Рішення № 140945681, 20.10.2026, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 464/4206/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Борняк Р.О.,

при секретарі Вовк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Третьої особи на стороні відповідачів: Шостої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області про визнання права власності ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду про визнання права власності на спадкове майно 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , житловий будинок загальною площею 76 кв.м. в АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 1,5692 га, кадастровий номер 4623380400:04:000:0538, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельну ділянку площею 0,2949 га, кадастровий номер 4623380400:04:000:0578, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та депозит у сумі 108498,72 грн. Свої вимоги аргументує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Львові помер її чоловік ОСОБА_4 . Після смерті чоловіка позивач звернулася в Шосту Львівську державну нотаріальну контору Львівської області за оформленням свідоцтва на спадщину, проте їй у цьому було відмовлено на все майно ОСОБА_4 накладено арешт. Нотаріус повідомив, що за відсутності достатніх ідентифікаційних даних у відомостях з Реєстру, а саме - дати народження, ідентифікаційного коду особи, майно/права якої обтяжуються, неможливо ідентифікувати чи вищевказане обтяження не є обтяженням щодо майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стало підставою для відкладення виконавчої дії та подання запитів щодо уточнення даних щодо боржника. Вказані дії нотаріуса не дали результату уточнити дані щодо іпотеки і боржника не вдалося, відповіді повноважних установ вказаною інформацією не володіють. Вважає, що оскільки нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з можливою наявністю арешту спадкового майна, але місто в якому було вчинено нотаріальну дію та накладено арешт знаходиться під тимчасовою окупацією, евакуйовані установи та організації м. Маріуполя та Донецької області не мають повної інформації за 2002 рік тому немає можливості виявити на чиє майно і з яких підстав була здійснена заборона на відчуження майна, оскільки ідентифікуючі дані щодо ОСОБА_4 , на майно якого накладено арешт, відсутні.

Позивач у судове засідання не з`явилася, подала клопотання про розгляд спарви у її відсутності, позовні вимоги просить задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги визнала, просила проводити розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги визнав, просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, подав відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги визнав, просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Представник Шостої Львівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши письмові докази по справі, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).

Відповідно до ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у звязку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Оскільки відповідачі визнали, пред`явлений позов і визнання позову не суперечить закону, тому суд за згодою сторін та враховуючи положення ч.ч.3,4 ст.200, ст.206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні та ухвалити рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Свідоцтвом про смерть стверджено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Померлий ОСОБА_4 є чоловіком позивача.

Листом від 25.03.2026 р.№190/02-14 Шостої Львівської державної нотаріальної контори, стверджено, що згідно інформації отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна виявлено арешт щодо суб`єкта ОСОБА_4 , реєстрацйний номер обтяження - 2184944, підстава обтяження - постанова АА 390211, 22.07.2002 р. Управління юстиції Приморського району м. Маріуполя.

Відповіддю Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Мінюсту України від 01.05.2026 р. №20068, встановлено, що стягнення боргів з ОСОБА_4 станом на 01.05.2026 р. у відділі не перебувало і не перебуває.

Оскільки, за час відкриття спадщини та розгляду справи в суді будь-які інші можливі спадкоємці заяв про прийняття спадщини в держнотконтору не подавали і жодних правовстановлюючих документів на вищезгадане майно чи право його успадкування суду не було пред`явлено, а позивач фактично прийняв спадщину після смерті чоловіка, тому є підстави визнати за ним право власності на зазначене майно. В судовому засіданні не встановлено підстав, що перешкоджали б в набутті права власності позивачем на спадкове майно.

А тому, керуючись ст. ст. 12, 13, 83, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 328, 380, 386, 392,1258, 1264 ЦК України, суд -

вирішив:

Позов задоволити. Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ( згідно витягу про реєстрацію права власності №10310483 від 05.04.2006 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №13945451, житловий будинок загальною площею 76 кв.м. в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3046179046060), земельну ділянку площею 1,5692 га, кадастровий номер 4623380400:04:000:0538, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розсташована на території Перемишлянської міської ради (колишньої Білецької сільської ради), земельну ділянку площею 0,2949 га, кадастровий номер 4623380400:04:000:0578, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Перемишлянської міської ради (колишньої Білецької сільської ради) та вклад в АБ Укргазбанк у сумі 108498,72 грн., зокрема на рахунку: НОМЕР_2 вклад у сумі 8 498,72 грн. та на рахунку НОМЕР_3 вклад у сумі 100 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , жит. АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , жит. АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

ОСОБА_3 , жит. АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 .

ОСОБА_5 , жит. АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Третя особа:

Шоста Львівська державна нотаріальна контора Львівської області, місцезнаходження м.Львів, просп. Червоної Калини, 109, код ЄДРПОУ 26307243.

СуддяР. О. Борняк