Рішення № 140943512, 26.10.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/4833/26

Номер провадження 2/333/4261/26

РІШЕННЯ

іменем України

26 жовтня 2026 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжяу складі: за участю:головуючого судді секретаря судового засідання позивача представника позивача представника відповідачаСтоматова Е.Г. Бережної Д.О. Павлова О.В. Рижова М.Г. Морозова В.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035) про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2026 року через систему «Електронний суд» до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», в якій Позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 04 грудня 2025 року № 490/од «Про зміни в організації виробництва та праці в АТ «Запоріжжяобленерго»;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 24 грудня 2025 року № 524/од «Про скорочення штатних посад в підрозділах АТ «Запоріжжяобленерго»;

- визнати протиправним та скасувати наказ (розпорядження) АТ «Запоріжжяобленерго» від 03 квітня 2026 року № 2083/к «Про припинення трудового договору»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді керівника відділу внутрішнього аудиту та аналізу ризиків в АТ «Запоріжжяобленерго» з 04.04.2026р. або на аналогічній керівній посаді;

- стягнути з АТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 04 квітня 2025 року по момент поновлення на посаді, з подальшим утриманням зі вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення Позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежів за один місяць.

11 травня 2026 року через систему «Електронний суд» до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла уточна позовна заява, в якій Позивач просить стягнути з АТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 41 409, 00 грн. за місяць, а за день 1 971, 86 грн. за час вимушеного прогулу починаючи з 04 квітня 2025 року по момент поновлення на посаді, з подальшим утриманням зі вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначає, що з 2018 року він працював в АТ «Запоріжжяобленерго» на різних посадах, а з 23 липня 2024 року на посаді керівника групи з енергоаудиту відділу внутрішнього аудиту та аналізу ризиків.

Відповідно до наказу від 04 грудня 2025 року N? 490/од «Про зміни в організації виробництва та праці в АТ «Запоріжжяобленерго», в АТ «Запоріжжяобленерго» видано наказ від 25 грудня 2025р. N? 524/од «Про скорочення штатних посад в підрозділах АТ «Запоріжжяобленерго».

Відповідно до Наказу від 25 грудня 2025 N? 524/од «Про скорочення штатних посад в підрозділах АТ «Запоріжжяобленерго», 30 січня 2026 року Позивач отримав попередження про скорочення та список вакантних посад, яки є в наявності в АТ «Запоріжжяобленерго» на момент скорочення.

Пізніше із ним було припинено трудовий договір на підставі наказу N? 2083/к від 03.04.2026р. на підставі п.1 ст. 40 КЗПП України.

Позивач вважає, що під час скорочення посади та звільнення були суттєво порушені його права та порядок звільнення.

В наказі про зміни в організаційній структурі АТ «Запоріжжяобленерго» від 04 грудня 2025 року не конкретизовано, які саме зміни у роботі підприємства призвели до виникнення необхідності скорочення штатних посад, з подальшим скороченням працівників, які їх обіймали, оскільки на АТ «Запоріжжяобленерго» залишилась необхідність здійснення завдань вказаних в наказі за аналогічним напрямом роботи та оплатою праці.

Також Позивача повідомили про можливість зайняття вакантних посад, серед тих, які є в наявності в товаристві та які він може зайняти виходячи з наявної спеціальності та рівня освіти. При цьому в подальшому АТ «Запоріжжяобленерго» повідомило про неможливість переведення його на цю посаду у зв`язку з відсутністю необхідного досвіду роботи який є обов`язковим згідно кваліфікаційною характеристикою та посадовою інструкцією для зазначеної посади.

Порушення Відповідачем вищезазначених процедур призвело до неправомірного звільнення, оскільки Позивач не відмовлявся від запропонованих йому вакансій, більш того, Позивачу не було запропоновано усі вакантні посади за його напрямами діяльності на момент проведення змін в організаційній роботі підприємства, що свідчить про намір Відповідача в подальшому його звільнити, проте не мав підстав це зробити за власним бажанням або внаслідок порушення ним дисципліни.

Враховуючи викладене, Позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та просити суд визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення, поновити на роботі та стягнути середній заробітку за час вимушеного прогулу.

21 травня 2026 року через систему «Електронний суд» до Комунарського районного суду м. Запоріжжя представником Відповідача було надано відзив на позовну заяву в якому Відповідач не погоджується із доводами Позивача та просить суд відмовити у позові, так як проведення заходів щодо зміни організації виробництва і праці це виключні повноваження власника та є дискреційними повноваженнями роботодавця, які передбачені у Статуті Товариства, зокрема у п. 4.15. «Товариство самостійно розробляє і затверджує штатний розклад (розпис), визначає фонд оплати праці та встановлює форми, системи і розміри оплати праці власних працівників, порядок надання і тривалість щорічних оплачуваних і додаткових відпусток у порядку, визначеному законодавством України. Товариство має право самостійно встановлювати для своїх працівників додаткові відпустки, скорочений робочий день, інші пільги тощо, передбачені законодавством України.

Крім того, на виконання наказу N? 524/од Позивач був ознайомлений із попередженням від 30.01.2026р. про скороченням його посади з 06.04.2026р., а також із переліком вакантних посад станом на 30.01.2026р., які він може зайняти виходячи з наявної спеціальності та рівня освіти, що підтверджується відповідними підписами Позивача на попередженні.

В подальшому Позивачу неодноразово надавались переліки вакантних посад станом на 12.03.2026р. та станом на 27.03.2026р., однак Позивач не надав своєї згоди у зв`язку із чим з ним було припинено трудовий договір на підставі наказу N? 2083/к від 03.04.2026 на підставі п.1 .ст.40 КЗПП України.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2026 року відкрито провадження у справі у спрощеному позовному провадженні із викликом сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

22 липня 2024 року ОСОБА_1 було переведено на посаду керівника групи відділу внутрішнього аудиту та налізу ризиків АТ «Запоріжжяобленерго» на підставі Наказу (розпорядження) № 2811/к починаючи з 23 липня 2024р.

Відповідно до наказу Відповідача № 490/од від 04.12.2025р. «Про зміни організації виробництва та праці в АТ «Запоріжжяобленерго» виникла необхідність в оптимізації структури, раціоналізації робочих місць та витрат трудових ресурсів, вдосконалення управлінської діяльності та як наслідок, зміни в організації виробництва та праці.

Відповідно до наказу Відповідача N? 524/од від 25.12.2025 «Про скорочення штатних посад в підрозділах АТ «Запоріжжяобленерго» було прийнято рішення скоротити посади в групі енергоаудиту відділу внутрішнього аудиту та аналізу ризиків, у тому числі посаду Позивача та ліквідувати групу енергоаудиту у відділі внутрішнього аудиту та аналізу ризиків.

На виконання наказу N? 524/од Позивач був ознайомлений із попередженням від 30.01.2026р. про скороченням його посади з 06.04.2026р., а також із переліком вакантних посад станом на 30.01.2026р., які він може зайняти виходячи з наявної спеціальності та рівня освіти, що підтверджується відповідними підписами Позивача на попередженні.

05.02.2026р. (вх.N?471/001 від 05.02.2026) засобами поштового зв`язку до департаменту з персоналу АТ «Запоріжжяобленерго» надійшла заява Позивача з проханням про переведення його на посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності.

Однак, 04.02.2026р. до департаменту з персоналу АТ «Запоріжжяобленерго» надійшла заява заступника начальника представництва з питань безпеки Кравченка В.С. з проханням про переведення його на посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності.

Отже, враховуючи те, що станом на 05.02.2026р. надійшло декілька заяв від працівників Товариства щодо переведення їх на вакантну посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності роботодавцем було прийнято рішення про проведення конкурсу на заміщення вищезазначеної вакантної посади.

Відповідно до наказу Товариства від 11.02.2026р. N?62/од «Про проведення конкурсу» 27.02.2026р. було проведено конкурс на заміщення вакантної вищезазначеної посади.

Про проведення конкурсу 13.02.2026р. було направлено інформаційне повідомлення через систему електронного документообігу Megapolis.DocNet на всіх працівників Товариства та оприлюднена інформація про оголошення конкурсу дошках оголошень структурних підрозділів із зазначенням основних обов`язків на вакантну посаду, вимог до кандидатів, а також способу подання документів на участь в конкурсі.

Судом встановлено, що Відповідачем були вжити заходи щодо повідомлення Позивача із проведенням конкурсу.

Для участі у конкурсі подали свої заяви наступні працівники: 19.02.2026р. помічник генерального директора з організації забезпечення закупівель Боришпол Д.С.; 16.02.2026р. начальник служби ізоляції та захисту від перенапруг Запорізьких високовольтних електричних мереж Золотарьов С.В.; 18.02.2026р. заступник начальника представництва з питань безпеки Кравченко В.С

Заява про участь у конкурсі від ОСОБА_1 - не надходила, незважаючи на те, що ОСОБА_1 був повідомлений про оголошення такого конкурсу на зайняття посади уповноваженого з антикорупційної діяльності.

09.03.2026р. Позивачем засобами поштового зв`язку була направлена на адресу Товариства заява (вх. N? 959/001 від 10.03.2026р.) про його переведення на посаду керівника групи моніторингу закупівель відділу внутрішньої економічно безпеки дирекції з економічної безпеки.

Проте, 05.03.2026р. на підставі наказу N? 6/шр «Про затвердження змін до штатного розкладу» вказана посада, а також посади інших працівників дирекції з економічної безпеки (на підставі відповідної службової записки директора з економічної безпеки) були виведені із штатного розкладу Товариства.

Позивач був повідомлений Листом № 010.103/82 від 11.03.2026р. про те, що дана посада у штатному розкладі відсутня. Отже, на момент подання Позивачем заяви на переведення на посаду керівника групи моніторингу закупівель відділу внутрішньо економічної безпеки дирекції з економічної безпеки вказана посада вже була виведена із штатного розкладу Відповідача, у зв`язку з чим, Позивач не міг бути переведений на таку посаду.

12.03.2026р. Позивач був ознайомлений із переліком вакантних посад Відповідача, серед яких зокрема була і посада провідного інженера з технічного нагляду виробничо-контрольного відділу.

20.03.2026р. Позивачем засобами поштового зв`язку була направлена на адресу Відповідача заява (вх. N? 1143/001 від 24.03.2026р.) про його переведення на посаду інженера з технічного нагляду виробничо-контрольного відділу.

Проте, Відповідач своїм листом за № 010.1-03/110 від 27.03.2026р. повідомив Позивача, що у останнього відсутній необхідний досвід роботи, згідно з кваліфікаційною характеристикою та посадовою інструкцією для зазначеної посади, у зв`язку з чим було запропоновано обрати одну з посад, кваліфікаційні вимоги до якої відповідають освіті, кваліфікації та фактичному досвіду роботи Позивача.

Так, 11.08.2023р. була затверджена посадова інструкція провідного інженера з технічного нагляду виробничо-контрольного відділу N? ПI-01-89-235, із строком дії по 11.08.2028р. Відповідно до пункту 6.1. розділу 6 «Кваліфікаційні вимоги» посадової інструкції передбачено, що «на посаду провідного інженера з технічного нагляду призначається особа, яка має повну вищу освіту технічного напрямку підготовки (магістр або спеціаліст). Стаж роботи на посаді інженера з технічного нагляду 1 категорії не менше двох років».

Отже, як вбачається з посадової інструкції, на посаду провідного інженера може бути призначена особа яка має: ??освіту технічного напрямку підготовки; ??стаж роботи на посаді інженера з технічного нагляду 1 категорії не менше двох років, при цьому робота вказаного працівника пов`язана із проведенням робі пов`язаних із капітальним будівництвом.

В той же час Позивач не має освіти технічного напрямку підготовки (має диплом інженера електронної техніки, за спеціальністю мікроелектроніка і напівпровідникові прилади), а також не має стажу роботи на посаді інженера з технічного нагляду 1 категорії не менше двох років.

31.03.2026р. Позивачем засобами поштового зв`язку була направлена на адресу Відповідача заява (вх. N? 1267/001 від 01.04.2026р.) про його переведення на посаду інженера з охорони праці служби охорони праці.

Проте, Відповідач своїм листом за № 010.1-03/127 від 03.04.2026р. повідомив Позивача, що робоче місце інженера з охорони праці служби охорони праці знаходиться в адміністративній будівлі Вільнянського МРРЕМ за адресою: вул. Суворова, буд.1 к.25, смт Новомиколаївка, Запорізької області.

Так, 01.07.2021р. була затверджена посадова інструкція інженера з охорони праці служби охорони праці N? ПI-01-23-269, із строком дії по 01.07.2026р. Відповідно до пункту 1.9. розділу 1 «Загальні положення» посадової інструкції передбачено, що «робоче місце інженера з охорони праці СОП знаходиться в адміністративній будівлі Вільнянського МРРЕМ за адресою: вул. Суворова, буд.1 к.25 смт Новомиколаївка Запорізької області».

При цьому, Позивач особисто відмовився від підписання наказу про його переведення на посаду інженера з охорони праці СОП.

Враховуючи, що Позивач не надав своєї згоди у зв`язку із чим з ним було припинено трудовий договір на підставі наказу N? 2083/к від 03.04.2026 на підставі п.1 .ст.40 КЗПП України.

У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Верховний Суд у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 813/1220/16 (адміністративне провадження № К/9901/17313/18) зробив висновок, що оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Ураховуючи приписи частини першої статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений у частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду під час вирішення трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.

У частині другій статті 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 зазначено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у Відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 758/2190/23 (провадження № 61-5749св24) зробив такий висновок: "При розгляді спору про поновлення працівника на роботі суд зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників), однак не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Власник на свій розсуд визначає чисельність працівників певної спеціальності та кваліфікації, може зменшити чисельність одних посад, а також здійснити звільнення працівників, одночасно приймаючи рішення про прийняття на роботу працівників іншої спеціальності та кваліфікації, збільшити чисельність інших посад. Проведення роботодавцем заходів щодо зміни організації виробництва і праці - законне повноваження роботодавця. Відповідно до висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 317/4223/16 (провадження № 61-24793св18), проведення заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника і суд не вправі обговорювати та вирішувати питання про доцільність змін в організації виробництва і праці. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 756/10727/16 (провадження № 61-42382св18) та від 07 серпня 2019 року у справі № 367/3870/16 (провадження № 61-38248св18)".

Таким чином, до повноважень суду не відноситься оцінка підстав дійсності прийняття працедавцем рішень щодо змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, адже ці питання вирішуються виключно керівництвом підприємства, яке здійснює господарську діяльність.

Отже в цій частині позовні вимоги суд вважає необґрунтованими.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, судом встановлено, що звільнення Позивача із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог частини другої статті 40, статті 49-2 цього Кодексу, та як слід відсутні підстави для поновлення Позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, дослідивши Статут АТ «Запоріжжяобленерго», організаційну структуру АТ «Запоріжжяобленерго», посадову інструкцію керівника групи з енергоаудиту відділу внутрішнього аудиту та аналізу ризиків, затверджену 06.08.2024р. з терміном дії до 06.08.2029р., наказ № 2811/к від 22 липня 2024 року про переведення ОСОБА_1 на посаду керівника групи відділу внутрішнього аудиту та налізу ризиків АТ «Запоріжжяобленерго», заяву ОСОБА_1 від 17.07.2024р. судом встановлено, що відповідно до організаційної структури АТ «Запоріжжяобленерго» визначено посаду «Внутрішній аудитор», яка згідно цієї структури підпорядкована Наглядовій Раді. Крім цього, в структурі визначено окремо - відділ внутрішнього аудиту та аналізу ризиків, який підпорядкований керівнику Відповідача, в якому безпосередньо працював Позивач.

Згідно із заявою від 17.07.2024р. та Наказом № 2811/к від 22.07.2024р., рішення про призначення Позивача на посаду керівника групи приймалося керівником виконавчого органу АТ «Запоріжжяобленерго» в.о. Генерального директора А. Стасевським за погодженням з начальником відділу А. Пономаренко.

Відповідно до посадової інструкції № ПІ-01-97-270 від 06.08.2024р. (п. 1.4, 1.5) керівник групи призначається, перемішується і звільняється з посади наказом керівника товариства за поданням начальника відділу та підпорядкований безпосередньо начальнику відділу внутрішнього аудиту та аналізу ризиків.

Посада керівника групи належить до штатного розпису виконавчого апарату Товариства, а відтак проведення заходів із скорочення цієї посади та ліквідації підрозділу відбулося в межах законних повноважень Генерального директора.

Отже в цій частині позовні вимоги суд вважає також необґрунтованими.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст.40,49-2, 233, 235 КзпП України, ст.ст. 12,13,77,79,81, 263, 264 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035) про поновлення на роботі- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г. Стоматов