Рішення № 140949662, 27.10.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 695/3017/26

2/709/1148/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Шарої Л.О.,

за участі секретаря судового засідання Петраш Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у заявах по суті.

ОСОБА_1 (далі також позивач) через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані таким.

Позивач за основною професією шахтар, має статус учасника бойових дій. Під час роботи прохідником підземним з повним робочим днем у шахті він уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України від 08.10.2020.

Вважаючи, що набув права на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», 20.05.2022 він звернувся із заявою про призначення пенсії. Заяву, за принципом екстериторіальності, розглядало ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яке рішенням від 27.05.2022 № 056650007457 відмовило у призначенні пенсії.

Не погодившись із відмовою, позивач оскаржив її до Донецького окружного адміністративного суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2022 у справі № 200/3773/22 позов було задоволено: визнано протиправним дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо відмови і призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; рішення ГУ ПФ України в Дніпропетровській області від 27.05.2022 № 056650007457 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах скасовано; зобов`язано ГУ ПФ в Донецькій області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 27.05.2022, зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 01.06.2004 по 18.10.2014, з 10.11.2014 по 08.04.2015, з 14.04.2016 по 26.06.2017, з 05.07.2017 по 05.02.2018, з 19.02.2018 по 22.05.2019, з 05.06.2019 по 20.05.2022, із зарахуванням періоду проходження військової служби в особливий період з 08.10.2020 по 20.05.2022 з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 це рішення змінено: абзац другий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2022 у справі № 200/3773/22 виключено, абзац четвертий викладено в редакції, за якою ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зобов`язано зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 01.06.2004 по 18.10.2014, з 10.11.2014 по 08.04.2015, з 14.04.2016 по 26.06.2017, з 05.07.2017 по 05.02.2018, з 19.02.2018 по 22.05.2019, з 05.06.2019 по 20.05.2022, період проходження військової служби в особливий період з 08.10.2020 по 20.05.2022 та повторно розглянути заяву від 20.05.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Позивач зазначає, що звертався до відповідача зі зверненням від 24.03.2023 та скаргою від 05.06.2023 щодо виконання судових рішень.

У відповідь ГУ ПФ в Дніпропетровській області надіслало листи від 21.04.2023, 05.05.2023 та 03.07.2023 і надало рішення від 05.05.2023 № 056650007457 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Не погодившись із відмовою, позивач оскаржив її до суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі № 200/4502/23 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії визнано протиправними; скасовано рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 05.05.2023; відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву позивача від 20.05.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 період його роботи з 19.10.2014 по 28.10.2014 на посаді прохідника підземного 5 розряду з повним робочим днем у шахті на ПрАТ « «Шахтоуправління «Покровське», додаткових 4 роки за час роботи з урахуванням роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8, додаткових 3 роки 2 місяці за час військової служби в особливий період; зобов`язано відповідача призначити пенсію з 20.05.2022 на підставі частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду по даній справі.

Після звернення позивача від 15.12.2023 щодо виконання рішення та постановлення ухвали суду від 29.12.2023 у справі № 200/4502/23 про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення від 09.11.2023, позивачу 15.01.2024 було призначено пенсію за віком з 20.05.2022. Ухвалою від 06.03.2024 суд визнав звіт відповідача таким, що підтверджує повне виконання рішення.

Як зазначає позивач, надалі відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягала в незастосуванні з 20.05.2022 при призначенні пенсії статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач знову звернувся до суду за захистом своїх прав на належне пенсійне забезпечення.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі № 200/240/24 цю бездіяльність визнано протиправною, а відповідача зобов`язано здійснити перерахунок пенсії з 20.05.2022 виходячи з 80 відсотків заробітної плати (доходу), але не менше трьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Виконавчий лист у цій справі виданий 18.03.2024, виконавче провадження відкрито 03.04.2024.

Позивач також звертався до відповідача із заявами від 17.03.2024 та 17.04.2024 про виконання рішення, у відповідь на які відповідач листами від 16.04.2024 та 16.05.2024 повідомив про необхідність виправлення описки в судовому рішенні.

Ухвалою від 15.04.2024 у справі № 200/240/24 суд зобов`язав відповідача подати звіт про виконання рішення суду від 13.02.2024, а ухвалою від 16.04.2024 виправив описку в РНОКПП позивача. Копію ухвали про виправлення описки позивач одразу надіслав відповідачу.

Після перерахунку розмір пенсії позивача з 20.05.2022 склав 19 340,00 грн замість 16 748,44 грн, визначених відповідачем первісно.

Ухвалою від 21.05.2024 у справі № 200/240/24 суд прийняв звіт відповідача про виконання рішення.

Позивач стверджує, що лише у примусовому порядку й під судовим контролем відповідач припинив протиправну поведінку щодо його пенсійного забезпечення. Питання тривало з 20.05.2022 по 21.05.2024, тобто близько двох років, упродовж яких він зазнав моральної шкоди.

Завдана моральна шкода полягає в душевних і психічних стражданнях, порушенні нормального ритму життя, психічному напруженні від очікування вирішення справ у суді та розчаруванні в діяльності державних органів, які ігнорували судові рішення й протиправно відмовляли в пенсії та виплачували її в меншому розмірі. Додаткове напруження, за твердженням позивача, викликала дискримінація під час розгляду його заяв порівняно із заявами інших громадян, яким пенсії призначалися без судових процесів. Відповідач своєю протиправною поведінкою протягом 2 років порушував його права, він докладав додаткових зусиль, звертався до суду з заявами, звертався до відповідача з заявами про добровільне виконання рішення суду, тоді як відповідач мав усі можливості одразу розглянути заяву від 20.05.2022 про призначення пенсії та діяти на підставі пенсійного законодавства, призначити пенсію, але цього не зробив.

Позивач вказує, що у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що відповідачем протиправно не призначалася йому пенсія, на яку він мав право з 20.05.2022, та такі судові процеси тягнулися протягом 2 років саме з вини відповідача.

Само по собі відновлення його становища, яке існувало до порушення його прав шляхом ухвалення судами низки рішень на його користь про визнання протиправними та скасування рішень органу пенсійного фонду та зобов`язання вчинити певні дії, не може компенсувати йому немайнових втрат. Він був змушений самостійно доводити порушення своїх законних прав щодо отримання пенсії шляхом звернення до відповідача, який, як компетентний орган, уповноважений державою на призначення, перерахунок та виплату пенсій, повинен був вжити відповідних заходів для забезпечення дотримання його прав, проте не виконав покладених на нього обов`язків, чим допустив протиправні дії (протиправні рішення) та порушив право на своєчасний вихід на пенсію.

У подальшому, з огляду на протиправні відмови відповідача, позивач був змушений оскаржувати дії та рішення цього органу в порядку адміністративного судочинства. Вказані звернення та очікування позитивного рішення на свою користь тривали з 20.05.2022 (звернення із заявою до відповідача) по 21.05.2024 (призначення пенсії з 20.05.2022 та перерахунок пенсії на підставі рішень суду), протягом цього часу він був змушений витрачати свої зусилля, відчувати безпорадність та пригніченість від дій державного органу, який має належно виконувати покладені на нього обов`язки.

Досягнувши пенсійного віку та маючи необхідний стаж, позивач обґрунтовано очікував на стабільну соціальну підтримку від держави. Натомість, зіткнувся з правовим нігілізмом з боку відповідача. Кожен успішний для нього судовий процес (а їх було три) породжував законне очікування на справедливість. Проте, відповідач щоразу ігнорував висновки судів, створюючи «замкнене коло» і виносячи нові протиправні відмови. Такий стан дворічної абсолютної невизначеності щодо майбутнього є безумовним свідченням катування невизначеністю та приниження людської гідності органом влади.

Через неправомірні дії відповідача позивач протягом 24 місяців був позбавлений належних йому коштів. Це змусило його перебувати у стані хронічної фінансової скрути, обмежувати себе у базових потребах (купівлі якісної їжі, одягу, оплаті комунальних послуг) та почуватися тягарем для близьких осіб. Постійний страх залишитися без грошей на існування викликав у нього стійке почуття безпорадності, тривоги та хронічний стрес.

Необхідність роками вести виснажливу «паперову війну» з державним органом, регулярне звернення до судів безпосередньо вплинули на його здоров`я. Психоемоційне напруження спровокувало хронічне безсоння, постійні головні болі, розлади нервової системи та критичні стрибки артеріального тиску. Кожне нове протиправне рішення відповідача ставало причиною глибокого емоційного шоку, що вимагало додаткового зусилля для переосмислення таких негативних подій.

Окремо позивач посилається на те, що увесь цей період проходив військову службу в умовах воєнного стану в десантно-штурмових військах Збройних Сил України в Донецькій області та має статус учасника бойових дій. На його думку, у цей час держава в особі відповідача мала забезпечити соціальний захист військовослужбовця, натомість змусила його вести юридичну боротьбу за базові права. Нині він звільнений з військової служби у зв`язку зі смертю рідного брата.

Обґрунтовуючи суму стягнення моральної шкоди у розмірі 150 000 грн, позивач просить врахувати масштаб фінансового та психологічного тиску, в якому він перебував з вини відповідача. На підставі судових рішень його законний щомісячний розмір пенсії становив з 20.05.2022 19 340,00 грн. Тривалість вимушеної судової боротьби за відновлення базових прав (справи № 200/3773/22, № 200/4502/23, № 200/240/24) склала 24 місяці. Таким чином, загальний обсяг грошових коштів, які відповідач протиправно утримував та відмовлявся виплачувати, становить 464 160,00 грн. Заявлена сума моральної шкоди 150 000 грн становить менше однієї третини цієї суми.

Позивач посилається на положення статей 3, 8, 17, 19, 46, 55, 56 Конституції України, статті 16, 23, 1166, 1167, 1173 ЦК України, ст. 82 ЦПК України, правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду (постанови від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц, від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, від 03.07.2019 у справі № 750/1591/18-ц та інші), Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. Зазначає, що національне законодавство не встановлює фіксованих розмірів моральної шкоди, а ЄСПЛ у справах проти України про тривале невиконання судових рішень та затримки соціальних виплат присуджує від 1 000 до 3 000 євро; заявлена сума, на його думку, еквівалентна близько 3 000 євро.

Посилаючись на зазначене, позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України на його користь 150 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та протиправною бездіяльністю ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, пов`язаних з протиправною відмовою у призначенні пенсії за віком з 20.05.2022 та зменшенням її розміру.

02.10.2026 позивачем подані письмові пояснення, зо змістом котрих він у повному обсязі підтримує позовні вимоги, посилаючись на приписи ст. 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, постанови Верховного Суду.

Зазначає, що рішеннями Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2022 у справі №200/3773/22, від 09.11.2023 у справі №200/4502/23, від 13.02.2024 у справі №200/240/24 та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №200/3773/22 було встановлено протиправну поведінку відповідача, цей факт не потребує додаткового доведення. Зазначає, що внаслідок протиправних дій/бездіяльності та протиправних рішень відповідача йому заподіяна моральна шкода у вигляді фізичних, душевних, психічних страждань, порушення нормального ритму життя. Тривала протиправна поведінка з прийняттям протиправних рішень та протиправною бездіяльністю викликала у нього психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішення, розчаруванням в діяльності державних органів, та додаткове психічне напруження, викликане дискримінацією під час розгляду його заяв порівняно з заявами інших громадян. Обставинами, які слугували підставою для завдання моральної шкоди є: протиправні відмови у призначенні пенсії та триваюча бездіяльність щодо розрахунку розміру пенсії у меншому розмірі. Тому є підстави для висновку про безумовну (поза розумним сумнівом) наявність факту його душевних переживань, внаслідок незаконних діянь відповідача і порушення прав на належне пенсійне забезпечення, яке тривало 2 роки. Позивач наполягає, що моральна шкода має бути відшкодована у розмірі 150 000.00 грн. і це є достатньою та співмірною сумою компенсації за наведених у позові обставин та обґрунтувань.

Рух справи.

Позовна заява надійшла до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області 13.07.2026.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.07.2026 позовну заяву передано за підсудністю до Чорнобаївського районного суду Черкаської області.

До Чорнобаївського районного суду Черкаської області матеріали вказаної цивільної справи надійшли 06.08.2026.

Відповідь про місце реєстрації позивача надійшла на запит суду 12.08.2026.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

30.09.2026 до суду від представника відповідача ГУ ПФ України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач просив у позові відмовити.

Відповідно до ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01.10.2026 відзив ГУ ПФ України в Дніпропетровській області залишений без розгляду у зв`язку з пропущенням строку на його подання та відсутністю заяви про поновлення пропущеного процесуального строку; закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, шляхом направлення судових повісток до електронного кабінету в системі «Електронний Суд». 07.09.2026 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, хоча про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету в системі «Електронний Суд». У відзиві на позовну заяву, який судом залишений без розгляду, представник позивача просив суд провести розгляд справи без їх участі.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи та судове засідання, наявність клопотання позивача та представника відповідача про розгляд справи без їх участі, суд постановив протокольну ухвалу про проведення розгляду справи без сторін, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Тому судове засідання технічними засобами не фіксувалося.

Обставини, встановлені судом

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 13.10.2021 (а.с.16), є внутрішньо переміщеною особою (а.с. 17)

20.05.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглядало ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яке рішенням від 27.05.2022 № 056650007457 відмовило в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю довідки про підтвердження пільгового характеру роботи.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2022 у справі № 200/3773/22 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо відмови позивачу ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 27.05.2022 року N 056650007457 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах скасовано. Зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 27.05.2022 року, зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 01.06.2004 по 18.10.2014, з 10.11.2014 по 08.04.2015, з 14.04.2016 по 26.06.2017, з 05.07.2017 по 05.02.2018, з 19.02.2018 по 22.05.2019, з 05.06.2019 по 20.05.2022, із зарахуванням періоду проходження військової служби в особливий період з 08.10.2020 по 20.05.2022 року з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства). Суд виходив із того, що пільговий характер роботи позивача підтверджений записами трудової книжки, а відповідач не довів правомірності свого рішення (а.с. 25-26).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі № 200/3773/22 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2022 змінено. Виключено абзац другий резолютивної частини вказаного рішення ( про визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах). Абзац четвертий резолютивної частини вказаного рішення викладено в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки серії серії НОМЕР_1 з 01.06.2004 по 18.10.2014, з 10.11.2014 по 08.04.2015, з 14.04.2016 по 26.06.2017, з 05.07.2017 по 05.02.2018, з 19.02.2018 по 22.05.2019, з 05.06.2019 по 20.05.2022, період проходження військової служби в особливий період з 08.10.2020 по 20.05.2022 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В іншій частині рішення залишено без змін. Постанова апеляційної інстанції мотивована, зокрема, тим, що заяву за принципом екстериторіальності розглядало ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, саме на нього покладено обов`язок зарахувати до пільгового стажу позивача визначені періоди роботи та військової служби в особливий період і повторно розглянути заяву від 20.05.2022. Як зазначено в постанові, відповідач - ГУ ПФУ у Дніпропетровській області рішення суду першої інстанції не оскаржував (а.с. 31-32).

За результатами повторного розгляду, відповідач 05.05.2023 знову відмовив позивачу у призначенні пенсії (а.с. 33).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі № 200/4502/23 задоволений позов ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Дніпропетровській області. Скасовано рішення ГУ ПФ України в Дніпропетровській області № 056650007457 від 05.05.2023 про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано ГУ ПФ України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням до пільгового стажу за Списком N 1: період його роботи з 19.10.2014 по 28.10.2014 на посаді прохідника підземного 5 розряду з повним робочим днем у шахті на ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське"; додаткових 4 роки за час роботи з урахуванням роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.92 N 8; додаткових 3 роки 2 місяці за час військової служби в особливий період. Зобов`язано ГУ ПФ України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію з 20.05.2022 на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду по даній справі. У цьому рішенні суд встановив, що відповідач проігнорував висновки, викладені в рішенні від 07.11.2022, що призвело до зменшення пільгового стажу позивача та порушення його права на пенсійне забезпечення. Відповідач це рішення не оскаржував, воно набрало законної сили 12.12.2023 (а.с. 27-29).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі № 200/4502/23 визнано звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області таким, що підтверджує виконання в повному обсязі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2023 по даній справі. Ухвала суду мотивована тим, що згідно з рішенням відповідача від 12.01.2024 N 056650007457 ОСОБА_1 призначено з 20.05.2022 пенсію за віком на пільгових умовах, розмір пенсії складає 15 161,27 грн. (а.с. 24, 23).

Водночас, при призначенні пенсії відповідач не застосував статтю 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абзац 3 частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі № 200/240/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФ України в Дніпропетровській області, яка полягає у незастосуванні з 20.05.2022 року при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" та абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано ГУ ПФ України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з 20.05.2022, згідно статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці та абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виходячи з 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Вирішуючи спір, суд зазначив, що питання застосування ст. 8 Закону № 345-VI не належить до дискреційних повноважень відповідача, оскільки в нього немає вибору між кількома правомірними рішеннями. Рішення набрало законної сили 15.03.2024 (а.с. 44-45).

18.03.2024 судом було видано виконавчий лист у справі № 200/240/24, а 03.04.2024 відкрито виконавче провадження № 74631326 (а.с. 38).

Листами від 16.04.2024 та 16.05.2024 відповідач повідомив позивача про необхідність виправлення описки в судовому рішенні, а саме в РНОКПП позивача.

Ухвалою від 16.04.2024 суд виправив описку допущенні в рішенні суду від 13.02.2024 у справі № 200/240/24 шляхом зазначення дійсного РНОКПП позивача ОСОБА_1 (а.с. 21).

Ухвалою від 21.05.2024 у справі № 200/240/24 суд прийняв звіт відповідача про виконання рішення суду від 13.02.2024. Ухвала суду мотивована тим, що згідно з рішенням відповідача від 30.04.2024 N 056650007457 ОСОБА_1 призначено з 20.05.2022 пенсію за віком на пільгових умовах, розмір пенсії складає 19 340,00 грн. (а.с. 20, 22).

Щодо стану виконання рішень суду позивач звертався до відповідача із заявами та скаргами 24.03.2023, 03.07.2023, 24.03.2023, 15.12.2023, 17.03.2024, 17.04.2024, на які отримував відповіді (а.с. 30, 34-37, 40-43).

Правове регулювання та правові позиції

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України), а право на її відшкодування виникає внаслідок порушення права особи (ст. 23 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Разом з тим, згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Для застосування цієї норми необхідно встановити наявність шкоди, протиправність рішення, дії чи бездіяльності органу влади та причинний зв`язок між ними; вина не є обов`язковою умовою відповідальності.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції (стаття 170 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи. Тому протиправність рішень та бездіяльності відповідача, встановлена рішеннями у справах № 200/3773/22, № 200/4502/23 та № 200/240/24, повторному доказуванню не підлягає.

Разом із тим моральна шкода не презюмується у кожному випадку визнання рішення органу влади протиправним. Позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку шкоду вони заподіяли та який її розмір, а суд, оцінюючи всі обставини, має встановити, чи досягли негативні емоції рівня страждання або приниження, чи є причинно-наслідковий зв`язок і чи співмірний розмір відшкодування спричиненим наслідкам.

Враховуючи, що протиправність дій органу влади презюмується, обов`язок доведення їх правомірності покладається на відповідача.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За таких обставин основною умовою відшкодування, зокрема моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження N 14-261цс19) вказано, що "згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України). Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими та справедливими висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що відповідачем протиправно не сплачувалась пенсія, на яку позивач має право на підставі судового рішення."

Як уже зазначалося судом, статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями органу державної влади, відшкодовується державою.

Тобто відшкодування, у разі визнання судом незаконними дій чи рішень будь-якого органу державної влади, повинно здійснюватися за рахунок держави, а саме за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року N 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до частини другої статті 72 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Статтею 73 цього Закону визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Відшкодування моральної шкоди цим Законом не передбачено.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що не має законодавчих та інших правових підстав щодо виплати з коштів Пенсійного фонду України будь-яких відшкодувань моральної шкоди, так як бюджетом Пенсійного фонду України, який кожного року затверджується Кабінетом Міністрів України, не передбачено витрат на зазначені цілі.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених завдань Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення).

Згідно з частиною другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року N 845 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Оцінка та висновки суду .

Судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено, що відповідач двічі безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії (27.05.2022 та 05.05.2023), при цьому друга відмова ухвалена всупереч висновкам суду, наданим у рішенні від 07.11.2022 і постанові від 16.03.2023, а також що при призначенні пенсії відповідач не застосував статтю 8 Закону № 345-VI та абзац 3 частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV, внаслідок чого пенсію було призначено в меншому розмірі. Отже, перша умова відповідальності держави за статтею 1173 ЦК України є доведеною. Посилання позивача на умисний і системний характер поведінки відповідача не впливають на відповідальність за цією нормою, а судовими рішеннями умисел відповідача не встановлювався.

Суд погоджується, що неодноразова безпідставна відмова в призначенні належної пенсії, невиконання висновків суду при повторному розгляді заяви, а також необхідність тричі звертатися до суду, ініціювати примусове виконання та впродовж двох років домагатися відновлення права на пенсійне забезпечення порушили нормальний уклад життя позивача, спричинили тривалу невизначеність, переживання та витрати особистого часу й зусиль. Сама лише необхідність захищати своє право на пенсію, яка належить особі за законом, у поєднанні з повторюваним характером порушень, є обставиною, що за звичайних умов викликає душевні страждання. Відновлення права у судовому порядку не усуває цих негативних наслідків і не виключає права на компенсацію. Тому факт завдання моральної шкоди у вигляді душевних страждань суд вважає доведеним.

Водночас значну частину доводів позивача про характер і глибину страждань суд не може вважати підтвердженою. Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, а суд розглядає справу на підставі наданих доказів.

Твердження позивача про хронічне безсоння, постійні головні болі, розлади нервової системи та підвищення артеріального тиску, спричинені діями відповідача, не підтверджені жодними медичними документами.

Твердження про хронічну фінансову скруту, обмеження у базових потребах і про те, що пенсія була єдиним або основним джерелом існування, також не підтверджені доказами; навпаки, у спірний період позивач проходив військову службу за контрактом і не був особою, позбавленою можливості працювати чи іншого джерела доходу.

Доводи про дискримінацію порівняно з іншими громадянами, яким пенсії призначалися без судових процесів, є припущенням і доказами не підтверджені.

Не може бути визнаний критерієм розміру моральної шкоди і наведений позивачем розрахунок у сумі 464 160,00 грн (24 місяці ? 19 340,00 грн). Ця сума не є збитками, завданими відповідачем: пенсію позивачу призначено з 20.05.2022, тобто за весь період, а ставка 19 340,00 грн була визначена лише після перерахунку; до того ж на момент перерахунку різниця між первісно обчисленою та належною пенсією становила лише частину цієї суми. Доказів того, що належні суми пенсії не виплачені, а також їх розміру позивач не надав, хоча й зазначає про невиплату боргів у повному обсязі. Моральна шкода не вимірюється розміром несвоєчасно виплачених коштів, а співвідношення заявленої компенсації з цією сумою не є показником розумності та справедливості.

Щодо посилань на практику Європейського суду з прав людини, то суд враховує, що, відповідно до практики ЄСПЛ, на яку покликається позивач (зокрема, рішення у справах «Бурдов проти Росії», «Шмалько проти України»), існує спростовна презумпція завдання моральної шкоди у разі надмірно тривалого невиконання державою остаточного судового рішення. Проте ця презумпція стосується невиконання остаточних судових рішень, а не всієї тривалості спору.

У цій справі рішення від 09.11.2023 набрало законної сили 12.12.2023, а пенсію призначено 11.01.2024, тобто приблизно через місяць. Рішення від 13.02.2024 набрало законної сили 15.03.2024, а виконано 30.04.2024, тобто приблизно через місяць, при цьому частина цього часу пов`язана з виправленням описки у судовому рішенні, яку суд виправив лише 16.04.2024. Це не дає підстав вважати, що виконання остаточних рішень було надмірно затягнуте. Проте суд враховує, що відповідач належним чином не виконав постанову від 16.03.2023, прийнявши 05.05.2023 нове рішення про відмову на інших підставах без урахування висновків суду, внаслідок чого позивач був змушений знову звертатися до суду, а пенсію було призначено лише 11.01.2024, тобто майже через десять місяців після цієї постанови.

Не всю тривалість періоду з 20.05.2022 по 21.05.2024 можна поставити у вину відповідачеві. Значну його частину становить час розгляду справ у судах, який сам по собі не є наслідком поведінки відповідача. Крім того, у справі № 200/3773/22 суд першої інстанції помилково поклав обов`язок призначити пенсію на ГУ ПФУ в Донецькій області, що усунуто лише постановою апеляційного суду від 16.03.2023 за скаргою цього органу, а не відповідача. Також частина часу пов`язана з виправленням описок у судових рішеннях.

Посилання позивача на Закон України «Про адміністративну процедуру», а також на статті 17 та 46 Конституції України не змінюють висновків суду, оскільки протиправність дій відповідача вже встановлена судовими рішеннями, а ці норми не створюють самостійної підстави для збільшення розміру компенсації.

Статус учасника бойових дій та проходження військової служби суд враховує як обставини, що характеризують особу позивача та посилюють значущість для нього своєчасного й належного пенсійного забезпечення.

Національне законодавство не встановлює фіксованих розмірів моральної шкоди, а практика ЄСПЛ, на яку посилається позивач, не є тарифом і не обов`язкова для суду щодо конкретної суми: ЄСПЛ присуджує справедливу сатисфакцію з урахуванням обставин кожної справи, а національний суд визначає розмір самостійно за критеріями статті 23 ЦК України.

Визначаючи розмір компенсації, суд враховує такі обставини: тривалість порушення права (близько двох років); повторюваність порушень (дві відмови у призначенні пенсії та бездіяльність щодо застосування спеціальних норм про розмір пенсії); невиконання відповідачем висновків суду при повторному розгляді заяви; необхідність трьох судових проваджень та примусового виконання; статус позивача як учасника бойових дій. Водночас суд враховує, що пенсію призначено з 20.05.2022, тобто з дати звернення; відсутні докази погіршення здоров`я та матеріального становища позивача; частина тривалості спору зумовлена розглядом справ судами та виправленням описок; вина відповідача у формі умислу не встановлена.

З урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що заявлений розмір компенсації у 150 000,00 грн є завищеним і не відповідає характеру та глибині підтверджених страждань, і вважає співмірним відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до статті 1173 ЦК України відшкодування здійснюється державою, тому суму компенсації слід стягнути з Державного бюджету України. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Покликаючись на положення статей 259, 263-265 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями Управління Пенсійного Фонду України у Дніпропетровській області 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094.

Суддя Л.О. Шарая