Рішення № 140942547, 12.10.2026, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 229/4790/24

Провадження № 2/700/690/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді: Пічкура С.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Нетребенко В.О.,

представника позивача: адвоката Сологуба С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №229/4790/24, провадження №2/700/690/26 за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Сологуб Сергій Анатолійович до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області, Водяницька сільська рада Звенигородського району Черкаської області, Міністерство оборони України, про позбавлення батьківських прав,

установив:

ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Сологуб Сергій Анатолійович, звернулися до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області, Водяницька сільська рада Звенигородського району Черкаської області, Міністерство оборони України, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який був розірваний. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає із позивачем. Позивач проживає з дитиною у м. Васильків Київської області, відповідачка не спілкується із дитиною особисто та за допомогою засобів зв`язку, не приймає участі у його вихованні, не має бажання із ним зустрічатися. Під час сумісного проживання відповідачка також не дбала про добробут родини, про матеріальне забезпечення сім`ї та не проявляла материнських почуттів до сина. З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів сина, просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася та не повідомила про причини неявки, хоча повідомлялася про дату, час та місце розгляду справ у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи - Міністерство оборони України, у судове засідання не з`явився, направили додаткові пояснення у справі де зазначили, що проаналізувавши Висновок від 25.08.2026 та оцінивши надані позивачем докази не вбачається, що за своїм змістом вони беззаперечно вказують на можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відсутність відповідача на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини, де вирішувалося питання про доцільність позбавлення її батьківських прав, не є безумовною підставою для позбавлення її батьківських прав у її відсутність, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом з чітким визначенням предмета спору та характеру спірних правовідносин, обставин справи, які підлягають встановленню. Справи про позбавлення батьківських прав мають особливе значення у контексті захисту прав дітей. Також, позивач не надав доказів про те, чи фахівцями із соціальної роботи проводилась роз`яснювальна, профілактична робота за місцем проживання, а саме бесіди з відповідачкою щодо належного догляду, виховання та навчання дитини. Відсутні дані про те, що стосовно сім`ї позивача здійснювався соціальний супровід, що сім`я перебувала на обліку як така, що опинилась в складних життєвих обставинах, які було вжито заходи створеними в державі органами влади для захисту інтересів дітей та допомоги в складних життєвих ситуаціях щодо покращення умов проживання та утримання дитини в сім`ї, стосовно якої стоїть питання про позбавлення батьківських прав. Представником Служби у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, не зазначено, яка робота проведена органом опіки та піклування з ОСОБА_2 щодо зміни її поведінки, не вказано про встановлені фактичні обставини ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання малолітньої дитини.

З висновку від 25.08.2026 вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка входить до складу 138-ї радіотехнічної Наддніпрянської бригади Повітряних Сил Збройних Сил України. Так, ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу однією із підставою звільнення з військової служби за сімейними обставинами матимуть військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Тому, зверають увагу суду на правові висновки Верховного Суду у постанові від 10.10.2021 року у справі № 754/5841/17, де зазначено наступне: «…Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На підставі викладено просять у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заслухавши представника позивача та перевіривши письмові докази справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видано свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_2 від 12.02.2016 року, актовий запис №41.

Відповідно до висновку служби у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради від 25.08.2026 року №448, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки Васильківського ліцею №6 Васильківської міської ради Київської області від 03.06.2024 №076 за період навчання ОСОБА_3 , учня 3 класу, а саме з 01.09.2022 року, його мати, ОСОБА_2 , не брала участі у вихованні дитини. Мати контакту із закладом освіти, де вчиться дитина, не підтримує, із вчителями не спілкується, не цікавиться навчанням та вихованням сина, не брала участь у батьківських зборах та в ремонті класної кімнати. Батько дитини, ОСОБА_1 , спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться шкільним життям дитини. Дитину до школи приводить і забирає батько.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у ст. 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (ч. 4 ст. 15 СК України).

Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21).

Згідно з п. 1, п. 2 ст. 3, ст. 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (п. 1-6 ч. 1 ст. 164 СК України).

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч. 4 ст. 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ст. 171 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 вказано, що: «тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20 зазначено, що «…сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».

Висновок служби у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради від 25.08.2026 року №448, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (ч. 5, ч. 6 ст. 19 СК України).

Вказаний висновок є недостатньо обґрунтованим, а тому суд не погоджується з вказаним висновком, оскільки, у ньому не наведено достатніх підстав та аргументів, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. До висновку не додано жодних документів на підтвердження обставин, які в ньому зазначені, зокрема пояснення батька, характеристики.

З вказаних підстав суд не бере до уваги і Висновок Водяницької сільської ради Звенигородського району Черкаської області.

Крім цього, відповідачка подала у справу письмову заяву у якій заперечує проти позбавлення її батьківських прав. Враховуючи статус відповідачки як внутрішньо переміщеної особи, що вбачаєтсья з відповіді з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 17 вересня 2025 ркоу № 1786262, ОСОБА_2 вимушена була залишити своє постійне місце проживання не з власної волі, тому вимога про позбавлення її батьківських прав під час дії військового стану є передчасною.

Недостатня участь матері у вихованні дитини не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 5, 12, 13, 71, 74, 81, 142, 211, 258, 259, 263, 265, 273, ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Сологуб Сергій Анатолійович до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області, Водяницька сільська рада Звенигородського району Черкаської області, Міністерство оборони України, про позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23 жовтня 2026 року.

Суддя С. Д. Пічкур