Ухвала суду № 140940328, 26.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/40375/25

Провадження 2-п/127/88/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Романюк Л. Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву представника відповідача ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) адвоката Чайки Романа Олеговича про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2026 року у цивільній справі № 127/40375/25 за позовом Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2026 року задоволено позов Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» 1 261 348,52 грн майнової шкоди та 18 920,23 грн судового збору.

30 вересня 2026 року представник відповідача адвокат Чайка Р. О. звернувся до суду із заявою про перегляд зазначеного заочного рішення, у якій просив поновити строк на її подання, скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

В обґрунтування заяви зазначив, що відповідач не брав участі в судовому розгляді з поважних причин, оскільки з 31 березня 2026 року до 26 червня 2026 року перебував під вартою в межах кримінального провадження, у зв`язку із чим був позбавлений можливості отримувати судову кореспонденцію, подавати відзив на позовну заяву та реалізовувати свої процесуальні права.

Крім того, заявник посилався на те, що після звільнення з-під варти відповідач дізнався про ухвалення заочного рішення лише під час проходження прикордонного контролю 16 вересня 2026 року, коли йому було відмовлено у в"їзді в України у зв`язку з наявністю відповідного обмеження у виконавчому провадженні.

Також заявник висловив незгоду з визначеним судом розміром матеріальної шкоди, посилаючись на необґрунтованість висновку судової автотоварознавчої експертизи, неврахування фізичного зносу транспортного засобу та порушення, на його думку, принципу незалежності судового експерта.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2026 року заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

07 жовтня 2026 року представником відповідача подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено документ про сплату судового збору та додаткові письмові пояснення щодо підстав перегляду заочного рішення.

В судове засідання представник позивача не з"явився, подав до суду заяву про розгляд даної заяви у його відсутність, просить в задоволенні даної заяви відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 повторно в судове засідання не з"явився, повторно надав заяву про відкладення розгляду даної заяви.

Оцінивши доводи заявника, дослідивши матеріали цивільної справи та надані докази, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зазначена норма встановлює спеціальний порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення, який спрямований на забезпечення своєчасності судового провадження та дотримання розумних строків розгляду справи.

При цьому відповідно до частини другої статті 286 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження.

Суд враховує, що представником відповідача вже заявлялося клопотання про відкладення розгляду заяви, а тому повторне звернення з аналогічним клопотанням саме по собі не зумовлює обов`язку суду відкладати судове засідання.

Вирішення питання про відкладення розгляду заяви належить до процесуальних повноважень суду та здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи, належності повідомлення учасників, обґрунтованості причин неявки та необхідності забезпечення балансу процесуальних прав сторін.

Суд звертає увагу, що представник відповідача реалізував право на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, виклав її правове та фактичне обґрунтування, подав додаткові письмові пояснення, висловив заперечення щодо позовних вимог та надав документи на їх підтвердження.

Отже, заявнику була забезпечена реальна можливість довести до відома суду свою правову позицію та подати докази на її підтвердження.

Саме по собі бажання представника відповідача особисто взяти участь у судовому засіданні за відсутності обставин, які об`єктивно унеможливлюють розгляд заяви без його участі, не може бути безумовною підставою для повторного відкладення судового засідання.

Крім того, відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України одним із завдань цивільного судочинства є своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.

Суд виходить із того, що право на участь у судовому засіданні не є тотожним праву на необмежене перенесення його розгляду, а реалізація процесуальних прав однією стороною не повинна без належного обґрунтування порушувати право іншої сторони на розгляд справи протягом розумного строку.

Враховуючи спеціальні положення статті 287 ЦПК України, повторність заявленого клопотання, наявність у матеріалах справи письмової позиції відповідача та відсутність установлених судом обставин, які перешкоджають вирішенню заяви за наявними матеріалами, суд не вбачає підстав для повторного відкладення судового засідання, а тому вважає за можливе розглянути подану заяву у відсутність сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до частини першої статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно із частиною першою статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Аналіз зазначеної норми свідчить, що для скасування заочного рішення необхідним є встановлення сукупності передбачених законом обставин, а саме поважності причин неявки відповідача та неподання ним відзиву, а також наявності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Саме лише посилання на поважність причин неявки в судове засідання без наведення доказів, здатних вплинути на правильність вирішення справи, не є достатньою правовою підставою для скасування заочного рішення.

Аналогічний підхід викладений у постанові Верховного Суду від 04 липня 2024 року у справі № 761/7879/22, відповідно до якого при вирішенні питання про скасування заочного рішення суд має перевірити як поважність причин неучасті відповідача у розгляді справи, так і наявність доказів по суті спору, які потенційно можуть змінити висновки суду.

Так, з матеріалів заяви вбачається, що відповідач ОСОБА_5 перебував під вартою в період з 31 березня 2026 року до 26 червня 2026 року.

На підтвердження зазначених обставин заявником надано відповідні процесуальні документи в межах кримінального провадження.

Суд враховує, що перебування особи під вартою об`єктивно обмежує її можливості особисто брати участь у судових засіданнях, отримувати кореспонденцію та реалізовувати окремі процесуальні права.

Разом із тим встановлення зазначених обставин саме по собі не є достатньою підставою для скасування заочного рішення, оскільки відповідно до статті 288 ЦПК України суд зобов`язаний також перевірити, чи наведено відповідачем докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

При цьому суд розмежовує поважність причин неучасті відповідача в первісному судовому розгляді та обґрунтованість його заперечень проти висновків, покладених в основу заочного рішення.

Навіть за умови визнання причин неявки відповідача поважними, скасування заочного рішення можливе лише за наявності другої передбаченої законом умови істотного значення доказів, на які він посилається.

Як встановлено судом під час ухвалення заочного рішення від 11 травня 2026 року, 07 березня 2025 року близько 14 години 55 хвилин у місті Вінниці сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mercedes-Benz C 250 під керуванням ОСОБА_1 та службового автомобіля Skoda Kodiaq, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 .

За фактом дорожньо-транспортної пригоди здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025020000000455 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

Постановою від 25 вересня 2025 року кримінальне провадження закрито у зв`язку з примиренням із потерпілим.

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № СЕ-19/102-25/5780-АВ від 20 березня 2025 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda Kodiaq становить 1 297 416,49 грн, а розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, 1 421 348,52 грн.

Із матеріалів справи також убачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант», яким здійснено страхове відшкодування в розмірі 160 000 грн.

Відповідно, предметом судового розгляду була вимога про стягнення різниці між установленим розміром матеріальної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням.

У заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача стверджує про завищення вартості відновлювального ремонту автомобіля, неврахування його фізичного зносу та можливу заінтересованість судового експерта.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із наступного.

Відповідно до статей 7681 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Заявник, заперечуючи правильність висновку судової автотоварознавчої експертизи, не надав альтернативного висновку експерта, рецензії на наявний висновок чи інших належних доказів, які б свідчили про неправильність установленого експертом розміру матеріального збитку.

Твердження про неврахування фізичного зносу транспортного засобу та завищення вартості ремонтних робіт не підкріплені відповідними розрахунками або документами, які давали б підстави обґрунтовано поставити під сумнів визначений експертом розмір шкоди.

Посилання на тривалий строк експлуатації автомобіля саме по собі не доводить неправильності висновку експерта, оскільки питання визначення матеріального збитку потребує спеціальних знань та застосування відповідної методики оцінки колісних транспортних засобів.

Суд також враховує, що заявник не надав доказів, які б підтверджували наявність передбачених законом обставин, що ставлять під сумнів незалежність чи неупередженість експерта, який проводив дослідження.

Саме по собі виконання експертного дослідження в межах кримінального провадження не свідчить про його недостовірність або недопустимість як доказу в цивільній справі.

Таким чином, доводи заявника щодо неправильності визначення розміру матеріальної шкоди ґрунтуються переважно на незгоді з висновками експертного дослідження, однак не підтверджені доказами, які могли б мати істотне значення для іншого вирішення спору.

При цьому суд звертає увагу, що предметом розгляду заяви про перегляд заочного рішення є не повторне вирішення спору по суті та не перевірка законності й обґрунтованості судового рішення в апеляційному порядку, а встановлення наявності передбачених статтею 288 ЦПК України підстав для його скасування.

Незгода відповідача з оцінкою доказів, здійсненою судом під час ухвалення заочного рішення, за відсутності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не може бути самостійною підставою для його скасування.

Отже, суд дійшов висновку, що передбачена частиною першою статті 288 ЦПК України сукупність підстав для скасування заочного рішення відсутня.

За таких обставин заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Чайки Романа Олеговича про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2026 року задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 13, 44, 7681, 89, 260, 261, 284288 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) адвоката Чайки Романа Олеговича про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2026 року у цивільній справі № 127/40375/25 за позовом Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишити без задоволення.

Роз`яснити відповідачу, що відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

У такому разі строк на апеляційне оскарження заочного рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 261 ЦПК України.

Суддя: