Рішення № 140947251, 26.10.2026, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/3871/25

Провадження № 2/188/1584/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Сахно А.А.

справа №188/3871/25

позивач: ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідач: Лисичанська міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області

треті особи:

П`ятнадцята київська державна нотаріальна контора

про визнання права приватної власності в порядку спадкування за заповітом

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 на території міста Києва помер чоловік ОСОБА_1 , ОСОБА_3 -

ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження с. Литвяки, Полтавська обл., що підтверджується, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 27.11.2024 року.

Після смерті чоловіка Позивача відкрилася спадщина, до складу якої входить нерухоме майно, а саме 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Лисичанської міської ради №487 від 29.12.2015р. квартал Жовтневої Революції перейменовано на квартал Східний.

Станом на сьогоднішній день, співвласниками вказаного нерухомого майна, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є: ОСОБА_1 в розмірі 1/3 частини квартири та її донька ОСОБА_4 1/3 частини квартири, яка відмовилась від своєї частки спадщини за законом на користь дружини померлого.

16 вересня 2025 року П`ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Право власності померлого ОСОБА_3 на вищезазначене нерухоме майно підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_2 від 29 червня 1998 р., видано Лисичанським виконкомом та технічним паспортом на квартиру від 21 травня 1998 р., інвентаризаційний номер 14396

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації про України з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Неможливість отримання в органі нотаріату свідоцтва про право на спадщину через воєнний стан не ґрунтується на законі, порушує право позивпчки на

майно, на ефективний засіб юридичного захисту, порушує принцип юридичної

визначеності.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на неможливість вирішення даного спору в позасудовому порядку, що позбавляє позивачку можливості реалізувати своє право на спадкування через органи нотаріату, остання вимушена звернутися з вказаним позовом до суду.

Позивачка є внутрішньо переміщеною особою.

Просить суд визнати за нею право власності на квартиру в порядку спадкування за законом.

Сторона позивача просить суд позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторона позивача надала заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Сторона відповідача належним чином повідомлена, до суду не з`явились, заяв, клопотань та відзиву до суду не надано.

Третя особа належним чином повідомлена, до суду не з`явилась.

Вивчивши позов та матеріали справи суд приходить до висновку позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до паспорту та матеріалів справи, позивачка є внутрішньо переміщеною особою.

Свідоцтвом про смерть та спадковою справо підтверджується, спадкодавець, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Від 28 лютого 2025 року, у спадковій справі є заява про те, що ОСОБА_5 відмовилась від належної ій частки спадкового майна на користь позивачки.

Свідоцтвом про право спільної сумісної власності на житло від 20.06.1998 року підтверджується, що ОСОБА_1 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та їх дочка ОСОБА_4 , є власниками житла за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса від 16.09. 2025 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують реєстрацію прав власності померлим.

Позивачка фактично прийняла спадщину після смерті її чоловіка, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка відповідно до матеріалів спадкової справи прийняла спадщину після смерті спадкодавця та відмови ОСОБА_4 від своєї частки на спадкове майно.

На нерухомість, відповідно до доданої до матеріалів спадкової справи, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , інформація відсутня.

Частиною 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Статтею 68 Закону України «Про нотаріат», підпунктом 4.14. пункту 4 глави 10 розділу II Порядку встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Відповідно до пп.4.16, 4.19 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно наданих документів інформація про зареєстровані права на вищевказану квартиру, обтяження в Державному реєстрі речових прав відсутня.

Судом встановлено, позивачці та її померлому чоловіку, ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 на праві спільної сумісної власності належало 2/3 частки на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та

обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право.

Таким чином суд підтверджує наявне право власності спадкодавця , набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Указом Президента України . № 64/2022 від 24. лютого 2022року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки, і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений та станом на час розгляду справи триває.

Відповідно де Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022року № 309. (у редакції станом на час і розгляду справи), територію Лисичанської міської територіальної громади включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.

Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.328,392 ЦК, ст.ст. 79-81, 258, 264-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сівєрськодонецького району Луганської області про визнання права приватної власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , НОМЕР_3 , право власності на 1/3 квартири, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . загальною площею 64 м2, житлова площа - 37 кв.м2, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Курочкіна