Рішення № 140950858, 26.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2026Справа № 910/7404/26Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

про стягнення 51 263,28 грн

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі-ПрАТ "Уніка") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПрАТ "ПЗУ Україна") 51 263,28 грн страхового відшкодування в порядку суброгації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до ПрАТ "Уніка", як страховика потерпілої в ДТП особи, якій позивач виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, на підставі статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 108 Закону України "Про страхування" (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, - Закон №1909-IX), у межах виплаченого страхового відшкодування перейшло право вимоги до ПрАТ "ПЗУ Україна", як страховика винної в ДТП особи.

Оскільки обґрунтована сума страхового відшкодування становить 95 562,32 грн, а ПрАТ "ПЗУ Україна" у добровільному порядку сплачено лише частину страхового відшкодування у розмірі 41 699,04 грн, останнє з урахування франшизи у розмірі 2 600,00 грн зобов`язане виплатити решту суми страхового відшкодування у розмірі 51 263,28 грн з (95 562,32 грн - 41699,04 грн - 2 600,00 грн).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

13.07.2026 через систему "Електронний суд" ПрАТ "ПЗУ Україна" подало відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Позивачем помилково визначено вартість відновлювального ремонту без коефіцієнту фізичного зносу (Ез), оскільки пошкоджений автомобіль вже раніше перебував у ДТП.

Також Відповідач повідомив, що ним будуть надані докази додаткової виплати страхового відшкодування у розмірі 20 693,35 грн.

15.07.2026 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 16.07.2026) ПрАТ "Уніка" подало відповідь на відзив, в якій не погодилося із аргументами Відповідача, оскільки коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля приймається таким, що дорівнює нулю, з огляду на те, що строк експлуатації останнього на момент ДТП не перевищував 7 років.

16.07.2026 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 17.07.2026) ПрАТ "ПЗУ Україна" подало клопотання про долучення до матеріалів справи докази додаткової виплати страхового відшкодування у розмірі 20 693,35 грн.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд. його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ПрАТ "Уніка" обґрунтованими.

05.09.2024 о 00:00 в с. Пасіки Зубрицькі на перехресті вул. Куліша та вул. Вернадського сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля "Skoda", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , який керував ОСОБА_1 , та "Mazda", реєстраційний номер: НОМЕР_2 .

ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля "Skoda", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, вина якого була встановлена постановою Пустомитівського районного суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №450/4309/24.

Внаслідок даної ДТП автомобілю "Mazda", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , було завдано механічних пошкоджень, власником якого, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , є ОСОБА_3 .

Автомобіль "Mazda", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , був застрахований ПрАТ "Уніка" згідно Договором добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО Share" №370007/4609/0000001 від 16.10.2023.

На підставі Заяви про подію №22311095790 від 06.09.2024, Протоколу огляду транспортного засобу від 03.09.2024, рахунку №0000002491 від 09.09.2024, ремонтної калькуляції №2231109579 від 11.09.2024, видаткової накладної №ЗМ000584 від 29.11.2024, нарядів-замовлень №МВ001737 від 29.11.2024, складених суб`єктами господарювання, які здійснювали ремонт застрахованого транспортного засобу, - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко-Захід", ФОП Мойсейцем Василем Вікторовичем, Страхового акту від 25.09.2024 №22311095790, 26.09.2024 за платіжною інструкцією №190175 ПрАТ "Уніка" сплачено на рахунок ТОВ "Ніко-Захід" 75 502,78 грн та за платіжною інструкцією №190171 сплачено на рахунок ФОП Мойсейця В.В. 20 059,54 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність особи, якій належить автомобіль "Skoda", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ "ПЗУ Україна" згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №222991061.

Вказаний вище поліс передбачає франшизу в розмірі 2600,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну 160 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, ПрАТ "Уніка" звернулося до ПрАТ "ПЗУ Україна" із заявою вих.№36365 від 29.10.2024 про виплату страхового відшкодування у розмірі 95 562,32 грн.

Згідно зі Страховим актом №49331/1 від 26.08.2024 ПрАТ "ПЗУ Україна" та ремонтної калькуляції №49331 від 05.11.2024, розмір страхового відшкодування становить 44 299,04 грн, а з вирахуванням франшизи згідно полісу ЕР №222991061 у розмірі 2 600,00 грн - 41699,04 грн.

25.11.2024 ПрАТ "ПЗУ Україна" було перераховано на користь ПрАТ "Уніка" 41 699,04 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією №00130839 від 25.11.2024.

У зв`язку з несплатою ПрАТ "ПЗУ Україна", як страховиком винної в ДТП особи, страхового відшкодування у повному обсязі, ПрАТ "Уніка" звернулося з даним позовом до суду.

1. Відповідно до статті 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

За приписами статті 993 ЦК України та статті 108 Закону України "Про страхування" (Закону №1909-IX) страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Отже, у вказаних правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Отже, виконавши свої зобов`язання за Договором добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО Share" №370007/4609/0000001 від 16.10.2023, шляхом виплати грошових коштів суб`єктам господарювання, які здійснювали ремонт застрахованого транспортного засобу - "Mazda", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , Позивач у межах виплаченого страхового відшкодування набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

2. Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 зазначеної статті).

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала (у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини).

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина 6 статті 75 ГПК України).

Постановою Пустомитівського районного суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №450/4309/24 встановлено, що 05.09.2024 о 00:00 в с. Пасіки Зубрицькі на перехресті вул. Куліша та вул. Вернадського сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля "Skoda", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , який керував ОСОБА_1 , та "Mazda", реєстраційний номер: НОМЕР_2 .

Також вказаною постановою встановлено, що ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля "Skoda", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України.

Таким чином, ОСОБА_2 є винною особою у заподіянні збитків автомобілю "Mazda", реєстраційний номер: НОМЕР_2 .

3. Проте із вказаних правил відшкодування шкоди безпосередньо винною особою є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

За положеннями статті 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (пункт 69 частини 1 статті 1 Закону №1909-IX).

Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань 01.07.2004 було прийнято Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Закон №1961-IV).

Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Нормами статті 5 Закон №1961-IV встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Отже, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц, від 14.12.2021 у справі №147/66/17.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Skoda", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ "ПЗУ" згідно з Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №222991061. Вказаний вище поліс передбачає франшизу в розмірі 2600,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну 160 000, 00 грн.

Отже, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик (відповідач) на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування (позивач) за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 Закон №1961-IV, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 108 Закону №1909-IX, шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

4. Щодо розміру страхового відшкодування.

Відповідно до частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За приписами частини 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України (стаття 29 Закону України №1961-IV).

Вищезазначеними приписами не встановлено імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжне доручення та рахунок на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.

Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

При цьому, суд у силу частини 4 статті 236 ГПК України враховує аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17.

Судом встановлено, що суб`єктами господарювання, які здійснювали ремонт застрахованого транспортного засобу ("Mazda", реєстраційний номер: НОМЕР_2 ) були складені: рахунок №0000002491 від 09.09.2024, ремонтна калькуляція №2231109579 від 11.09.2024, видаткова накладна №ЗМ000584 від 29.11.2024, наряди-замовлення №МВ001737 від 29.11.2024, на загальну суму 95 562,32 грн.

26.09.2024 за платіжною інструкцією №190175 ПрАТ "Уніка" сплачено на рахунок ТОВ "Ніко-Захід" 75 502,78 грн та за платіжною інструкцією №190171 сплачено на рахунок ФОП Мойсейця В.В. 20 059,54 грн.

Отже, вищезазначеними документами підтверджується розмір збитків у розмірі 95 562,32 грн.

Водночас, заперечуючи проти задоволення позову, Відповідач не погоджувався з розміром страхового відшкодування у зв`язку з тим, що Позивачем не враховано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля "Mazda", реєстраційний номер: НОМЕР_2 .

На підтвердження своїх доводів ПрАТ "ПЗУ" було долучено до матеріалів справи Звіт про оцінку транспортного засобу №519В_SOS_-260708-348701 від 09.07.2026, відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу автомобіля "Mazda", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , становить 0,4065. Визначаючи коефіцієнт фізичного зносу, оцінювач посилається на те, що вказаний автомобіль раніше вже був у ДТП, що підтверджується роздруківкою із системи Audatex та звітом AudaHistory.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика).

Згідно з пунктом 2.3. Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (пункт 2.4. Методики).

Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №910/3650/16, №910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від: 01.02.2018 у справі №910/22886/16, 06.02.2018 у справі №910/3867/16, 12.03.2018 у справі №910/5001/17.

Відповідно до пункту 7.38. Методики значення Ез (коефіцієнта фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД, 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів, 5 років - для мототехніки.

Проте, у відповідності до пункту 7.39. Методики, винятками стосовно використання зазначених вимог є:

а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);

б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини));

в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;

г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики.

Виходячи із принципів диспозитивності, змагальності та пропорційності, закріплених у статтях 13-15 ГПК України, тягар доведення існування підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу покладається на особу, яка стверджує про існування такої обставини.

Дослідивши поданий Відповідачем Звіт та додатки до нього, судом встановлено, що в них відсутні ідентифікуючі ознаки транспортного засобу "Mazda". Тому твердження Відповідача про попередні пошкодження вищезазначеного транспортного засобу в результаті ДТП є необґрунтованими.

Крім того, сам по собі розрахунок Audatex або інформація з АudаHistory не підтверджують факту настання попередньої дорожньо-транспортної пригоди, обсягу отриманих пошкоджень, факту проведення ремонту транспортного засобу, переліку замінених або відновлених деталей, а також не підтверджують, що саме ті складові транспортного засобу, які були пошкоджені у спірній ДТП, мали попередні пошкодження чи ремонтувалися раніше. Калькуляція Audatex є лише попереднім розрахунком можливої вартості відновлювального ремонту та не є документом, який підтверджує сам факт пошкодження транспортного засобу, факт звернення власника до страхової компанії, факт виплати страхового відшкодування або факт проведення ремонтних робіт.

Про інші підстави для застосування винятків із положень пункту 7.38. Методики Відповідачем не стверджується та не були встановлені судом.

Таким чином, Відповідачем не було доведено наявності винятків із вимог, встановлених пунктом 7.38 Методики.

Оскільки спірна ДТП відбулася 05.09.2024, а згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СТО №456873 автомобіль "Mazda", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , 2019 року випуску, тому показник коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.

Отже, обґрунтований розмір відновлювального ремонту вказаного автомобіля становить 95 562,32 грн.

Згідно з абзацом 2 пункту 12.1. статті 12 "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положення пункту 36.6. статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність особи, якій належить автомобіль "Skoda", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ "ПЗУ Україна" згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №222991061, та який передбачає франшизу в розмірі 2600,00 грн.

25.11.2024 ПрАТ "ПЗУ Україна" було перераховано на користь ПрАТ "Уніка" 41 699,04 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією №00130839 від 25.11.2024.

Таким чином, на момент звернення ПрАТ "Уніка" з позовом до суду, обґрунтований розмір страхового відшкодування, який підлягав доплаті, становив 51 263,28 грн (95 562,32 грн - 41 699,04 грн - 2 600,00 грн).

Однак після відкриття провадження у даній справі ПрАТ "ПЗУ" було сплачено на користь ПрАТ "Уніка" 20 693,35 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №00168917 від 16.07.2026.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 04.11.2024 у справі №927/1187/23, від 18.07.2023 у справі №906/1357/20, від 22.02.2022 у справі №917/957/20, від 19.10.2021 у справі №904/5506/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі №13/51-04 зазначила, що господарський суд закриває провадження в справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо).

Оскільки після відкриття провадження у справі ПрАТ "ПЗУ" у добровільному порядку частково погасив суму страхового відшкодування, суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі у частині стягнення заборгованості у розмірі 20 693,35 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України (у зв`язку з відсутністю предмета спору).

Враховуючи викладене, у зв`язку з неналежним виконанням ПрАТ "ПЗУ" своїх грошових зобов`язань за положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №222991061, суд дійшов висновку про те, що розмір страхового відшкодування, яке підлягає доплаті ПрАТ "Уніка" становить 30 569,93 грн (51 263,28 грн - 20 693,35 грн).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, провадження у справі в частині стягнення 20 693,35 грн страхового відшкодування підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, а позов в іншій частині підлягає задоволенню у повному повністю.

За положеннями частини 1 статті 129 ГПК України у разі задоволення позову судовий збір покладаються на відповідача.

Водночас відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною 3 статті 130 ГПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2026 у cправі №917/1161/25 зазначено, що системний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України звертає увагу на те, що стаття 130 ГПК України містить назву "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду". При цьому, закриття провадження у справі згідно з частиною першою статті 231 ГПК України здійснюється не лише внаслідок відмови позивача від позову, а й внаслідок відсутності предмету спору. Тому норми частини третьої статті 130 ГПК України мають застосовуватись у разі закриття провадження у справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмету спору (пункт 48).

Зазначення у нормі права, викладеній у другому реченні частини третьої статті 130 ГПК України, вказівки на те, що для стягнення судових витрат з відповідача умовою є задоволення позовних вимог саме відповідачем, має юридичне значення (пункт 51).

Задоволення після пред`явлення позову позовних вимог відповідачем фактично є свідченням того, що відповідач визнає позовні вимоги. Іншими словами, задоволення позовних вимог відповідачем суд може вважати свідченням того, що пред`явлення позову цим позивачем до цього відповідача відбулося внаслідок неправомірного діяння відповідача, що і виступає підґрунтям необхідності покладення на такого відповідача судових витрат із розгляду справи (пункт 52).

Враховуючи результати вирішення спору у даній справі, згідно статей 129, 130 ГПК України судовий збір у повному обсязі покладається на Відповідача.

Крім цього, у своїх заява по суті справи Позивачем заявлено до стягнення 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.

Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.

Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

За змістом частини 3 статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн, 01.11.2023 між ПрАТ "Уніка" та ФОП Волчек Наталією Миколаївною було укладено Договір доручення №1 ВНМ на правові (юридичні-консультативні послуги), відповідно до п. 1.1. якого Довіритель доручає, а Повірений зобов`язується від імені і за рахунок Довірителя вчинити юридичні дії щодо стягнення простроченої заборгованості з фізичних та юридичних осіб (далі-Боржників), до яких Довіритель має права вимоги відповідно до чинного законодавства України;

- пункт 1.1.2. Повірений за даним Договором надає правові (юридично-консультаційні) послуги, здійснює підготовку проектів юридичних документів. Правові (юридично-консультаційні) послуги можуть бути подані у наступній формі: усій консультаційні послуги по телефону, консультаційні послуги у письмовій формі, безпосередньо усні консультаційні послуги надані Довірителю, консультації та рекомендації надані засобами електронного зв`язку, представницькі послуги шляхом представлення інтересів Довірителя у державних органах, установах та перед третіми особами тощо;

- пункт 1.2. Довіритель підтверджує, що заборгованість Боржників, вказаних в п. 1.1. цього Договору, дійсно має місце, не погашена, не пробачена, а також, що права вимоги повернення заборгованості не передані Довірителем третім особам, Довіритель не укладав угод про заміну зобов`язань з її повернення іншими зобов`язаннями і тому не відомі обставини, внаслідок яких Боржники мають право не виконувати вимогу щодо повернення боргу.

02.11.2023 між Адвокатським бюро "Білий" та ФОП Волчек Наталією Миколаївною укладено договір №2/23ю про надання правової допомоги.

Згідно договору 1.1. Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених ним договором, в тому числі, але не виключно:

- надання правової допомоги під час досудового розслідування та в судах всіх рівнів у кримінальних провадженнях, що прямо ми опосередковано стосуються інтересів Клієнта, в т.ч. здійснення захисту інтересів та інше;

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань;

- складання документів правового характеру, (звернень, заяв, скарг, листів, пропозицій, запитів та ін.) та процесуальних документів (відзивів, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства);

- представництво та захист інтересів Клієнта в судах усіх рівнів та інстанцій, будь-яких органах державної влади, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, НАБУ, прокуратури, ДБР, САП, СБУ, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, експертних установах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України, тощо з будь-яких питань із усіма без включення процесуальними правами, наданими стороні по справі положенням чинних в Україні ГПК, ЦПК, КПК, КУпАП та КАС України.

У Додатку №1 до договору про надання правової допомоги №2/23ю від 02.11.2023 в пункті 1 зазначено, що Клієнт доручає АБ "Адвокатське Бюро "Білий" в особі керуючого бюро адвоката Білого В.С. надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників Клієнта за цивільним або господарським судочинством за таким переліком справ Клієнта: Номер страхової справи 36365, страховий акт - 22311095790, страхувальник ОСОБА_3 , Особа відповідальна за завданий збиток ПрАТ "ПЗУ".

АБ "Адвокатське Бюро «Білий" в особі керуючого бюро адвоката Білого В.С., після одержання матеріалів (справ) від Клієнта, здійснити перелік дій визначених угодою, а Клієнт зобов`язаний здійснити оплату послуг протягом 15 робочих днів, з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили, на рахунок бюро у розмірі 8000 грн. за кожну справу з переліку в безготівковій формі на підставі виставленого рахунку АБ "Адвокатське Бюро "Білий" в особі керуючого бюро адвоката Білого В.C., яке в свою чергу має здійснити такий перелік дій по кожній справі окремо, про що в подальшому звітує Клієнту та на вимогу Клієнта надсилає (надає) на його поштову (юридичну) адресу підтверджуючі документи та звіт про виконану роботу:

- здійснити повний збір та аналіз усіх документів у кожній справі окремо (за необхідності направити адвокатський запит та отримати платіжне доручення від установи банку(клієнта) на підтвердження виплати страхового відшкодування у кожній справі окремо; за необхідності направити адвокатський запит та отримати постанову суду 1 інстанції та/або апеляційної у адміністративній справі про притягнення винної особи до відповідальності у кожній справі окремо; за необхідності направити адвокатський запит до відповідного підрозділу Національної поліції та отримати розширену довідку про учасників ДТП у кожній справі окремо; за необхідності направити адвокатський запит до МТСБУ та отримати необхідні відомості про страховика у якого застрахована цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП) із розрахунку 1 година по кожній справі окремо, що тарифікується за ціною 1500 грн. за одну повну або не повну годину роботи по кожній справі окремо (але не більше однієї години по кожній справі окремо) за даним пунктом правової допомоги;

- дослідження та оцінка переданих Клієнтом до Бюро документів на предмет належності, допустимості. достовірності цих документів як доказів у судовому провадженні; дослідження та оцінка самостійно отриманих Бюро документів на предмет належності, допустимості, достовірності цих документів як доказів у судовому провадженні, обрання способу захисту прав та інтересів Клієнта. Дані дії тарифікується за ціною 1500 грн. за повні або не повні 0,5 години роботи по кожній справі окремо (але не більше 0,5 години по кожній справі окремо) за даним пунктом правової допомоги; здійснити копіювання всіх наявних матеріалів у кожній справі окремо у 2х примірниках для подальшого направлення матеріалів до суду та/або до суду та відповідачу із розрахунку 30 хвилин (0,5 години) по кожній справі окремо, що тарифікується за ціною 1500 грн. за повні або не повні 0,5 години роботи по кожній справі окремо (але не більше 0,5 години по кожній справі окремо) за даним пунктом правової допомоги;

- написати та подати позови до суду у кожній справі окремо та направити за потреби матеріал відповідачу у кожній справі окремо (відправка засобами поштового зв`язку або особисто нарочно адвокатом) до відповідного суду у кожній справі окремо, із розрахунку 1 година по кожній справі окремо, що тарифікується за ціною 5000 грн за одну повну або не повну годину роботи по кожній справі окремо (але не більше однієї години по кожній справі окремо) за даним пунктом правової допомоги;

17.06.2026 між Адвокатським Бюро "Білий" та ФОП Волчек Наталією Миколаївною складено та підписано Акт (звіт) прийому передачі наданих послуг №1/34166 до Договору про надання правової допомоги №2/23ю від 01.11.2023 про наступне:

Бюро згідно Договору були надані Клієнту наступні послуги по страховій справі №36365 (страховий акт №22311095790) за позовом ПрАТ "Уніка" до ПрАТ "ПЗУ", а саме:

- здійснено повний збір та аналіз усіх документів у справі;

- досліджено та оцінено матеріали справи на предмет належності, допустимості, достовірності цих документів як доказів у судовому провадженні;

- досліджено та оцінено самостійно отримані Бюро документи на предмет належності, допустимості достовірності цих документів як доказів у судовому провадженні, обрано спосіб захисту прав та інтересів Клієнта;

- складено та подано відповідний позов до суду.

Вартість послуг Бюро відповідно до пункту 1 додатку №1 до Договору складає 8 000,00 грн, без ПДВ.

Підписавши та скріпивши вказаний акт печатками, ПрАТ "Уніка" та Бюро засвідчили відсутність жодних претензій та зауважень щодо наданих послуг.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Відповідна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, вищевказаними доказами та наявними матеріалами справи підтверджується надання Бюро послуг з професійної правничої допомоги у погодженому між ними розмірі 8000,00 грн.

У частині 4 статті 129 ГПК України закріплено загальне правило розподілу судових витрат.

Проте у частині 5 наведеної норми ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 ГПК України.

Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У пунктах 119, 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, також викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №910/1964/21.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У пункті 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Таким чином, вирішуючи заяву/клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи складність справи, розумну необхідність витрат для даної справи у суді, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, а також ціну позову, суд погоджується з доводами Відповідача про завищення розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу.

Отже, на думку суду, обґрунтований розмір витрат Позивача на професійну правничу допомогу становить 4 000,00 грн.

Виходячи з положень статей 129, 130 ГПК України, судові витрати ПрАТ "Уніка", пов`язані із наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 4 000,00 грн покладаються на ПрАТ "ПЗУ".

Керуючись статтями 123, 129, 231, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 20 693,35 грн страхового відшкодування.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 40; ідентифікаційний код: 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (04112, місто Київ, вулиця Теліги Олени, будинок 6 літ. В; ідентифікаційний код: 20033533) 30 569 (тридцять тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) грн 93 коп. страхового відшкодування, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору та 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ