Ухвала суду № 140950609, 26.10.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"26" жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1110/26

Господарський суд Закарпатської області в складі судді Сисина С.В., розглянувши матеріали за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Паріум ґруп» від 21.10.2026 про забезпечення позову до подачі позовної заяви (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/1190/26 від 21.10.2026)

у справі про стягнення 836747,53 грн, з яких: 358335,11 грн попередня оплата за договором №02.04.25 від 02.04.2025 та 478412,42 грн пеня, нарахована за неналежне виконання умов договору,

у якій можуть отримати відповідний статус:

позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Паріум ґруп», код ЄДРПОУ 45093467, місцезнаходження 79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Лазаренка Є. академіка, будинок 48А, квартира 45,

відповідача: Фізична особа-підприємець Сушанський Олександр Михайлович, РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_1 ,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

В С Т А Н О В И В:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Паріум ґруп» (далі ТОВ «Паріум ґруп», Товариство, заявник) через систему «Електронний суд ЄСІТС» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з заявою про забезпечення позову до подачі позовної від 21.10.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/1190/26 від 21.10.2026) до Фізичної особи-підприємця Сушанського Олександра Михайловича (далі ФОП Сушанський О.М., Підприємець) з вимогою про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно Фізичної особи-підприємця Сушанського Олександра Михайловича.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2026.

2. Товариство обґрунтовує подану заяву тим, що між ним як замовником та ФОП Сушанським О.М. як підрядником укладено договір підряду від 02.04.2025 на виконання робіт з реставрації простору горища з пристосуванням під офісні приміщення на вулиці Винниченка, 8 у місті Львові (далі договір). Відповідно до умов додаткових угод до договору загальна вартість робіт за договором становила 2816926,00 грн.

Згідно умов договору замовник здійснив попередню оплату на загальну суму 993050,00 грн. ФОП Сушанський О.М. виконав робіт лише на загальну суму 634714,89 грн.

Отже, невиконаними залишилися роботи за договором на загальну суму 2182211,11 грн, з яких Підприємцем не виконані роботи на суму 358335,11 грн, за які було оплачено Товариством в рахунок попередньої оплати.

Строк виконання робіт за додатковою угодою №1 закінчився 21.11.2025, а сам договір діяв до 31.12.2025. У зв`язку з порушенням строків виконання робіт ТОВ «Паріум ґруп» 14.08.2026 надіслав ФОП Сушанському О.М. вимогу про відмову від подальшої дії договору та повернення сплаченого авансу, яка була залишена без реагування. Станом на 12.08.2026 пеня за прострочення виконання зобов`язань склала 478412,42 грн.

З посиланням на такі обставини, заявник зазначає про свій намір подати позовну заяву до відповідача про стягнення 836747,53 грн, з яких: 358335,11 грн попередня оплата за договором №02.04.25 від 02.04.2025 та 478412,42 грн пеня, нарахована за неналежне виконання умов договору, та зазначає, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення господарського суду та ефективний захист і поновлення порушених прав ТОВ «Паріум ґруп».

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, ТОВ «Паріум ґруп» звертає увагу на недобросовісну поведінку ФОП Сушанського О.М., який всупереч умов договору не виконав роботи з реставрації простору горища з пристосуванням під офісні приміщення на вулиці Винниченка, 8 у місті Львові, а також після отримання попередньої оплати за договором та отримання вимоги про попередню оплату, не повернув таку в розмірі 358335,11 грн.

Крім цього, на підтвердження доводів про недобросовісну поведінку ФОП Сушанського О.М. заявник наголошує, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.12.2025, тобто ще до закінчення строку дії договору, ФОП Сушанський О.М. припинив свою підприємницьку діяльність.

Такі дії, на переконання Товариства, свідчать про те, що ФОП Сушанський О.М. не мав наміру завершувати роботи за договором та свідомо вживав заходів щодо ухилення від повернення отриманого авансу. Після закінчення строку дії договору, а саме 05.02.2026, ФОП Сушанський О.М. повторно зареєструвався як фізична особа-підприємець з тими самими видами діяльності і продовжив здійснювати господарську діяльність, проте жодних заходів для завершення робіт чи повернення коштів не вжив, на телефонні дзвінки та вимоги ТОВ «Паріум ґруп» не відповідає.

ТОВ «Паріум ґруп» зазначає, що оскільки ФОП Сушанський О.М. вчиняє активні дії щодо ухилення від виконання зобов`язань за договором, існує висока ймовірність того, що він вживатиме аналогічних заходів щодо ухилення від виконання судового рішення у разі задоволення позову, зокрема шляхом повторного припинення підприємницької діяльності або відчуження і переоформлення належного йому майна. На час звернення до суду за ФОП Сушанським О.М. зареєстровані транспортні засоби та об`єкт нерухомого майна. З метою забезпечення виконання майбутнього рішення суду та водночас для уникнення надмірного перешкоджання поточній господарській діяльності ФОП Сушанського О.М., ТОВ «Паріум ґруп» просить накласти арешт на транспортні засоби (на рухоме майно) та об`єкти нерухомого майна, не застосовуючи арешт на грошові кошти на банківських рахунках. ТОВ «Паріум ґруп» також зазначає, що вжиття таких заходів не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ФОП Сушанського О.М., оскільки майно залишатиметься у його володінні, а обмежуватиметься лише право розпорядження ним, тому зустрічне забезпечення позову вважає недоцільним, хоча і готове здійснити його у разі прийняття судом відповідного рішення.

3. До заяви про забезпечення позову до подачі позовної від 21.10.2026 (далі заява), ТОВ «Паріум ґруп» було додано такі докази, якими заявник обгрунтовує свої доводи, а саме:

- копію договору №02.04.25 від 02.04.2025;

- копію додаткової угоди №1 до договору №02.04.25 від 02 квітня 2025 року від 02.04.2025;

- копію додаткової угоди №2 до договору №02.04.25 від 02 квітня 2025 року від 21.07.2025;

- копії актів приймання виконаних будівельних робіт (акт №1 від 08.08.2025, акт №2 від 08.08.2025, акт №3 від 29.08.2025, акт №4 від 24.10.2025, акт №5 від 30.09.2025, акт №6 від 31.10.2025 та акт №7 від 28.11.2025);

- копії платіжних інструкцій АТ «Кредобанк» про перерахування попередньої оплати (платіжні інструкції №1263 від 30.06.2025, №1267 від 01.07.2025, №1296 від 10.07.2025, №1367 від 08.08.2025, №1368 від 08.08.2025, №1457 від 12.09.2025, №1462 від 19.09.2025 та №1568 від 31.10.2025);

- копію вимоги про повернення авансу вих. б/н від 14.08.2026 із доказами її направлення на адресу ФОП Сушанського О.М.;

- копії актів звірки розрахунків (за 2025 рік та за період з 01.01.2026 по 14.08.2026);

- інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зареєстрованих об`єктів за Сушанським О.М.;

- витяг з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів за Сушанським О.М.;

- відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФОП Сушанського О.М.

4. Суд, розглянувши заяву і надані ТОВ «Паріум ґруп» докази, якими Товариство підтверджує обставини для забезпечення майбутнього позову, встановив таке.

02.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паріум ґруп» (замовником) та Фізичною особою-підприємцем Сушанським Олександром Михайловичем (підрядником) був укладений договір №02.04.25 (далі договір).

Згідно з п. 1.1. договору, відповідно до цього договору, підрядник зобов`язується на умовах цього договору за завданням замовника виконати на свій ризик, власними силами і засобами, із свого матеріалу, підрядні роботи по улаштуванню козирка, надалі «Роботи» і передати їх замовнику у встановлений в цьому договорі строк.

Відповідно до п. 1.2. договору, назва об`єкту: «Реставрація простору горища з пристосуванням під офісні приміщення на вулиця Винниченка, 8 у місто Львові».

Згідно з п. 3.1. договору, загальна вартість робіт за договором відображається у затвердженому сторонами кошторисі (відповідний додаток до договору) та включає в себе плату за виконану ним роботу та відшкодування витрат підрядника, в тому числі: вартість всього об`єму робіт за договором, а також вартість всього обсягу необхідних матеріалів, які повинен придбати та використати підрядник та всі інші витрати, які несе підрядник для належного виконання своїх обов`язків за даним договором, у тому числі транспортні та накладні витрати, тощо. Кошторис є невід`ємною частиною даного договору, він є твердим, зміни до нього можуть вноситися лише за погодженням сторін. Одностороння зміна договірної ціни не допускається.

Відповідно до п. 3.2. договору, ціна договору визначена у відповідних додаткових угодах до цього договору «Термін виконання, Порядок Авансових платежів та Кошторис».

Згідно з п. 4.1. договору, розрахунки між сторонами за цим договором здійснюється шляхом безготівкового переказу грошових коштів в національній валюті України гривні, на поточні рахунки сторін на підставі виставлених рахунків, якщо рахунок не виставлено на підставі відповідного пункту договору. Платіж за цим договором буде вважатись здійсненим з дня списання суми відповідного платежу з рахунку, вказаного у цьому договорі або повідомленого окремо у письмовій формі.

Відповідно до п. 7.3. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при виконанні робіт, а саме порушення підрядником термінів виконання робіт, встановлених договором більш ніж на 7 днів підрядник, на вимогу замовника, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості невиконаного (них) у встановлений термін етапу (ів) робіт.

Згідно з п. 10.1. договору, договір набуває чинності з дня його підписання повноважними представниками замовника і підрядника та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2025.

Відповідно до п. 10.2. договору, сплив строку дії договору не звільняє сторони від виконання грошових та гарантійних зобов`язань за договором, які залишилися не виконаними.

5. 02.04.2025 між ТОВ «Паріум ґруп» як замовником та ФОП Сушанським О.М. як підрядником було укладено додаткову угоду №1 до договору №02.04.25 від 02.04.2025, відповідно до умов якої підрядник зобов`язався за завданням замовника виконати роботи з улаштування покрівлі на об`єкті «Реставрація простору горища з пристосуванням під офісні приміщення на вулиця Винниченка, 8 у місті Львові» загальною вартістю 2771226,00 грн зі строком виконання до 21.11.2025, погодивши при цьому відповідний кошторис на виконання будівельно-монтажних робіт із наданням матеріалів у вигляді давальницької сировини, встановивши авансовий платіж у розмірі 20% від загальної вартості робіт протягом 10 банківських днів після підписання додаткової угоди, п`ятирічний гарантійний строк якості на результати виконаних робіт, а також визначивши порядок набрання чинності документом та його складання у двох оригінальних примірниках.

6. 21.07.2025 між ТОВ «Паріум груп» як замовником та ФОП Сушанським О.М. як підрядником була укладена додаткова угода №2 до договору №02.04.25 від 02.04.2025, відповідно до умов якої підрядник зобов`язався за завданням замовника виконати роботи на об`єкті реставрації простору горища з пристосуванням під офісні приміщення на вулиці Винниченка, 8 у місті Львові, які зазначені в таблиці №3 цієї додаткової угоди, зокрема влаштування суцільного дерев`яного настилу обсягом 24 кв.м. вартістю 19200,00 грн, влаштування каркасу підйому на фасад з утепленням обсягом 20 погонних метрів вартістю 20000,00 грн, а також влаштування радіусного переходу з одного скату на інший обсягом 1 посл. вартістю 6500,00 грн, при цьому загальна вартість робіт за цією додатковою угодою становить 45700,00 грн, матеріали у вигляді дерев`яного настилу площею 24 кв.м. та підконструкції підйому на фасад з утепленням довжиною 20 погонних метрів є давальницькими та їх вартість по матеріалах з податком на додану вартість становить 0,00 грн.

7. Між ТОВ «Паріум груп» як замовником та ФОП Сушанським О.М. як підрядником на виконання умов договору №02.04.25 від 02.04.2025 було підписано відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт з улаштування покрівлі на об`єкті «Реставрація простору горища з пристосуванням під офісні приміщення, місті Львів, вулиця Винниченка, 8» на загальну суму 634714,89 грн, а саме:

- акт №1 за серпень 2025 року, складений 08.08.2025, на суму 97350,00 грн;

- акт №2 за серпень 2025 року, складений 08.08.2025 на виконання додаткової угоди №2 від 21.07.2025, на суму 45700,00 грн;

- акт №3 за серпень 2025 року, складений 29.08.2025, на суму 255205,49 грн;

- акт №4 за жовтень 2025 року, складений 24.10.2025, на суму 10000,00 грн;

- акт №5 за вересень 2025 року, складений 30.09.2025, на суму 146992,40 грн;

- акт №6 за жовтень 2025 року, складений 31.10.2025, на суму 66222,50 грн;

- акт №7 за листопад 2025 року, складений 28.11.2025, на суму 13244,50 грн.

8. ТОВ «Паріум груп» на користь ФОП Сушанського О.М. у вересні жовтні 2025 року здійснено переказ коштів в загальній сумі 993050,00 грн, із зазначенням призначення платежу про попередню оплату за договором на виконання робіт, за такими платіжними інструкціями: №1263 від 30.06.2025 у сумі 99000,00 грн; №1267 від 01.07.2025 у сумі 101000,00 грн; №1296 від 10.07.2025 у сумі 300000,00 грн; №1367 від 08.08.2025 у сумі 97350,00 грн; №1368 від 08.08.2025 у сумі 45700,00 грн; №1457 від 12.09.2025 у сумі 100000,00 грн; №1462 від 19.09.2025 у сумі 150000,00 грн; №1568 від 31.10.2025 у сумі 100000,00 грн.

9. 14.08.2026 ТОВ «Паріум груп» на адресу ФОП Сушанського О.М. було направлено вимогу про повернення авансу вих. б/н, відповідно до змісту якої замовник повідомив про відмову від подальшого виконання робіт за договором №02.04.25 від 02.04.2025 у зв`язку із закінченням строку їх виконання за договором та невиконанням підрядником зобов`язань, а також виставив вимогу у семиденний строк повернути попередню оплату (аванс) за невиконані роботи в сумі 358335,11 грн та сплатити пеню за прострочення виконання зобов`язань станом на 12.08.2026 у розмірі 478412,42 грн, нараховану за період з 22.11.2025 (враховуючи строк виконання Підприємцем робіт за додатковою угодою №1 від 02.04.2025 до договору до 21.11.2025) по 12.08.2026.

До вимоги про повернення авансу долучено підписаний Товариство акт звірки за 2025 рік, яким зафіксовано суму перерахованих коштів 993050,00 грн, вартість виконаних робіт 634714,89 грн та кінцеву заборгованість підрядника на користь замовника станом на 31.12.2025 у розмірі 358335,11 грн. У вимозі наведено прохання Товариства до Підприємця підписати акт звірки та повернути його (після підписання) заявнику.

Надіслання вимоги про повернення авансу з двома примірниками підписаних Товариство актів звірки за 2025 рік підтверджено описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною №7902600539948 від 14.08.2026 та фіскальним чеком про оплата такого поштового відправлення.

Як вбачається з поштового повідомлення 8841100089312, адресоване Товариством Підприємцю поштове відправлення №7902600539948 від 14.08.2026 (тобто вимога Товариства про повернення авансу з двома примірниками підписаних Товариство актів звірки за 2025 рік) вручені Підприємцю 20.08.2026, про що свідчить підпис та дата отримувача у цьому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з доводів Товариства, Підприємець не надав відповідь на вимогу про повернення авансу, не повернув підписаний акт звірки, не повернув аванс (попередню оплату) в сумі 358335,11 грн, а також не сплатив пеню в розмірі 478412,42 грн, про яку зазначено у вимозі про повернення авансу від 14.08.2026, яку підприємець отримав 20.08.2026.

10. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.10.2026 за Сушанським О.М. на праві власності зареєстровано земельну ділянку загальною площею 0,1582 гектара з кадастровим номером 2122786801:00:102:0009, розташовану у Закарпатській області, Мукачівському районі, на підставі договору купівлі-продажу серія та номер №2204, виданого 29.12.2020 приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Бугар Наталією Йожефівною.

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ від 14.10.2026 стосовно зареєстрованих транспортних засобів, за Сушанським О.М. зареєстровано таке майно: автомобіль марки Audi, модель Q7, 2016 року випуску, об`єм двигуна 2995 см.куб, останню реєстрацію проведено 27 березня 2025 року; вантажний автомобіль марки Ford, модель Transit Custom, 2014 року випуску, об`єм двигуна 2198 см.куб, останню реєстрацію проведено 05.02.2026; а також причіп марки Pragmatek, модель V0-2513, 2020 року випуску, останню реєстрацію проведено 13.03.2021.

11. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження ФОП Сушанського О.М. зареєстроване за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, село Руське, вулиця Духновича, будинок 159; основним видом діяльності є покрівельні роботи (код 43.91), а також додатковими видами діяльності визначено: механічне оброблення металевих виробів, оптову та роздрібну торгівлю деревиною, будівельними матеріалами і санітарно-технічним обладнанням, виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій.

У зазначених відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ФОП Сушанського О.М. вказано про державну реєстрацію припинення ним 15.12.2025 (на підставі власного рішення) підприємницької діяльності та зазначено про повторну 05.02.2026 державну реєстрацію Сушанським О.М. підприємницької діяльності.

12. Розглянувши заяву ТОВ «Паріум ґруп» про забезпечення позову до його пред`явлення у справі №907/1110/26, суд зазначає таке.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки, щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

13. Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

У пункті 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

У свою чергу, суд при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості таких доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Також передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21.

З огляду на викладене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому такі заходи забезпечення позову мають відповідати принципам розумності, обґрунтованості і адекватності їх застосування.

14. Як вбачається із заяви ТОВ «Паріум ґруп» про забезпечення позову до подачі позовної заяви та наданих матеріалів, судом встановлено, що предметом спірних правовідносин за майбутнім позовом є вимога майнового характеру про стягнення з ФОП Сушанського О.М. грошових коштів у загальній сумі 836747,53 грн, з яких: 358335,11 грн - сума неповернутої попередньої оплати (після отримання Підприємцем 20.08.2026 вимоги Товариства від 14.08.2025 про повернення авансу, враховуючи невиконання умов договору підряду від 02.04.2025) та 478412,42 грн - пеня, нарахована за прострочення виконання зобов`язань та порушення строків виконання робіт за вказаним договором.

15. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, №910/19256/16 від 10.04.2018, №910/20479/17 від 14.05.2018, №922/1605/18 від 11.09.2018, №909/526/19 від 14.01.2019, №925/288/17 від 25.01.2019, №904/1417/19 від 26.09.2019).

Водночас не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Суд зазначає, що, як правило, щодо застосування заходів забезпечення позову по заявах позивачів (осіб, які подали заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви) за позовними вимогами майнового характеру, суди, задовольняючи такі заяви, вживають заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу (майбутньому відповідачу), які знаходяться на всіх їх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить таким особам у межах суми позову.

Щодо цього, судами враховується, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 зазначено, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення коштів доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів. При цьому, можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Водночас, при подачі заяви Товариство просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту виключно на все рухоме і нерухоме майно Підприємця, без накладення арешту на грошові кошти, що йому належать та знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах.

Отже, врахувавши, що відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України видами заходів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачу; врахувавши, що грошові кошти це є різновид майна відповідно до Глави 13 Цивільного кодексу України, а відтак суд зазначає, що заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача (майбутнього відповідача) є співмірними із позовними вимогами про стягнення з відповідача (особи, яка набуде статус відповідача) грошових коштів.

Висновок суду, що заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача є співмірними з позовними вимогами в справах про стягнення грошових коштів з відповідача також вбачаються з постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.10.2025 в справі № 907/312/25, в якій Верховний Суд, скасувавши постанову апеляційного суду про скасування ухвали суду першої інстанції в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача у межах суми позову; одночасно залишив без змін ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви позивача про забезпечення позову та вжиття таких заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить відповідачу у межах суми позову. У зазначеній постанові від 06.10.2025 в справі № 907/312/25 Верховний Суд звернув увагу, що у разі, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим.

16. Крім цього, у заяві про забезпечення позову до подачі позовної заяви ТОВ «Паріум ґруп», наголосивши про подачу ним у подальшому позову до ФОП Сушанського О.М. про стягнення грошових коштів у загальній сумі 836747,53 грн, наголосивши про наявність у Підприємця майна (як рухомого, так і нерухомого), зазначило про можливість Підприємця у будь-який момент відчужити таке майно, після того як він дізнається про подану до нього позовну заяву з такими позовними вимогами.

Врахувавши такі доводи Товариства, суд зазначає та враховує, що позивач стверджує про подачу ним до суду позову з позовними вимогами майнового характеру про стягнення з Підприємця грошових коштів у загальній сумі 836747,53 грн. Відтак, суд погоджується із доводами Товариства, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Щодо цього, судом враховано, що у постанові від 06.10.2025 в справі № 907/312/25 Верховний Суд зазначив, що необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватися до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватися для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок щодо застосування п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, відповідно до якого під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22 та інших).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

Отже, аргументи Товариства про наявність обґрунтованого припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову, може зникнути чи зменшитись на момент виконання рішення суду, враховуючи подачу Товариством відповідно до ч.3 ст.138 ГПК України позову з позовними вимогами майнового характеру, є обгрунтованими і доведеними долученими до заяви доказами.

17. При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

У постанові від 20.12.2024 у справі № 910/3871/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України). Вирішуючи питання про забезпечення позову господарському суду слід виходити з приписів ст.ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), а також, здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача), щодо відсутності підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, інших учасників судового процесу, та яким чином, чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 904/5876/19, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).

У поданій заяві про забезпечення позову до подачі позовної заяви ТОВ «Паріум ґруп», крім доводів про можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися наявним у нього майном дізнавшись про подачу Товариством позову майнового характеру, посилається на недобросовісну поведінку ФОП Сушанського О.М., що виразилась у не виконанні робіт за договором підряду від 02.04.2025 з урахуванням укладених додаткових угод (так як такі роботи мали бути виконані не пізніше 31.12.2025), що є підставою нарахування до стягнення з відповідача пені в розмірі 478412,42 грн; не виконанні вимоги Товариства від 14.08.2026 про повернення попередньої оплати в розмірі 358335,11 грн, яка була отримана Підприємцем 20.08.2026, та ненадання відповіді на таку вимогу. Окремо Товариство просить врахувати факт припинення ФОП Сушанського О.М. підприємницької діяльності 15.12.2025, тобто ще до закінчення строку дії договору. Такі обставини, на переконання Товариства, вказують про обгрунтованість доводів заяви і вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно Підприємця.

18. Отже, врахувавши позовні вимоги, з якими Товариство бажає звернутися в суд з позовом до Підприємця про стягнення грошових коштів у загальній сумі 836747,53 грн, врахувавши докази, долучені до заяви, суд зазначає про обгрунтовані інші доводи Товариства про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Підприємця в межах ціни позову в розмірі 836747,53 грн, з якою Товариство бажає звернутися в суд з позовними вимогами до Підприємця.

Так, не надаючи оцінку обгрунтованості позовних вимог у справі, однак врахувавши долучені до заяви документи, суд зазначає, що згідно додаткової угоди №1 від 02.04.2025 до договору №02.04.25 від 02.04.2025 ТОВ «Паріум ґруп» і ФОП Сушанський О.М. узгодили виконання підрядником робіт загальною вартістю 2771226,00 грн зі строком виконання до 21.11.2025 та зі сплатою Товариством авансу в розмірі 20% від загальної вартості робіт, а п.10.1. договору передбачено строк дії договору до 31.12.2025. Водночас, судом враховано, що відповідно до п. 7.3. договору передбачена пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості невиконаного (них) у встановлений термін етапу (ів) робіт.

Також доводи Товариства про перерахунок на користь ФОП Сушанського О.М. у вересні жовтні 2025 року коштів в загальній сумі 993050,00 грн, як і виконання Підприємцем впродовж серпня листопада 2025 року робіт лише на загальну суму 634714,89 грн підтверджені долученими до заяви платіжними інструкціями: №1263 від 30.06.2025, №1267 від 01.07.2025, №1296 від 10.07.2025, №1367 від 08.08.2025, №1368 від 08.08.2025 та підписаними сторонами договору актами приймання виконаних будівельних робіт з улаштування покрівлі на об`єкті «Реставрація простору горища з пристосуванням під офісні приміщення, місті Львів, вулиця Винниченка, 8» за №№1 7.

Крім цього, аргументи Товариства про направлення ним 14.08.2026 вимоги Підприємцю про повернення попередньої оплати в розмірі 358335,11 грн (через невиконання умов договору підряду) та отримання такої вимоги 20.08.2026 Підприємцем, підтверджені змістом вимоги про повернення авансу, копіями опису вкладення у цінний лист, поштової накладної №7902600539948 від 14.08.2026, фіскального чеку про оплату такого поштового відправлення та поштового повідомлення 8841100089312, з якого вбачається, що адресоване Товариством Підприємцю поштове відправлення №7902600539948 від 14.08.2026 (разом із вимогою про повернення авансу) отримане Підприємцем 20.08.2026

Отже, з таких доказів, наданих Товариством, судом на час розгляду заяви вбачаються обгрунтованими доводи ТОВ «Паріум груп» про необгрунтовану поведінку ФОП Сушанського О.М., так як він ухилявся від виконання робіт за договором підряду, оскільки такі роботи мали бути виконані не пізніше 31.12.2025, що може бути підставою нарахування пені відповідно до п. 7.3. договору, та після отримання 20.08.2026 вимоги про повернення авансу, ухилився від її повернення на користь Товариства в сумі 358335,11 грн.

Більше цьому, судом враховано, що ще до закінчення дії договору, не виконавши своїх зобов`язань за договором, Сушанський О.М. 15.12.2025 (на підставі власного рішення) здійснив державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та 05.02.2026 повторно здійснив державну реєстрацію підприємницької діяльності, однак не вчинив дій щодо виконання робіт за договором чи повернення отриманої попередньої оплати. Такі аргументи Товариства підтверджені відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ФОП Сушанського О.М.

Отже, врахувавши аргументи Товариства і докази, долучені до заяви, суд погоджується з доводами ТОВ «Паріум ґруп», що наведені ним обставини, які підтверджені доказами, про невиконання Підприємцем після отримання попередньої оплати робіт за договором, який передбачає можливість стягнення пені за прострочення виконання робіт; про неповернення попередньої оплати після отримання вимоги про її повернення та про вчинення дій під час дії договору та після його завершення щодо припинення підприємницької діяльності обгрунтовано свідчать, що існує висока ймовірність того, що Підприємець вживатиме і надалі недобросовісні дії щодо ухилення від виконання судового рішення у разі задоволення позову, зокрема шляхом відчуження належного йому майна чи його частини.

19. Підсумовуючи викладене, врахувавши, що вимоги Товариства стосуються накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно Підприємця (без обмеження його вартості), суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно Підприємця в межах 836747,53 грн (враховуючи ціну позову, з яким Товариство бажає звернутися в суд з позовними вимогами до Підприємця), так як враховує наявність обґрунтованого припущення, що майно, яке є у Підприємця, на даний час і на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду. Також суд переконаний, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (у випадку задоволення позову).

20. При цьому, судом враховано, що вимоги процесуального закону (зокрема ст.137 ГПК України) не вказують про неможливість вжиття заходів забезпечення позову щодо позовних вимог про стягнення пені, а обгрунтованість таких позовних вимог буде вирішуватися судом за результатом розгляду позовної заяви.

Водночас, при накладенні арешту на майно Підприємця в межах розміру пені, як і в межах основного боргу, судом враховується застосування зустрічного забезпечення з метою забезпечення відшкодування збитків Підприємця, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. А відтак, на думку суду, в цьому випадку буде збережено існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору.

21. Застосувавши такі заходи забезпечення позову, суд враховує, що накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно Підприємця в межах 836747,53 грн не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Підприємця, оскільки арештоване майно фактично залишиться і перебуватиме у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Щодо цього судом враховано, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків Підприємцю, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним рухомим і нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Подібні за своїм змістом висновки щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 915/373/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, а також від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18 і від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20 (щодо аналогічних за змістом положень Цивільного процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 19.01.2021 у справі № 902/774/20, від 25.01.202Г у справі №902/775/20, від 31.08.2021 у справі №910/5116/21, від 07.09.2021 у справі №910/6481/21, від 08.12.2021 у справі №927/481/21, від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 11.02.2022 у справі №927/893/21, від 15.04.2022 у справі №904/7930/21.

Водночас, можливість накладення арешту на майно, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є за встановлених судом обставин справи для Товариства (майбутнього позивача) додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

22. Окремо суд зазначає, що на час звернення Товариства до суду із означеною заявою вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби та об`єкт нерухомого майна (земельна ділянка). Наведене встановлено з долучених до заяви інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з витягів з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ.

Верховний Суд неодноразово наголошував (у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Водночас, в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.10.2026 стосовно реєстрації за Сушанським О.М. права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122786801:00:102:0009; у витягах з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ від 14.10.2026 стосовно зареєстрованих за Сушанським О.М. транспортних засобів (трьох автомобілів) не зазначена вартість такого майна і Товариство, звертаючись до суду із заявою, не надало доказів вартості кожного такого рухомого і нерухомого майна.

За змістом принципу змагальності сторін, визначеного ст.ст.13, 73, 74 ГПК України, суд не може збирати докази з власної ініціативи.

Відтак, враховуючи наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства про забезпечення позову до подачі позовної заяви шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, оскільки в іншому випадку - невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, суд вбачає підстави для накладення арешту на таке рухоме та нерухоме майно Підприємця виключно в межах 836747,53 грн (враховуючи ціну позову, з яким Товариство бажає звернутися в суд з позовними вимогами до Підприємця) без наведення переліку такого майна.

23. На переконання суду, такі заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо їх співмірності, розумності та обґрунтованості, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, адже враховують фактичні обставини справи, які свідчать про реальну загрозу ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду, відповідно до яких ФОП Сушанський О.М., отримавши від ТОВ «Паріум груп» попередню оплату за договором, не виконав умови договору підряду, та після отримання вимоги Товариства про повернення авансу, не вжив заходів щодо повернення попередньої оплати в сумі 836747,53 грн; водночас впродовж такого періоду невиконання умов договору - вчинив дії щодо припинення та повторного відновлення реєстрації підприємницької діяльності.

24. Окремо, з урахуванням наведених вище мотивів і висновків суду, суд зазначає, що Підприємець як власник рухомого і нерухомого майна вправі, за наявності підстав, звернутися із заявою про заміну заходів забезпечення позову, що передбаченого 143 ГПК України, подавши оцінку зареєстрованого за ним права власності майна/окремого майна; чи звернутися із заявою про скасування заходів забезпечення позову, що передбачено ст. 145 ГПК України чи про відшкодування збитків, що передбачено ст. 146 ГПК України. Наведене узгоджується з правовими висновками, наведеними у п. 104 постанови Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02.03.2026 у справі № 369/14735/24, провадження № 61-7983сво25.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 07.11.2024 у справі № 915/538/24 та багатьох інших, у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

У постанові від 06.10.2025 в справі №907/312/25 Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що відповідач не позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідача та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними (наприклад надати докази оцінки майна, які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває спірну суму).

При цьому, у разі, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим. Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 07.01.2025 у справі № 910/1/21.

25. Окремо суд наголошує, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Щодо цього, враховуючи предмет та підстави майбутнього позову Товариства майнового характеру в частині стягнення з відповідача 836747,53 грн, що складається з суми неповерненої попередньої оплати (авансу) за договором підряду №02.04.25 від 02.04.2025 у розмірі 358335,11 грн та нарахованої пені за порушення строків виконання робіт у сумі 478412,42 грн, суд зазначає, що у разі задоволення позовних вимог, подальше виконання рішення суду безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідний обсяг майна для реалізації та погашення боргу.

Крім того, заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ФОП Сушанського О.М. в межах 836747,53 грн, є такими, що обмежують лише право розпорядження цим майном, залишаючи його у володінні та користуванні ФОП Сушанського О.М. Це гарантує збереження майна боржника на момент звернення стягнення в порядку примусового виконання рішення суду та забезпечує безумовну можливість розрахуватись із позивачем без надмірного та неспівмірного втручання в поточну господарську діяльність боржника.

Отже, задовольнивши частково заяву ТОВ «Паріум ґруп» про забезпечення позову до подачі позовної заяви шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ФОП Сушанського О.М. в межах майбутньої ціни позову в сумі 836747,53 грн, суд з урахуванням наведених вище мотивів одночасно зазначає, що заходи забезпечення позову, вжиті в цій справі судом з урахуванням наявних на час розгляду заяви доказів та аргументів заявника, спрямовані на запобігання подальшій недобросовісній поведінці ФОП Сушанського О.М. під час розгляду спору, недопущення з його боку дій щодо відчуження майна, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити в майбутньому вирішення спору та виконання ймовірного рішення суду.

Відтак, такі заходи забезпечення позову, на переконання суду, сприяють гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

26. Відповідно до змісту ч. 1-4 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви ТОВ «Паріум ґруп» зазначало про відсутність, на його думку, підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки вжиття заявлених заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ФОП Сушанського О.М., так як майно залишатиметься у володінні та користуванні ФОП Сушанського О.М., а обмежуватиметься лише право розпорядження ним. Водночас заявник вказав про готовність здійснити зустрічне забезпечення у разі прийняття судом відповідного рішення та визначення судом розміру такого забезпечення відповідно до вимог господарського процесуального законодавства.

27. Щодо застосування зустрічного забезпечення, суд зазначає, що реалізація права на звернення до суду з заявою про забезпечення позову є складовою правосуб`єктності сторони в господарському процесі та може покладати на відповідного учасника справи встановлені процесуальним законом додаткові обов`язки, в тому числі щодо сплати зустрічного забезпечення.

У пунктах 59 62 постанови від 11.12.2023 у справі №904/1934/23 Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що положення ст. 141 ГПК України передбачає право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову.

Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.

На відміну від забезпечення позову, яке застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Окрім того, зустрічне забезпечення позову застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Такі висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 28.07.2023 у справі №911/2797/22.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, суд не зобов`язаний в кожному випадку вживати заходи зустрічного забезпечення, оскільки ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Підсумовуючи наведене, з метою дотримання таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, пропорційність, дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи критерії розумності, обґрунтованості та адекватності, суд вважає, що наявні підстави для вжиття заходів зустрічного забезпечення, враховуючи подачу Товариством заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви та застосування судом запропонованих Товариством заходів забезпечення позову у виді арешту на рухоме і нерухоме майно в сумі 836747,53 грн.

28. Щодо розміру зустрічного забезпечення, суд зазначає, що такий розмір визначається судом з урахуванням обставин справи та приписів Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову (ч.3 ст. 141 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії».

Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Визначаючи розмір зустрічного забезпечення, з метою забезпечення збалансованості інтересів учасників спору, суд вважає за доцільне застосувати захід зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання ТОВ «Паріум ґруп» внести на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області грошові кошти в розмірі 125512,13 грн, що становить 15% від заявлених Товариством майбутніх позовних вимог про стягнення з Підприємця 836747,53 грн (із яких: 358335,11 грн - неповернений аванс за договором підряду №02.04.25 від 02.04.2025 та 478412,42 грн - пеня).

За позицією суду з урахуванням обставин справи, такий розмір зустрічного забезпечення є пропорційним застосованим судом заходам забезпечення позову та ймовірним, у зв`язку з цим, негативним наслідкам для Підприємця у даній справі чи інших осіб, чиї права або охоронювані законом інтереси можуть бути порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи що судом по заяві Товариства вжито заходи забезпечення позову у виді арешту як на рухоме, так і нерухоме майно Підприємця в сумі 836747,53 грн та беручи до уваги, що предметом спірних правовідносин за майбутнім позовом Товариства є вимога майнового характеру про стягнення з ФОП Сушанського О.М., не тільки попередньої оплати у сумі 358335,11 грн, а й стягнення пені, нарахованої за прострочення виконання зобов`язань за договором в сумі 478412,42 грн, тобто в сумі, що становить більше половини майбутньої ціни позову. З урахуванням таких обставин, суд зазначає, що розмір зустрічного забезпечення в сумі 125512,13 грн забезпечить реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже вжиті судом заходи забезпечення позову певною мірою обтяжують Підприємця (майбутнього відповідача у справі) і у випадку незадоволення вимог Товариства (майбутнього позивача) таке зустрічне забезпечення гарантуватиме можливість відшкодувати збитки.

Відтак, на переконання господарського суду, за встановлених судом обставин справи, таке застосування зустрічного забезпечення в сумі 125512,13 грн відповідає меті та суті інституту зустрічного забезпечення, оскільки в протилежному випадку негативні наслідки в результаті застосованих заходів забезпечення позову нестиме лише Підприємець, що суперечить основним засадам господарського судочинства, зокрема рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

29. Суд звертає увагу, що відповідно до ч.ч. 7 і 8 статті 141 ГПК України особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

30. Частиною 6 ст. 140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі наведеного, керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Задовольнити частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Паріум ґруп» про забезпечення позову до подачі позовної від 21.10.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/1190/26 від 21.10.2026).

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належать Фізичній особі-підприємцю Сушанському Олександру Михайловичу (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_1 ) у межах 836747,53 грн (вісімсот тридцять шість тисяч сімсот сорок сім гривень 53 копійки), тобто в межах суми позову в розмірі 836747,53 грн, з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Паріум ґруп» буде звертатися до Фізичної особи підприємця Сушанського Олександра Михайловича у порядку ч.3 ст.138 ГПК України про стягнення попередньої оплати в сумі 358335,11 грн та пені в сумі 478412,42 грн.

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.

3. Застосувати зустрічне забезпечення шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Паріум ґруп» (код ЄДРПОУ 45093467, місцезнаходження 79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Лазаренка Є. академіка, будинок 48А, квартира 45) внести на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області (код ЄДРПОУ 03499922; рахунок в форматі IBAN - UA868201720355209001000018459; ДКСУ м. Київ; МФО 820172) грошові кошти в сумі 125512,13 грн (сто двадцять п`ять тисяч п`ятсот дванадцять гривень 13 копійок) у десятиденний строк з дня постановлення ухвали.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Паріум ґруп» (код ЄДРПОУ 45093467, місцезнаходження 79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Лазаренка Є. академіка, будинок 48А, квартира 45).

Боржник: Фізична особа-підприємець Сушанський Олександр Михайлович (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_1 ).

4. Ухвала набирає законної сили з 26.10.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 26.10.2029.

5. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Сисин