Ухвала суду № 140945504, 27.10.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/6776/26

Провадження № 2/442/2727/2026

УХВАЛА

п р о з а л и ш е н н я п о з о в н о ї з а я в и б е з р у х у

"27" жовтня 2026 р. м. Дрогобич

Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Коваль Р.Г., розглянувши матеріали позовної заяви адвоката Ілик Оксани Григорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , законний представник яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Білоган Ірина Мирославівна; Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті батька,

в с т а н о в и в:

Адвокат Ілик О.Г. яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом в якому просить: визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 на: - 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 4621282700:06:000:0940, площа 0.0502 га;- 1/4 частки земельної ділянки, кадастровий номер 4624585200:04:000:0212, площа 0.1 га; - 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 4621283700:01:002:0110, площа 0, 1539 га; - 1/4 частки земельної ділянки, кадастровий номер 4621285100:01:001:0204, площа 0,178 га; - 1/4 частки земельної ділянки, кадастровий номер 4621285100:01:001:0153, площа 0, 1036 га; - 1/6 частки (половина від 1/3 частки ОСОБА_4 ) та 1/3 (половина від 2/3 частки ОСОБА_4 ), що разом становлять 2/3 частки квартири, загальною площею 61.2 кв.м., АДРЕСА_1 ; - 1/2 частки нежитлової будівлі, площа невідома, АДРЕСА_2 . - 1/2 частки будинку, загальною площею 71.4 кв.м, АДРЕСА_3 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної позовної заяви визначено суддю Коваля Р.Г..

Оскільки відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, то суддею, на виконання вимог частин 6, 7 ст. 187 ЦПК України, у визначений строк вжито заходів для звернення до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи відповідача.

05.10.2026 суддею отримано відповідь з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, з якої вбачається, що відповідач зареєстрована за адресою:

У період із 05 жовтня по 26 жовтня 2026 року головуючий суддя був тимчасово непрацездатним, що підтверджується сформованим листком непрацездатності.

Перевіривши матеріали позовної заяви суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, після отримання позовної заяви перевіряє її на дотримання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За нормою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Суддею при дослідженні поданої позовної заяви встановлено, що стороною позивача при поданні позову не дотримано вимоги ст. 175, ст. 177 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з п.4 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Як вбачається позивачем подано позов до відповідача ОСОБА_3 , при цьому не дотримано вимоги п.4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме не викладено зміст позовних вимог до відповідача.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо відновлення порушеного права. Зазначена вимога формалізується конкретним способом захисту прав або інтересів, передбаченим законодавством, який здатний ефективно захистити порушене право.

Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов`язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та ґрунтується на законі.

Згідно з ч. 1ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Цивільно-правовим спором є спір, який виникає внаслідок відсутності згоди суб`єкта цивільного права щодо умов виконання тих чи інших прав або обов`язків, що випливають з закону чи договору. В основному, під спором про право розуміють опір, перешкода у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право. Спір про право може виникнути в разі порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів особи. З іншого боку, необхідною умовою порушення судового провадження є наявність певного спору, конфлікту, що виник із суспільних відносин, які опосередковуються правом.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об`єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Як встановлено зі змісту позовної заяви позивачами зазначено в якості відповідача ОСОБА_3 , третіми особами: приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Білоган І.М.; Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради Львівської області, і предметом позову є визнання права власності на спадкове майно, проте стороною позивача не обґрунтовано яким чином відповідач порушив права позивача та яка позовна вимога до нього пред`явлена.

В позовній заяві позивач належним чином не обґрунтувала свої позовні вимоги в частині викладення обставин, які б свідчили про наявність спору між ним та відповідачем.

Так у прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати право власності в прядку спадкування за законом після смерті батька на 1/2 частки нежитлової будівлі, площа невідома, АДРЕСА_2 , що унеможливлює встановлення суті та змісту цих позовних вимог, викладених позивачем.

Суд звертає увагу, що предмет позову, тобто певна правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинен бути чітко визначений позивачем у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна частина рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви.

Одночасно позивачем у поданій позовній заяві зазначено третіми особами: приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Білоган І.М.; Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради Львівської області, однак не зазначено на чиїй стороні виступають вказані особи, не вказано, які права та інтереси їх порушено, і чи вплине прийняте судом рішення на них.

Крім цього, позивач не зазначає відомості про інших спадкоємців, які можуть претендувати на спадщину, чи зверталися такі з заявами про прийняття спадщини, чи є особи, які мають право на обов`язкову частку у спадщині на майно померлого ОСОБА_4 , і чи не вплине прийняте судом рішення на їх права.

Позивач звертаючись до суду, фактично просить визнати за ОСОБА_1 право власності на майно, не мотивуючи яке саме майно та на яких підставах спірне майно належало на праві власності спадкодавцю.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

В позовній заяві позивач не зазначає коли саме у спадкодавця виникло право власності на вказане майно та правові підстави виникнення такого права.

У відповідності до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz V. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Позивач звернулась до суду з вимогою визнати за нею право власності в порядку спадкування на нерухоме майно а сам, однак судовий збір нею не сплачено в повному розмірі як це визначено Законом.

Крім того, звертаю увагу на те, що в порушення п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить визначення ціни позову, яка визначається вартістю майна. Вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач.

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» на підтвердження оцінки проведеної оцінки майна складається звіт (акт про оцінку майна).

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.

Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

При цьому суд не наділений правом визначати ціну позову, у зв`язку з чим позивач повинен надати суду оцінку (висновок про вартість) майна на день подачі позову, зазначити та сплатити судовий збір, виходячи з вартості такого майна.

При цьому, роз`яснюю, що оскільки позивачами заявлено вимогу про визнання за нею права власності на нерухоме майно, то така вимога є майновою. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір встановлюється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні станом на 01.01.2026 становить 3328 грн.

Одночасно позивачем до позову додано розрахунок ціни позову, в якому вона вказує розрахунки вартості квартири, житлового будинку, земельних ділянок, однак ціна позову не сформована, вартості майна не визначено.

Крім цього, в тексті позовної заяви (яка складається з двох частин) вказано про законного представника, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , однак відсутні документи, які б підтверджували її повноваження як представника, а позовна заява не містить тверджень та формулювання про те, що остання є представником Захарко А.А.Б.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд позбавлений права визначати та формулювати замість позивача позовні вимоги, а відтак, позивач повинен самостійно визначитись у позовній заяві з формулюванням прохальної частини позовної заяви у відповідності до встановлених законодавством способів захисту та загально прийнятих у юридичному обороті термінів, що в подальшому сприятиме виконанню завдань цивільного судочинства, зокрема, в частині ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

З урахуванням викладеного позивачу необхідно уточнити спосіб захисту свого права та привести заявлені вимоги у відповідність до вимог чинного законодавства.

Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07 лютого 2024 року у справі №295/434/22, провадження №61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

Оскільки, без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, суддя вважає за необхідне заяву залишити без руху та надати позивачам строк для усунення зазначених недоліків.

Поряд з цим, ч. 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, з наведених норм вбачається, що позивач, звертаючись до суду з відповідною позовною заявою, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, зобов`язаний оформити таку у відповідності до вимог цивільного-процесуального кодексу, що сприятиме її своєчасному розгляду і вирішенню.

Дотримання вимог ст. 175 ЦПК України при пред`явленні заяви в суд є імперативним правилом в тому числі і для суду на предмет перевірки заяви і долучених до неї матеріалів і недопущення відкриття провадження і призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду. Заява не може ґрунтуватися на припущеннях.

З положень частини 5 статті 177 ЦПК України слідує, що позивач зобов`язаний додати до заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та, відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України, такі докази мають бути подані разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

При цьому враховую правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2019 (провадження № 11-490сап19), згідно з яким відкриття провадження у справі за заявою, яка не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, є свідченням надання заявнику привілеїв, не передбачених законом.

Керуючись ст. ст. 175-177, 185 ЦПК України, суддя,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву адвоката Ілик Оксани Григорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , законний представник яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Білоган Ірина Мирославівна; Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті батька залишити без руху.

Надати представнику позивача п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути її представнику позивача.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Роман КОВАЛЬ