатської обл.,

до відповідача: Приватного підприємства «Агрофірма Лугове», с.Лугове Золочівського р-ну Львівської обл.,

про: стягнення 7 014 009,1 грн.

ВСТАНОВИВ:

Через систему Електронний суд 27.10.2026 надійшла заява від ТОВ «Агростар Юг» про забезпечення позову (вх.№4980/26), у якій просить суд

1. Накласти арешт на грошові кошти Приватного підприємства «Агрофірма «Лугове», які перебувають на поточних, депозитних та інших рахунках у банках і інших фінансових установах, у межах ціни позову, що складає 7 014 009,1 грн.

2. Накласти арешт на рухоме та нерухоме майно Приватного підприємства «Агрофірма «Лугове» у межах ціни позову, що складає 7 014 009,1 грн.

Заява мотивована тим, що в провадженні суду знаходиться справа за позовом ТОВ «Агростар Юг» до ПП «Агрофірма Лугове» про стягнення 7 014 009,1 грн. Невжиття заходів забезпечення позову із високою ймовірністю істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду, що підтверджують такі обставини:

1) між сторонами існує реальний, документально підтверджений спір. Факт поставки товару та його вартість підтверджені первинними документами, підписаними та скріпленими печатками сторін (у тому числі самого відповідача), а факт часткової оплати його ж платіжною інструкцією. Тобто, відповідач визнав отримання товару, але не оплатив його, і заявлений до останнього позов спрямований на захист порушеного права продавця (позивача), а не на тиск на контрагента;

2) тривале та системне невиконання грошового зобов`язання. Відповідач, котрий був зобов`язаний здійснити 100% передоплату вартості поставленого на його користь товару, понад тринадцять місяців не сплачує 4 472 499,50 грн основного боргу. Така поведінка є достатньо обґрунтованим припущенням, що й після ухвалення рішення суду відповідач не виконуватиме його добровільно;

3) специфіка діяльності відповідача. Відповідач є сільськогосподарським товаровиробником, грошовий обіг якого має виражений сезонний характер. Зокрема, після реалізації врожаю на його рахунках акумулюються кошти, які згодом спрямовуються на орендну плату власникам земельних часток (паїв), оплату праці, придбання добрив, засобів захисту рослин, пального та насіння для наступного сезону тощо. Водночас, розгляд справи в порядку загального позовного провадження з урахуванням можливого апеляційного перегляду триватиме місяцями, тож без накладення арешту наявні зараз кошти із високою ймовірністю буде витрачено до набрання рішенням законної сили.

4) адекватність заходу забезпечення позову. Предметом позову є стягнення грошових коштів, тому арешт коштів відповідача безпосередньо пов`язаний із предметом спору і є найбільш прямим способом гарантувати виконання майбутнього рішення;

5) співмірність і баланс інтересів. Позивач просить накласти арешт на грошові кошти відповідача виключно в межах ціни позову (7 014 009,10 грн), тобто не охоплює кошти понад цю суму і не перешкоджає звичайній господарській діяльності останнього. Кошти залишаються у його власності та лише тимчасово знерухомлюються.

Наведені обставини, на переконання заявника, є достатньо обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позову.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, дійшов висновку про відмову в її задоволенні виходячи з наступного.

За приписами ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Перелік заходів забезпечення позову, викладений в пунктах 1-10 частини 1 ст. 137 ГПК України. Згідно п. 1 ч. 1 цієї статті позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно боржника, згідно з п. 2 ч.1 - забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідно до положень частин 5, 6 статті 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).

Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. ГПК України не визначає перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).

У статті 136 ГПК України визначено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

З огляду на викладене, заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, оскільки це гарантує, що вжиті заходи не виходять за межі спору, сприяють належному виконанню судового рішення і не створюють необґрунтованих перешкод для сторін у справі.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, а забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач звернувся до суду із матеріально-правовою вимогою про стягнення грошових коштів у розмірі 7 014 009,10 грн, у тому числі 4 472 499,50 грн заборгованості за поставлений товар, 447 249,95 грн штрафу, 1 499 049,97 грн пені, 146 836,22 грн 3% річних та 448 373,46 грн інфляційних втрат.

Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №26/02/2025 від 26.02.2025, згідно з яким позивач (продавець) зобов`язався передати у власність відповідача (покупця) хімічну продукцію, а останній, у свою чергу, прийняти такий товар та оплатити його вартість. Так, на виконання умов Специфікацій №5 від 02.09.2025 та №6 від 10.09.2025 до Договору позивачем було поставлено на користь відповідача гранульовані мінеральні добрива на загальну суму 5 262 499,50 грн, водночас, відповідач оплатив поставлений йому товар лише частково на суму 790 000 грн, у зв`язку з чим розмір основної заборгованості останнього перед позивачем становить 4 472 499,50 грн. Крім того, у зв`язку з порушенням строків оплати за поставлений товар позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 447 249,95 грн штрафу, 1 499 049,97 грн пені, 146 836,22 грн 3% річних та 448 373,46 грн інфляційних втрат.

Як на підставу для забезпечення позову, позивач посилається на тривале невиконання відповідачем грошового зобов`язання та значний розмір заборгованості зумовлюють обґрунтовані побоювання позивача щодо можливості реального виконання майбутнього судового рішення.

Суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Дослідивши подані позивачем документи, судом встановлено, що до заяви не додано жодних доказів на підтвердження перебування чи відсутності у відповідача будь-яких активів (грошових коштів на рахунках, рухомого чи нерухомого майна).

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування реальних ризиків щодо можливого утруднення чи неможливості виконання рішення суду у цій справі, а також того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав, свобод та законних інтересів заявника або ускладнити ефективний захист порушеного права. Відтак, суд виснує, що відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

Суд зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з яким пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставин може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Заява позивача не містить доказів наявності фактичних обстави, що можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення.

Враховуючи зазначене суд виснує, що позивачем до заяви про забезпечення позову не додано необхідних доказів на підтвердження фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до правових висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те і на інше у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону (частині четвертій статті 137 ГПК України) стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

За таких обставин, заявником не надано суду переконливих доказів щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову.

На підставі викладеного, враховуючи, що заявником (позивачем) не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поданої ним заяви, а саме: існування на даний час конкретних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, у зв`язку з її необґрунтованістю та недоведеністю.

Враховуючи положення статті 129 ГПК України та Закону України «Про судовий збір», оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору, відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростар Юг» про забезпечення позову у справі № 914/3318/26.

2. Відповідно до ст.ст. 140, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст. 257 цього Кодексу.

Суддя Козак І.Б.