Ухвала суду № 140951360, 27.10.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

27 жовтня 2026 рокуСправа № 912/2928/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В., розглянувши матеріали заяви Фізичної особи-підприємця Назаретяна Сергія Андраніковича про зустрічне забезпечення позову у справі № 912/2928/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄКУТР", вул. Олекси Тихого, 16/15, м. Київ, 03056

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Назаретяна Сергія Андраніковича, АДРЕСА_1

про стягнення 1 145 300,00 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄКУТР", яка містить вимоги до Фізичної особи-підприємця Назаретяна Сергія Андраніковича про стягнення 1 145 300,00 грн безпідставно набутих коштів, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ті обставини, що перерахував відповідачу грошові кошти в загальній сумі 1 145 300,00 грн за проведення ремонтно-оздоблювальних робіт, однак договір підряду сторонами підписаний не був, а відповідач роботи не виконав та кошти не повернув, відтак просить у судовому порядку на підставі ст. 1212 ЦК України стягнути з відповідача вказану суму як безпідставно набуте майно.

Ухвалою суду від 21.10.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2928/26 за правилами загального позовного провадження.

Одночасно з позовом подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просив накласти арешт на грошові кошти Фізичної особи-підприємця Назаретяна Сергія Андраніковича та знаходяться на його рахунках у банківських та інших фінансових установах у межах суми позовних вимог у розмірі 1 145 300,00 грн, за винятком коштів, на які відповідно до законодавства не може бути звернено стягнення або накладено арешт.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2026 задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його рахунках у банківських та інших фінансових установах, у межах суми позовних вимог у розмірі 1 145 300,00 грн.

23.10.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про зустрічне забезпечення позову (в порядку статті 141 ГПК України).

У вказаній заяві відповідач просить суд застосувати заходи зустрічного забезпечення позову шляхом зобов`язання ТОВ "ЛЄКУТР" внести на депозитний рахунок Господарського суду Кіровоградської області грошові кошти у розмірі 1 145 300,00 грн протягом десяти днів з дня постановлення ухвали.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на ті обставини, що:

- накладення арешту на грошові кошти у межах суми 1 145 300,00 грн позбавляє його як суб`єкта господарювання оборотного капіталу для здійснення підприємницької діяльності, проведення розрахунків з контрагентами та виплати заробітної плати;

- накладення арешту потенційно спричиняє відповідачу реальні збитки та упущену вигоду, орієнтовний розмір яких Заявник обчислює на основі облікової ставки Національного банку України (16% річних), що становить 183 248,00 грн за один рік дії забезпечувальних заходів;

- втрати від неможливості своєчасно виконувати публічні та трудові зобов`язання, що тягне нарахування штрафних санкцій і пені;

- фінансовий стан позивача (ТОВ "ЛЄКУТР"), на думку відповідача, є нестабільним через перевищення зобов`язань над активами згідно з показниками публічної звітності, що створює ризики невідшкодування збитків у разі відмови у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та доводи заяви про зустрічне забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 141 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Частиною 4 ст. 141 ГПК України визначено, що питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Таким чином, з огляду на норму ч. 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду клопотання про застосування заходів зустрічного забезпечення призначення судового засідання не вимагається.

Аналіз норми частини першої статті 141 ГПК України свідчить про те, що застосування зустрічного забезпечення є правом, а не обов`язком суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.10.2024 у справі № 905/825/24 та від 19.01.2026 у справі № 921/341/24(921/275/25), вжиття заходів зустрічного забезпечення не є автоматичним наслідком застосування заходів забезпечення позову. Вирішення питання про зустрічне забезпечення належить до процесуального розсуду суду та підлягає застосуванню лише за наявності обґрунтованих і належним чином підтверджених підстав.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19.01.2026 у справі №921/341/24.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2026 у справі № 921/341/24(921/275/25) висловлено чітку правову позицію:

"Сам по собі факт накладення арешту на грошові кошти у межах ціни позову не є підставою для покладення на позивача обов`язку внести на депозит суду ідентичну суму: зустрічне забезпечення має компенсаційну природу та вимагає доведення реальних (ймовірних) збитків і їх орієнтовного розміру... застосування зустрічного забезпечення у кожній конкретній справі потребує встановлення судом реальної ймовірності заподіяння таких збитків саме внаслідок вжитих заходів забезпечення позову та хоча б орієнтовного обґрунтування їх розміру".

Оцінюючи наведені відповідачем аргументи, суд зазначає, що заявником не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження виникнення або реальної загрози виникнення конкретних збитків безпосередньо внаслідок арешту коштів.

Так, відповідач посилається на те, що накладення арешту на грошові кошти в межах суми 1 145 300,00 грн позбавляє його можливості здійснювати господарську діяльність, проводити розрахунки з контрагентами та виплачувати заробітну плату тощо. Водночас до заяви не додано жодних доказів на підтвердження фактичного блокування господарської діяльності, відсутності інших доступних грошових коштів, неможливості виконання поточних зобов`язань або наявності простроченої заборгованості перед контрагентами чи працівниками. Відповідач взагалі не надає жодного доказу щодо наявності у нього будь-яких договірних зобов`язань з іншими суб`єктами, не підтверджує оформлення трудових відносин з фізичними особами чи залучення їх до роботи в іншому порядку. Саме лише посилання на потенційні негативні наслідки застосованих заходів забезпечення позову не свідчить про їх реальне настання.

Так само твердження відповідача про можливе виникнення збитків та упущеної вигоди в орієнтовному розмірі 183 248,00 грн за один рік дії арешту, розрахованому виходячи з облікової ставки Національного банку України в розмірі 16 % річних, є суто припущенням. Відповідачем не надано жодного фінансово-економічного розрахунку, первинних бухгалтерських документів, банківських виписок, договорів, доказів втрати конкретних господарських операцій чи інших матеріалів, які б підтверджували реальність, імовірність та розмір заявлених втрат. При цьому застосування облікової ставки НБУ саме по собі не доводить факту виникнення збитків або упущеної вигоди, оскільки така ставка не є автоматичним показником доходу, який відповідач міг би отримати за умови відсутності арешту.

Не підтверджено жодними доказами й доводи відповідача про можливе нарахування штрафних санкцій та пені у зв`язку з неможливістю своєчасного виконання публічних і трудових зобов`язань. До заяви не долучено договорів, вимог кредиторів, претензій, повідомлень контролюючих органів, розрахунків штрафних санкцій, відомостей про наявність прострочених зобов`язань чи інших документів, які б свідчили про реальність відповідних ризиків. Отже, зазначені твердження ґрунтуються виключно на припущеннях щодо можливих негативних наслідків у майбутньому.

Безпідставними є також посилання відповідача на нестабільний фінансовий стан позивача ТОВ «ЛЄКУТР» та ризик невідшкодування можливих збитків у разі відмови в задоволенні позовних вимог. Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження наведених обставин, зокрема належних фінансових документів, відомостей про склад і вартість активів позивача, структуру його зобов`язань або інших об`єктивних даних, які б свідчили про неможливість чи істотне утруднення відшкодування можливих збитків. Саме лише загальне посилання на показники публічної звітності без належного документального підтвердження, конкретизації відповідних показників та обґрунтування їхнього впливу на платоспроможність позивача не є достатнім для висновку про наявність відповідного ризику.

Таким чином, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує необхідність вжиття заходів зустрічного забезпечення. Відповідач фактично обмежився викладенням власних припущень щодо можливих майнових втрат і негативного впливу арешту на його господарську діяльність, не надавши суду жодних належних доказів на підтвердження їх реальності.

У даному випадку суд наклав арешт на грошові кошти та майно відповідача виключно в межах суми позову. При вжитті заходів забезпечення позову суд дійшов висновку, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним; грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.

У даному випадку відповідач не повідомляє та не подає жодних доказів на підтвердження кількості відкритих ним банківських рахунків, залишків грошових коштів на таких рахунках і руху коштів за ними, не надає копій поданої ним податкової та фінансової звітності на підтвердження рівня доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також інших документів, які б давали змогу об`єктивно оцінити його фактичний майновий стан, платоспроможність та реальний вплив застосованих заходів забезпечення позову на можливість здійснення господарської діяльності.

За правилами ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Поряд з цим, згідно п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій.

Отже, законодавством передбачено механізми, спрямовані на забезпечення можливості фізичної особи здійснювати необхідні видаткові операції навіть за умови накладення арешту на грошові кошти. Водночас відповідач не надав доказів того, що він позбавлений можливості скористатися передбаченими законом механізмами та не врахував наведеного у поданій заяві.

Таким чином, за відсутності належного документального підтвердження наведених відповідачем обставин його доводи щодо негативного впливу арешту на господарську діяльність, можливих збитків та ризику їх невідшкодування мають припущений характер і не можуть бути достатньою підставою для застосування зустрічного забезпечення.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Назаретяна Сергія Андраніковича про зустрічне забезпечення позову.

Керуючись статтями 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Назаретяна Сергія Андраніковича про зустрічне забезпечення позову у справі № 912/2928/26 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Копії ухвали направили позивачу до електронного кабінету та відповідачу до електронного кабінету представника - адвокату Стріченко Д.А.

Суддя В.В.Тимошевська