Рішення № 140950810, 29.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026Справа № 910/16391/25

За позовом Фізичної особи-підприємця Плєндукова Ігоря Сергійовича

до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

про визнання недійсним договору

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Костюк А.С.

представники учасників справи:

від позивача: Сабадин А.В.

від відповідача: Решетило Р.Г.

В судовому засіданні 29.09.2026, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду міста Києва звернулась з позовом Фізична особа-підприємець Плєндуков Ігор Сергійович (далі - ФОП Плєндуков І.С., позивач) до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі - КП "Київтранспарксервіс", відповідач) про визнання недійсним договору № ДНП-2024-02/02 від 01.02.2024 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.

У обґрунтування своїх вимог позивач стверджує, що на момент укладення спірного договору КП "Київтранспарксервіс" не мало права на укладення спірного правочину, оскільки відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 у справі № 6/385 території для обслуговування паркувальних об`єктів, що функціонують в якості автостоянок, зокрема, за адресою: вул. Вершигори Петра, напроти будинку 2, закріплено за КП «Дніпро-парксервіс».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

05.02.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому КП "Київтранспарксервіс" проти позову заперечило, зазначило, що на момент укладення спірного правочину у КП "Київтранспарксервіс" були всі повноваження для передачі в експлуатацію паркувального майданчика. При цьому, під час підписання договору № ДНП-2024-02/02 від 01.02.2024 та акту приймання-передачі паркувального майданчика, у позивача не було жодних зауважень щодо повноважень КП "Київтранспарксервіс", і лише після направлення в одностронньому порядку відповідачем листа про розірвання договору, з огляду на наявність заборгованості у позивача, ФОП Плєндуков І.С. звернувся з даним позовом про визнання недійсним договору № ДНП-2024-02/02 від 01.02.2024.

06.02.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, а 12.02.2026 - від відповідача заперечення на відповідь на відзив, у яких сторони заперечили проти доводів один одного, наполягали на своїх позиціях по суті справи.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" № 930/1591 від 26.06.2007 єдиним оператором з паркування транспортних засобів у місті Києві визначено КП "Київтранспарксервіс".

КП "Київтранспарксервіс" здійснює господарську діяльність з паркування транспортних засобів, яка, серед іншого, врегульована Правилами благоустрою міста Києва, які затверджені рішенням КМР від 25.12.2008 № 1051/1051 та Правилами паркування транспортних засобів, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342.

Водночас, КП "Дніпро-парксервіс" Дніпровської районної у місті Києві ради звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтранспарксервіс" про усунення перешкод у виконанні функцій єдиного оператора в Дніпровському районі міста Києва з надання платних послуг з паркування та відстою автотранспортних засобів, стягнення паркувального збору та його надходження до районного бюджету шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання вказаних функцій, а також на укладення з будь-якими суб`єктами господарювання договорів про надання послуг з паркування та транспортування транспортних засобів у Дніпровському районі міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 у справі № 6/385, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2010, позовні вимоги задоволено частково, визнано право Комунального підприємства "Дніпро-парксервіс" Дніпровської районної у м. Києві ради на виконання функцій єдиного оператору в Дніпровському районі міста Києва з надання платних послуг по відстою та зберіганню транспортних засобів в Дніпровському районі міста Києва, зокрема за адресою: вулиця Вершигори Петра, напроти будинку 2, та визнано відсутність у Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтранспарксервіс" права на виконання функцій єдиного оператора в Дніпровському районі м. Києва з надання платних послуг по відстою та зберіганню транспортних засобів в Дніпровському районі міста Києва, зокрема за адресою: вулиця Вершигори Петра, напроти будинку 2.

В подальшому, пунктом 1.6 рішення Київської міської ради "Про ліквідацію районних комунальних підприємств з паркування транспортних засобів" №377/6593 від 27.10.2011, ліквідовано КП "Дніпро-парксервіс" Дніпровської районної у місті Києві ради.

Пунктом 4 вказаного вище рішення доручено районним в місті Києві державним адміністраціям передати до комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтранспарксервіс" та закріпити за ним на праві господарського відання майно підприємств, зазначених у пункті 1 цього рішення.

Рішенням КМР "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" (таблиця № 1 додатку 5) № 242/5629 від 23.06.2011 затверджено перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за КП "Київтранспарксервіс".

Відповідно до таблиці № 1 до додатка 5 до рішення КМР від 23.06.2011 № 242/5629 за КП "Київтранспарксервіс" закріплено спеціально обладнаний майданчик для паркування за адресою: м. Київ, вул. Вершигори Петра, напроти будинку 2, з кількістю паркувальних місць - 450.

01.02.2024 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (сторона 1) та Фізичною особою-підприємцем Плєндуковим Ігорем Сергійовичем (сторона 2) був укладений договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2024-02/02 (далі - договір), за умовами якого, зокрема:

- сторона 1 передає за плату стороні 2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дніпровський район, м. Київ, вул. Вершигори Петра, 2 (напроти) (далі - майданчик для паркування), що включає 405 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 45 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів (пункт 1.1 договору);

- сторона 1 розробляє схему організації дорожнього руху на майданчику для паркування, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1.4 договору).

- майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію стороні 2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію (п. 3.1 договору);

- акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію має бути підписаний сторонами в термін з 01.02.2024 по 01.04.2024. У випадку не підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика в експлуатацію договір вважається розірваним 02.04.2024 (пункт 3.2 договору);

- щомісяця до 10-го числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг, наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони 1. У випадку не підписання стороною 2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг, наданих в попередньому місяці, вважається підписаним стороною 2 без зауважень (пункт 3.4 договору);

- вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях становить 6,50 грн, у тому числі, ПДВ у сумі 1,08 грн (пункт 4.1 договору);

- загальна ціна договору становить 2 885 220,00 (пункт 4.2 договору);

- оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання-передачі стороною 1 в експлуатацію стороні 2 майданчика для паркування та здійснюється стороною 2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони 1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, в якому підписано акт приймання-передачі, здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця (пункт 4.3 договору);

- сторона 1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти сторони 2 рахунок на оплату (пункт 4.4 договору);

- відсутність рахунка на дату оплати, визначену пунктом 4.3 цього договору, не звільняє сторону 2 від зобов`язань щодо оплати (пункт 4.5 договору);

- плата сторони 2 стороні 1, визначена у пункті 4.1 договору, може бути змінена у випадках зміни розміру податків та зборів, з яких формується плата за майданчик для паркування. В цьому випадку сторони зобов`язуються внести зміни в договір, виходячи зі змінених розмірів податків і зборів. Новий розмір плати встановлюється з дати набрання чинності нормативно-правовим актом, на підставі якого змінено розмір плати, а раніше проведені стороною 2 розрахунки підлягають корегуванню (пункт 4.6 договору);

- оплата сторони 2 стороні 1 згідно умов даного договору проводиться за період з дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації стороні 1 майданчика для паркування (пункт 4.7 договору);

- договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами (пункт 7.1 договору);

- строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі стороною 1 в експлуатацію стороні 2 майданчика для паркування (пункт 7.2 договору);

- після припинення дії або розірвання договору (окрім випадку втрати стороною 1 права на експлуатацію майданчика для паркування) сторона 2 зобов`язана протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів звільнити майданчик для паркування (пункт 7.12 договору).

- у разі належного виконання стороною 2 своїх обов`язків за цим договором, договір може бути пролонгований на той самий період шляхом підписання додаткової угоди. При цьому, якщо сукупний індекс інфляції за період дії договору, встановлений Міністерством фінансів України у тому ж періоді, перевищує 100%, сторона 1 зобов`язана змінити загальну ціну договору на наступний період з урахуванням розміру сукупного індексу за період дії договору (п. 7.14 договору).

Додатком до договору викладено схему організації дорожнього руху.

За актом приймання-передачі паркувального майданчика від 01.04.2024, сторона 1 передала, а сторона 2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 450 машиномісць за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Вершигори Петра, напроти будинку 2 (навпроти).

Як зазначає позивач, 23.02.2024, після укладення спірного договору, він прибув за місцезнаходженням паркувального майданчика та вияв, що на ньому здійснюється діяльність невідомими особами.

Листом від 20.08.2024 ФОП Плєндуков І.С. звернувся до відповідача з вимогою зупинити нарахування плати за договором, оскільки паркувальний майданчик зайнято невідомими особами.

У свою чергу, відповідач листом № 053/05-4923 від 21.11.2024 повідомив позивача про розірвання договору в односторонньому порядку з огляду на наявність у позивача заборгованості

Звертаючись даним з позовом до суду, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 у справі № 6/385 встановлені обставини відсутності у КП "Київтранспарксервіс" права на виконання функцій єдиного оператора в Дніпровському районі м. Києва, а території для обслуговування паркувальних об`єктів, що функціонують в якості автостоянок, зокрема, за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Вершигори Петра, 2 (навпроти), закріплено за комунальним підприємством "Дніпро-парксервіс", а отже, у КП "Київтранспарксервіс" на момент укладення спірного договору були відсутні повноваження щодо передачі майданчика для паркування транспортних засобів, що є предметом спірного договору.

У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Оскільки, відповідно до статті 16 ЦК порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Так, судом встановлено, і цього не заперечує відповідач, що КП "Київтранспарксервіс" здійснює закупівлю товарів та послуг згідно з Законом України "Про публічні закупівлі».

Рішенням Київської міської ради від 05.03.2019 №184/6840 "Про вдосконалення організації паркувального простору в м. Києві" КП "Київтранспарксервіс" спільно з Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було доручено розпочати продаж прав на розміщення та/або облаштування паркувальних майданчиків у м. Києві, які належать до сфери управління підприємства відповідно до рішень Київської міської ради виключно в системі електронних продажів "ProZorro.Продажі" (https://prozorro.sale), крім тих, що визначені для безпосереднього облаштування та/або експлуатації КП "Київтранспарксервіс", без передачі будь-яких прав на них третім особам.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір про передачу відповідачем позивачу за плату для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: Київ, Дніпровський район, вул. Вершигори Петра, 2 (навпроти), що включає в себе 405 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 45 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичним та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів, за своєю правовою природою є договором найму (оренди). Аналогічний висновок викладено об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23.

Закон України "Про публічні закупівлі" (далі за текстом - Закон) визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 Закону вживаються наступні терміни: замовники - це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону; послуги - це будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, найм (оренда), лізинг, а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт, поточний ремонт з розробленням проектної документації; предмет закупівлі - це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Цей Закон застосовується: 1) до замовників, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 2 цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; 2) до замовників, визначених пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень; 3) до замовників, визначених частиною першою статті 2 цього Закону, які здійснюють спрощені закупівлі відповідно до цього Закону та/або укладають договори без використання електронної системи закупівель відповідно до частин другої, третьої і сьомої цієї статті.

Замовники здійснюють спрощені закупівлі шляхом використання електронної системи закупівель у порядку, передбаченому цим Законом (частини 1, 2 статті 3 Закону).

Спрощена закупівля проводиться замовником із застосуванням електронного аукціону відповідно до статті 30 цього Закону (стаття 14 Закону).

Стаття 30 Закону визначає порядок проведення електронного аукціону.

Відповідно до частини 10 статті 3 Закону забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів/спрощених закупівель або застосування цього Закону, зокрема положень частини третьої статті 10 цього Закону.

Згідно із частиною 1 статті 41 Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Договір про закупівлю є нікчемним у разі: якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону (пункт 1 частини 1 статті 43 Закону).

Судом встановлено, що спірний договір укладено сторонами 01.02.2024 без проведення процедури закупівлі, отже, в силу прямої вказівки Закону цей договір є нікчемним з моменту його укладення, тобто з 01.02.2024.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, спірний договір є юридично нікчемним в силу порушення імперативних вимог. Визнання такого договору судом недійсним відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України не вимагається у зв`язку з встановленням його нікчемності безпосередньо законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 виснувала, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону.

Отже, оскільки договір № ДНП-2024-02/02 від 01.02.2024 є нікчемними в силу закону, відтак, він не потребує визнання його судом недійсним.

У пункті 7 постанови Пленум Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що у разі, якщо під час розгляду судом спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного буде встановлено, що правочин є нікчемним, суд в мотивувальній частині рішення повинен констатувати факт нікчемності такого правочину, а в резолютивній - відмовити в позові про визнання правочину недійсним.

Інші доводи сторін судом ураховані, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у позові ФОП Плєндукова І.С. у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові судові витрати у вигляді судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Суддя О.В. Котков