Рішення № 140950420, 22.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026Справа № 904/4867/22 (904/5318/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Камші Н.М.

за участю секретаря судового засідання Паніної В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро", Дніпропетровська область, Кам`янський район, с. Маломихайлівка (з)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах-Профіль", м. Луцьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", Хмельницька область, Славутський район, с. Крупець

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 150 000,02 грн.

Представники:

від позивача: Плесюк О.С.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Нечитайло Т.В.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/4867/22 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро", яке постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах-Профіль" (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 150 000,02 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026 постановлено наступне:

- прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи № 904/4867/22 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро" та відкрито провадження у справі;

- розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.09.2026 о 10:45 год.;

- залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна";

- відповідачу: подати протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву та документи в обґрунтування заперечень; докази підтвердження поставки будівельних матеріалів; надіслати позивачу та третій особі копію відзиву та доданих до нього документів; надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву та доданих до нього документів учасникам справи;

- позивачу: протягом 10 днів з дня одержання відзиву на позовну заяву надати до суду відповідь на відзив на позовну заяву, яка має відповідати вимогам 166 ГПК України, в якій викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення; надіслати відповідачу копію відповіді на відзив та доданих до неї документів, надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив відповідачу; надати належним чином засвідчену копію банківського документу в підтвердження перерахування коштів відповідачу (також надати оригінал документу - для огляду у судовому засіданні);

- відповідачу: протягом 10 днів з дня одержання відповіді на відзив надати до суду заперечення, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України;

- третій особі: надати письмові пояснення по суті спору, копію пояснень направити на адресу позивача та відповідача, докази такого направлення надати суду.

22.09.2026 до суду від третьої особи надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" просить суд надати можливість його представнику взяти участь у наступному судовому засіданні та всіх подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду.

У судове засідання 28.09.2026 з`явилися представники позивача та третьої особи, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Судом було відзначено, що матеріали справи не містять відзиву на позовну заяву, при цьому за результатом відстеження поштового відправлення кореспонденції суду на адресу відповідача, судом з`ясовано, що останній відсутній за вказаною адресою.

За вказаного, суд вважав за необхідне відкласти розгляд справи, зобов`язавши позивача надати додаткові обґрунтування щодо правомірності заявлення вимог про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2026 постановлено про відкладення розгляду справи по суті на 22.10.2026 та повідомлено про можливість участі представників учасників судового процесу в судовому засіданні, призначеному на 22.10.2026 о 10:15 год. в режимі відеоконференції з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІКС.

У судове засідання 22.10.2026 з`явилися представники позивача та третьої особи, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

При цьому суд відзначає, що відповідач повідомлений про розгляд справи судом належним чином, що вбачається з наступного.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 07.09.2026 було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах-Профіль", яка відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Поштове відправлення, яким суд направляв копію ухвали відповідачеві, повернуто підприємством поштового зв`язку АТ "Укрпошта" із зазначенням у відповідній довідці про причини повернення/досилання "адресат відсутній" (а.с. 48-50). Аналогічним чином була повернута поштова кореспонденція з ухвалою про відкладення розгляду справи (а.с. 52-53).

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив стороні за належною адресою, тобто адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі чи повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026 та від 28.09.2026 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

У контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином, у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлений про розгляд даної справи.

Крім того, судом було відзначено, що станом на 22.10.2026, строк для подачі відповідачем відзиву на позовну заяву - закінчився.

У судовому засіданні 22.10.2026 ліквідатор СТОВ "Акцент-Агро" та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач відзив на позовну заяву до суду не надавав, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому 22.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро" (далі - СТОВ "Акцент-Агро").

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 СТОВ "Акцент-Агро" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича.

Ініціюючим кредитором банкрута є Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейн Опт". Крім того, кредитором банкрута є Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна".

У процесі ліквідаційної процедури ліквідатором СТОВ "Акцент-Агро" було виявлено, що СТОВ "Акцент-Агро" здійснило перерахування коштів на картковий банківський рахунок відповідача на суму у загальному розмірі 150 000,02 грн. із однаковим призначенням платежу: "оплата за будматеріали по рахунку 1737 від 12/09/2018р.", а саме:

- 05.11.2018 СТОВ "Акцент-Агро" платіжною інструкцією № 777 здійснило оплату на рахунок відповідача в сумі 72 000,02 грн. з призначенням платежу: "оплата за будматеріали по рахунку 1737 від 12/09/2018р., у т.ч. ПДВ 20% - 12 000,00 грн.";

- 06.11.2018 СТОВ "Акцент-Агро" платіжною інструкцією № 778 здійснило оплату на рахунок відповідача в сумі 78 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за будматеріали по рахунку 1737 від 12/09/2018р., у т.ч. ПДВ 20% - 13 000,00 грн." Всього було сплачено 150 000,02 грн.

Перерахування коштів було здійснене на картковий рахунок відповідача, відкритий у АТ КБ "Приватбанк", що підтверджується залученою до матеріалів справи банківською випискою (а.с. 13).

При цьому ліквідатором під час здійснення покладених повноважень в процесі ліквідаційної процедури "Акцент-Агро" не вдалося встановити будь-якого документального підтвердження для перерахування вказаних коштів та реального здійснення вищезазначених господарських операцій (як власне будівельних матеріалів, так і доказів виконання будь-яких зобов`язань з поставки товару). Керівництво СТОВ "Акцент-Агро" не підтвердило здійснення вказаних господарських операцій, повернення отриманих коштів та/чи поставки товару.

Позивач зазначає, що 04.02.2025 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу у справі № 904/4867/22, якою було зобов`язано колишнього керівника позивача Глухого Володимира Борисовича передати ліквідатору СТОВ "Акцент-Агро" арбітражному керуючому Плесюку О.С. усю бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності, крім того на примусове виконання вказаної ухвали приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем було прийнято постанову від 11.03.2025 про відкриття виконавчого провадження № 77464545. Однак вказані документи та майно не були передані ліквідатору, а тому будь-якого документального підтвердження здійснення господарської операції, що є обставинами спору в даній справі, позивачем виявити не вдалося.

Враховуючи вказане, 21.05.2025 ліквідатором СТОВ "Акцент-Агро" було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах-Профіль" вимогу № 02-12/1222 від 21.05.2025 про погашення у 7-денний строк з моменту отримання даної вимоги заборгованості у розмірі 150 000,02 грн. (а.с. 14)

На вказаному вимогу відповідачем була надана відповідь № 302 від 04.06.2025, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Дах-Профіль" повідомило, що підтверджує факт отримання оплати від СТОВ "Акцент-Агро" на загальну суму 150 000,02 грн. та ним на суму отриманої оплати складені податкові накладні: 05.11.2018 № 32 на суму сума 72 000,02 грн., в т.ч. ПДВ - 12 000,00 грн., номенклатура товару - рівний лист, кількістю - 519,556 м2.; 06.11.2018, № 48, сума 78 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 000,00 грн., номенклатура товару - рівний лист, кількістю - 562,852 м2.

Також відповідач у відповіді на вимогу зазначив, що вказаний у згаданих податкових накладних, товар був поставлений СТОВ "Акцент-Агро" в листопаді 2018 року, про що свідчать дані бухгалтерського обліку товариства - Картка субрахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" за листопад 2018 року, Оборотно-сальдова відомість по субрахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" за листопад 2018 року, Оборотно-сальдова відомість по субрахунку 6811 "Розрахунки за авансами одержаними". Товариство вважає, що припущенням щодо боргу перед СТОВ "Акцент-Агро" по отриманих коштах в сумі 150 000,02 грн. є невірним, оскільки на вказану суму в листопаді 2018 року був поставлений товар СТОВ "Акцент-Агро", на підтвердження чого до відповіді додає платіжні інструкції, податкові накладні та оборотно-сальдову відомість (а.с. 15-21).

Позивач посилається на те, що здійснив перерахування грошових коштів відповідачеві без належних правових підстав, оскільки жодного правочину між сторонами не існувало, як не існувало і жодного іншого юридичного факту, наслідком якого стало б набуття відповідачем у власність грошових коштів, що були власністю позивача, тому відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно набуті грошові кошти у загальному розмірі 150 000,02 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, наддала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частини 1,2 ст. 642 ЦК України).

Між сторонами виникли господарські правовідносини внаслідок здійсненого СТОВ "Акцент-Агро" перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах-Профіль".

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018, передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, банківські виписки з рахунків є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Поряд з цим, суд критично оцінює наявні в матеріалах справи документи, які долучені відповідачем до відповіді на вимогу позивача, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

За приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

По-перше, з матеріалів справи слідує, що перерахування відповідачу коштів позивачем здійснено з посиланням на рахунок 1737 від 12.09.2018, який зазначений в призначенні платежів.

Разом з тим рахунку, на підставі якого було здійснено перерахування позивачем відповідачу коштів та які могли б підтверджувати укладення договору у спрощений спосіб, зокрема й шляхом прийняття позивачем визначеної в рахунках пропозиції щодо укладення договору на відповідних умовах, учасниками справи не подано.

По-друге, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.

Стосовно наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій, суд зауважує, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні" платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Згідно ст. 22 вказаного Закону платіжне доручення є розрахунковим документом, за допомогою якого здійснюється ініціювання грошового переказу. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті України, затверджена Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22, тлумачить розрахунковий документ як документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Тобто платіжне доручення є документом, який підтверджує факт виконання банком вимоги клієнта по здійсненню перерахунку коштів з рахунку клієнта на рахунок отримувача. Отже, платіжні доручення, самі по собі (без інших супутніх документів, як наприклад листів, телеграм, телефонограм), не є доказами наявності між сторонами певної домовленості, а є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують проведення господарської операції - оплати, підставою якої має бути договір. Відсутність же договору є свідченням безпідставності господарської операції.

По-третє, судом критично оцінюються наявні в матеріалах справи оборотно-сальдові відомості з даними бухгалтерського обліку товариства відповідача, оскільки такі відомості самі по собі не є підставою виникнення цивільних прав та/чи обов`язків, не містять ознак правочину, про наявність якого стверджує відповідач у відповіді на вимогу. Дані бухгалтерського, податкового обліку за відсутності чи наявності належним чином складених первинних документів не можуть слугувати безпосереднім доказом виникнення або відсутності господарських зобов`язань.

По-четверте, щодо наявних в матеріалах справи податкових накладних як підтвердження правовідносин між сторонами щодо купівлі-продажу товарів шляхом укладення договору у спрощеній формі, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" основними первинними документами, що підтверджують здійснення поставки є видаткова накладна та/або товарно-транспортна накладна. Видаткова накладна є документом, що фіксує факт отримання та передачі товарів. Товарно - транспортна накладна є документом, що підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів, а також здійснення господарської операції з поставки товарів.

Отже, згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", первинні документи, по перше - фіксують факти здійснення господарських операцій і, по друге - слугують підставою для бухгалтерського обліку цих операцій. А на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник (частина 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та звітність в Україні).

При цьому за сталою практикою Верховного Суду лише реальні зміни майнового стану платника податків є визначальною ознакою господарської операції. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Насамперед йдеться про реальність і товарність господарської операції, а також про підтвердження/непідтвердження товарності господарської операції належними і допустимими доказами.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2021 року по справі № 813/2781/17.

Тобто, в даному випадку для підтвердження господарської операції необхідно дослідити докази - первинні документи, які б не лише формально описували зовнішню форму, а й розкривали внутрішню суть такої операції, її справжність та економічну вигоду, ділову мету. Такі документи в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані. Фактично в матеріалах справи на підтвердження обставин господарського зобов`язання відповідача перед позивачем наявні виключно податкові накладні та податкові декларації відповідача.

Проте податкові накладні є підставою лише для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не є документами, які підтверджують факт отримання відповідачем товару або надання послуги/виконання роботи та наявності у нього заборгованості перед позивачем. Так само податкові декларації не є первинними документами щодо поставки товару або надання послуги/виконання роботи.

Отже, податкові накладні та податкові декларації, за відсутності первинних документів, не можуть вважатися належними та допустимими доказами укладення між суб`єктами господарювання договору у встановленому законодавством порядку, виникнення у сторін відповідних зобов`язань та здійснення господарської операції з постачання товару або надання послуги/виконання роботи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Матеріали справи не містять доказів наявності правових підстав для оплати СТОВ "Акцент-Агро" на користь ТОВ "Дах-Профіль" суми грошових коштів у розмірі 150 000,02 грн., зокрема, розписки, листи, телеграми, інші письмові повідомлення, документи або докази вчинення конклюдентних дій, які б підтверджували укладення сторонами договору купівлі-продажу / поставки як у письмовій формі, так і у спрощений спосіб. Достовірних доказів існування правовідносин, на які є посилання в банківських виписках у графі "призначення платежу", як і доказів того, що між СТОВ "Акцент-Агро" та ТОВ "Дах-Профіль" був укладений договір, спрямований на настання реальних наслідків, суду не надано.

Отже, за висновком суду, відсутність господарських зобов`язань, які б виникали з правочинів чи інших передбачених законом актів, як на час перерахунку коштів так і на час розгляду справи, свідчить про безпідставність утримання коштів в сумі 150 000,02 грн. відповідачем.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Судом встановлено, що СТОВ "Акцент-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах-Профіль" було перераховано суму грошових коштів у загальному розмірі 150 000,02 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи банківською випискою (а.с. 13) із однаковим призначенням платежу: "оплата за будматеріали по рахунку 1737 від 12/09/2018р.", а саме:

- 05.11.2018 СТОВ "Акцент-Агро" платіжною інструкцією № 777 здійснило оплату на рахунок відповідача в сумі 72 000,02 грн. з призначенням платежу: "оплата за будматеріали по рахунку 1737 від 12/09/2018р., у т.ч. ПДВ 20% - 12 000,00 грн.";

- 06.11.2018 СТОВ "Акцент-Агро" платіжною інструкцією № 778 здійснило оплату на рахунок відповідача в сумі 78 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за будматеріали по рахунку 1737 від 12/09/2018р., у т.ч. ПДВ 20% - 13 000,00 грн." Всього було сплачено 150 000,02 грн.

Достовірних доказів наявності правових підстав для оплати СТОВ "Акцент-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах-Профіль" суми грошових коштів розмірі 150 000,02 грн. матеріали справи не містять.

Відтак суд приходить до висновку, що грошові кошти в сумі 150 000,02 грн. є такими, що отримані відповідачем безпідставно.

Судом також враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджені належними доказами, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн. слід віднести на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах-Профіль" (43006, м. Луцьк, вул. Василя Стуса, буд. 1, ідентифікаційний код 36606385) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро" (52342, Дніпропетровська область, Кам`янський район, с. Маломихайлівка(з), вул. Незалежності, будинок 1а; ідентифікаційний код 33075664) безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 150 000,02 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили через 20 днів після підписання повного тексту і в цей же строк може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду у встановленому порядку.

Повне рішення складено - 27.10.2026.

СуддяН.М. Камша