Рішення № 140950150, 26.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2026 р. Cправа № 902/982/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Заїки Олени Валентинівни ( АДРЕСА_1 )

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

про стягнення 100400 грн,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Заїки Олени Валентинівни до ОСОБА_1 про стягнення 100400 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором на розробку програмного забезпечення №01.01.2025 від 01.01.2025 в частині повного та своєчасного надання обумовлених послуг, внаслідок чого Фізичною особою-підприємцем Заїкою Оленою Валентинівною заявлено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Дихтяра Василя Володимировича (відповідач припинив господарську діяльність у статусі ФОП) 100400 грн попередньої оплати.

Ухвалою суду від 03.08.2026, з урахуванням виправлених недоліків позовної заяви, за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/982/26 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено усім учасникам справи: позивачу - до Електронного кабінету ЄСІТС, відповідачу - рекомендованою поштовою кореспонденцією за встановленою з Єдиного державного демографічного реєстру адресою

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

01.01.2025 між Фізичною особою-підприємцем Заїкою Оленою Валентинівною (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Дихтярем Василем Володимировичем укладено Договір на розробку програмного забезпечення №01.01.2025 (Договір), відповідно до п.1.1 якого Виконавець зобов`язується виконати роботи (надати послуги), іменовані надалі "роботи (послуги)", із створення і розробки програмного забезпечення, що іменується надалі "ПЗ", і передати їх результати Замовникові, а Замовник зобов`язується прийняти результати робіт (послуг) і сплатити їх.

Виконавець не пізніше останнього робочого дня кожного тижня здійснює збереження усіх результатів, що наявні на цей день (у вигляді початкового і об`єктного коду, документації, зображень та ін.) у власному репозиторії з наданням доступу Замовникові до його перегляду і копіювання або на сервері Замовника, або передає їх на фізичному носієві Замовникові (п. 2.4. Договору).

Згідно із п. 3.1.3. Договору початком виконання робіт (надання послуг) за погодженим між Сторонами проектом є перерахування Замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця у погодженому між сторонами обсязі.

За послуги з розробки сайту згідно договору ФОП Заїка Олена Валентинівна сплатила ФОП Дихтяру Василю Володимировичу кошти в загальному розмірі 100400 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №1969 на суму 34835 грн; №2380 на суму 18800 грн; №2445 на суму 46765 грн.

Внаслідок невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо передачі Замовнику результату робіт за Договором, позивачка звернувся із відповідним позовом до суду про стягнення з Дихтяра Василя Володимировича 100400 грн попередньої оплати.

Поряд з цим зверненню до суду передувало направлення ФОП Дихтяру Василю Володимировичу 05.02.2026 досудової вимоги (№б/н від 05.02.2026) про повернення у 10-ти денний строк з дня отримання вимоги сплачених коштів у загальному розмірі 100400 грн. Реагування відповідача на таку вимогу матеріали справи не містять. При цьому за результатами відстеження поштового пересилання на офіційному сайті АТ "Укрпошта" таку вимогу повернуто позивачці без вручення з посиланням на відсутність одержувача за вказаною адресою.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями Цивільного кодексу України про підряд, враховуючи укладений Договір на розробку програмного забезпечення №01.01.2025 від 01.01.2025, оскільки предметом договору є створення і розробка програмного забезпечення, тобто метою є конкретний матеріалізований результат (готове програмне забезпечення), який підлягає передачі Замовнику.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Пунктом 4.3. Договору сторони також обумовили, що після надання результатів робіт (послуг) Замовник здійснює їх перевірку та за результатами підписує Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), або направляє Виконавцю мотивовану письмову відмову від підписання Акта із зазначенням виявлених недоліків.

Матеріали справи не містять доказів фактичної передачі Замовнику результату робіт, зокрема, обопільно підписаного акту виконаних робіт. Водночас позивач у позовній заяві зазначає, що з грудня 2025 року відповідач на зв`язок не виходить.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Тобто повернення авансу замовнику у повному обсязі можливе у випадку повного невиконання підрядником/виконавцем своїх зобов`язань за договором.

Аналогічної позиції притримується ВС КГС у постанові від 29.01.2026 у справі № 910/15980/24.

Оскільки у Договорі строк виконання робіт не визначений, то застосуванню підлягають приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до яких боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У надісланій відповідачу досудовій вимозі вих. №б/н від 05.02.2026 позивачка констатувала, що у зв`язку з тривалим невиконанням Виконавцем своїх договірних зобов`язань, Замовник був вимушений власними силами та за власний рахунок виконати відповідні роботи. Тому результати робіт, на виконання яких були спрямовані договірні зобов`язання Виконавця, втратили для Замовника свою актуальність.

Відтак зобов`язання відповідача щодо повернення суми попередньої оплати в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України виникло за спливом семиденного строку від дня повернення досудової вимоги вих. №б/н від 05.02.2026.

За результатами відстеження поштового пересилання на офіційному сайті АТ "Укрпошта" 13.04.2025 досудову вимогу повернуто відправнику 11.02.2026 у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі, якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, - днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 13.06.2018 у справі № 522/799/16-ц.

Отже, відповідач прострочив виконання зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати за спливом семиденного строку від дати 11.02.2026 (тобто з 19.02.2026).

Крім того, на переконання суду, не виконання відповідачем обумовлених робіт протягом 1 року та 7 місяців очевидно не відповідає критерію розумності строків виконання зобов`язань, визначених ст.846 ЦК України.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошових коштів як попередньої оплати у розмірі 100400 грн.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Разом з тим відповідачем не подано до суду жодних доказів в підтвердження або спростування заявлених позовних вимог.

За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Крім того, суд враховує, що згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 18.11.2025 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця Дихтяра Василя Володимировича за власним рішенням.

Згідно із частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

За змістом статей 51, 52, 598, 609 Цивільного кодексу України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Зазначений висновок підтверджений постановами Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 335/4675/19 та від 17.02.2021 у справі № 265/6586/19.

Якщо боржник фізична особа-підприємець ліквідований, то з позовом про стягнення заборгованості потрібно звертатися не до цивільного суду, а до господарського (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18).

Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її зобов`язання за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Відтак, зобов`язання Фізичної особи-підприємця Дихтяра Василя Володимировича за Договором на розробку програмного забезпечення №01.01.2025 від 01.01.2025 після припинення його державної реєстрації як фізичної особи-підприємця перейшли до Дихтяра Василя Володимировича як фізичної особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, то витрати позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 2662,4 грн. При обчисленні ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано в копіях Договір про надання правничої допомоги №232/1-К від 25.11.2025; квитанцію №233/1-КВ від 25.11.2025 про сплату погодженого гонорару в сумі 15000 грн; ордер про надання правничої допомоги серії АВ № 1247696 від 01.01.2026 та свідоцтво про право Ковальова Вадима Олеговича на заняття адвокатською діяльністю.

Пунктом 4.4. Договору про надання правничої допомоги №232/1-К від 25.11.2025 сторони визначили, що робота адвоката є погодинною з розрахунку: одна година роботи адвоката дорівнює 40% розміру від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Цим же пунктом договору погоджено, що розрахунок суми гонорару складається на вимогу клієнта.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, водночас підстави для застосування критеріїв, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України, на переконання суду, відсутні, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість витрат Фізичної особи-підприємця Заїки Олени Валентинівни на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позов у справі №902/982/26 задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн.

Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дихтяра Василя Володимировича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Заїки Олени Валентинівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , рахунок НОМЕР_3 в АТ КБ "ПриватБанк", МФО банку 305299, ЄДРПОУ банку 14360570) 100400 грн - попередньої оплати; 2662,4 грн - витрат на сплату судового збору та 15000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати позивачу до Електронного кабінету ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 26 жовтня 2026 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу - АДРЕСА_2 .