Рішення № 140950726, 27.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/89/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 Справа № 908/2038/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи №908/2038/26

за позовом Приватного акціонерного товариства СТРАХОВА КОМПАНІЯ ПЗУ УКРАЇНА (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, ідентифікаційний код 20782312)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю СТРАХОВА КОМПАНІЯ КРЕДО (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789)

про стягнення 9 565,06 грн.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерне товариство СТРАХОВА КОМПАНІЯ ПЗУ УКРАЇНА з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю СТРАХОВА КОМПАНІЯ КРЕДО про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 9 565,06 грн. на підставі полісу відповідача № ЕР-212915165.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.08.2026 відкрито провадження у справі №908/2038/26, присвоєно справі номер провадження 33/89/26. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк для надання відзиву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення необхідно подати у строк до 28.09.2026.

Копію ухвали доставлено сторонам до електронного кабінету 28.08.2026 після 17-ї години, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином ухвала суду вважається врученою сторонам 31.08.2026 (з урахуванням вихідних днів).

Судом встановлено, що у вступній та описовій частині ухвали Господарського суду Запорізької області від 28.08.2026 у справі №908/2038/26 судом помилково зазначено розмір стягнення в сумі 95 565,96 грн. Фактично позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення 9 565,06 грн. Враховуючи викладене, суд за власною ініціативою на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 243 ГПК України ухвалив виправити допущену описку та зазначити вірний розмір стягнення 9 565,06 грн.

15.09.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, розглянути справу без участі його представника.

17.09.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач відхилив заперечення відповідача проти позову.

Заперечень на відповідь на відзив не надійшло.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

Розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. У зв`язку з цим відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.2024 у с. Добрячин на автодорозі Червоноград-Сокаль сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «RENAULT TRAFIC» (VIN-код НОМЕР_1 ), державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіля «FORD C-MAX», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Наслідки дорожньо-транспортної пригоди її учасники оформили у вигляді повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, відповідно до змісту якого, водій автомобіля «RENAULT TRAFIC», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнав свою вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «RENAULT TRAFIC», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (позивач) полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-218324515.

Власник пошкодженого автомобіля «FORD C-MAX», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Дана заява була розглянута, пошкодження автомобіля «FORD C-MAX», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , визнано страховим випадком, у зв`язку з чим на підставі ремонтної калькуляції № 36739 від 05.02.2024 та страхового акту № 36739/1 позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 19 130,13 грн., що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №00111016 від 06.02.2024.

Крім того, на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «RENAULT TRAFIC» (VIN-код НОМЕР_1 ) була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (відповідач) полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-212915165.

У зв`язку з цим позивач звернувся до відповідача з повідомленням про настання події за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (вих. № 36739/1-31 від 05.02.2024) та з заявою 49071/39359/1 про виплату 50% страхового відшкодування (вих. № 15331/р від 02.09.2024) протягом 15 днів.

Страхове відшкодування відповідач не сплатив. Листом вих. № 45855/36739/1 від 06.05.2025 повідомив про неможливість розгляду даної заяви у зв`язку з ненаданням згоди потерпілої особи про розмір та спосіб здійснення стразового відшкодування і не наполягання на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На підставі вказаних обставин позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 9 565,06 грн. на підставі полісу відповідача № ЕР-212915165.

Згідно ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 980 Цивільного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Статтею 3 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У ст. 6 вказаного Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з витягу з бази МТСБУ на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди діяло два поліси страхування цивільно-правової відповідальності особи, винної у ДТП, а саме: у позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент вчинення ДТП) при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Пунктом 2.1 статті 2 Порядку визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов`язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов`язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини першої статті 989 Цивільного кодексу України та п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування щодо одного об`єкта страхування з різними страховиками.

З метою врегулювання відносин між страховиками-членами МТСБУ з питання забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди, протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 464/2020 від 26.02.2020 був затверджений Порядок виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі -Порядок).

Відповідно до п. 5.1 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не перевищує сукупного розміру страхових сум за відповідну шкоду за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону 1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.

Отже, позивач та відповідач є особами, відповідальними за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду, та згідно з положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" вони мають відповідати за вимогами потерпілої особи, в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності.

Відповідно до п. 5.2 Порядку розмір страхового відшкодування, належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу визначається з огляду на положення статті 540 Цивільного кодексу України у залежності розміру шкоди за формулою: Ск = Сш/ Кс - Ф, де Кс - кількість страховиків, які застрахували один об`єкт, на дату страхового випадку; Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку; Ф - розмір франшизи.

За полісом позивача франшиза відсутня. Відомості про наявність франшизи за полісом відповідача відсутні.

Таким чином, сума страхового відшкодування, яка підлягає сплаті відповідачем, складає 19 130,13 грн./ 2 = 9 565,06 грн.

Наданими позивачем доказами підтверджено виплату страхового відшкодування за страховим випадком у сумі 19 130,13 грн.

Відповідач не надав доказів виплату позивачу 50% страхового відшкодування в розмірі 9 565,06 грн.

Відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування обґрунтована тим, що наданий пакет документів не містив згоди потерпілої особи щодо розміру та способу здійснення страхового відшкодування, а також її згоди на незастосування оцінки чи експертизи пошкодженого майна. Відповідач також зазначив про відсутність належного підтвердження порядку визначення розміру страхового відшкодування, у зв`язку з чим відповідач не мав можливості розглянути заяву позивача по суті. Посилається на те, що відповідно до п. 5.1 Порядку, якщо заявник не погодив з іншими страховиками розмір шкоди, до заяви щодо відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу, має бути доданий звіт про оцінку або висновок автотоварознавчого дослідження. Відповідач зауважив, що позивач не надав відповідачу можливості погодити розмір шкоди до здійснення виплати та не усунув зауваження відповідача щодо документального підтвердження визначеного розміру збитків. На думку відповідача, самостійне прийняття позивачем рішення про виплату 19 130,13 грн. не може саме по собі створювати для відповідача обов`язок компенсувати 50% такої суми без належного підтвердження обґрунтованості її розміру.

Порядок визначення витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу визначає Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства Юстиції України та Фонду Державного Майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за N 1074/8395 (із змінами, внесеними наказами Міністерства юстиції № 137/5/2732 від 08.12.2004, №1335/5/1159 від 24.07.2009) (далі Методика).

Відповідно до п. 8.5.9 Методики кількість та вартість необхідних для ремонту матеріалів визначаються за інформацією довідкової літератури та комп`ютерних програм, розроблених за даними виробника КТЗ або за даними виробника лакофарбових (основних) і допоміжних матеріалів (додаток 8).

Згідно з п. 8.5.10 Методики дані про вартість складових частин КТЗ, які підлягають заміні, теж беруть відповідно до додатка 8, інформаційного забезпечення від виробника КТЗ.

Відповідно до п. 59 додатку 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів до переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням для складання кошторису відновлювального ремонту включена комп`ютерна програма "Audatex".

Ремонтна калькуляція № 37528 від 22.02.2024 розрахована за комп`ютерною програмою «Audatex», що відповідає умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки комп`ютерна програма «Audatex» рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом № 142/5/2092 Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003.

Отже, ремонтна калькуляція Audatex" № 36739 від 05.02.2024 є належним підтвердженням вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Стаття 72 ГПК встановлює, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Заперечуючи проти розміру майнового відшкодування, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування визначеної вартості ремонтних робіт необхідних для відновлення пошкодженого майна. Клопотань про призначення експертизи для визначення вартості матеріального збитку відповідач не заявляв.

Доказів в обґрунтування того, що сума страхового відшкодування, яка сплачена позивачем, не відповідає розміру спричинених збитків, є завищеною та відповідно є необґрунтованою, відповідачем також не надано та матеріалами справи не підтверджено.

Враховуючи викладене, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в сумі 9 565,06 грн.

Згідно з п. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позовна заява містить вимоги майнового характеру на суму 9 565,06 грн. та подана в 2026 році в системі «Електронний суд».

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року в розмірі 3 328,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, судовий збір за розгляд позовної заяви в даній справі складає 3 328,00 грн. (мінімальна ставка) х 0,8 = 2 662,40 грн.

За розгляд позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 3 328,00 грн. платіжною інструкцією в національній валюті №167274 від 22.06.2026. Судовий збір зараховано до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн. покладаються на відповідача і підлягають стягненню на користь позивача.

Переплата судового збору в сумі 665,60 грн. може бути повернута позивачу за його клопотанням на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 243, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Виправити описку у вступній та описовій частині ухвали Господарського суду Запорізької області від 28.08.2026 при зазначенні розміру суми стягнення, а саме: замість суми 95 565,96 грн. вважати вірною суму 9 565,06 грн.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю СТРАХОВА КОМПАНІЯ КРЕДО (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства СТРАХОВА КОМПАНІЯ ПЗУ УКРАЇНА (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, ідентифікаційний код 20782312) страхове відшкодування в сумі 9 565,06 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять грн. 06 коп.) та витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн. 40 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27.10.2026.

Суддя М.В. Мірошниченко