Єдиний державний реєстр судових рішень
20.10.2026
Справа № 497/1087/26
Провадження № 2/497/1234/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.10.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Раца В.А.,
секретаря Божевої І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Болград, матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СОЛВЕНТІС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
27.04.2026 року директор ТОВ "ФК" Солвентіс" - Лановий Є.М., який діє як самопредставник звернувся до суду шляхом формування документу в системі "Електроний суд" із зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4264593 від 07.12.2020 року в розмірі 32 859,40 грн. та понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 07 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту №4264593. Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Свої зобов`язання по укладеному договору позивач виконав, надав ла свої зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість. 29.10.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено Договір факторингу №29/10-2025. У подальшому 31.10.2025 року між ТОВ «Секвоя капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» було укладено Договір факторингу №ДФ-31102025. Згідно зазначених договорів факторингу відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №4264593 від 07.12.2020 року. Отже, ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 32 859,40 грн, з яких: 4 900 грн. 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 27 959 грн. 40 коп. сума заборгованості за відсотками. Відповідач не надала своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором та відсотками по ньому, свої зобов`язання за договором не виконала, тому представник звертається до суду з позовною вимогою.
Ухвалою судді від 30.04.2026 року відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.
12.05.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а саме у зв`язку із спливом строків позовної давності. Проти укладення кредитного договору не заперечувала.
19.05.2026 року представником позивача Лановим Є.М. подано через систему "Електронний суд" відповідь на відзив, у якому він наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Щодо строку позовної давності за договором про надання фінансового кредиту №4264593 від 07.12.2020 року зазначав, що такий строк не сплинув, оскільки його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану. Лише відповідно до Закону України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 перебіг позовної давності відновлюється з 04.09.2025. Отже, трирічний строк позовної давності за вказаним договором почне обчислюватися з 04.09.2025 року і спливе лише після спливу трирічного періоду, а саме 04.09.2028, якщо не буде інших підстав для його переривання чи зупинення.
21.05.2026 року ОСОБА_1 надіслала через систему "Електронний суд" заперечення (на відповідь на відзив) у яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку зі спливом позовної давності.
Представник позивача Лановий Є.М. в позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача. Окрім цього надав 25.05.2026 року заяву про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву просила розгляд справи здійснювати за її відстуності. Окрім цього, 25.05.2026 року через систему «Електронний суд» надала заяву про розгляд справи без її участі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» в особі директора Єгорова В.П. та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту №4264593, згідно умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник у свою чергу зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору (п.1.2. Договору) (а.с.27-24).
Відповідно до умов кредитного договору №4264593, ТОВ «Алекскредит» надало відповідачу кредит у розмірі 4 900,00 грн. (п.1.3) у безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника (п. 1.4.).
Сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення Договору - 07.12.2020 року до кінцевої дати виконання договору - 25.06.2021 року (включно).
Згідно п. 1.7.3. Договору при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: базовий період з 07.12.2020 року до 27.12.2020 року (включно) - 1,70 % за один день користування кредитом та спеціальний період з 28.12.2020 року до 25.06.2021 року (включно) 3 % за один день користування кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 6 571,40 грн.
Відповідно до п. 1.6. Договору розрахунок зобов`язань позичальника із зазначенням строків виконання, умов кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу (дати закінчення періоду), загальної суми платежу, основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, орієнтовної загальної вартості кредиту зазначаються у Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів у Договорі визначає окремі розрахунки зобов`язань за лояльними (покращеними) умовами кредитування (п. 2.25. Правил) та за загальними умовами кредитування.
Відповідно до Додатку №1 до Договору про надання кредиту № 4264593 від 07.12.2020 року Графік платежів, згідно якого вбачається, що загальна вартість кредиту за загальними умовами кредитування складає 6 571,40 грн. та підлягає поверненню до 25.06.2021 року (а.с.24).
Зазначений договір підписано електронним підписом відповідача, який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт погодження відповідачем умов кредитування.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Таким чином, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Нормою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
ОСОБА_1 підписала кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора PS 4264593 (а.с.24).
ТОВ «Алекскредит» виконало умови договору та 07.12.2020 року перерахувало шляхом безготівкового переказу через систему FONDY на рахунок платіжної картки № НОМЕР_1 відповідача через ТОВ «ФК «Елаєнс», яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, кошти в розмірі 4 900,00 грн., що підтверджується довідкою від 02.11.2024 (а.с.41).
Згідно зі ст.ст. 627, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Сторонами було дотримано усіх вимог законодавства, кредитор перерахував обумовлену сторонами суму кредиту, позичальник отримала суму на картковий рахунок, доказів протилежного суду не надано, тому договір вважається укладеним та підлягає виконанню обома сторонами. Відповідач скористалася наданими кредитними коштами, проте зобов`язання належним чином за вищезазначеним Договором не виконала, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.
Щодо стягнення за договором факторингу.
Так, 29 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» в особі директора Попудренка А.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя капітал» в особі директора Барановської О.В. було укладено Договір факторингу №29/10-2025, у відповідності до умов якого ТОВ «Алекскредит» передає/відступає ТОВ «Секвоя капітал», за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Секвоя капітал» приймає належні ТОВ «Алекскредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 25-31).
Згідно п. 2.1.3. перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору, відповідного реєстру прав вимоги та повідомлення боржників про факт відступлення права вимоги в порядку, передбаченому цим договором, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний в паперовому вигляді сторонами та скріплений їх печатками Договір, Реєстр прав вимог, а також повідомлення боржників про факт відступлення права вимоги підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.
29 жовтня 2025 року сторонами підписано Акт прийому-передачі Документів за Договором факторингу №ДФ-29/10-2025 від 29.10.2025 (а.с.10).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №АК-29/10-2025 від 29.10.2025 року, ТОВ «Секвоя капітал» набуло право грошової вимоги за кредитним договором №4264593 від 07.12.2020 року до ОСОБА_1 в сумі 27 959,40 грн., з яких: 4 900,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 32 859,40 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.14).
У подальшому, 31 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя капітал» в особі директора Барановської О.В. та Товариством «Фінансова компанія «Солвентіс» в особі директора Ланового Є.М. було укладено договір факторингу №ДФ-31102025, у відповідності до умов якого ТОВ «Секвоя капітал» передає/відступає ТОВ«ФК «Солвентіс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Солвентіс» приймає належні ТОВ «Секвоя капітал» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.32-39).
Згідно п. 2.1.3. перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідного реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками договір та реєстр прав вимоги підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.
Акт прийому-передачі Документів за Договором факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 року підписаний сторонами у той самий день (а.с.11).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4264593 від 07.12.2020 року на суму 27 959,40 грн., з яких: 4 900,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 32 859,40 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.15).
Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, до Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №4264593 від 07.12.2020 року у розмірі 32 859,40,00 грн.
Щодо правових підстав для застосування позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19» (далі Закон №540-ІХ) розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12, яким передбачено, що строки, визначені, зокрема, статтями 257,25 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ набрав чинності 02.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на території України карантину, встановленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Згідно Закону України від 14.05.2025 року №4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким виключено п. 19 «Прикінцевих перехідних положень» щодо призупинення строків позовної давності, набирає чинності через 3 місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 04.09.2025 року.
Водночас, незважаючи на поновлення перебігу строків позовної давності, позивачем не порушено строк звернення до суду, оскільки з урахуванням дії карантину, під час якого строки позовної давності продовжувалися, а також введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року, перебіг позовної давності був зупинений на весь період дії такого стану. Відтак, звернувшись до суду 27.04.2026 року з позовом про стягнення заборгованості за договором від 07.12.2020 року, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 року, позивач реалізував право на судовий захист у межах установленого законом строку позовної давності.
Надані відповідачем доводи, що позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності, спростовано судом.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При вирішенні питання про розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача суд враховує Постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року в справі № 552/672/23, в якій вказано, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору; тлумачення змісту вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.
Так суд вважає, що договір про надання кредиту №4264593 від 07.12.2020 також містить двозначні умови договору, зокрема умови договору про базовий період та спеціальний період, а також розмір процентної ставки не можуть тлумачитись однозначно, оскільки відповідно до п.1.6. Договору Додатом № 1 до Договору про надання кредиту №4264593 від 07.12.2020, який є невід`ємною частиною кредитного договору, встановлено Графік платежів, який включає в себе як базовий період, так і спеціальний період, згідно з яким орієнтовна загальна вартість кредиту за загальними умовами кредитування становить 6 571,40 грн та складається суми кредиту за договором 4 900,00 грн та суми процентів за користування кредитом 1 671,40 грн.
Відповідно до наданого первісним кредитором детального розрахунку заборгованості за Договором про надання кредиту №4264593 від 07.12.2020 року станом на 29.10.2025 року за період з 07.12.2020 по 25.06.2021 року у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 33 026,00 грн., з яких 4 900,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 28 126,00 грн. заборгованість за відсотками. З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що жодних коштів на погашення кредиту згідно умов договору відповідач не сплачувала.
Отже, враховуючи, що Додаток № 1 є невід`ємною частиною договору, містить розбіжності з договором та з наданим розрахунком заборгованості, такі двозначні умови договору мають тлумачитись на користь споживача та проценти мають стягуватись в розмірі, визначеному в Графіку платежів в розмірі 1 671,40 грн, а загальна сума боргу 6 571,40 грн.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, відтак необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 6 571,40 грн, з яких: 4 900,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 1 671,40 грн заборгованість за відсотками.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Так, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
На підставі ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2026 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Констрактів лойерз» в особі адвоката, керуючого партнера Босенка О., який діє на підставі Статуту, укладено Договір про надання правової допомоги №43657029/02. Відповідно до акту №4264593 від 27 березня 2026 року на підтвердження факту надання правової допомоги виконавцем надано замовнику послуги щодо стягнення заборгованості, що сума наданих послуг становить 6 000,00 грн., а також прикріплено детальний опис наданих послуг до вищезазначеного акту, відповідно до якого надані наступні послуги: усна консультація клієнта (30 хв.); письмова консультація клієнта (30 хв.); правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (1 год); складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості (2 год.); формування додатків до позовної заяви (30 хв.), а всього витрачено часу 4 год. 30 хв.
Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 6 000,00 грн.
Відповідно до ч.1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2662,40 гривень (а.с.8), проте з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс»» слід стягнути ці витрати пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 532,44 грн, виходячи з наступного розрахунку (6 571,40 х 2662,40/32 859,40).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 280 ЦПК України, ст.ст. 526,530,1054-1057, 1077-1078 ЦК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ 43657029, юридична адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «Сенс Банк», заборгованість за Кредитним договором №4264593 від 07.12.2020 року в розмірі 6 571 (шість тисяч п`ятсот сімдесят одна) гривня 40 копійок, а також суму судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 44 копійки та 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього 13 103 (тринадцять тисяч сто три) гривні 84 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.А. Раца
Судове рішення № 140944825, Болградський районний суд Одеської області було прийнято 20.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 497/1087/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: