Рішення № 140941812, 23.10.2026, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/269/26

Провадження № 2/670/293/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Голуба О.Є.

за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.

позивач ОСОБА_1 не з`явилася

позивач ОСОБА_2 не з`явилася

представника позивачів ОСОБА_3

представник відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Віньковецької селищної ради Хмельницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог.

До Віньковецького районного суду Хмельницької області в електронній формі за допомогою підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшла позовна заява представника позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 адвоката Мушинської Оксани Володимирівни, яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АО № 1227201 від 03.04.2026 та серії АО 1227195 від 03.04.2026 до Віньковецької селищної ради Хмельницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги представник позивачів обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 мати позивача ОСОБА_2 та бабуся позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 08.08.2023, запис про смерть № НОМЕР_1 , виданим територіальним відділом ЗАГС м. Брянська російської федерації.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26.03.2001 ОСОБА_4 успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , право на земельну частку (пай).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 12.10.2005 ОСОБА_4 успадкувала після смерті свого чоловіка право на земельну час (пай), право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Іскра».

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на зазначене вище спадкове майно.

Спадкова справа на майно померлої ОСОБА_4 не заводилась, що підтверджується повідомленнями Хмельницької районної державної нотаріальної контори №359/01-16 від 19.03.2026 та №334/01-16 від 17.03.2026.

Відповідно до заповіту, складеного ОСОБА_4 16.04.2018, спадкоємцями є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Про складений заповіт спадкодавець не повідомляла. За життя ОСОБА_4 ніколи не проводила розмов про вирішення подальшої долі належного їй майна після своєї смерті. До того ж, часто виїжджала до російської федерації та проживала там деякий час.

У 2021 році ОСОБА_4 в черговий раз поїхала до російської федерації та змогла повернутись після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України. Після 2022 року, у зв`язку з початком збройної агресії проти України всі зв`язки повністю перервались з дочкою, друзями знайомими з України. Відтоді жодних відомостей про ОСОБА_4 не було.

Лише в червні 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 довідались, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на території російської федерації в Брянській області в м. Брянськ.

Свідоцтво про її смерть позивачі отримали особисто ще пізніше, передане через знайомих через країни Європи. Отримавши оригінал свідоцтва ОСОБА_2 звернулась до сільської ради, де з`ясувалось, що під час чергового тимчасового перебування в Україні 16.04.2018 склала заповіт, яким заповіла житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , своїй дочці ОСОБА_2 та земельні частки (паї) згідно державних актів ЯГ №981051, ЯГ №981049, ЯГ №981073, ЯГ №981074, ЯГ №981151, ЯГ №981054, ЯГ №998958, ЯГ №998957, ЯГ №998960 заповіла ОСОБА_1 .

Тобто, за життя ОСОБА_4 заповіла все своє майно позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується заповітом, про який стало відомо лише в липні 2025 року.

Після отримання оригіналу свідоцтва про смерть, виданого територіальним відділом ЗАГС м. Брянська від 08.08.2023 російської федерації, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до органів нотаріату з метою подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом,

Однак ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовили в отриманні заяви та прийняття свідоцтва про смерть, виданого компетентним органом російської федерації через те, що 23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993». Цим Законом передбачено зупинення у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України 22.01.1993 та Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28.03.1997 та вихід України з Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997.

В подальшому, ОСОБА_2 звернулась до суду про встановлення факту смерті ОСОБА_4 з метою отримання нею та ОСОБА_1 свідоцтва про смерть встановленого законодавством України зразка.

Проте, рішенням Віньковецького міськрайонного суду Хмельницької області, яке залишено без змін Хмельницьким апеляційним судом, відмовлено в задоволені встановлення факту смерті ОСОБА_4 , з підстав відсутності необхідності у встановленні факту смерті особи, оскільки, смерть останньої підтверджується належним документом, виданим відповідно до законодавства іноземної держави.

Крім того, суд у зазначеному рішенні вказав, що з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з цими державами до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаазі. Відповідно до Закону України від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» Конвенція набрала чинності для України з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з російською федерацією та республікою білорусь. Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінет Міністрів України врегулював питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасувала документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Міністерство юстиції України 31.03.2025 на своєму офіційному сайті роз`яснило, що «постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2023 року № «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» (далі встановлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в меж компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаю на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Таким чином, після виходу України з Конвенції офіційні документи, виданих державах, які були учасницями цієї Конвенції станом на 24 лютого 2022 року, можуть прийматися на території України без вимоги додаткового засвідчення протягом строку, визначеного Постановою № 107.

Враховуючи зазначене вище, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повторно звернулись до Хмельницької районної державної нотаріальної контори, де державний нотаріус лише з врахуванням висновків судів першої та апеляційної інстанції надав письмову відмову про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , у зв`язку із пропущенням ними шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Як вже було зазначено вище, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України (24 лютого 2022 року), тому можливості отримання свідоцтва про смерть виданого російською федерацією у позивачів не було. Крім того, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 та приймала участь в бойових діях, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 08.04.2026 за №35/508. Також у зв`язку з несенням військової служби та необізнаністю про смерть своєї бабусі, ОСОБА_1 вчасно не звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Тому, враховуючи об`єктивні обставини, a саме неможливість особистого отримання свідоцтва про смерть та його легалізації з метою звернення до органів нотаріату для оформлення спадкових прав, а також проходження служби в Збройних Силах України, ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 вчасно не звернулися до нотаріуса із заявою прийняття спадщини за заповітом.

Відтак, при першій можливості, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до нотаріуса щоб розпочати процедуру прийняття та оформлення спадщини. Проте, звернувшись до державного нотаріуса отримали відмову у зв`язку з пропущенням ними шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Також, цим же листом державний нотаріус повідомила, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась.

Відтак, вищезазначені обставини, а саме перебування ОСОБА_1 на службі у військовій частині НОМЕР_2 , та необізнаність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про наявність заповіту, відсутність документу про смерть, свідчать про поважність пропуску ними строку звернення до нотаріуса для оформлення права власності на спадкове майно.

Тому, представник позивачів наголошує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не маючи змоги звернутись до органів нотаріату через відсутність підстав такого звернення (отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_4 лише у 2025) є об`єктивною причиною невчасного звернення до нотаріуса з метою оформлення права власності на спадкове майно.

Враховуючи наведене, позивачі просять визнати поважними причини пропуску строку на прийняття спадщини та просять суд визначити додатковий строк для прийняття спадщини в два місяці для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Рух справи в суді та позиція сторін у справі.

Ухвалою суду від 15.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Також даною ухвалою за клопотанням представника позивача витребувано в Хмельницькій районній державній нотаріальній конторі відомості щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 12.05.2026 постановлено повторно витребувати в Хмельницькій районній державній нотаріальній конторі відомості щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувані документи надійшли до суду 21.05.2026.

Ухвалою суду від 18.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті, призначено судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача Віньковецької селищної ради Хмельницької області в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, 05.05.2026 подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без участі представника селищної ради. Позовні вимоги визнав в повному обсязі, проти їх задоволення не заперечує.

Ухвалою суду від 14.10.2026 закінчено з`ясування обставин та перевірки їх доказами, перейдено до судових дебатів та завершено стадію судових дебатів. Оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України відкладено ухвалення та проголошення судового рішення і повідомлено учасників справи про дату та час його проголошення 23 вересня 2026 року о 15 год 00 хв.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою сторін у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши думку представника позивачів, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками вказані ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (а.с.20).

Згідно із копією свідоцтва про право на спадщину за законом серії АВР № 663918 від 26.03.2001 ОСОБА_4 успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та право на земельну частку (пай) розміром 2,39 га, яка перебуває в колективній власності КСП «Іскра» в с. Женишківці Хмельницького (Віньковецького) району Хмельницької області (а.с.17).

Згідно із копією свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВСЕ № 021555 від 12.10.2005 ОСОБА_4 успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 право на земельну частку (пай) розміром 2,39 га, яка перебуває в колективній власності КСП «Іскра» в с. Женишківці Хмельницького (Віньковецького) району Хмельницької області, права на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Іскра» (а.с.18).

Відповідно до оригіналу Свідоцтва про смерть від 05.08.2023 серії НОМЕР_4 з гербовою печаткою, виданого на території російської федерації, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.58).

Матеріали справи також містять нотаріально посвідчений переклад даного документу (а.с.82).

Відповідно до відповіді Управління ДМС України в Хмельницькій області від 11.09.2026 №6801.2.4-3818/68.01-26 громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , документована 24.09.1997 Віньковецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області паспортом громадянина України серії НОМЕР_5 .

Судом під час розгляду справи не встановлено, а також сторонами суду не надано належних та допустимих доказів припинення громадянства України ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки Женишковецького старостинського округу Віньковецької селищної ради Хмельницької області № 95 від 13.03.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 2015 року була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_1 , але з нею проживала без реєстрації її дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає в даному будинку і на даний час (а.с.15).

Із копії заповіту складеного ОСОБА_4 та посвідченого секретарем Женишковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області 16.04.2018, зареєстрованого в реєстрі за № 69, судом встановлено, що ОСОБА_4 на випадок її смерті все майно, де б воно не було і з чого б воно не склалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, а саме житловий будинок з надвірними будівлями та присадибну земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , земельні частки (паї) згідно державних актів ЯГ №981051, ЯГ №981049, ЯГ №981073, ЯГ №981074, ЯГ №981151, ЯГ №981054, ЯГ №998958, ЯГ №998957, ЯГ №998960 заповіла ОСОБА_1 (а.с.16).

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 старший сержант ОСОБА_1 брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони (а.с.12).

Листом державного нотаріуса Хмельницької районної державної нотаріальної контори вих. № 334/01-16 від 17.03.2026 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із пропущенням строків подачі заяви для прийняття спадщини (а.с.11).

Листом державного нотаріуса Хмельницької районної державної нотаріальної контори вих. № 359/01-16 від 17.03.2026 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із пропущенням строків подачі заяви для прийняття спадщини (а.с.11 зворот).

Відповідно до витребуваної судом інформації з Хмельницької районної державної нотаріальної контори спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась (а.с.53, 61).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) про складені заповіти, укладені спадкові договори ОСОБА_4 , заповіт, посвідчений 16.04.2018 (номер в реєстрі нотаріальних дій 69), є чинним (а.с. 64-67).

Таким чином, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , є спадкоємцями за заповітом після померлої ОСОБА_4 відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України, однак пропустили шестимісячний строк, встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері та бабусі.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_2 зверталась до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_4 з метою отримання свідоцтва про смерть встановленого законодавством України зразка, оскільки вони, як спадкоємці не могли скористатися своїм правом на спадщину.

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 19.12.2025, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 24.02.2026 (а.с. 83-90), відмовлено в задоволені встановлення факту смерті ОСОБА_4 , з підстав відсутності необхідності у встановленні факту смерті особи, оскільки, смерть останньої підтверджується належним документом, виданим відповідно до законодавства іноземної держави.

Крім того, суд вказав, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Про деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Із матеріалів справи вбачається, що факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на території російської федерації Брянської області, м.Брянськ зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави.

Відділ запису актів громадянського стану Советського району м. Брянськ Брянської області російської федерації склав актовий запис про смерть громадянки російської федерації ОСОБА_4 05 серпня 2023 року за № 170239320000500938007, та видав про це відповідне свідоцтво серії НОМЕР_6 , оригінал якого є у заявниці.

Заявниця просить встановити факт смерті її матері ОСОБА_4 на території російської федерації, посилаючись на те, що свідоцтво про смерть, видане компетентними органами реєстрації актів цивільного стану російської федерації, не може бути використаним для реєстрації смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану України. Зазначає, що відсутня інша можливість отримати свідоцтво про смерть матері, видане на території України, та, як наслідок, реалізувати свої спадкові права щодо майна померлої.

Суд у зазначеній справі врахував, що факт смерті ОСОБА_4 підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим компетентними органами відповідно до законодавства іноземної держави, на території якої настала смерть, дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення факту смерті в судовому порядку, оскільки смерть ОСОБА_4 вже підтверджена відповідним свідоцтвом про смерть. (Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 серпня 2024 року у справі № 643/8133/23, від 24 грудня 2024 року у справі № 387/228/24, від 02 липня 2025 року у справі № 186/227/24, від 15 липня 2025 року у справі №307/3991/23, від 23 грудня 2025 у справі №165/894/25).

З огляду на зазначені обставини, представник позивачів вважає, що шестимісячний строк для звернення із заявою про прийняття спадщини позивачі пропустили у зв`язку з обставинами, які є об`єктивними та істотними, не залежали від їх волі та спричинили неможливість своєчасно оформити свої спадкові права. А саме, смерть матері та бабусі на території російської федерації, відсутність свідоцтва про її смерть, а також неможливістю нотаріально подати запит про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_4 на території російської федерації, оскільки під час військового стану припинені усі дипломатичні відносини з країною-агресором. А також у зв`язку з відповідними змінами законодавства щодо прийняття державними органами офіційних документів виданих російською федерацією під час воєнного стану на території України.

Таким чином, предметом позову у цій справі є вимога про надання додаткового строку для прийняття спадщини через пропущення строку з поважних причин.

Застосоване судом законодавство. Мотиви прийняття рішення судом та висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Щодо застосування у цій справі норм Закону України «Про міжнародне приватне право» в аспекті підсудності, місця відкриття спадщини та визначення кола спадкоємців, які прийняли спадщину.

Спадкування в Україні регулюється Цивільним кодексом України. Втім за умови наявності в таких відносинах іноземного елемента застосовується норми Закону України «Про міжнародне приватне право».

У частинах першій та другій статті 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» (надалі Закон) зазначено, що право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв`язок із приватноправовими відносинами.

Іноземний елемент у спадкуванні може виражатися в одній з таких трьох ознак: 1) спадкодавець або спадкоємець є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; 2) спадщина знаходиться на території іноземної держави; 3) юридичний факт, який створює, змінює чи припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (наприклад, смерть спадкодавця на території іншої держави чи народження дитини, спадкові права якої захищалися до її народження в іншій державі, тощо).

За наявності хоча б однієї із вказаних ознак, до відносин спадкування будуть застосовуватися положення Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до статті 71 Закону спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Закон встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом. Одночасно Закон України «Про міжнародне приватне право» передбачає договірну, загальну, альтернативну та виключну підсудність (ст. 75-77).

Згідно із положеннями п. 1 ст. 75 Закону підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону, яка визначає підстави визначення підсудності справ судам України передбачено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

У п. 1, 3 ч. 1 ст. 77 Закону зазначено, що підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом, зокрема: - якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, зокрема об`єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт; - якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання.

Крім норм даного Закону, спадкування з іноземним елементом може регулюватись нормами міжнародних договорів.

Таким міжнародним договором є Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписана від імені України у м.Мінську 22 січня 1993 року і ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР (далі - Конвенція), що на час розгляду судом справи є нечинна (деанонсована).

Так, 01 грудня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України №2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Вказаний Закон передбачає: зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР, у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь (стаття 1); вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (стаття 2).

Отже, беручи до уваги наведене вище, спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України, тобто спадкування нерухомого майна здійснюється за матеріальним правом держави, на території якого це майно знаходиться (стаття 71 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Виходячи з аналізу наведених вище норм права, місцезнаходження майна спадкодавця, яка була громадянкою України та проживала на території України дана справа підсудна Віньковецькому районному суду Хмельницької області та регулюється правом України.

З врахуванням наведеного, щодо визначення кола спадкоємців та належних відповідачів у даній справі суд зазначає таке.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ необхідно перевіряти наявність або відсутність спадкової справи щодо спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 619/2796/19.

Отже, при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України суду з метою встановлення кола спадкоємців за заповітом і за законом, які прийняли спадщину, необхідно, у тому числі, перевіряти наявність заведеної нотаріусом спадкової справи.

Виходячи з аналізу статті 1251 ЦК України, територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування є відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

Тлумачення вказаних вище норм у їх взаємозв`язку свідчить, що:

- спадкування права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України регулюється правом України. У випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна, тобто, в Україні;

- подання заяви про прийняття спадщини за законодавством російської федерації не звільняє спадкоємця від подання заяви про спадкування за місцем знаходження нерухомого майна, як це передбачено статтею 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» та статтею 1269 ЦК України;

- якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Спадкування права на нерухоме майно, розташованого за межами України, не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для успадкування іншої частини права не нерухоме майно, розташованого на території України, оскільки як міжнародним, так і національним законодавством задекларована незалежність та самостійність відповідних спадкових процесів. Обставини прийняття спадщини за кордоном можуть лише підтверджувати обізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця.

Згідно із заповітом від 16.04.2018 посвідченого секретарем Женишковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області Руда В.М. усе своє майно заповіла ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Із наявної у матеріалах справи відповіді державного нотаріуса спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводилася.

Відтак судом встановлено, що інші спадкоємці, зокрема за законом, із заявами про прийняття спадщини на території України не зверталися.

Узагальнюючи наведене, необхідно дійти висновку, що саме Віньковецька селищна рада Хмельницької області, за встановлених судом фактичних обставин справи, є належним відповідачем у справі.

Схожі висновки виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01 березня 2023 року справа №522/21238/19.

Щодо прийняття судом, як належного доказу у справі оригіналу Свідоцтва про смерть від 08.08.2023 серії НОМЕР_4 виданого на території російської федерації відповідно до якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При здійсненні оцінки щодо належності зазначеного доказу, суд бере до уваги, що правові відносини між Україною, російською федерацією та республікою білорусь у цивільних справах було врегульовано Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, у редакції Протоколу до неї 1997 року (далі Конвенція).

Проте, у зв`язку з набранням чинності Закону України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким, зокрема, зупинено дію Конвенції у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь.

Вказаний Закон передбачає: зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР, у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь (стаття 1); вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (стаття 2).

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» (далі Постанова № 107) встановлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України від 31.03.2025 (https://minjust.gov.ua/news/info/viznannya-dokumentiv-vidanih-kompetentnimi-organami-rosiyskoi-federatsii-ta-respubliki-bilorus-ta-poryadok-ih-ponovlennya-v-ukraini) щодо визнання документів виданих компетентними органами російської федерації та республіки білорусь та порядок їх поновлення в Україні вбачається, що дія Постанови № 107 поширюється на офіційні документи іноземних держав, у відносинах з якими станом на 24 лютого 2022 року діяло зобов`язання приймати такі документи в Україні без спеціального засвідчення. Текст постанови не містить застережень чи обмежень щодо дати видачі таких документів. Постанова № 107 діє виключно на території України і не передбачає жодних зобов`язань для іноземних держав щодо взаємного звільнення українських офіційних документів від додаткового засвідчення за кордоном. Тому на території відповідних держав може вимагатися пред`явлення українських офіційних документів після спеціального посвідчення їх дійсності (шляхом консульської легалізації, проставлення апостиля).

Таким чином, після виходу України з Конвенції офіційні документи, видані у державах, які були учасницями цієї Конвенції станом на 24 лютого 2022 року, можуть прийматися на території України без вимоги додаткового засвідчення протягом строку, визначеного Постановою № 107.

Наведене вище також підтверджено рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 19.12.2025, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 24.02.2026, яким відмовлено в задоволені встановлення факту смерті ОСОБА_4 , з підстав відсутності необхідності у встановленні факту смерті особи, оскільки, смерть останньої підтверджується належним документом, виданим відповідно до законодавства іноземної держави свідоцтво про смерть від 05.08.2023 серії НОМЕР_4 з гербовою печаткою, виданого на території російської федерації, відповідно до якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Матеріали справи містять оригінал даного свідоцтва, а також його нотаріально посвідчений переклад.

Відтак суд приймає як належний доказ смерті спадкодавця ОСОБА_4 оригінал свідоцтва про смерть від 08.08.2023 серії НОМЕР_4 виданого на території російської федерації.

Щодо поважності причини пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд зазначає таке.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини від фізичної особи), яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (частина перша, друга статті 1221 ЦК України).

У статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти (частина перша статті 1268 ЦК України).

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (частина перша статті 1297 ЦК України).

У частині першій статті 1270 ЦК України зазначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України передбачено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

При цьому ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17 визначив наступне. Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Наразі такий підхід є усталеним і незмінним у практиці Верховного Суду (див. постанови від 25 березня 2020 року у справі № 296/12396/18, від 17 грудня 2021 року у справі № 315/386/19, від 29 січня 2024 року у справі № 552/4825/22, від 07 лютого 2024 року у справі № 474/454/18, від 21 лютого 2024 року у справі № 760/4267/21, від 08 червня 2023 року у справі № 585/2163/22 та інші).

Крім того, важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

Принцип пропорційності тісно пов`язаний з принципом правовладдя (верховенства права): принцип правовладдя є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу правовладдя і водночас його неодмінним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, навіть з огляду на такий фундаментальний принцип спадкового права, як свобода заповіту, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ необхідно перевіряти наявність або відсутність спадкової справи щодо спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 619/2796/19.

Отже, при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України суду з метою встановлення кола спадкоємців за заповітом і за законом, які прийняли спадщину, необхідно, у тому числі, перевіряти наявність заведеної нотаріусом спадкової справи.

Згідно відповіді Хмельницької районної державної нотаріальної контори спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводилася.

Також, суд бере до уваги, що відповідно до пункту 1.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року (далі Порядок), при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Згідно з пунктом 1.5 глави 10 Порядку, якщо смерть громадянина була зареєстрована на території іншої держави, нотаріусу подається відповідний документ, виданий компетентними органами іноземної держави, який є дійсним на території України за умови його легалізації, якщо інше не передбачено законом, міжнародними договорами України.

Відтак, аналізуючи наведене, необхідно дійти висновку, що у разі, якщо смерть спадкодавця зареєстрована на території іншої держави, при зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, спадкоємець зобов`язаний надати нотаріусу оформлений у встановленому законом порядку документ на підтвердження смерті особи,

Таким чином, оскільки смерть спадкодавця ОСОБА_4 була зареєстрована на території російської федерації і нотаріус позбавлений був можливості в порядку передбаченому п.п.1.3, 1.4 вищезазначеного Порядку, перевірити факт її смерті шляхом безпосереднього доступу до реєстру актів цивільного стану або витребування від органу державної реєстрації актів цивільного стану копії актового запису про смерть спадкодавця, тому саме на позивачів, як на спадкоємців, покладений був обов`язок надання відповідного документу про смерть спадкодавця.

Крім того, суд враховує, що у зв`язку з воєнним станом та агресією російської федерації позивачі не відразу були обізнані про смерть спадкодавця. При цьому, коли про смерть спадкодавця стало відомо, позивачі не мали можливості вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку із труднощами в отриманні свідоцтва про смерть спадкодавця з території російської федерації.

Згідно з матеріалами справи позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 лише в липні 2025 року отримали свідоцтво про смерть від 08.08.2023 серії НОМЕР_4 виданого на території російської федерації відповідно до якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та одразу звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Однак після отримання свідоцтва про смерть в позивачів були труднощі в реалізації свого права на спадкування з підстав зміни законодавства в певний період щодо прийняття державними органами відповідних документів виданих на території російської федерації та порядку їх легалізації під час воєнного стану. В наслідок чого стороною позивача вчинялися дії щодо захисту своїх прав в судовому порядку для можливості скористатися своїм правом на спадкування.

У контексті наведеного, обґрунтованими є доводи представника позивача про те, що для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка тимчасово перебуваючи на території іншої держави померла там, разом із заявою про прийняття спадщини, позивачі зобов`язані були надати належним чином оформлений документ, який підтверджує факт смерті спадкодавця. Однак з незалежних від них причин свідоцтво про смерть у них було відсутнє, а після отримання його, у зв`язку зі зміною законодавства, виникли проблеми з його прийняттям відповідними органами нотаріату.

З огляду на наведене, вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, суд враховує, що дані обставини виникли під час воєнного стану та пов`язані з країною агресором російською федерацією, що зумовило відсутність у позивачів інформації про смерть спадкодавця, відсутність свідоцтва про смерть та унеможливило вчасне звернення позивачів до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Також суд бере до уваги вчинення позивачами подальших дій, спрямованих на реалізацію їх спадкових прав на спадкове майно, як спадкоємців за заповітом, звернення за захистом до суду у зв`язку зі змінами в законодавстві щодо прийняття документів виданих російською федерацією під час воєнного стану та їх легалізації на території України.

Відтак, суд дійшов висновку, що встановлені обставини є поважною причиною пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, оскільки позивачі пропустили шестимісячний строк, встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_4 через обставини, що об`єктивно ускладнювали вчинення ними дій, спрямованих на прийняття спадщини.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18.

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд при ухваленні рішення керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Схожі висновки виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01 березня 2023 року в справі №522/21238/19.

Відтак, враховуючи обставини справи, наявність заповіту на користь позивачів, як спадкоємців майна ОСОБА_4 , відсутність заяв про прийняття спадщини від інших спадкоємців за законом та заповітом, які б могли прийняти спадщину, визнання позову відповідачем Віньковецькою селищною радою Хмельницької області, а також наведені представником позивачів причини несвоєчасного подання заяви про прийняття спадщини, які свідчать про наявність об`єктивних та істотних труднощів у питанні подання заяви про прийняття спадщини, суд, з урахуванням свободи заповіту як фундаментального принципу спадкового права, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для визначення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, тривалістю два місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.

На підставі викладеного вище, враховуючи ст. 1216, 1217, 1220, 1222, 1235, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, ст. 71, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право», керуючись ст. 2, 3, 4, 12, 13, 83, 263, 264, 265, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Віньковецької селищної ради Хмельницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач Віньковецька селищна рада Хмельницької області, ЄДРПОУ 04403315, адреса місцезнаходження: Хмельницька область, Хмельницький район, селище Віньківці, вул. Соборної України, буд. 15.

Суддя О.Є. Голуб