Рішення № 140943931, 27.10.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/4643/26

Провадження №2-а/944/108/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 рокум.ЯворівЯворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кондратьєвої Н.А.

з участю секретаря судових засідань Шандрук А.М.

представника відповідача Вольбина І.-О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Яворівський відділ державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28.07.2026 року близько 15.00 год мав намір здійснити переказ коштів з додатку «ПриватБанк», однак отримав відмову у зв`язку із накладенням арешту на банківський рахунок. В цей же день отримав в додатку «Дія» повідомлення про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 30.04.2026 року про накладення на нього штрафу. Відповідно до вказаної постанови про адміністративне правопорушення від 30.04.2026 року №R508246, за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що він не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вважає вказану постанову необґрунтованою, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, винесена безпідставно без жодних доказів на підтвердження його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Жодного повідомлення про необхідність прибути до відповідача він не отримував, будь-яке повідомлення від відділу поштового зв`язку про необхідність з`явитись за поштовим відправленням на його адресу не надходило. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП полягає у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Однак оскаржувана постанова взагалі не містить посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення (пояснення свідків, акт, фото- та відеозапис тощо), на підставі яких суб`єктом владних повноважень було прийнято рішення у формі постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Крім того, в змісті постанови не зазначено конкретну мету з якою він викликався, хоча п.п. 3 п. 8 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у повістці обов`язково повинно бути зазначено мету виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Будь-яких повісток на його адресу не надходило, зі змісту постанови від 30.04.2026 року вбачається, що позивач не прибув за викликом ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці, проте в постанові не зазначено для чого саме викликався ОСОБА_1 . Відтак вважає, що відповідачем не зазначено, які саме порушення ним скоєнні та для чого його викликали, тому відповідно до Примітки ст. 210 КУпАП відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказує, що вини у вчиненні правопорушення не визнавав, такі дані у постанові є надуманими та не можуть бути достатнім доказом правомірності суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів та не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Враховуючи наведене, просить скасувати постанову та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

13.08.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 через систему «Електронний суд» скеровано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечують з огляду на наступне. Оскаржувана постанова винесена у передбаченому законом порядку на підставі відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що має визначальне значення для вирішення даної справи, на підставі добровільно поданої самим ОСОБА_1 заяви про визнання адміністративного правопорушення та надання ним згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. 15 квітня 2026 року в адміністративній історії ОСОБА_1 зафіксовано правопорушення, пов`язане з його неприбуттям за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. 28 квітня 2026 року об 11 год 45 хв 43 сек ОСОБА_1 , використовуючи електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста, подав на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 електронну заяву, засвідчену кваліфікованим електронним підписом. Зміст цієї заяви не допускає неоднозначного тлумачення волевиявлення позивача, у ній повідомив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме неприбуття за повісткою до ТЦК та СП, зазначив, що відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 КУпАП, після чого прямо вказав: «Факт вчинення мною адміністративного правопорушення визнаю та надаю згоду на притягнення мене до адміністративної відповідальності за моєї відсутності». Крім того, підписанням зазначеної заяви позивач підтвердив ознайомлення зі статтею 65 Конституції України та попередження про передбачену законом відповідальність. Відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та користується презумпцією відповідності власноручному підпису. На підставі поданої заяви та після перевірки відповідних відомостей і реєстрової інформації 30 квітня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № R508246, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн. Таким чином, між поданням заяви 28 квітня 2026 року та винесенням постанови 30 квітня 2026 року минуло два дні, тобто постанова прийнята у межах спеціально встановленого законом строку. Законом України від 13 березня 2025 року № 4316-IX Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено спеціальним порядком розгляду справ за статтями 210 та 210-1 КУпАП. Отже, законодавець установив окрему, спеціальну процедуру розгляду справ про адміністративні правопорушення, за якої саме особа, що притягається до відповідальності, добровільно відмовляється від оспорювання факту допущеного порушення та прямо погоджується на розгляд питання про притягнення її до відповідальності без особистої участі. Саме такою процедурою 28 квітня 2026 року скористався ОСОБА_1 . За таких обставин твердження позивача про те, що його нібито безпідставно позбавлено права бути присутнім під час розгляду справи, що його не було окремо повідомлено про час і місце розгляду адміністративної справи та що постанова винесена без його участі всупереч положенням КУпАП, не враховують спеціального порядку, передбаченого статтею 279-9 КУпАП. Позивач сам надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, тому посилання на загальні положення статті 268 КУпАП щодо участі особи у розгляді справи не може оцінюватися без урахування спеціальної процедури, яку позивач особисто ініціював. Необґрунтованими є також твердження позивача про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення. До таких фактичних даних у даному випадку належать відомості та реєстрова інформація Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, адміністративна історія особи, матеріали адміністративної справи, а також електронна заява самого ОСОБА_1 , в якій він прямо визнав як сам факт неприбуття за повісткою, так і факт вчинення адміністративного правопорушення. Тому викладена у позовній заяві теза про те, що постанова ґрунтується виключно на припущеннях відповідача та не підтверджена жодним доказом, суперечить фактичним матеріалам справи. Суду подається повний текст електронної заяви, з якого вбачається, що позивач не просто повідомив певну інформацію, а прямо зазначив про неприбуття за повісткою, визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та погодився на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Закон не встановлює обов`язку дослівно переносити до тексту постанови всі реквізити повістки, оскаржувана постанова містить опис установленої обставини неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк і місце, зазначені у повістці, посилання на порушені вимоги законодавства, правову кваліфікацію за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та прийняте рішення. Більше того, сам ОСОБА_1 у заяві від 28 квітня 2026 року не ставив під сумнів ані факт існування повістки, ані факт власного неприбуття за нею, а навпаки прямо підтвердив зазначені обставини та визнав відповідне правопорушення. ОСОБА_1 не був пасивною особою, щодо якої невідомо їй самій розглядалася адміністративна справа, навпаки, він особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 через свій електронний кабінет, визнав неприбуття за повісткою, визнав адміністративне правопорушення та прямо погодився на винесення рішення за його відсутності. З наданого витягу вбачається, що 06 листопада 2025 року стосовно нього вже фіксувалося аналогічне порушення, пов`язане з неприбуттям за повісткою до ТЦК та СП. За тим епізодом позивач також скористався передбаченою законодавством процедурою, визнав порушення та сплатив пільговий розмір штрафу 8 500 грн, після чого відповідна адміністративна історія отримала статус сплаченої. Попереднє використання ним аналогічного механізму свідчить про практичну обізнаність із процедурою подання заяви про визнання правопорушення та подальшого винесення постанови ТЦК та СП. Офіційні роз`яснення Міністерства оборони України також прямо визначають алгоритм такого сервісу: у розділі «Штрафи онлайн» користувач сам подає заяву про визнання порушення, після чого ТЦК та СП розглядає її та надсилає постанову. З серпня 2025 року цей механізм прямо застосовується і до неприбуття за повісткою. Отже, твердження про те, що позивач не усвідомлював наявності щодо нього адміністративного провадження та не знав про правові наслідки власної заяви, не узгоджується як зі змістом заяви від 28 квітня 2026 року, так і з установленою послідовністю його дій. Матеріали, надані відповідачу, не містять доказів того, що станом на дату неприбуття позивач повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 про передбачені законом поважні причини неприбуття та документально підтвердив їх. Не наводиться таких доказів і в позовній заяві. Щодо доводів про строк звернення до суду відповідач звертає увагу, що твердження позивача про те, що лише 28 липня 2026 року він уперше дізнався про існування будь-якого адміністративного провадження, не відповідає фактичній послідовності подій. Ще 28 квітня 2026 року саме позивач ініціював спеціальну процедуру розгляду адміністративного правопорушення, подавши заяву про його визнання та погодившись на притягнення до відповідальності. Водночас питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку належить вирішувати з урахуванням доказів фактичного направлення або отримання позивачем копії постанови. Сам факт можливого поновлення судом строку звернення не впливає на оцінку правомірності постанови по суті та не усуває правового значення заяви про визнання адміністративного правопорушення. Постанова № R508246 від 30 квітня 2026 року прийнята уповноваженою посадовою особою, у межах компетенції, на підставі та у спосіб, передбачені КУпАП, із застосуванням спеціальної процедури статті 279-9 КУпАП, а тому правові підстави для її скасування та закриття справи відсутні.

В судовому засіданні представник відповідача Вольбин І.-О.Т. вимоги позовної заяви заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та просив у задоволенні позову відмовити.

Заяви, клопотання учасників справи

01.09.2026 року позивач скерував до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

11.09.2026 року представник відповідача подав клопотання про відкладення судового засідання.

06.10.2026 року позивач скерував до суду заяву на усунення недоліків та поновлення процесуального строку.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 06.08.2026 року поновлено строк на оскарження постанови, відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17.08.2026 року.

Судове засідання 17.08.2026 року відкладено у зв`язку із неявкою позивача.

Судове засідання 08.09.2026 року відкладено у зв`язку із зайнятістю судді в іншому судовому засіданні в кримінальному провадженні.

Ухвалою суду від 23.09.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 08.10.2026 року продовжено розгляд адміністративної справи та призначено розгляд справи на 22.10.2026 року.

Відповідно до ч.1 ст. 227 КАС України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Датою ухвалення та проголошення судом судового рішення в даній справі визначено о 09 годині 15 хвилин 27.10.2026 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №R508246 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 30.04.2026 року, на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 17 000 грн. Згідно вказаної постанови, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до інформації про виконавче провадження від 28.07.2026 року, 16.07.2026 року відкрито виконавче провадження №81499318 щодо виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №R508246 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 30.04.2026 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34 000 грн та виконавчих витрат. Цього ж дня винесено постанову про арешт коштів боржника.

Відповідно до заяви, підписаного накладенням кваліфікованого електронного підпису об 11.45 год 28.04.2026 року, ОСОБА_1 повідомляє, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушено вимоги зазначеного законодавства, відповідальність за такі дії передбачена ст. 210-1 КУпАП. Факт вчинення правопорушення визнає та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Згідно із витягом із адміністративної історії, ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності: 06.11.2025 року за ст. 210-1 КУпАП неприбуття за повісткою ТЦК та СП, оплачено штраф у сумі 8500 грн; 15.04.2026 року за ст. 210-1 КУпАП неприбуття за повісткою ТЦК та СП.

Мотиви та оцінка суду

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Згідно з ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період , що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Указана правова норма є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативних актів, які встановлюють правила поведінки.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 , затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 , в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до частин першої, третьої ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Вказаними нормами встановлено обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.

Відповідно до абз. 5 п. 79 Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Форма повістки, розписки та їх зміст визначені в додатку 11 Порядку.

Згідно примітки до додатку 11 повістка вважається врученою: рекомендованим поштовим відправленням, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення у день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора, або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (роботи, навчання), якщо особа не повідомила про іншу свою адресу; шляхом вручення під особистий підпис у день, зазначений у розписці до повістки, в якій проставлений підпис особи, або день складеного у довільній формі акта про відмову особи в отриманні повістки під особистий підпис (за підписом осіб, які мали намір вручити особі повістку).

Інші форми запрошення, сповіщення про необхідність явки до ТЦК та СП законодавцем не встановлені.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці ( ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Абзацом 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» закріплено правило, згідно якого у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Матеріали справи не містять відомостей про здійснення належного виклику ОСОБА_1 до ТЦК та СП, не зазначено таких відомостей і в постанові №R508246 від 30.04.2026 року. Таких відомостей не долучено і відповідачем при поданні відзиву на позову заяву.

Окрім того, в оскаржуваній постанові неналежним чином викладено об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, а саме у постанові відсутня інформація щодо дати та часу необхідності явки позивача до ТЦК та СП, відсутні дані про номер повістки, а відтак неможливо зрозуміти, яке порушення вчинив ОСОБА_1 , зокрема за якою повісткою та коли він не з`явився за викликом до ТЦК та СП.

Представником відповідача до матеріалів відзиву долучено заяву ОСОБА_1 від 28.04.2026 року.

Згідно змісту заяви ОСОБА_1 , підписаної шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису 11:45:43 28 квітня 2026 року, адресованої начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 , такий повідомив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушив вимоги зазначеного законодавства. Факт вчинення ним адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням цієї заяви підтверджує, що він ознайомлений зі ст. 65 Конституції України та попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 336, 337 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Тобто, така заява передбачає розгляд справи ТЦК без особи (заочно) з автоматичним винесенням штрафу.

Водночас слід зазначити, що із заяви позивача неможливо зрозуміти з яким саме правопорушенням він погодився, не конкретизовано за якою повісткою позивач не прибув до ТЦК та СП, відсутня дата на яку він мав прибути, не вказано до якого саме ТЦК та СП, не зазначено яким саме чином здійснювалося оповіщення позивача.

Навіть, якщо особа написала пояснення або заяву, це не звільняє ТЦК від обов`язку надати докази вручення повістки (поштою, особисто) та докази вчинення порушення. Окрім того, заява про визнання провини у неявці за повісткою не є беззаперечним доказом правопорушення, оскільки в адміністративних справах щодо рішень суб`єктів владних повноважень (ТЦК) обов`язок доказування правомірності покладено на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами ч.1-3 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на вищенаведене, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова №R508246, яка винесена 30.04.2026 року, підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, оскільки відсутні будь-які докази вчинення ОСОБА_1 порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Судові витрати

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу,стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на час звернення позивача із вказаним позовом).

Із урахуванням наведеного ставка, що підлягала до сплати при поданні позовної заяви становить 665,60 грн.

Згідно з платіжної інструкції від 29.07.2026 року, ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1331 гривень 20 копійок.

Отже, зважаючи, що суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на його користь слід стягнути судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок, а надмірно сплачений судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок повернути позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись, ст. ст. 5, 9, 10, 118-123, 246-248, 272, 286 КАС України

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Постанову №R508246 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 гривень скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, який сплачений в АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до платіжної інструкції від 29.07.2026 року (фактичний платник ОСОБА_3 , отримувач Казначейство України (ел. адм. подат.) код отримувача 38008294, рахунок отримувача UA478999980313111206000013925).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.10.2026 року.

Повне найменування сторін та інших учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа Яворівський відділ державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 34978144, юридична адреса: м. Яворів, вул. Львівська, 2 Львівської області.

Суддя Кондратьєва Н.А.