Рішення № 140947253, 26.10.2026, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/2337/25

Провадження № 2/188/1059/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Сахно А.А.

справа 188/2337/25

Позивачі :

ОСОБА_1

ОСОБА_2

представник позивачів Грицькевич Ганна Сергіївна

Відповідач:

Лисичанська міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 23 січня 1999 року приватним нотаріусом по Лисичанському міському нотаріальному округу Лопухіною А.П., зареєстрованого в реєстрі за № 129, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею - 51,80 кв.м, житловою площею - 27,00 кв.м.

Право власності на вищевказану квартиру 31 березня 1999 року зареєстровано Лисичанським державним малим комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Лисичанської міської ради Луганської області, записане в Реєстрову книгу за № 25 за реєстром № 407.

Відповідно до рішення Лисичанської міської ради Луганської області від 24.12.2015 р. № 4/43 «Про перейменування вулиць» та додатку 1 до нього «Перелік перейменованих вулиць, провулків, проспекту назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму», на виконання пункту 6 статті 7 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхної символіки», керуючись ст. 8 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам прав власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», ст. 26, 37 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», квартал Жовтневої революції (стара назва кварталу російською мовою - квартал

Октябрьской революции) в місті Лисичанську був перейменований у квартал Східний.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданного 24.08.1985 відділом ЗАГС м. Лисичанська Ворошиловградської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклали шлюб 24 серпня 1985 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 24.08.1985 року зроблено запис за № 764. Після укладення шлюбу присвоєно прізвище дружині - ОСОБА_5 .

Оскільки право власності на вищезазначену квартиру набувалося ОСОБА_3 в період шлюбу, а саме 23 січня 1999 року, тому, відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який був затверджений Законом N 2006-УІІ від 20.06.69 і діяв на час укладання ОСОБА_3 договору купівлі-продажу квартири, - майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних

причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно зі ст. 63 СК дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у ст. 316, 317, 319

Цивільного кодексу України, аналіз яких свідчить, що право власності має

абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Отже, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, а отже визнання права власності за одним із подружжя призведе до порушення прав другого з подружжя щодо отримання у майбутньому компенсації за пошкоджене/ знищене нерухоме майно.

Враховуючи вищенаведене, дана позовна заява подається спільно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

24.02.2022 Російська Федерація в порушення пункту 4 статті 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй здійснила акт військової агресії проти України, що вбачається зокрема з Резолюції Генеральної асамблеї ООН від 02.03.2022 (А/КЕ8/Е2-11/1).

З метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були вимушені переміститись до міста Дніпра.

Позивачі є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданими Правобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради, а саме: від 02.05.2022 № 1203-5001477632 на ім`я ОСОБА_3 та від 11.05.2022 № 1203-5001565397 на ім`я ОСОБА_2 .

З соціальних мереж та інформаційних матеріалів засобів масової інформації

Позивачам відомо, що внаслідок військових дій, спричинених агресією російської федерації проти України, належна Позивачам квартира була пошкоджена. Оцінити характер та обсяг наявних пошкоджень квартири на теперішній час не вбачається можливим з огляду на відсутність у Позивачів спеціальних знань, а також беручи до уваги безпекову ситуацію, що має місце на Луганщині, зокрема, і той факт, що Лисичанська міська територіальна громада Сєвєродонецького району Луганської

області, до складу якої входить місто Лисичанськ, з 03.07.2022 є тимчасово

окупованою Російською Федерацією територією України.

23.02.2023 Верховною Радою України прийнятий Закон України № 2923-ІХ «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України».

Зазначений закон визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

Постановами Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 381 та від 30.05.2023 № 600 затверджені відповідні порядки, якими деталізовані та впроваджуються механізми, визначені положеннями закону про компенсацію.

Однією з обов`язкових умов отримання компенсації за пошкоджене житло згідно положень Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 21.04.2023 №381, є наявність відомостей про пошкоджений об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункти 6, 13, 14 Порядку).

Порядком надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 600, встановлено, що для отримання компенсації на знищений об`єкт нерухомого майна отримувачу компенсації необхідно провести дії щодо державної реєстрації припинення такого права відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Будучи потенційними отримувачами компенсації для відновлення своєї квартири, пошкодженої внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією російської федерації, та виконуючи встановлені нормативно-правовими актами умови для отримання компенсації, ОСОБА_3 звернулася із заявою про державну реєстрацію прав на спірну квартиру до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської

міської ради, Дніпропетровська область, надавши оригінал правовстановлюючого документу на квартиру.

Рішенням державного реєстратора № 73898373 від 01.07.2024 року було зупинено розгляд заяви, та у подальшому рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно за № 74534827 від 12.08.2024 року відмовлено в проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що державному реєстратору не вдалось отримати відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано до 01.01.2013.

Зазначене рішення унеможливлює отримання в майбутньому Позивачами

компенсації для відновлення своєї квартири, а також позбавляє іншим чином

можливості розпоряджатися своїм майном.

Просять суд визнати за ними право власності на належне їм нерухоме майно.

В судове засідання сторона позивача надала заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Відповідач про розгляд справи належним чином повідомлений, від відповідача не надходило заяв про розгляд справи у їх відсутність, клопотань та відзивів.

Вивчивши позов та матеріали справи суд приходить до висновку, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Копіями паспортів позивачів та довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи підтверджується, що місце проживання позивачів зареєстровано за адресою:

АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 23.01.1999 року за реєстраційним №129 засвідченого приватним нотаріусом квартира за адресою:

АДРЕСА_1 перейшла у приватну власність позивачів.

Технічним паспортом номер НОМЕР_2 , домовою книгою підтверджується, що позивачі є власниками квартири за адресою:

АДРЕСА_1 .

Звітом про оцінку майна наданим ТОВ «ІНФО-ЦЕНТР КОНСАЛТ» встановлено риночну вартість нерухомого майна.

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій №74534827 від 12.08.2024 року позивачам було відмовлено в проведенні реєстраційних дій з тих підстав, що не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Відповідно до наданої інформації відомості про державну реєстрацію обтяжень та іпотеки щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019 року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право.

Таким чином суд підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Підтвердження права власності на зруйноване майно необхідно позивачам для отримання матеріального відшкодування від держави.

Указом Президента України . № 64/2022 від 24. лютого 20.22року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки, і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений та станом на час розгляду справи триває.

Відповідно де Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022року № 309, територію Лисичанської міської територіальної громади включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.

Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст..328,392 ЦК, ст.ст. 79-81, 258, 264-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Лисичанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності задовольнити.

Визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_3 ,

РНОКПП: НОМЕР_3 , та ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 51,80 кв.м, житловою площею - 27,00 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Курочкіна