Рішення № 140949133, 26.10.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/1154/26

Провадження №2/567/865/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Дем`янчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

в Острозький районний суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №10211093875 від 17.09.2021 в розмірі 12 638,27 грн. та судових витрат звернулося ТОВ "Сучасний Факторинг".

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 17.09.2021 між ТОВ "Сучасний Факторинг" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у формі заяви-приєднання до кредитного договору по продукту "Кредит на товар" №10211093875, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 10048 грн., строком на 24 місяці, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмір 4,5% в місяць.

Зазначає, що відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк відповідно до умов договору та закону.

Позивач зобов`язання виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами договору. У порушення умов договору відповідач свої зобов`язання за договором не виконує належним чином та допустив виникнення заборгованості у розмірі 12 638,27 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 658,40 грн. та заборгованості за відсотками 7 979,87 грн.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у вищевказаному розмірі, а також судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 10.07.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Інших процесуальних дій не вчинялося.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданому до суду клопотанні просив розгляд справи здійснювати у його відсутності, не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, а також шляхом розміщення оголошення на сайті Острозького районного суду веб-портал судова влади України, правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався, заперечень щодо позову до суду не подав, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно абз.2 ч.1 ст.131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно адресної довідки виконкому Острозької міської ради від 02.07.2026 року зареєстроване місце проживання відповідача : АДРЕСА_1 .

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч. 2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За клопотанням представника позивача з урахуванням положень ст.ст.280-282 ЦПК України, з метою уникнення безпідставного затягування розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, із застосуванням аналізу вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 17.09.2021 між ТОВ "Сучасний Факторинг" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у формі заяви-приєднання до Кредитного договору по продукту "Кредит на товар" №10211093875.

Згідно заяви-приєднання №10211093875 від 17.09.2021 до кредитного договору по продукту "Кредит на товар" встановлено, що сума кредиту складає 10048 грн., строк кредиту 24 місяці з кінцевим строком повернення 17.09.2023, процентна ставка 4,5% в місяць, пільгова процентна ставка 2,67 % в місяць. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору 19 796,56 грн.

Умовами заяви-приєднання №10211093875 від 17.09.2021 до кредитного договору по продукту "Кредит на товар" визначено, що підписанням даного договору позичальник підтверджує своє волевиявлення та бажання отримати позику та уповноважує позикодавця здійснити таке перерахування за товари на рахунок ТОВ «Комфі Трейд» та одночасно підтверджує, що є кінцевим правонабувачем результатів послуг, що оплачуються за рахунок позики.

Кредитний договір з Графіком платежів та основні умови кредитування (Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 10211093875 від 17.09.2021) та паспорт споживчого кредиту за кредитним договором №10211093875 від 17.09.2021, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), підписані ОСОБА_1 особистим підписом.

ТОВ "Сучасний Факторинг" свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит у розмірі 10048 грн. (вартості товару) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Переказ позивачем коштів на оплату придбаного відповідачем товару підтверджується листом зобов`язанням від 17.09.2021, видатковою накладною №ЧКІТ1-0004 від 17.09.2021, рахунком-фактурою від 17.09.2021.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №1021065473 від 17.09.2021, заборгованість відповідача за вказаним договором перед позивачем становить 12 638,27 грн., з яких 4 658,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7 979,87 грн. заборгованість за відсотками.

При вирішенні спору суд приймає до уваги, що відповідач не лише користувався кредитними коштами, а й фактично визнав укладення договору, вчинивши дії, спрямовані на його виконання та часткове погашення заборгованості.

У період з 17.09.2021 по 10.02.2026 відповідачем внесено кошти на погашення заборгованості в розмірі 6 731 грн.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України, укладений між сторонами договір є обов`язковим для виконання. Згідно з п.1 ч.2 ст.11 та ч.2 ст.509 ЦК України, зазначений договір є підставою виникнення зобов`язань

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено обов`язок з повернення кредитних коштів, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення частини позики, що залишилася в розмірі 4 658,40 грн. та сплати відсотків за користування кредитом.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно умов кредитного договору №10211093875 17.09.2021 відповідач отримав в кредит грошові кошти зі сплатою відсотків за користування ними в розмірі 4,5% в місяць.

За вищевказаних обставин суд погоджується із визначеною позивачем сумою заборгованості по процентам за користування кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 7 979,87 грн.

При цьому суд враховує, що відповідачем не спростовано розмір заборгованості за кредитним договором, наявність якої підтверджується розрахунком, наданим позивачем та не надано контррозрахунок, який би піддавав сумніву розмір такої заборгованості.

За змістом статей 526, 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб`єкта-кредитора, зобов`язана поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.

З урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі №607/11746/17).

У разі не спростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При вирішенні даного спору судом взято до уваги, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, та згідно ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення отриманої суми кредитних коштів та відсотків за їх користування.

Проаналізувавши дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 12 638,27 грн.

Згідно положень ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, витрати на професійну правничу допомогу.

Поштові витрати можуть бути віднесені до цієї категорії за умови підтвердження їх зв`язку з конкретною процесуальною дією у відповідній справі.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час розподілу витрат суд ураховує критерії їх зв`язку з розглядом справи, обґрунтованості та пропорційності, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України.

В даному випадку заявлена до відшкодування сума 120 грн. відповідає документально підтвердженій оплаті поштового відправлення щодо надсилання позовної заяви відповідачу. Отже, за умови встановленої необхідності такого надсилання ці витрати є реальними та пов`язаними з розглядом справи

Відтак, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. та 120 грн. поштових витрат.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до наданих доказів вбачається, що 07.11.2025 між ТОВ "Сучасний Факторинг" та адвокатським об`єднанням "Да Груп" було укладено договір про надання правничої допомоги №07/11/25-СФ, відповідно до якого адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання надавати клієнту необхідну правничу допомогу, зокрема, у справі про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .

З акту №2 прийому-передачі наданих послуг (який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №07/11/25-СФ від 07.11.2025) від 07.11.2025 про надання правничої допомоги встановлено, що ТОВ "Сучасний Факторинг" понесено 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

При вирішенні заявлених вимог позивача в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором суд також приймає до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 (справа №905/1795/18) та від 08.04.2020 (справа №922/2685/19), відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд також має враховувати чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у праві, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги, та інші обставини.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує положення ч.3 ст.141 ЦПК України, відповідно до яких передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2 )необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Крім того, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Суд враховує, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із стягненням заборгованості за кредитним договором. Тобто, даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають з відносин фінансового кредитування та є одним з найбільш розповсюджених судових спорів. У спорах такого характеру, за відсутності інших позовних вимог, відсутності протиріч між наявними у справі документами, судова практика є сталою. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Таким чином, для адвоката дана справа є звичайним спором простої складності та не потребувала значного обсягу часу для підготовки та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. Окрім того, суд вважає, що ознайомлення з матеріалами справи та складання позову не передбачають стільки часу та витрат, є неспівмірними зі складністю справи, а відтак повному відшкодуванню не підлягають.

Також вирішення спору було здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без участі адвоката в судовому засіданні, відтак позивачем не доведено розумності заявленої суми витрат у співвідношенні з предметом спору та фактичним обсягом робіт.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

З огляду на викладене та беручи до уваги наведені законодавчі приписи та встановлені судом обставини справи та досліджені докази, судом не встановлено, що витрати позивача у заявленому розмірі мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим, як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат у повному обсязі іншою стороною, а відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правничої допомоги у розмірі 3 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.4, 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 274, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов ТОВ "Сучасний Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний Факторинг" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 39А, код ЄДРПОУ 35310044, НОМЕР_2 в АТ "ПРАВЕКС БАНК") заборгованість за кредитним договором №10211093875 від 17.09.2021 року у розмірі 12 638 (дванадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 27 коп., 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. витрат на сплату судового збору, 120 (сто двадцять) грн. поштових витрат та 3 000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.