Ухвала суду № 140941109, 19.10.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17630/26

Провадження № 2-о/761/358/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.

за участю секретаря Шененка В.В.

заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві питання про залишення заяви без розгляду заяви в порядку окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, ОСОБА_2 про встановлення постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

в с т а н о в и в :

У травні 2026 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.05.2026 року відкрито провадження у справі за вказаною заявою та призначено її до судового розгляду.

Як вбачається із поданої заяви, заявник просить суд: встановити факт, що заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини постійно проживав зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, прийняв спадщину після смерті померлої ОСОБА_3 , у відповідності до п. 3 ст. 1268 ЦК України.

В судовому засіданні 19.10.2026 на обговорення учасників процесу поставлено питання щодо залишення позову без розгляду на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 думку не висловив, зазначивши, що не розуміється в цьому питанні.

Інші учасники справи в судове засіданні не з`явились, про місце, дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

Так, відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Положеннями ч.2 ст.315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про прав (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) сформульовано висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, однією з умов встановлення факту в рамках окремого провадження є відсутність спору про право, тобто якщо встановлення такого факту підтвердить наявність чи відсутність саме неоспорюваних прав.

У постанові від 13.10.2022 року у справі №755/1938/22 Верховний Суд зазначив, що для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Так, у заяві зазначено, що необхідно встановити факт, що заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини постійно проживав зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, прийняв спадщину після смерті померлої ОСОБА_3 , у відповідності до п. 3 ст. 1268 ЦК України.

До заяви додано копію постави про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріус Першої Київської державної нотаріальної контори Кулєшової Ю.В. якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 пропущено 6-тимісяний строк для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , його матері, ОСОБА_3 .

Окрім того, 21.08.2026 до суду надійшли письмові заперечення Київської міської ради у яких зазначено, що для встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем заявник повинен надати належні, допустимі та достатні докази саме постійного спільного проживання на момент відкриття спадщини, однак реєстрація місця проживання заявника здійснювалася за іншою адресо - АДРЕСА_3 , натомість спадкодавець проживала за адресою:

АДРЕСА_1 вказаних запереченнях, зазначено, що відсутність реєстрації заявника за адресою проживання спадкодавця сама пособі не виключає можливості проживання разом, однак свідчать про необхідність надання переконливих доказів такого проживання, проте надані заявником докази на переконання КМР не підтверджують факту його постійного місця проживання за спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

У письмових пояснення зазначено, що встановлення судом юридичного факту прийняття спадщини без наявності достатніх і беззаперечних доказів може безпосередньо вплинути на майнові права територіальної громади міста Києва.

Разом з тим, судом встановлено, що у заявника є рідна сестра ОСОБА_2 , яка також може набути права спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , матері, ОСОБА_3 за законом.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За таких умов заява не може бути розглянута в окремому провадженні, оскільки з матеріалів заяви вбачається, що у заявника ОСОБА_1 існує спір про право на спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .

Частиною 4 ст.315 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Таким чином, враховуючи те, що дана заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право, суд приходить до висновку про необхідність залишення без розгляду заяви в порядку окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, ОСОБА_2 про встановлення постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Роз`яснити заявнику, що він має право з метою захисту оспорюваного права звернутися до суду з позовною заявою на загальних підставах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 293, 347, 353, 354 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в :

заяву в порядку окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, ОСОБА_2 про встановлення постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено: 19.10.2026.

Суддя: