Ухвала суду № 140938860, 26.10.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/13360/26

Номер провадження 1-кс/205/5453/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 м.Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі слідчого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні речових доказів у кримінальному провадженні №12026042120001158 за ч.1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Скаргу обґрунтовано тим, що в межах кримінального провадження № 12026042120001158 під час обшуку транспортного засобу HONDA CITY 29.09.2026 було вилучено майно ОСОБА_4 . Постановою слідчого ОСОБА_5 від 29.09.2026 зазначені предмети визнано речовими доказами. Ухвалою слідчого судді Новокодацького районного суду м. Дніпра від 08.10.2026 (справа №205/13360/26, провадження № 1-кс/205/5236/26) клопотання прокурора про арешт цього майна задоволено частково: арешт накладено лише на імітаційні грошові кошти, полімерний пакет та сім слідів папілярних візерунків, а в іншій частині у задоволенні клопотання відмовлено і прямо постановлено повернути ОСОБА_4 супровідний лист, листи паперу з рукописними записами, два мобільні телефони, коробку від телефону «iPhone» та планшет «Lenovo». Автомобіль слідчий ОСОБА_5 повернув власниці, проте решту майна не повернув, пославшись на подання прокурором апеляційної скарги на ухвалу та на визнання вилучених предметів речовими доказами. Скаржник вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки вона суперечить ч.1 ст. 100 КПК України. Вважає, що після постановлення слідчим суддею ухвали від 08.10.2026 орган досудового розслідування був зобов`язаний забезпечити якнайшвидше повернення зазначених речових доказів їхньому володільцю відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України.

Скаржник просить визнати незаконною бездіяльність слідчого СВ ВП № 1 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , яка полягає у невчиненні процесуальних дій у строк, установлений ч. 1 ст. 100 КПК України, а саме у неповерненні володільцю ОСОБА_4 речових доказів, вилучених 29.09.2026 під час обшуку транспортного засобу HONDA CITY, д.н.з. НОМЕР_1 , щодо яких ухвалою слідчого судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08.10.2026 у справі №205/13360/26 відмовлено в накладенні арешту; зобов`язати слідчого ОСОБА_5 повернути володільцю ОСОБА_4 вилучені 29.09.2026 речові докази. До скарги долучено копію ухвали слідчого судді Новокодацького районного суду м. Дніпра від 08.10.2026 у справі № 205/13360/26 (провадження №1-кс/205/5236/26), ордер та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду.

Слідчий в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд скарги без його участі.

Захисник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у скарзі, та наголосив, що вказана скарга не пов`язана із попередньою скаргою та стосується саме неповернення власнику речових доказів в порушення обов`язку, покладеного на слідчого ухвалою слідчого судді від 08.10.2026. Також повідомив, що сторона захисту не зверталась до правоохоронних органів із заявою про невиконання слідчим судового рішення.

Розглядаючи скаргу захисника на бездіяльність слідчого щодо неповернення речових доказів, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що 29.09.2026 в межах даного кримінального провадження під час проведення обшуку транспортного засобу HONDA CITY було вилучено належне ОСОБА_4 майно. Ухвалою слідчого судді від 08.10.2026 клопотання сторони обвинувачення про арешт зазначеного майна задоволено частково та постановлено повернути володільцю ОСОБА_4 супровідний лист, аркуші паперу з рукописними записами, два мобільні телефони, коробку від телефону «iPhone» і планшет «Lenovo». Ухвалою слідчого судді від 19.10.2026 скаржнику вже було відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого щодо неповернення цього самого майна з мотивів наявності чинного судового наказу, обов`язкового до негайного виконання.

Доводи скаржника про те, що теперішня скарга має самостійний предмет судового контролю - бездіяльність слідчого щодо порушення вимог частини першої статті 100 КПК України щодо якнайшвидшого повернення речових доказів володільцю, яка виникла вже після постановлення судом первинної ухвали, слідчий суддя вважає безпідставними. Перекваліфікація захисником підстав звернення чи зміна посилань з норм інституту тимчасово вилученого майна на норми щодо речових доказів не змінюють фактичної та правової суті спору: правовий статус зазначених речей, відсутність законних підстав для обмеження володільця у користуванні ними та прямий обов`язок слідчого їх повернути вже остаточно визначені й зафіксовані ухвалою слідчого судді від 08.10.2026 на виконання імперативних приписів частини третьої статті 173 КПК України. Відтак належний правовий титул і конкретна правова підстава для витребування майна у сторони обвинувачення виникли у ОСОБА_4 саме на підставі первинного судового акта від 08.10.2026.

Інститут судового контролю в порядку п.1 ч.1 ст. 303 КПК України покликаний усувати первинну правову невизначеність щодо законності поведінки органу розслідування, перевіряти наявність обов`язку та встановлювати відповідний процесуальний наказ. Судовий контроль не може підміняти собою встановлений державою порядок примусового виконання судових рішень або замінювати інститут кримінальної відповідальності за умисне невиконання судового акта, передбачений статтею 382 Кримінального кодексу України.

Прийняття судом логіки скаржника призвело б до правового нонсенсу: так, у кожному випадку подальшого невиконання або зволікання слідчим із виконанням ухвали слідчого судді від 08.10.2026 сторона захисту мала б можливість знову й знову звертатися зі скаргами, що змушувало б слідчого суддю ухвалювати безліч повторних рішень із абсолютно ідентичним змістом та однаковою юридичною силою. Слідчий суддя зазначає, що постійне дублювання судом уже покладеного на орган розслідування обов`язку не створює жодного додаткового реального правового механізму захисту прав власника майна, не прискорює повернення речей і знецінює значення судових рішень як обов`язкових до виконання правових актів.

Окрім того, така практика грубо порушує засадничий принцип верховенства права та принцип правової визначеності, зокрема щодо остаточності судового рішення. Суд не може безперервно ухвалювати резолюції з того самого предмету спору, оскільки це підриває авторитет правосуддя, свідчить про штучне клонування судових проваджень та нівелює обов`язковість первинного судового акта. Фактичне невиконання слідчим прямої та безумовної судової ухвали підлягає правовому реагуванню у спосіб, визначений нормами кримінального матеріального права та законодавства про відповідальність за невиконання судових рішень, а не шляхом нескінченного ініціювання процедур судового контролю на досудовому розслідуванні.

З огляду на наведене, оскільки обов`язок сторони обвинувачення повернути зазначене майно ОСОБА_4 вже зафіксований судовим рішенням, що підлягає негайному виконанню, підстави для повторного покладення на слідчого того самого обов`язку в порядку статей 303, 307 КПК України відсутні, а скарга задоволенню не підлягає.

Окремо слідчий суддя звертає увагу на те, що частина друга статті 307 КПК України містить чіткий та вичерпний перелік процесуальних рішень, які можуть бути постановлені за наслідками розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування. Чинний кримінальний процесуальний закон не наділяє слідчого суддю повноваженнями ухвалювати рішення про визнання дій чи бездіяльності посадових осіб органу досудового розслідування неправомірними або протиправними, оскільки відповідна правова оцінка надається судом суто в мотивувальній частині ухвали як передумова для застосування одного з прямо визначених законом способів захисту порушеного права, а вимога скаржника про судове визнання бездіяльності протиправною виходить за межі визначеної законом компетенції слідчого судді.

На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 171, 172, 303, 304, 306, 307 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні речових доказів у кримінальному провадженні №12026042120001158 за ч.1 ст. 263 КК України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1