Ухвала суду № 140948504, 27.10.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/505/19

Провадження 4-с-22/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.,

за участю секретаря Колісник К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області скаргу ОСОБА_1 на відмову державного виконавця, визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, заінтересовані особи Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства Юстиції (м. Київ), скаргу ОСОБА_1 на відмову державного виконавця, визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, заінтересовані особи Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства Юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

До Обухівського районного суду Київської області надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій заявник просить: визнати неправомірним та скасувати відмову державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який веде виконавче провадження 54130379 оформлену листом від «31» серпня 2026 року № 106700, щодо відмови у врахуванні добровільно сплачених коштів у виконавчому провадженні № 54130379. Визнати неправомірними дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів без урахування моїх платежів за період з травня 2022 по 27.04.2025 роки. Зобов`язати державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який веде виконавче провадження 54130379 врахувати грошові кошти у загальному розмірі 294200 грн., перераховані мною на рахунок стягувача в період з травня 2022 року по квітень 2025 року згідно з банківською випискою, як сплачені аліменти та провести відповідний перерахунок заборгованості і надати довідку розрахунок. з урахуванням сплачених мною коштів.

В обґрунтування скарги заявник послався на те, що на виконанні у Обухівському відділі державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 54130379 зі стягнення з нього на користь стягувача аліментів на утримання дитини на підставі виконавчого листа № 372/505/19, виданого 11.07.2019 року Обухівським районним судом Київської області. У період з 11.03.2022 року по 16.06.2025 року він проходив військову службу у Збройних Силах України військова частина НОМЕР_1 , яка знаходилася на першій та другій лінії оборони. Протягом усього цього часу він щомісячно перераховував зі свого карткового рахунку кошти на банківський рахунок стягувача для забезпечення дитини. Через перебування в умовах воєнного стану, а саме в окопах на передовій, у більшості платіжних доручень автоматично зазначалося призначення «переказ власних коштів» або графа призначення залишалася незаповненою, і лише в деяких платежах вказано «аліменти». Тож, він просить врахувати те, що інших цивільно-правових чи боргових зобов`язань перед стягувачем у нього немає. 27.08.2026 він звернувся до державного виконавця Обухівського відділу ДВС із заявою про врахування вказаних платежів на загальну суму 294200 грн. та проведення перерахунку заборгованості. Проте, 19.08.2026 року державний виконавець надав йому письмову відмову у задоволенні його заяви (Вихідний № 106700 від 31.08.2026) та вказав, що оскільки в квитанціях немає призначення платежу зарахувати їх виконавець не може.

Він повідомляв виконавця про те, що ним в період з 31.05.2022 року по 27.04.2025 року були самостійно (добровільно) сплачені кошти в рахунок аліментних зобов`язань на загальну суму 301166,67 тис грн. з них 2000, грн.. подарунок дитині., що підтверджується випискою з АТ КБ «ПриватБанк». Тож, він вважає рішення та дії виконавця неправомірними, в зв`язку з чим звернувся з даною скаргою до суду.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 23 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 08 жовтня 2026 року.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Представник скаржника подав заяву про розгляд справи без їх участі, вимоги скарги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити.

Представник стягувача ОСОБА_3 адвокат Буряк Ю.Ю. подала заяву про розгляд справи без їх участі, заперечують проти задоволення скарги.

Представник стягувача ОСОБА_3 адвокат Бур`ян Т.М. подала письмові пояснення по справі в яких заперечила проти задоволення вимог скарги, посилаючись на діюче законодавство України, та просила відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи, Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства Юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, щодо винесення рішення покладаються на розсуд суду.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності сторін.

Дослідивши матеріали скарги та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у Обухівському відділі державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 54130379 зі стягнення з скаржника на користь стягувача аліментів на утримання дитини на підставі виконавчого листа № 372/505/19, виданого 11.07.2019 року Обухівським районним судом Київської області.

У період з 11.03.2022 року по 16.06.2025 року скаржник проходив військову службу у Збройних Силах України військова частина НОМЕР_1 , яка знаходилася на першій та другій лінії оборони. Протягом усього цього часу скаржник щомісячно перераховував зі свого карткового рахунку кошти на банківський рахунок стягувача для забезпечення дитини.

Через перебування в умовах воєнного стану, а саме в окопах на передовій, у більшості платіжних доручень автоматично зазначалося призначення «переказ власних коштів» або графа призначення залишалася незаповненою, і лише в деяких платежах вказано «аліменти». Тож, просить врахувати те, що інших цивільно-правових чи боргових зобов`язань перед стягувачем у скаржника немає.

27.08.2026 ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця Обухівського відділу ДВС із заявою про врахування вказаних платежів на загальну суму 294200 грн. та проведення перерахунку заборгованості. Проте, 19.08.2026 року державний виконавець надав скаржнику письмову відмову у задоволенні заяви (Вихідний № 106700 від, 31.08.2026) та вказав, що оскільки в квитанціях немає призначення платежу зарахувати їх виконавець не може.

ОСОБА_1 повідомляв виконавця про те, що ним в період з 31.05.2022 року по 27.04.2025 року були самостійно (добровільно) сплачені кошти в рахунок аліментних зобов`язань на загальну суму 301166,67 тис грн. з них 2000, грн.. подарунок дитині., що підтверджується випискою з АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові КЦС ВС від 05 серпня 2025 року у справі № 390/2379/24, хоча виконавець обмежений інструкціями при перевірці призначення платежів, суд у порядку судового контролю за виконанням рішень має повноваження дослідити характер таких переказів.

Якщо боржник надає суду належні банківські докази регулярного перерахування коштів стягувачу, і встановлено відсутність інших зобов`язань, суд зобов`язує виконавця визнати ці суми добровільною сплатою аліментів.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

У статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII).

На підставі статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі статтею 71 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Згідно частини третьої статті 195 Сімейного кодексу України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Наведене в сукупності свідчить, що законодавець визначив обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Боржник на обґрунтування доводів скарги на дії державного виконавця посилається на безпідставне неврахування виконавцем квитанцій про перерахунок коштів на утримання сина, сплачених на банківську картку стягувача вказуючи, що грошові перекази здійснені без зазначення призначення платежів саме як сплата аліментів, проте з метою виконання обов`язку з утримання дитини.

Суд дослідивши виписку по рахунку, на яку посилається у своїй скарзі ОСОБА_1 , та яка містяться у матеріалах справи, приходить до висновку, що державним виконавцем неправомірно не враховано до розрахунку заборгованості по аліментах дані виписки по рахунку, про перерахування на рахунок стягувача грошових коштів на суму 301166,67 грн..

У матеріалах справи відсутні відомості про існування у ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 будь-яких інших зобов`язань, що є відмінними від зобов`язань зі сплати аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 ..

Сплата боржником на користь стягувача на утримання сина грошових коштів у спірний період здійснювалась зі сталою періодичністю, що відповідає періоду сплати аліментів на утримання дитини.

Суд вважає, що відсутність у сторін інших зобов`язань, а також певних домовленостей (наприклад, про надання боржником додаткової допомоги на дітей) свідчить про те, що грошові кошти, на які поповнювався картковий рахунок стягувача, надавалися ОСОБА_1 в якості аліментів на дитину за рішенням суду.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 25.01.2023 року у справі № 707/999/21.

Варто також звернути увагу й на те, що у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц зазначено, що боржник стверджував, що грошові кошти сплачував як добровільну виплату аліментів. Будь-яких доказів на підтвердження наявності інших зобов`язань боржника перед стягувачем до суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження відмови стягувача від отримання банківських переказів від боржника. Суд врахував, що при грошових переказах через термінал самообслуговування банку у платника не було технічної можливості самостійно зазначати призначення платежу, всі платежі позначалися як «переказ на картку».

У постановах від 18 листопада 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 26 травня 2021 року у справі № 569/11466/20 Верховний Суд зробив висновки, що виконавець повинен враховувати кошти, сплачені боржником на користь стягувача, оскільки чинне законодавство не передбачає права та обов`язку у виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім`я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій.

У постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 707/999/21 враховано те, що немає відомостей про існування у боржника перед стягувачем будь-яких інших зобов`язань, які є відмінними від зобов`язань зі сплати аліментів. Сплата боржником на користь стягувача грошових коштів у спірний період здійснювалася зі сталою періодичністю. Також Верховний Суд врахував суперечливу процесуальну позицію стягувача щодо спірних коштів, яка у скарзі на дії державного виконавця посилалася на те, що не отримувала зазначених коштів, в апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції стверджувала, що кошти, які перераховував їй боржник, є платою за користування майном (побутовою технікою, меблями тощо), а у відзиві на касаційну скаргу звертала увагу, що із виписки за картковим рахунком неможливо встановити особу, яка перерахувала їй ці кошти.

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21 встановлено, що між стягувачем та боржником немає інших грошових зобов`язань, окрім аліментних. Стягувач не заперечувала отримання від боржника тих грошових переказів, де вона була зазначена отримувачем, а матеріали справи не містять відомостей щодо відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником. Наведене свідчить про часткове добровільне виконання боржником свого обов`язку зі сплати аліментів. Враховуючи, що боржник надав копії квитанцій про здійснення платежів на користь стягувача, у державного виконавця не було підстав не враховувати надані боржником квитанції під час визначення заборгованості зі сплати аліментів.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд погоджується з позицією заявника, що квитанції без зазначення призначення платежу «аліменти», надані на підтвердження сплати ним на користь стягувача аліментів, мали бути враховані державним виконавцем при обрахунку заборгованості за аліментами. Доказів на підтвердження наявності інших зобов`язань боржника перед стягувачем у матеріалах справи немає, як і не надано доказів відмови останньої від отримання грошових переказів від боржника.

Згідно з вимогами ч.2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 261, 263, 264, 265, 447 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на відмову державного виконавця, визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, заінтересовані особи Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства Юстиції (м. Київ), скаргу ОСОБА_1 на відмову державного виконавця, визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, заінтересовані особи Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства Юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати відмову державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який веде виконавче провадження № 54130379 оформлену листом від «31» серпня 2026 року № 106700, щодо відмови у врахуванні добровільно сплачених коштів у виконавчому провадженні № 54130379.

Визнати неправомірними дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів без урахування платежів за період з травня 2022 року по 27 квітня 2025 року.

Зобов`язати державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який веде виконавче провадження № 54130379 врахувати грошові кошти у загальному розмірі 294200 грн., перераховані на рахунок Стягувача в період з травня 2022 року по квітень 2025 року згідно з банківською випискою, як сплачені аліменти та провести відповідний перерахунок заборгованості і надати довідку розрахунок з урахуванням сплачених коштів боржника.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадця ти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.

Суддя: О.Б. Тиханський