Ухвала суду № 140947159, 19.10.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Дата ухвалення
19.10.2026
Номер справи
205/264/22
Номер документу
140947159
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Єдиний унікальний номер 205/264/22

Номер провадження4-с/205/49/26

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко Д.Ю.,

розглянувши скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерсва юстиції України, на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

В С Т А Н О В И В:

Скаржник ОСОБА_1 сформувала у системі «Електронний суд» вищевказану скаргу, мотивуючи свої вимоги тим, що на виконанні у Другому Правобережному ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра перебуває виконавче провадження № 68759370 від 23 лютого 2022 року з примусового виконання судового наказу № 205/264/22 від 15 лютого 2022 року, виданого Ленінським районним судом міста Дніпропетровська, про стягнення з боржника ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 . У зв`язку з чим нею подано скаргу на бездіяльність державного виконавця за період з 20 червня 2024 року по 18 березня 2026 року. За результатами розгляду цієї скарги начальником Другого правобережного відділу ДВС було надано відповідь від 27 серпня 2026 року, якою скаргу було задоволено лише частково в частині зобов`язання вчинити окремі дії, проте в задоволенні ключових вимог (щодо визнання попередніх дій та тривалої бездіяльності державного виконавця протиправними) відмовлено. Після запиту від 19 червня 2024 року державним виконавцем не вчинялося жодних виконавчих дій, не проводився розшук майна боржника та не направлялися запити до контролюючих органів, що призвело до утворення заборгованості зі сплати аліментів понад чотири роки. Першу постанову про звернення стягнення на пенсію боржника із загальною сумою заборгованості 251 245 грн. було винесено державним виконавцем 04 серпня 2026 року через 5 місяців після виявлення джерела доходу. Після реєстрації офіційної скарги стягувача в органах ДВС державним виконавцем 19 серпня 2026 року було винесено повторну постанову про звернення стягнення на пенсію. Виконавець знав про наявність пенсії з березня 2026 року, проте протягом 5 місяців не вчинив дій, на які вона вказувала у своїй скарзі. У зв`язку з вищезазначеним вона просить суд: визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра щодо невчинення обов`язкових виконавчих дій у період з 20 червня 2024 року по 18 березня 2026 року; визнати неправомірним та скасувати рішення (відповідь) начальника відділу Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра від 27 серпня 2026 року; зобов`язати державного виконавця Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра після отримання відповіді від Правобережного управління ПФУ в м. Дніпрі на запит від 27 серпня 2026 року, у разі встановлення факту призначення та виплати пенсії боржнику у період 20242026 років, негайно провести повний перерахунок заборгованості боржника за аліментами з урахуванням фактично отриманих ним доходів (пенсії) за весь цей період; визнати неправомірними дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра щодо визначення порядку та черговості відрахувань у постановах про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_2 від 04 серпня 2026 року та від 19 серпня 2026 року; зобов`язати державного виконавця Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра скасувати постанови про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_2 від 04 серпня 2026 року та від 19 серпня 2026 року в частині вимоги щодо

черговості утримання коштів і винести нову процесуальну постанову з

дотриманням вимог ст. 181 СК України, ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження», в якій чітко встановити першочерговість та пріоритетність утримання щомісячних поточних

аліментів у розмірі 1/4 частки доходів боржника, а погашення

заборгованості здійснювати з решти суми утримуваних доходів (в межах

загального ліміту відрахувань у 50%).

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 10 вересня 2026 року прийнято скаргу на дії/бездіяльність органу примусового виконання та призначено до розгляду.

15 вересня 2026 року ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра витребувано у Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження № 68759370.

Представник заінтересованої особи - Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Босенко М.М. сформував через систему «Електронний суд» відзив на скаргу, в якому зазначив, що п. 2 резолютивної частини в оскаржуваних постановах виконавця від 04 серпня 2026 року та від 19 серпня 2026 року відповідає вимогам чинного законодавства України. Також не підлягає задоволенню вимога скаржника щодо визнання «неправомірним та скасування рішення (відповіді) начальника відділу Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра від 27 серпня 2026 року за результатами розгляду скарги стягувача в частині відмови у визнанні дій та бездіяльності державного виконавця неправомірними». Лист-відповідь начальника відділу ДВС від 27 серпня 2026 року не є процесуальним рішенням державного виконавця, тому вказаний вище лист не може бути скасований. Не підлягає задоволенню й вимога щодо зобов`язання державного виконавця «винести нову процесуальну постанову з дотриманням вимог статті 181 Сімейного кодексу України та статті 70 Закону України «Про виконавче провадження»». Винесення постанови про звернення стягнення на доходи боржника віднесено до дискреційних повноважень виконавця, тому відсутні правові підстави для задоволення вимоги про зобов`язання виконавця винести вказану вище постанову. Вимога скаржниці про зобов`язання виконавця «негайно провести повний перерахунок заборгованості боржника за аліментами з урахуванням фактично отриманих ним доходів (пенсії) за весь цей період» також задоволенню не підлягає, у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні скарги та покласти усі витрати у справі на скаржника.

Скаржник ОСОБА_1 сформувала у системі «Електронний суд» відповідь на відзив на скаргу, в якій зазначила, що наявні у матеріалах справи докази свідчать про тривалу протиправну бездіяльність органу ДВС та штучне затягування примусового виконання рішення суду. Виконавець умисно задовольнився формальною відпискою ПФУ, яка принципово не відповідає змісту його власного вихідного запиту від 27 серпня 2026 року, та сформував розрахунок заборгованості, який не містить законного перерахунку за минулі роки, а поточні нарахування продовжив необґрунтовано здійснювати за середньою зарплатою по регіону замість реальних доходів боржника.

Скаржник ОСОБА_1 сформувала у системі «Електронний суд» заяву про розгляд справи без її участі та просила задовольнити скаргу у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи - Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Босенко М.М. сформував через систему «Електронний суд» заяву, в якій просив розглядати справу за відсутності їх представника та відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

Заінтересована особа ОСОБА_2 до суду не прибув, повідомлявся належним чином про день, час та місце розгляду справи, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання до суду не надав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали скарги, повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази і пояснення заінтересованих осіб, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого зазначені батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , виданим Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпроптровського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 1535 (а. с. 9).

Також судом встановлено, що відповідно до судового наказу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 12 січня 2022 року, і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 7).

Крім того, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 до Державної ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 16 лютого 2022 року про примусове виконання рішення, в якій зазначено, що вона просить прийняти до виконання судовий наказ Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року про стягнення аліментів на утримання дитини (а. с. 7).

Матеріалами справи підтверджено, що 23 лютого 2022 року державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лукіним М.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 68759370 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 12 січня 2022 року, і до досягнення дитиною повноліття, про що було сповіщено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 100-104).

Також у матеріалах справи містяться постанови від 21 червня 2022 року державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з виконавчого провадження № 68759370 про: розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, в якій зазначено, що визначено для ОСОБА_2 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 300 грн.; встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України щодо ОСОБА_2 ; встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертної дії; встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; а також арешт коштів боржника від 30 червня 2022 року; арешт майна боржника від 30 червня 2022 року; прийняття виконавчого провадження № 68759370 державним виконавцем Лукіним М.В. від 20 липня 2022 року; накладання штрафу від 13 березня 2023 року; арешт коштів боржника від 19 березня 2026 року (а. с. 112-126, 132, 134, 141-145, 152-153, 173).

При цьому матеріали справи містять вимоги державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до банківських установ щодо надання інформації стосовно наявності та/або стану рахунків ОСОБА_2 (а. с. 129-130, 135, 146-147, 154-155, 162-163, 168, 170, 193).

Разом з тим, у матеріалах справи міститься роз`яснення Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління МЮУ від 19 березня 2026 року про те, що станом на 19 березня 2026 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої складає 240 932,75 грн., тому ОСОБА_1 має право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення боржником (а. с. 171).

При цьому державним виконавцем Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління МЮУ Лукіним М.В. винесено постанови у ВП № 68759370 від 04 серпня 2026 року та 19 серпня 2026 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 на підставі судового наказу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року, який отримує дохід у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (а. с. 12, 13, 50-52, 55-57).

Також у матеріалах справи міститься запит державного виконавця Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління МЮУ Лукіна М.В. від 27 серпня 2026 року до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про надання вичерпної інформації про дату та розмір призначеної пенсії й інших перерахувань ОСОБА_2 (а. с. 14).

Витягом з АСВП з виконавчого провадження № 68759370 від 27 червня 2026 року відображено виконавчі дії державного виконавця Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління МЮУ щодо боржника ОСОБА_2 (а. с. 15-17, 53-54).

Крім того, матеріали справи містять довідку № 227295/11 від 20 серпня 2026 року Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління МЮУ про наявність заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 68759370 щодо боржника ОСОБА_2 , відповідно до якої станом на 01 серпня 2026 року наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 12 місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання і становить 251 245 грн., а також розрахунок заборгованості зі сплати аліментів (а. с. 18).

Судом також встановлено, що відповідно до відповідей на запит від 19 березня 2026 року, 20 березня 2026 року, 04 квітня 2026 року, 19 квітня 2026 року, 04 травня 2026 року, 19 травня 2026 року ОСОБА_2 отримує виплати у виді пенсії в розмірі 3 406 грн. (а. с. 177-180, 186, 189, 192, 196).

Також у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 07 серпня 2026 року до начальника Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління МЮУ про надання розрахунку заборгованості та детальні розрахунки заборгованості ОСОБА_2 щодо несплати аліментів (а. с. 205).

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Пунктом 6 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Щодо вимоги скаржника про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління МЮУ щодо невчинення обов`язкових виконавчих дій у період з 20 червня 2024 року по 18 березня 2026 року, що полягало у повній відсутності запитів і заходів стягнення, а також у безпідставному 5-місячному зволіканні з винесенням постанови про звернення стягнення на пенсію боржника з березня по серпень 2026 року та у несвоєчасному направленні запиту щодо встановлення точної дати призначення пенсії боржнику лише 27 серпня 2026 року виключно після і внаслідок подання стягувачем скарги на бездіяльність, суд зазначає наступне.

За змістом пунктів 3, 4, 11 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; перевіряти майновий стан боржника, джерела його доходів; накладати арешт на майно та кошти боржника.

Окремо щодо виконання судових рішень про стягнення аліментів частиною 1 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець проводить щомісячне нарахування заборгованості зі сплати аліментів, розрахунок якої зазначається у довідці, що надсилається стягувачу та боржнику.

Відповідно до пункту 3 Розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця, а також проводити регулярну перевірку майнового стану боржника шляхом направлення відповідних запитів до ДПС України, Пенсійного фонду України, банківських установ та державних реєстрів речових прав.

З матеріалів виконавчого провадження № 68759370 вбачається, що після проведення окремих початкових процесуальних дій у 20222023 роках у період з 20 червня 2024 року по 18 березня 2026 року, протягом майже 1 року і 9 місяців, державним виконавцем фактично не вчинялося жодних активних, послідовних та системних виконавчих дій, а саме: не направлялися періодичні запити до Державної податкової служби України та Пенсійного фонду України для перевірки фактів працевлаштування або призначення боржнику ОСОБА_2 соціальних виплат чи пенсії; не здійснювалися повторні автоматизовані запити до банківських установ для виявлення нових рахунків та наявних на них коштів; виконавець не виходив за адресою проживання боржника з метою складання акта перевірки майнового стану та опису й арешту рухомого майна; не здійснювався належний щомісячний/щоквартальний розрахунок заборгованості з направленням його сторонам.

При цьому суд враховує, що у вищезазначений період з 2022 по 2023 рік та у 2024 році державним виконавцем направлялися запити до різних державних органів щодо отримання інформації щодо боржника ОСОБА_2 , зокрема до Державної фіскальної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України і до різних банківських установ.

Отже, суд окремо зазначає, що державним виконавцем у 2024 році дійсно формувалися та направлявалися вищезазначені запити.

Проте, суд зазначає, що поодиноке або формальне направлення запитів на початку періоду без подальшого аналізу отриманої інформації, перевірки її повноти та без вчинення вищезазначених процесуальних дій не є достатнім підтвердженням належного і ефективного виконання судового рішення.

Вказана скаржником та встановлена судом пасивність органу державної виконавчої служби призвела до затягування примусового виконання судового наказу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року та накопичення критичного розміру заборгованості зі сплати аліментів, яка станом на серпень 2026 року, перевищила 251000 грн.

Так, у постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 175/3995/17-ц зазначається, що триваюча протиправна бездіяльність органу ДВС полягає у тривалому невиконанні обов`язку щодо примусового виконання судового рішення за відсутності поважних причин. Початок перебігу строку оскарження такої бездіяльності автоматично відкладається до моменту припинення такої бездіяльності або вчинення виконавцем належної процесуальної дії.

Також Верховний Суд зазначив, що триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом.

Крім того, отримавши відомості про наявність у боржника пенсійного доходу ще у березні 2026 року, державний виконавець виніс первинну постанову про звернення стягнення на пенсію лише 04 серпня 2026 року, а повторну 19 серпня 2026 року, тобто виключно після ініціювання стягувачем процедури оскарження.

На переконання суду, зазначена бездіяльність виконавця підтверджує факт неналежного виконання обов`язків з боку органу ДВС.

Враховуючи викладене, вимога ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра щодо невчинення обов`язкових виконавчих дій у період з 20 червня 2024 року по 18 березня 2026 року є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Також щодо вимоги скаржника стосовно зобов`язання державного виконавця Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра після отримання відповіді від Правобережного управління ПФУ в м. Дніпрі на запит від 27 серпня 2026 року, у разі встановлення факту призначення та виплати пенсії боржнику у період 20242026 років, негайно провести повний перерахунок заборгованості боржника за аліментами з урахуванням фактично отриманих ним доходів (пенсії) за весь цей період, суд дійшов такого висновку.

Статтею 195 СК України передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для вказанної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року у справі № 296/6029/22 судом зазначено, що виконавець повинен визначити заборгованість за аліментами із урахуванням актуальних показників середньої заробітної плати в цілому по Україні, які відповідають реальному часу, а не використовувати востаннє оприлюднені органами державної статистики показники середньої заробітної плати працівника за місяць чи квартал для даної місцевості (регіону), що діяли ще до введення в Україні воєнного стану.

Суд наголосив, що саме такий підхід узгоджується із положеннями частини третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та частини другої статті 195 СК України, оскільки забезпечує обєктивність і справедливість розрахунку заборгованості за аліментами в умовах, коли органи державної статистики не оприлюднюють регіональні показники заробітної плати через обмеження, повязані з воєнним станом.

Інше тлумачення зазначених норм, яке допускає використання застарілих регіональних показників середньої заробітної плати, не відповідає принципу актуальності статистичних даних, спотворює розмір заборгованості за аліментами, а також призводить до звуження змісту права дитини на належний рівень життя та порушує принцип пропорційності у визначенні обов`язків платника аліментів.

Так, суд зауважує, що 27 серпня 2026 року державним виконавцем було направлено запит до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про надання вичерпної інформації щодо точної дати призначення та розмірів призначеної і виплаченої ОСОБА_2 пенсії.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та відповіді на відзив, виконавець фактично залишив поза увагою необхідність коригування та перерахунку заборгованості за минулі періоди, в тому числі за 20242026 роки, продовжуючи обчислювати заборгованість за уточненими показниками.

При цьому суд зазначає, що враховуючи практику Верховного Суду та відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості, зокрема у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, 50 відсотків.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, передбачено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 759/1727/16 зазначив, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Поняття «середня заробітна плата для даної місцевості» є макроекономічним показником, який, як і інші макроекономічні показники, збирається та складається Державною службою статистики України і використовується, у тому числі, під час проведення грошово-кредитної політики та аналізу фінансової стабільності.

Суд відхиляє доводи представника заінтересованої особи Босенка М.М. про те, що здійснення розрахунку та визначення алгоритму його проведення є виключно дискреційними повноваженнями державного виконавця.

При цьому суд зазначає, що здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів у разі виявлення прихованого чи раніше не врахованого фактичного доходу (пенсії) боржника за минулий час є не дискреційним правом, а прямим імперативним обов`язком державного виконавця, визначеним ч. 4 ст. 195 СК України та ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 3 Конвенції про права дитини під час вчинення будь-яких дій щодо дітей державні органи зобов`язані першочергово враховувати найкращі інтереси дитини. Непроведення перерахунку за наявності відомостей про реально отриманий боржником пенсійний дохід призводить до викривлення реального розміру боргу та порушує майнові права дитини на належне матеріальне забезпечення.

Суд дійшов висновку, що вимога скаржника про зобов`язання державного виконавця після отримання відповіді від ГУ ПФУ провести повний та належний перерахунок заборгованості боржника ОСОБА_2 за аліментами за 20242026 роки з урахуванням фактично отриманої ним пенсії є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також щодо вимоги скаржника про визнання неправомірними дій державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра щодо визначення порядку і черговості відрахувань у постановах про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_2 від 04 серпня 2026 року, від 19 серпня 2026 року, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що у винесених державним виконавцем постановах про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_2 від 04 серпня 2026 року та від 19 серпня 2026 року виконавець обмежився лише загальною вказівкою про здійснювані відрахування, не визначивши і не розмежувавши у резолютивній частині цих постанов чіткий порядок та черговість утримання коштів.

При цьому суд зазначає, що незазначення у текстах постанов обов`язку ГУ ПФУ щодо першочергового (пріоритетного) утримання щомісячних поточних аліментів у розмірі 1/4 частки доходів боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, створює правову невизначеність та ризик того, що утримувані кошти зараховуватимуться в першу чергу на погашення заборгованості, залишаючи дитину без належного щомісячного поточного утримання.

Положеннями прямої норми ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей встановлено спеціальний граничний ліміт утримання до 70% від доходу боржника. Формальний виклад постанови без роз`яснення застосування цієї норми для одночасного стягнення поточних аліментів та накопиченого боргу, який станом на серпень 2026 року перевищив 251 000 грн, призводить до штучного обмеження розміру стягнення і порушує майнові права стягувача та дитини.

Так, Верховний Суд у справі № 161/20072/18 від 16 червня 2021 року зазначив у своєму рішенні, що з боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості, зокрема у разі стягнення аліментів, 50%. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати пенсії та інших доходів боржника не може перевищувати 50% доходу, що має бути виплачений, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

Це обмеження не поширюється на відрахування у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань не може перевищувати 70%.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра щодо визначення порядку і черговості відрахувань у постановах про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_2 від 04 серпня 2026 року та від 19 серпня 2026 року вчинені з порушенням норм матеріального й процесуального права, а тому вимога скаржника про визнання цих дій неправомірними є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо вимог скаржника про зобов`язання державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра скасувати постанови про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_2 від 04 серпня 2026 року, від 19 серпня 2026 року як такі, що винесені з порушенням норм матеріального права, і винести нову процесуальну постанову, встановивши обов`язок першочергового утримання щомісячних поточних аліментів у розмірі 1/4 частки доходів боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а погашення накопиченої заборгованості зі сплати аліментів, виконавчого збору/винагороди та витрат здійснювати одночасно з решти суми утримуваних доходів у межах граничного ліміту відрахувань у 70% від суми пенсії боржника для стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Як уже було зазначено судом, винесені державним виконавцем постанови від 04 серпня 2026 року та від 19 серпня 2026 року про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_2 суперечать вищевказаним нормам матеріального права.

Оскільки судом уже визнано неправомірними дії державного виконавця щодо визначення порядку та черговості відрахувань у цих постановах, постанови від 04 серпня 2026 року і від 19 серпня 2026 року як такі, що винесені з порушенням норм матеріального й процесуального права, підлягають скасуванню.

При цьому суд відхиляє заперечення представника ОСОБА_4 про те, що винесення нової постанови належить до виключно дискреційних повноважень виконавця.

Так, суд зазначає, що дискреційні повноваження це сукупність прав і обов`язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Проте дискреційні повноваження закінчуються там, де починається пряма імперативна вимога закону.

Вимога щодо дотримання черговості відрахувань та граничного розміру утримання до 70% на аліменти є імперативною нормою ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» і норм Сімейного кодексу України, а не предметом вільного розсуду виконавця.

Поновлення порушеного права неможливе шляхом суто формального скасування незаконних постанов без покладення обов`язку усунути виявлені порушення та винести процесуальний документ у чіткій відповідності до вимог закону.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати державного виконавця Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра скасувати постанови про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_2 від 04 серпня 2026 року, від 19 серпня 2026 року як неправомірні і винести нову процесуальну постанову про звернення стягнення на пенсію боржника з чітким розмежуванням порядку та черговості відрахувань: утримання щомісячних поточних аліментів у розмірі 1/4 частки доходів боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і погашення накопиченої заборгованості зі сплати аліментів, виконавчого збору/винагороди та витрат виконавчого провадження в межах граничного ліміту відрахувань у 70% від суми пенсії боржника, встановленого частиною 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, щодо вимоги скаржника про визнання неправомірним та скасування рішення (відповіді) начальника відділу Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління МЮУ від 27 серпня 2026 року за результатами розгляду скарги стягувача в частині відмови у визнанні дій та бездіяльності державного виконавця неправомірними, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 447 ЦПК України та частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З матеріалів справи вбачається, що стягувач ОСОБА_1 у червні 2024 року подала скаргу керівнику Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління МЮУ.

За результатами розгляду зазначеної скарги начальником Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління МЮУ 27 серпня 2026 року надано лист-відповідь, яким скаргу задоволено частково, а саме в частині зобов`язання вчинити окремі дії винести запит до ПФУ, проте в задоволенні вимог щодо визнання попередніх дій та тривалої бездіяльності державного виконавця неправомірними відмовлено.

При цьому суд погоджується з викладеним у відзиві на скаргу представником заінтересованої особи Босенком М.М. і зазначає, що відповідь начальника Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління МЮУ, надана за результатами розгляду скарги сторони виконавчого провадження у порядку відомчого контролю, не є владно-процесуальним рішенням державного виконавця у виконавчому провадженні, яке безпосередньо створює, змінює чи припиняє процесуальні права й обов`язки сторін або безпосередньо підлягає примусовому виконанню.

Разом з тим у межах судового контролю за виконанням судових рішень суд надає безпосередню оцінку законності чи протиправності дій або бездіяльності саме державного виконавця, у провадженні якого перебуває рішення суду на виконанні або виконавчий документ.

Скасування вищезазначеної відповіді, яка є лише висловленням позиції керівництва за результатами позасудового розгляду скарги, не є способом захисту порушеного права стягувача та жодним чином ні позитивно, ні негативно не впливає на її права у виконавчому провадженні.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18258/15-ц висловлено правову позицію про те, що листи, довідки або відповіді органів державної виконавчої служби, якими повідомляється про результати розгляду звернень чи заяв, не є процесуальними рішеннями виконавця в розумінні Закону України «Про виконавче провадження», а тому вимоги про скасування таких листів/відповідей не підлягають задоволенню в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

З огляду на вищевикладене у задоволенні вимоги скаржника про визнання неправомірним та скасування рішення (відповіді) начальника відділу Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра від 27 серпня 2026 року слід відмовити.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця та оскарження рішення керівника органу примусового виконання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 181, 195 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 5, 10, 18, 70, 71, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст.ст. 12, 13, 18, 7681, 89, 247, 259, 263265, 354, 355, 447451 Цивільного процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерсва юстиції України, на дії/бездіяльність органу примусового виконання - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерсва юстиції України щодо невчинення обов`язкових виконавчих дій у виконавчому провадженні № 68759370 у період з 20 червня 2024 року по 18 березня 2026 року.

Зобов`язати державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерсва юстиції України у виконавчому провадженні №68759370 після отримання відповіді від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на запит від 27 серпня 2026 року, у разі встановлення факту призначення і виплати пенсії боржнику ОСОБА_2 у період 20242026 років, негайно провести повний перерахунок заборгованості за аліментами з урахуванням фактично отриманих ним доходів (пенсії) за весь цей період відповідно до вимог частини 4 статті 195 Сімейного кодексу України та частини 4 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Визнати неправомірними дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерсва юстиції України щодо визначення порядку і черговості відрахувань у постановах про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_2 від 04 серпня 2026 року та від 19 серпня 2026 року у виконавчому провадженні № 68759370.

Скасувати постанови від 04 серпня 2026 року і від 19 серпня 2026 року державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерсва юстиції України про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію і інші доходи боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 68759370.

Зобов`язати державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерсва юстиції України винести нову процесуальну постанову про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 68759370, в якій чітко розмежувати порядок і черговість утримання коштів з пенсії боржника, відповідно до вимог статті 181 Сімейного кодексу України та статті 70 Закону України «Про виконавче провадження».

В іншій частині скраги ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення. У разі якщо ухвалу було поставлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Т.П. Терещенко

.

Часті запитання

Який тип судового документу № 140947159 ?

Документ № 140947159 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 140947159 ?

Дата ухвалення - 19.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140947159 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140947159 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 140947159, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Судове рішення № 140947159, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 19.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 140947159 відноситься до справи № 205/264/22

Це рішення відноситься до справи № 205/264/22. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140947154
Наступний документ : 140966760