Рішення № 140951526, 27.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 Справа № 914/2551/26

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфералайн ЛТД», м.Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг», с.Кротошин Львівського району Львівської області,

про стягнення 299 133,62 грн. заборгованості.

Суддя Б. Яворський.

Справа розглядалася без виклику учасників процесу.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфералайн ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг» про стягнення 299'133,62 грн. заборгованості за договором поставки №2026-02-39286 від 13.02.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12.08.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику представників сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомлено сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Після відкриття провадження у справі суддя встановив, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст.164 ГПК України, тому ухвалою від 20.08.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк з дня вручення ухвали суду на виправлення допущених недоліків. Ухвалою від 26.08.2026 суд продовжив розгляд справи, оскільки позивач усунув недоліки. Ухвала була надіслана сторонам засобами електронного зв`язку, докази про що знаходяться в матеріалах справи.

26.10.2026 позивач подав заяву та інформував суд, що заборгованість не погашена і він підтримує позов.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив договірні зобов`язання у частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 280658,57 грн. За неналежне виконання договірних зобов`язань позивачем нараховано 16803,88 грн пені та 1671,17 грн 3% річних, які також просить стягнути з відповідача.

Аргументи відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, доказів спростування наведених позивачем обставин до матеріалів справи не надав.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 та ч.8 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.

З моменту відкриття провадження у справі минуло більше 30 днів, відповідач повідомлявся про наявність даного спору, однак відзиву на позовну заяву не подав. Зважаючи на це суд розглянув справу за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

13 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сфералайн ЛТД» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг» (покупець) укладено договір поставки №2026-02-39286, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується систематично постачати і передавати у власність покупцю товар передбачений у рахунку-фактурі або специфікації, на підставі яких буде здійснюватися відвантаження товару та які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

За умовами п.5.1 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у рахунку-фактурі або специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

Покупець зобов`язаний оплатити вартість товару, вказану у відповідному рахунку-фактурі, протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження товару, що зазначається у відповідній видатковій накладній, підписаній сторонами (п.6.2 договору).

Пунктом 7.3 договору визначено, що перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткової накладної, згідно якої товар відпускається покупцю.

Згідно з п.9.2 договору належним та достатнім підтвердженням передачі товару за кількістю є підписання сторонами відповідної видаткової накладної у день такої передачі. Обов`язок і ризики щодо перевірки належної кількості товару при його передачі/відвантаженні, відповідно до укладених специфікацій, додатку до договору або рахунку-фактури, виставленої постачальником, у порядку передбаченому цим договором, несе покупець. При цьому, покупець не може безпідставно відмовитися від підписання відповідної видаткової накладної, умови поставки якого належним чином узгоджені сторонами, та зобов`язується утриматися від будь-яких несумлінних чи інших дій, що можуть поставити під ризик належне виконання постачальником своїх обов`язків та реалізації його прав за цим договором.

Термін дії даного договору погоджений сторонами у розділі 10 договору.

У відповідності до п. 12.2 договору покупець за цим договором несе відповідальність за несплату товару у зазначений у цьому договорі строк у вигляді пені - в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше ніж 10% від вартості поставки. Датою розрахунку є дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

Позивач зазначає, що на виконання умов укладеного договору він у травні 2026 року здійснив поставку товару на загальну суму 330758,57 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними № 38233 від 25.05.2026 на суму 238371,36 грн та № 38725 від 27.05.2026 на суму 92387,21 грн. Видаткові накладні підписані відповідачем без зауважень, проте товар оплачений відповідачем частково, на суму 50100,00 грн, залишок заборгованості складає 280658,57 грн.

Позивач стверджує, що відповідач порушив свої зобов?язання за договором, остаточні розрахунки за товар не провів. За неналежне виконання договірних зобов`язань позивачем нараховано 16803,88 грн пені та 1671,17 грн 3% річних, які просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Договір відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки № 2026-02-39286 від 13.02.2026. Доказів розірвання договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач зазначає, що він у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За умовами укладеного договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем не пізніше 14 календарних днів з моменту відвантаження товару (п.6.2).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачу у травні 2026 року був відвантажений товар на загальну суму 330758,57 грн. Відповідач прийняв поставлений позивачем товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та підтверджує факт відсутності зауважень щодо кількості та якості поставленого товару, а також належне виконання позивачем своїх договірних зобов`язань. Однак отриманий товар відповідач оплатив частково, що свідчить про неналежне виконання договірних зобов`язань зі сторони відповідача. Доказів звернення до позивача з вимогою про заміну товару або складання відповідних актів матеріали справи не містять. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 280658,57 грн заборгованості за договором підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 16803,88 пені, суд враховує таке.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони у п.12.2 договору погодили, що покупець за цим договором несе відповідальність за несплату товару у зазначений у цьому договорі строк у вигляді пені - в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше ніж 10% від вартості поставки. Позивачем враховано, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Доказів наявності обставин зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст.254 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок (ст.253 ЦК України).

Здійснивши перевірку розрахунку пені, із врахуванням дати здійсненої оплати, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає заявлені позивачем 16803,88 грн пені.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат, що нараховуються на суму боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок відсотків річних, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягають 1671,17 грн 3% річних.

З урахуванням викладеного, суд відзначає правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 280658,57 грн, 16803,88 грн пені та 1671,17 грн 3% річних. Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 6029013085 від 29.07.2026 на суму 5477,70 грн. При цьому, згідно з ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Позовна заява подана через систему «Електронний суд», тому судовий збір підлягав оплаті у розмірі 3589,60 грн, а позивач згідно ч. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» вправі звернутися до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг» (81137, Львівська область, Львівський район, с.Кротошин, вул Новосільська, 7; ідентифікаційний код 41957285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфералайн ЛТД» (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 67, корпус Р; ідентифікаційний код 39734946) 280658,57 грн. основного боргу, 16803,88 грн пені, 1671,17 грн 3% річних та 3589,60 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.