Рішення № 140951305, 27.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2173/26

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОСІДС», місто Черкаси

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПСП ПРОМІНЬ», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Софіївська Борщагівка

про стягнення заборгованості

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н б/д (вх. №535/26 від 20.07.2026) ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОСІДС» (далі позивач) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПСП ПРОМІНЬ» (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки №33/1-2/24 від 04.04.2024 у загальній сумі 109139,44 грн., з яких: 61472,32 грн. сума основного боргу; 14644,51 грн. сума пені; 23278,59 грн. сума 24% річних; 9744,02 грн. сума інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 24.07.2026 року вказану позовну заяву залишено без руху.

До суду від позивача надійшла заява б/н від 31.07.2026 року (вх. №4155/26 від 04.08.2026) про усунення недоліків вказаної позовної заяви.

Розглянувши подану позивачем заяву б/н від 31.07.2026 року (вх. №4155/26 від 04.08.2026) про усунення недоліків, суд дійшов висновку, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, встановлені ухвалою суду від 24.07.2026 року.

Ухвалою суду від 07.09.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2173/26 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

До суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 29.09.2026 (вх. №17630/26 від 29.09.2026), до якого додано клопотання про розгляд справи №911/2173/26 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 13.10.2026 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСП ПРОМІНЬ» б/н від 29.09.2026 року (вх. №5032/26 від 29.09.2026) про розгляд справи №911/2173/26 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Позивач, правом на подачу відповіді на відзив не скористався.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСІДС» (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПСП ПРОМІНЬ» (за договором - покупець) 04.04.2024 року укладено Договір поставки № 33/1-2/24 (далі Договір), згідно умов п. 1.1 якого, в порядку та на умовах визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товари, визначені в Додатках (надалі також згадується як «Специфікація») до Договору (надалі «Товар»), а Покупець прийняти та оплатити такий Товар. Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору, Товар постачається окремими партіями згідно Специфікацій, які оформлюються на підставі замовлень Покупця.

Поставка товару здійснюється на умовах, визначених Специфікацією (п. 2.6 Договору).

Пунктом 2.7 Договору визначено, що разом із Товаром Постачальник передає Покупцеві такі документи: 1. видаткову накладну; 2. копію сертифікату якості, у випадку якщо його обов?язкова наявність для Товару передбачена законодавством України.

Відповідно до п. 2.9 Договору, право власності на Товар та ризик випадкового знищення або пошкодження Товару переходить до Покупця в момент передачі Товару представнику Покупця, що підтверджується його підписом на видатковій накладній.

Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна ціна Договору визначається як загальна вартість усього Товару, поставленого за цим Договором, що визначається відповідно до цін Товару, визначених згідно умов Договору, з урахуванням знижок, які можуть надаватись за цим Договором та призводити до зміни ціни Товару та Договору після поставки Товару.

Розрахунок за Товар здійснюється у безготівковій формі, в гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, згідно банківських реквізитів, зазначених у рахунку на оплату. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Сторони домовились, що попередня ціна Товару в гривнях, яка вказується в Рахунку на оплату Товару, визначається відповідно до положень п. 4.3.1. Договору, виходячи із середньозваженого курсу продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті виставлення відповідного Рахунку на оплату Товару, і який публікується на сайті www.minfin.com.ua (п.п. 4.1, 4.2 Договору).

Згідно п. 4.4. Договору, Сторони дійшли згоди, що строк дії Рахунку на оплату Товару складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде письмово погоджено Сторонами. У випадку коли Покупець не здійснить оплату Товару протягом строку дії Рахунку на оплату Товару, то Постачальник має право відмовитись від поставки Товару згідно відповідної Специфікації, або виставити новий Рахунок на оплату Товару з урахуванням вимог п. 4,2, та 4,3.1. цього Договору.

Відповідно до п. 4.5. Договору, Сторони дійшли згоди, що якщо а ні Договором, а ні Специфікаціями до нього не визначено строки оплати Товару, то такий Товар має бути оплачений Покупцем протягом 10 робочих днів з дати отримання такого Товару.

Умови поставки та оплати Товару визначаються сторонами у Додатках (Специфікаціях) на поставку Товару з урахуванням положень цього Договору. Поставка Товару здійснюється Постачальником за умови дотримання Покупцем строків та порядку оплати Товару, визначених Договором. В разі порушення Покупцем строків чи порядку оплати Товару, Постачальник має право притримати поставку Товару по Договору до моменту усунення таких порушень. При порушенні Покупцем порядку здійснення попередньої оплати на строк, що перевищує 7 календарних днів, Постачальник залишає за собою право відмовитись від поставки такого Товару, умови попередньої (часткової) оплати якого були порушені Покупцем. Товар вважається прийнятим за якістю та кількістю (видимі дефекти) на підставі та з дати, вказаної у відповідній видатковій накладній (п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору).

У п. 8.1 Договору сторони погодили, що даний Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2024 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами їх обов?язків, які виникли з Договору протягом строку його дії. Якщо жодна із Сторін не виявить письмово бажання його припинити то він вважається поновленим на один рік, починаючи з дати закінчення його дії.

На виконання умов Договору сторонами підписано Специфікації на Товар, що поставляється: від 04.04.2024 (додаток 1 до Договору), згідно якої здійснюється поставка Товару - Насіння кукурудзи, у кількості - 188 мішків, загальна вартість Товару складає 309855,28 грн., в т.ч. ПДВ: 38052,40 грн., що еквівалентно 7942,97 USD. Поточний курс на дату складання Специфікації: 39,01 грн. за USD (п. 1 специфікації). Згідно п. 2 Специфікації оплата здійснюється на поточний банківський рахунок Постачальника наступним чином: передоплата в сумі 133842,11 грн. вартості Товару на момент поставки з урахуванням послуг перевезення; остаточний розрахунок за Товар не пізніше 30.11.2024 року; від 05.04.2024 (додаток 2 до Договору), згідно якої здійснюється поставка Товару - Насіння кукурудзи Гран 1 (№3), у кількості - 515 мішків, загальна вартість Товару складає 964329,36 грн., в т.ч. ПДВ: 118426,41 грн., що еквівалентно 24720,06 USD. Поточний курс на дату складання Специфікації: 39,01 грн. за USD (п. 7 специфікації). Згідно п. 8 специфікації оплата здійснюється на поточний банківський рахунок Постачальника наступним чином: 100 % (сто відсотків) передоплата вартості Товару в сумі 964329,36 грн. на момент поставки з урахуванням послуг перевезення.

На виконання Договору та Специфікацій позивач поставив, а відповідач прийняв Товар (Насіння кукурудзи та Насіння кукурудзи Гран 1 (№3)), загальною кількістю - 653 мішки та загальною вартістю 1180560,43 грн., що підтверджується підписаними з обох сторін та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними №31 від 01.05.2024, кількість Товару (Насіння кукурудзи) - 188 мішків, на суму 309855,28 грн. та №33 від 18.05.2024, кількість Товару (Насіння кукурудзи Гран 1 (№3)) - 465 мішків, на суму 870705,15 грн., Товарно-транспортною накладною №21 від 18.05.2024, експрес-накладною від 01.05.2024 №59001145292607.

На поставлений Товар позивачем зареєстровані податкові накладні від 10.04.2024 №3, квитанція про реєстрацію ПН від 12.02.2025, зареєстрована в ЄРПН за №9111567160, від 10.04.2024 №11, квитанція про реєстрацію ПН від 09.05.2024, зареєстрована в ЄРПН за №9115246994; від 11.04.2024 №9, квитанція про реєстрацію ПН від 13.05.2024, зареєстрована в ЄРПН за №9116851583; від 22.04.2024 №18, квитанція про реєстрацію ПН від 28.05.2024, зареєстрована в ЄРПН за №9134021169; від 01.05.2024 №2, квитанція про реєстрацію ПН від 26.03.2025, зареєстрована в ЄРПН за №9151948651; від 18.05.2024 №7, квитанція про реєстрацію ПН від 17.12.2024, зареєстрована в ЄРПН за №9165904901.

Позивачем, на підставі пунктів 2.5, 2.5.1 Договору виставлялись відповідачу Рахунки на оплату Товару: від 04.04.2024 №24 на суму 309855,28 грн.; від 05.04.2024 №25 на суму 964329,36 грн.

Відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків на оплату частково оплачено отриманий товар на загальну суму 1119088,11 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 10.04.2024 №28, від 10.04.2024 №30, від 11.04.2024 №31, від 22.04.2024 №34, від 16.05.2024 №57, від 23.05.2024 №67, від 26.09.2024 №212, від 26.09.2024 №213, решта поставленого товару залишилась неоплаченою. Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 61472,32 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 1180560,43 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними №31 від 01.05.2024, №33 від 18.05.2024, Товарно-транспортною накладною №21 від 18.05.2024, експрес-накладною від 01.05.2024 №59001145292607, а також, зареєстрованими податковими накладними від 10.04.2024 №3, від 10.04.2024 №11, від 11.04.2024 №9, від 22.04.2024 №18, від 01.05.2024 №2, від 18.05.2024 №7.

Як встановлено судом, відповідачем в порушення умов Договору, оплачено отриманий від позивача товар частково, а саме 1119088,11 грн., у зв`язку із чим, за ним утворилась заборгованість у сумі 61472,32 грн., що відповідачем не спростовано, доказів сплати боргу суду не надано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за Договором у сумі 61472,32 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, судом враховано, що відповідач у відзиві на позов визнав факт наявності за ним заборгованості за поставлений товар у сумі 61472,32 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за Договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача 14644,51 грн. пені, 23278,59 грн. 24% річних та 9744,02 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача з урахуванням періодів нарахування та часткових оплат, згідно виконаного ним розрахунку.

Згідно п. 6.2 Договору, у випадку прострочення оплати Товару більш ніж на 10 календарних днів, Постачальник має право нарахувати та вимагати від Покупця сплати пені, шляхом направлення відповідної «Вимоги про сплату пені», а Покупець зобов?язаний, в такому випадку, сплатити на користь Постачальника пеню протягом трьох робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги. Пеня нараховується у розмірі однієї облікової ставки НБУ від простроченої суми коштів, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, протягом всього періоду прострочення без обмеження тривалості такого періоду, тобто починаючи з першого дня прострочення і до дня оплати простроченого платежу

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, пунктом 3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а згідно вимог ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі ГК України) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пунктах 6.8., 6.9 Договору Сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України припиняється через три роки від дня, коли зобов?язання мало бути виконано. Сторони домовились про те, що позовна давність щодо стягнення неустойки, штрафу, пені становить 3 (три) роки.

Згідно Додатку 1 до Договору (Специфікація) від 04.04.2024 року, оплата здійснюється на поточний банківський рахунок постачальника наступним чином: Передоплата в сумі 133842,11 грн. вартості Товару на момент поставки з урахуванням послуг перевезення; Остаточний розрахунок за Товар не пізніше 30.11.2024 року.

На виконання умов Додатку 1 відповідачем сплачено передоплату за товар в розмірі 133842,11 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 28 від 10.04.2024 року.

Згідно видаткової накладної № 31 від 01.05.2024 року позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 309855,28 грн., в тому числі ПДВ.

Таким чином, станом на 01.05.2024 року у відповідача виникло зобов`язання з оплати вартості товару поставленого позивачем на суму 176013,17 грн., яке підлягало виконанню до 30.11.2024 року включно.

Згідно Додатку 2 до Договору (Специфікація) від 05.04.2024 року, оплата здійснюється на поточний банківський рахунок Постачальника наступним чином: 100% (сто відсотків) передоплата вартості Товару в сумі 964329,36 грн. на момент поставки з урахуванням послуг перевезення. Так, згідно Додатку 2 до Договору, сторонами погоджено повну передоплату вартості поставленого товару, в той же час не встановлено строку, протягом якого повинна бути здійснена така передоплата.

Згідно видаткової накладної № 33 від 18.05.2024 року, позивачем поставлено відповідачу товар у кількості на суму 870705,15 грн.

У зв`язку з поставкою Товару на підставі Специфікації № 2 відповідачем здійснені наступні оплати: 149500,00 грн., згідно платіжної інструкції №30 від 10.04.2024 року, 150500,00 грн., згідно платіжної інструкції №31 від 11.04.2024 року, 300000,00 грн., згідно платіжної інструкції №34 від 22.04.2024 року, 80000,00 грн., згідно платіжної інструкції №57 від 16.05.2024 року, 70000,00 грн., згідно платіжної інструкції №67 від 23.05.2024 року, 97285,23 грн, згідно платіжної інструкції №213 від 26.09.2024 року. Згідно призначення платежу в платіжних дорученнях, оплату здійснено на підставі рахунку на оплату №25 від 05.04.2024 року.

Крім того, 26.09.2024 року відповідачем, згідно платіжної інструкції № 212 сплачено 137960,77 грн., з яких 23419,92 грн. оплата за товар, поставлений у відповідності до Специфікації № 2 до Договору, а 114540, 85 грн. оплата за товар, поставлений згідно Специфікації № 1 до Договору.

Станом на 26.09.2024 року відповідачем здійснено оплату повної вартості товару, поставленого згідно Специфікації № 2 до Договору, а також, оплачено товар, поставлений згідно Специфікації № 1 до Договору на загальну суму 248382,96 грн.

Таким чином, з урахуванням положень п. 6.2 Договору, простроченням станом на день звернення до суду оплати вартості товару згідно Специфікації №1 до Договору, строк оплати за якою визначено не пізніше 30.11.2024, початком нарахування штрафних санкцій за невиконання грошового зобов`язання є 11.12.2024. Згідно вірного розрахунку, зробленого судом, розмір пені, нарахованої на заборгованість відповідача у сумі 61472,32 грн. за період з 11.12.2024 (прострочення оплати на 10 календарних днів) по 29.06.2026 (дата визначена позивачем у позові) складає 14426,17 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 625 Цивільного Кодексу України, якщо Покупець прострочить оплату Товару, то на прострочену суму Постачальник може нарахувати, а Покупець на вимогу і Постачальника повинен сплатити 24 (двадцять чотири), проценти річних від простроченої суми коштів (п. 6.4 Договору).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно вірного розрахунку, зробленого судом, розмір 24% річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 61472,32 грн. за період з 01.12.2024 по 29.06.2026 складає 23278,59 грн., а розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 61472,32 грн. за період з 01.12.2024 по 29.06.2026 складає 9672,80 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що вірним періодом, за який здійснено нарахування 24% річних та інфляційних втрат, є з 01.12.2024 (перший день прострочення після 30.11.2024) по 29.06.2026 (дата визначена позивачем в позові), оскільки, положення п. 6.2 Договору стосуються нарахування пені, водночас, згідно п. 6.4 Договору, якщо Покупець прострочить оплату Товару, то на прострочену суму Постачальник може нарахувати, а Покупець на вимогу Постачальника повинен сплатити 24 % річних.

Стосовно посилань відповідача на те, що вимога про сплату пені, згідно пункт 6.3. Договору, до моменту звернення з позовом до суду позивачем відповідачу не направлялася, що свідчить про те, що у відповідача не виник обов`язок сплатити пеню за прострочення виконання зобов`язання, суд зазначає наступне.

Наявність порушення зобов`язання є достатньою підставою для застосування передбачених договором штрафних санкцій, якщо інше не доведено боржником (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За законом настання відповідальності зумовлюється фактом неналежного виконання, а тому, не звернення позивача до відповідача з вимогою щодо сплати пені та річних не є обставиною, що свідчить про відсутність права на судовий захист.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення суми 24% річних, обмеживши їх розмір до 3% суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач вказує на непропорційність розміру штрафних санкцій по відношенню до суми заборгованості. Протягом 2024 року відповідач вживав усіх можливих заходів для погашення заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями, наданими позивачем. В той же час, згідно фінансової звітності відповідача за 2024 рік, чистий прибуток відповідача у 2024 році становив 99200,00 грн. Фінансова звітність відповідача у 2025 році свідчить про те, що, незважаючи на збільшення доходів, залишок грошових коштів підприємства скоротився з 244,6 тис. грн до 71,6 тис. грн. На кінець 2025 року підприємство мало запаси на 11,76 млн грн та дебіторську заборгованість на 10,27 млн грн. Ці активи не є еквівалентом коштів, які можна негайно спрямувати на погашення боргу. Позивачем не надано доказів наявності в нього будь-яких збитків взагалі.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зазначає, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи спірний контракт із строком поставки, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний договором строк.

Розмір річних, про стягнення яких просить позивач, не є надмірно високим в порівнянні із загально вартістю Товару за Договором.

При цьому, суд зауважує, що будь-яких доказів, які б підтверджували матеріальне становище відповідача, останнім до справи не надано, тоді як, самі лише суб`єктивні переконання заявника не можуть слугувати підставою для зменшення річних у порядку ст. 551 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

За таких обставин, суд відмовляє у зменшенні розміру річних до 3% від заявленого позивачем розміру.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Статтею 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Обґрунтовуючи подану заяву про розстрочення виконання рішення, відповідачем зазначено, що, згідно фінансової звітності відповідача за попередні періоди, грошові кошти у відповідача скоротилися на 70,73%, на тлі зростання запасів і дебіторської заборгованості. Грошові кошти, отримані у якості доходів у 2025 році, вкладені в господарську діяльність відповідача, та використані на підтримання діяльності товариства у даний нелегкий період. В той же час, наявність доходу та активів свідчить про продовження господарської діяльності й може бути джерелом поступового погашення боргу. У зв`язку з наведеним, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду на шість місяців.

Із системного аналізу положень ГПК України випливає, що задоволення заяв, зокрема, про відстрочку або розстрочку виконання рішення, можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють виконання рішення, враховуючи, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Крім того, наведеними вище нормами ГПК України встановлено, що розстрочка або відстрочка виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у справі.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки або відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Оскільки, ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм ГПК України.

Зокрема, за приписами ч. 1, 3 ст. 13, ст. 73, ч. 1 ст. 74, ст. 76-79, ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення суду відповідач зазначив про скорочення грошових коштів підприємства на 70,73%, на тлі зростання запасів і дебіторської заборгованості. Грошові кошти, отримані у якості доходів у 2025 році, вкладені в господарську діяльність відповідача, та використані на підтримання діяльності товариства у нелегкий період.

На думку суду, наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для розстрочки виконання рішення суду в розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.

Суд зауважує, що сплата відповідачем заборгованості на користь позивача за рішенням суду у даній справі не може ставитись в залежність від фінансових результатів господарської діяльності відповідача, зокрема, скрутне фінансове становище юридичної особи в будь-якому разі не є тією обставиною, яка б давала підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Також, відповідачем не надано жодних гарантій, що рішення суду буде ним виконуватись, зокрема, не обґрунтовано яким чином та за рахунок яких коштів; не надано доказів, які б підтверджували його дійсні наміри щодо вжиття заходів, спрямованих на фактичне виконання рішення протягом зазначеного часу тощо.

З урахуванням викладеного, клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення у справі задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем у позові заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 7000,00 грн. витрат на правничу (правову) допомогу.

На підтвердження факту надання правничої допомоги, відповідачем надано суду, копію Договору про надання правничої допомоги №3 від 17.06.2026 року, платіжну інструкцію №1157 від 18.06.2026, акт №3 приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги до Договору від 17.06.2026 року №3 Про надання правничої допомоги» від 29.06.2026 року,

Так, 17.06.2026 року між ТОВ «АГРОСІДС» (за договором - Клієнт) та адвокатом Трояном Юрієм Олександровичем (за договором - Адвокат) укладено Договір №3 про надання правничої допомоги (далі - Договір про надання правничої допомоги), згідно умов пункту 1.1 якого, Адвокат бере на себе зобов?язання надавати необхідну правничу допомогу Клієнту у формі, обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, Адвокат зобов?язується надавати правничу допомогу Клієнту за його дорученням, яка полягає, зокрема, у підготовці позову про стягнення заборгованості за Договором поставки від 04.04.2024 року №33/1-2/24.

Згідно п.п. 4.1, 4.2.1 Договору про надання правничої допомоги, отримання винагороди адвокатом за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. Гонорар адвоката складається виходячи з обсягу наданих послуг: написання позову по справі 7000,00 грн. без ПДВ

Позивачем здійснено оплату гонорару адвокату Трояну Юрію Олександровичу за підготовку позову про стягнення заборгованості за договором поставки від 04.04.2024 року №33/1-2/24 згідно рахунку №434 від 17.06.2026 на суму 7000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1157 від 18.06.2026 та Заключною випискою по банківському рахунку ТОВ «АГРОСІДС» № НОМЕР_1 за період з 27.09.2024 по 29.06.2026, сформованою в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 29.06.2026.

Згідно Акту №3 приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги до Договору від « 17» червня 2026 року №3 «Про надання правничої допомоги» від 29.06.2026 року, який підписано представниками обох сторін, Адвокатом надано правничу допомогу Клієнту за його дорученням, яка полягає в підготовці позову про стягнення заборгованості за договором поставки від 04.04.2024 року №33/1-2/24, вартість наданих послуг становить 7000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.ч. 4, 6 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи те, що відповідачем надано суду належні докази на підтвердження отримання юридичних послуг, суд дійшов висновку, що вказані витрати відповідача відносяться до судових витрат в розумінні ст. 123 ГПК України.

Так, дослідивши матеріали справи та враховуючи категорію та складність справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об`єм роботи, проведеної адвокатом під час розгляду справи, а також, часткове задоволення позову, суд вважає заявлений розмір витрат на послуги адвоката в сумі 7000,00 грн. обґрунтованим. За таких обставин, суд дійшов висновку, що витрати на оплату послуг адвоката у сумі 7000,00 грн. підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19).

Судом встановлено, що належних доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справі, відповідачем не надано, у зв`язку з чим, суд вважає, що останнім не доведено у відповідності до ч. 6 ст. 126 ГПК України неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності справи.

При цьому, саме лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року у справі №910/5410/19.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічну норму закріплено в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи, що відповідач до початку розгляду справи по суті у відзиві заявив про визнання позову в частині суми основного боргу, суд вирішив повернути позивачу з Держаного бюджету України 50% судового збору (пропорційно визнаній сумі боргу), сплаченого за подання даного позову, а саме судовий збір у розмірі 2252,38 грн.

В іншій частині судовий збір, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОСІДС» до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПСП ПРОМІНЬ» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПСП ПРОМІНЬ» (08147, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул.Петрівська, будинок 1, квартира 45, код ЄДРПОУ 43974737) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОСІДС» (18007, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.118, офіс 308, код ЄДРПОУ 42376842) 61472 (шістдесят одну тисячу чотириста сімдесят дві) грн. 32 коп. основного боргу, 14426 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 17 коп. пені, 23278 (двадцять три тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 59 коп. 24% річних, 9672 (дев`ять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 1905 (одну тисячу дев`ятсот п`ять) грн. 54 коп. витрат зі сплати судового збору та 6981 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят одну) грн. 43 коп. витрат на професійну правову допомогу.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОСІДС» (18007, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.118, офіс 308, код ЄДРПОУ 42376842) з Державного бюджету України 749 (сімсот сорок дев`ять) грн. 79 коп. 50% судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення №1166 від 10.07.2026 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи №911/2173/26.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць