Рішення № 140947390, 26.10.2026, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/3454/26

Провадження № 2/0158/1470/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Костюкевича О.К.,

за участю секретаря судового засідання Хмілевської І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В

Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.06.2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачем по справі ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 260725 відповідно до умов якого, відповідачу надано кредит на картковий рахунок відповідача у розмірі 4000,00 гривень, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Стверджують, що ТОВ «Клай Інвест» виконало свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів у визначений строк.

Зазначають, що 23.12.2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого відступлено право вимоги за кредитними договорами згідно реєстру боржників, в тому числі до ОСОБА_1 ..

Оскільки, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, кредитні кошти не повернув, у нього утворилася заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 16860,80 грн, з яких: 4000,00 гривень - прострочене тіло кредиту, 3860,80 грн. - відсотки за користування кредитом, 1000,00 грн заборгованість за комісіями та 8000,00 грн. заборгованість за пенею, яку просять стягнути з відповідача на їх користь та понесені судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 21.08.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

02.09.2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого останній частково погоджується із заявленими позовними вимогами, зокрема визнає обставини викладені у позовній заяві щодо укладення кредитного договору № 260725 від 19.06.2024 року та отримання ним кредиту в сумі 4000,00 грн. та не заперечує позовні вимоги, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у заявленому позивачем розмірі. Проте, вважає, що розмір відсотків визначених позивачам за вищезазначеним кредитним договором є нікчемними та такими, що не грунтуються на засадах чинного законодавства, оскільки згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Також зазначає, що відповідно п. 18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Таким чином, його слід звільнити від сплати пені в сумі 8000,00 грн.

Крім того, відповідач вважає, шо витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн є значно завищеними, оскільки позовна заява є типовою для позивача, оскільки він звертається до суду з аналогічними справами. Враховуючи обсяг виконаних робіт та принципу розумності та справедливості просить зменшити позивачу витрати на професійну правничу допомогу до 1000,00 грн.

10.09.2026 року від представника позивача ТОВ «Діджи Фінанс» - Романенко М.Е. до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої просить задовольнити в повному обсязі позовні вимоги у справі № 158/3454/26 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та здійснювати розгляд справу у відсутності представника позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.06.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Клай Інвест» укладено в електронній формі Договір про надання фінансового кредиту № 260725, що підтверджується копією даного договору з додатками.

Згідно п.1.1 Договору, товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 16.09.2024 (п. 1.2. Договору). Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору, за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 445,3 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Відповідно до п. 1.4. Договору, за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором.

Згідно п. 1.5. Договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

Згідно п. 1.6. Договору, датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта.

Факт отримання позичальником кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід», з якої вбачається, що 19.06.2024 о 15:06 на платіжну картку отримувача № НОМЕР_1 було перераховано кошти в сумі 4000,00 грн за транзакцією № 41879-87687-40644. Даний факт також підтверджується листом АТ «Акцент-Банк» від 28.08.2026 року за вих. № 59547/47-260826/626-БТ.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов договору, відповідач належним чином не виконував взяті на себе боргові зобов`язання.

З розрахунку заборгованості, що складений ТОВ «Клай Інвест», вбачається, що борг ОСОБА_1 по кредитному договору, станом на 16.12.2024 року, становить 16860,80 грн, яка складається з 4000,00 грн - заборгованості по тілу кредиту, 3860,80 грн - заборгованості по процентах, 1000,00 грн заборгованості по комісії та 8000,00 грн - заборгованості по пені (відсотки по прострочці).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 цього Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положенням ст. 1048 ЦК України, передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, а також у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ч. 1 ст. 1050 ЦК України, слідує, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з п.1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату(у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

23.12.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір факторингу № 23122024/1, згідно з умовами якого відступлено право грошової вимоги, серед іншого, за вказаним кредитним договором (включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі).

Згідно витягу із додатку № 1 до Договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 р. Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 260725 від 19.06.2024 року в сумі 16860,80 грн, яка складається з 4000,00 грн - заборгованості по тілу кредиту, 3860,80 грн - заборгованості по процентах, 1000,00 грн заборгованості по комісії та 8000,00 грн - заборгованості по пені (відсотки по прострочці)..

Відтак, ТОВ «Діджи Фінанс» наділено правом грошової вимоги до відповідача, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог.

Враховуючи те, що в судовому засіданні підтверджено факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 , що й не заперечується самим відповідачем по справі, та невиконання останнім своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту в сумі 4000,00 грн.

Однак, суд перевіряючи розрахунок заборгованості не погоджується із загальною сумою нарахованих процентів у розмірі 3860,80 грн, та враховує вимоги відповідача, що даний розрахунок процентів за позикою, що проведений позивачам, є нікчемним, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за простроченими процентами, які нараховані за ставкою 1,22 % (п. 1.3. Договору).

Так, кредитний договір було укладено сторонами 19.06.2024, а тому при його укладенні мають бути застосовані норми законодавства, чинні на дату його укладення.

Проте, умови Договору в частині нарахування процентів за ставкою 1,22% за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані, оскільки є нікчемними.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX та набрала чинності 24.12.2023 року.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до цієї статті набрали чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Натомість відповідачу, всупереч вище наведених норм права нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1 % в день, а саме 1,22% в день.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 2 статті 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Укладений 19.06.2024 року кредитний договір за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому ТОВ «Клай Інвест» не мало права визначати проценту ставку у розмірі 1,22% в день, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% в день.

Оскільки позивачем надано кредит у розмірі 4000,00 грн, то стягнення процентів за позикою в розмірі 1 % в день становить 40,00 грн, у зв`язку із чим розмір заборгованості по процентах за 90 днів становить 3600,00 грн (40,00 грн х 90 днів).

Згідно того ж таки розрахунку заборгованості за кредитом, складеного ТОВ «Клай Інвест», вбачається, що ОСОБА_1 , станом на 16.12.2024 року, не здійснив ні погашення основної суми боргу (тіла кредиту), ні погашення процентів за позикою.

Враховуючи наведені висновки суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 260725 від 19.06.2024 року в розмірі 7600,00 грн, з яких 4000,00 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 3600,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками.

З приводу заборгованості за комісією судом встановлено, що умовами п. 1 4. Договору передбачено стягнення комісії за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення тощо. Розмір комісії за надання, обслуговування і повернення кредиту становить 25% від суми фінансового кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Суд зазначає, що умова кредитних договорів щодо обов`язку відповідача сплачувати банку комісію за обслуговування кредитної заборгованості по суті є платою позичальника за надання інформації щодо її кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена законом, та плату за дії, які вчиняються позичальником на користь кредитодавця, є прямою економічною метою останнього і не становлять платної банківської послуги. А тому, такі умови кредитного договору є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Наведене узгоджується з висновком, якого дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим, згідно Графіка розрахунків та загальної вартості кредиту, що наведений в Додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 260725 від 19.06.2024 року, первісний кредитор нарахував відповідачу комісію за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 1000,00 грн, стягнення якої суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту до задоволення не підлягає.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по пені у розмірі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно п. 18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, позивачу в стягненні пені в сумі 8000,00 грн. слід відмовити.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в сумі 1200,07 грн (7600,00/16860,80х2662,40 = 1200,07) грн, враховуючи часткове задоволення позову та його надходження до суду через систему "Електронний суд".

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Судом встановлено, що представником позивача у встановленому законом порядку та строк були надані документи на підтвердження понесених судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026 року, Акт надання послуг та детальний опис наданих послуг від 21.07.2026 року.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.

Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, уважаючи таке рішення справедливим і виваженим, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності, справедливості та є пропорційним розміру задоволених вимог.

На підставі ст. ст. 526, 549, 551, 554, 610, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 247 ч. 2, 259, 263, 265, 268, 274-279 ЦПК України, -

У Х В А Л И В

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 260725 від 19.06.2024 року у розмірі 7600 (сім тисяч шістсот) гривень 00 копійок, з яких 4000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 3600,00 грн сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати: судовий збір у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень 07 копійок та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, адреса: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Текст рішення складений 26.10.2026 року.

Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич