Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 308/6435/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Данко В.Й.,
за участю секретаря судового засідання Павлюх Л.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Споживчий центр» (далі позивач) звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що 05.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 05.08.2025-100000766 (далі договір), відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 4000 грн строком на 217 днів з датою повернення 09.03.2026, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 05.08.2025. Договором передбачено: проценти за користування кредитом за ставкою 1 % за день протягом перших трьох чергових періодів та 0,5 % за день протягом наступних періодів; комісію за надання кредиту в розмірі 9 % від суми кредиту (360 грн); комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 360 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим; а також обов`язок позичальника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України за ставкою, визначеною п. 17 договору.
Зазначає, що відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на момент пред`явлення позову утворилася заборгованість у розмірі 19 280 грн, що складається з: тіла кредиту 4000 грн; процентів 6200 грн; комісії за надання кредиту 360 грн; комісії за обслуговування кредитної заборгованості 720 грн; нарахувань за ст. 625 ЦК України 8000 грн.
На підставі наведеного представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за договором у розмірі 19 280 грн та судові витрати, до яких відніс судовий збір у розмірі 2662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу.
03.10.2026 представник відповідача адвокат Ільницький С.М. подав відзив на позовну заяву, в якому позов визнав лише в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 4000 грн, в решті позовних вимог заперечив. Зазначив, що відповідач є діючим військовослужбовцем, з 2015 року брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і продовжує виконувати ці завдання з 2022 року до цього часу, на підтвердження чого надав довідки та посвідчення учасника бойових дій. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеня військовослужбовцю не нараховуються. Вказує, що комісії за надання та обслуговування кредиту не підлягають стягненню, оскільки надання й обслуговування кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та оплачується позичальником, а відповідні умови договору є нікчемними. Зазначає, що відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.
Того ж дня представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру судових витрат, в якому він просить не стягувати з відповідача судовий збір, оскільки відповідач як учасник бойових дій звільнений від його сплати на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та зменшити розмір витрат на правничу допомогу, заявлених позивачем у сумі 6000 грн, до розміру не більше 1000 грн з огляду на незначну складність справи, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження та неспівмірність заявлених витрат предмету спору.
12.10.2026 представник позивача Ларіонов К.О. подав відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити повністю. Посилається на те, що проценти нараховані в межах строку кредитування та відповідають умовам договору й граничній денній процентній ставці, встановленій Законом України «Про споживче кредитування»; нарахувань за ст. 625 ЦК України поза межами строку кредитування не здійснювалося; відповідач не надав власного розрахунку заборгованості; комісії входять до загальних витрат за споживчим кредитом; відповідач не надав документів, перелік яких визначено листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142 та роз`ясненнями НБУ від 02.09.2014 № 18-112/48620, а тому не довів права на пільгу, передбачену п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Представник позивача просить розглядати справу без його участі. Представник відповідача адвокат Ільницький С.М. подав заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, в якій підтвердив правову позицію, викладену у відзиві та клопотанні про зменшення розміру судових витрат.
Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Оскільки всі учасники справи не з`явилися в судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 05.08.2025-100000766, згідно з яким позичальнику надано кредит у розмірі 4000 грн строком на 217 днів, з датою повернення 09.03.2026. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитні кошти в сумі 4000 грн перераховано на електронний платіжний засіб відповідача, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів від 05.08.2025.
Згідно з п. 3.1 договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти і комісії (якщо вони встановлені договором). Пунктом 3.2 договору визначено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, тобто договір є договором про споживчий кредит.
Відповідач не заперечує факту укладення договору, отримання кредитних коштів у розмірі 4000 грн та свого обов`язку їх повернути. Відповідно до ст. 82 ЦПК України такі обставини, які визнаються стороною, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором (ст. 612 ЦК України).
Оскільки відповідач повернення кредиту у встановлений договором строк (до 09.03.2026) не здійснив, а доказів протилежного суду не надано, вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо процентів за користування кредитом (6200 грн).
Згідно з п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також іншим військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Виняток із цього правила стосується лише кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду, та/або автомобіля, що не стосується спірного договору, за яким надано споживчий кредит у розмірі 4000 грн.
Відповідачем надано посвідчення учасника бойових дій та довідки № 2517-Г і № 1284, які підтверджують, що відповідач є військовослужбовцем та з 2015 року бере участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а з 2022 року у відсічі збройній агресії російської федерації. Особливий період в Україні триває з 2014 року і на цей час не завершений. Таким чином, на дату укладення договору (05.08.2025) та протягом усього періоду нарахування процентів відповідач мав статус, з яким закон пов`язує заборону нарахування процентів за користування кредитом. Доказів, які б спростовували надані відповідачем докази, позивач не подав.
Не заслуговує на увагу твердження позивача про те, що право на пільгу мають лише мобілізовані позичальники, а відповідач, який проходить службу за контрактом, такого права не має. Пункт 15 ч. 3 ст. 14 Закону прямо поширює дію норми також на «інших військовослужбовців» під час дії особливого періоду, які беруть участь у захисті держави. Посилання позивача на ч. 4 ст. 631 ЦК України, а також на відповідність розміру процентної ставки граничному розміру денної процентної ставки, встановленому Законом України «Про споживче кредитування», не мають значення, оскільки спірним є не розмір процентів, а саме право кредитодавця їх нараховувати військовослужбовцю в особливий період.
Отже, проценти за користування кредитом у розмірі 6200 грн не підлягають нарахуванню та стягненню з відповідача.
Щодо комісій (360 грн + 720 грн).
Надання кредиту є обов`язком кредитодавця за кредитним договором (ст. 1054 ЦК України). Така дія, як надання кредиту, а також обслуговування кредитної заборгованості, не є самостійною послугою, що замовляється позичальником та підлягає окремій оплаті на користь кредитодавця: ці дії вчиняються кредитодавцем у власних інтересах під час реалізації прав та обов`язків за договором. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 дійшла висновку, що положення кредитного договору про обов`язок споживача сплачувати плату за обслуговування кредиту, тобто за дії, які за законом мають надаватися безоплатно, є нікчемними. Суд враховує цей висновок відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Перелічені в п. 9 договору «послуги», за які встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості (інформаційна підтримка по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, можливість онлайн-платежів, відновлення паролю, інформування про дати платежів, консультації, а також «інші послуги, які прямо не вказані»), за своєю суттю є діями кредитодавця із супроводження власного кредитного продукту. Комісію встановлено у фіксованій сумі (360 грн) незалежно від факту та обсягу надання будь-яких послуг, а належних доказів їх фактичного надання відповідачу позивач не подав (ст. ст. 12, 81 ЦПК України).
Комісію за надання кредиту (9 % від суми кредиту, 360 грн) позивач пояснює тим, що вона пов`язана з перерахуванням коштів на картку позичальника через інтернет-еквайринг. Однак перерахування кредитних коштів є способом виконання кредитодавцем свого основного обов`язку за договором (п. 4.1 договору), витрати на який кредитодавець несе у межах власної господарської діяльності. Доказів фактичних витрат на оплату послуг еквайра та їх розміру суду не надано, а розмір комісії визначено як відсоток від суми кредиту, а не як вартість окремої послуги.
Тому вимоги про стягнення комісій у розмірі 1080 грн не підлягають задоволенню.
Щодо нарахувань за ст. 625 ЦК України (8000 грн).
Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Воєнний стан введено в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 05 год. 30 хв. 24.02.2022; його неодноразово продовжено, і він діє на час розгляду справи. Договір укладено 05.08.2025, строк повернення кредиту спливав 09.03.2026, тобто прострочення виконання зобов`язання та нарахування, про стягнення яких заявлено позов, мали місце у період дії воєнного стану. Позивач є фінансовою установою кредитодавцем за договором споживчого кредиту, тому відповідач звільняється від відповідальності за ст. 625 ЦК України.
Довід позивача про те, що п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено Законом № 3498-IX, а тому як спеціальний закон цей Закон має перевагу, суд відхиляє. Виключення цього пункту не скасувало п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який є чинним, не пов`язує своє застосування з датою укладення договору та поширюється на позичальників за кредитами, наданими банком або іншим кредитодавцем, у тому числі за споживчими кредитами
Твердження представника позивача у відповіді на відзив про те, що нарахувань за ст. 625 ЦК України позивачем не здійснювалося, а відповідні вимоги не заявлялися, суперечить змісту позовної заяви, в якій заявлено до стягнення 8000 грн «відсотків за ст. 625 ЦК України». Крім того, ці суми нараховано за договірною ставкою 170000 % річних із обмеженням 60 грн за день (п. 17 договору), що за своїм змістом є мірою відповідальності за прострочення, і така відповідальність також виключається п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Заперечення позивача щодо відсутності у відповідача власного розрахунку заборгованості суд відхиляє, оскільки у задоволенні решти вимог відмовляється не через арифметичні помилки в розрахунку позивача, а у зв`язку з відсутністю правових підстав для нарахування та стягнення зазначених сум. Розмір тіла кредиту сторонами не оспорюється.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 05.08.2025-100000766 від 05.08.2025 у розмірі 4000 грн (тіло кредиту). У задоволенні решти позовних вимог (15 280 грн) слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Позов задоволено на суму 4000 грн із заявлених 19 280 грн (20,75 %), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 552,37 грн.
Доводи відповідача про звільнення від сплати судового збору як учасника бойових дій суд відхиляє. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, учасники бойових дій у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Предметом спору у цій справі є вимоги кредитодавця до позичальника про виконання цивільно-правових зобов`язань за кредитним договором, а не захист прав відповідача, порушених у зв`язку з його статусом учасника бойових дій чи проходженням військової служби. Отже, справа не є такою, що пов`язана з порушенням прав відповідача як учасника бойових дій, і підстав для застосування передбаченої цією нормою пільги немає. Статус відповідача як військовослужбовця враховано судом при вирішенні спору по суті (щодо процентів та нарахувань за ст. 625 ЦК України), однак він не змінює правил розподілу судових витрат. Також слід зазначити, що за правилами ст. 141 ЦПК України відповідач відшкодовує позивачу судовий збір, сплачений останнім при зверненні до суду.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. ч. 13 ст. 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката несуть сторони. Їх розмір визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. У разі недотримання цих вимог суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). Під час визначення суми відшкодування суд виходить із критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Позивач поніс витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн., проте відповідач у клопотанні просить зменшити цю суму до 1000 грн.
Оцінивши доводи клопотання, суд вважає його обґрунтованим. Справа є типовою, вона стосується стандартних вимог кредитодавця про стягнення заборгованості за споживчим кредитом, правовідносини сторін не є складними, а судова практика щодо питань, що виникли у справі, є усталеною. Справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження як малозначна (ціна позову 19 280 грн не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), представник позивача просив розглядати її без своєї участі, тобто час на участь у судових засіданнях не витрачався, а процесуальні документи, подані позивачем, мають типовий характер і не потребували значних затрат часу на підготовку. За таких обставин заявлені витрати у розмірі 6000 грн є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, затраченим на їх виконання, та значенням справи для сторін. З урахуванням критеріїв реальності та розумності суд вважає співмірною та обґрунтованою суму 1000 грн, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 509, 526, 610612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 12, 13, 7682, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 263265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором № 05.08.2025-100000766 від 05.08.2025 у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн, що становить заборгованість за тілом кредиту.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) судові витрати у розмірі 1552,37 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят дві гривні тридцять сім копійок) грн, з яких: 552,37 грн судовий збір, 1000 грн витрати на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення. Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.Й. Данко
Судове рішення № 140941428, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області було прийнято 23.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 308/6435/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: