Рішення № 140938781, 19.10.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/6560/26

Провадження № 2/202/5301/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2026 року до Індустріального районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит № 2939363 від 25.07.2025 року в загальному розмірі 23141,00 гривень, а також понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про споживчий кредит № 2939363 від 25.07.2025 року, за умовами якого остання отримала кредитні грошові кошті та взяла на себе зобов`язання повернути їх, сплатити комісію за обслуговування кредиту та пеню, у разі невиконання кредитних зобов`язань. Разом з тим, взяті на себе зобов`язання за даним договором ОСОБА_1 не виконувала у зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість.

26 лютого 2026 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 26022026, за умовами якого, ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» відступає належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників. Згідно з Реєстром боржників до Договору факторингу № 26022026 від 26.02.2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2939363 від 25.07.2025 року в сумі 23141,00 гривень, з яких: 6965,00 гривень сума заборгованості за основним зобов`язанням, 8176,00 гривень сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 8000,00 гривень сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Після отримання права вимоги, позивач не здійснював відповідачу жодних додаткових нарахувань за кредитним договором, однак своїх зобов`язань відповідач так і не виконала, у зв`язку з чим ТОВ «ФК «ЄАПБ» вимушене звернутись до суду.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 13 липня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач не скористалась.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, натомість в прохальній частині позовної заяви зазначив, що просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує та просить х задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, згідно з вимогами ст. 128-131 ЦПК України. Натомість, 14.10.2026 року відповідач подала заяву в якій просить відкласти розгляд справи для повторного ознайомлення з матеріалами справи для перевірки правильності розрахунку.

При вирішенні клопотання суд враховує засади розумності тривалості судового процесу, а також приймає до уваги, що справа перебуває в провадженні суду з 13.07.2026 року, внаслідок процесуальної поведінки сторін, пов`язаної з поданням відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи з різних причин (з метою урегулювання питання заборгованості з позивачем; перевірки правильності розрахунку заборгованості та підготовки заперечень проти позову).

Суд вважає, що неодноразове відкладення судових засідань у межах даної справи та повідомлення учасників справи про нові дати судових засідань, свідчить про надання ОСОБА_1 додаткового часу та можливостей для реалізації права на захист шляхом: 1) підготовки та подання заперечень чи відзиву на позовну заяву, 2) подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, 3) забезпечення участі у судовому засіданні через своїх представників, адвокатів тощо.

Однак, ОСОБА_1 не скористалась такою можливістю, хоча жодним чином не була обмежена судом у реалізації цього права.

Крім того суд зазначає, що відповідно до ст.275 ЦПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Враховуючи наведене оскільки справа перебуває на розгляді суду з липня 2026 року, суд не вбачає достатніх підстав для чергового відкладення розгляду справи за заявою відповідача.

Будь-яких інших відомостей які б в силу дії ст.279 ЦПК України породжували підстави для відкладення розгляду справи, суду не повідомлено, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані стороною документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що між 25 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 2939363 від 25.07.2025 року (далі Кредитний договір).

Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п.6.1. Кредитного договору). Укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. Кредитного договору). Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. (п. 6.5. Кредитного договору).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції чинній на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

На офіційному веб-сайті ТОВ «ФК «Незалежні фінанси», у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, зокрема, ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та типовий договір про споживчий кредит; інформація про особливості кредитування (як отримати кредит, ідентифікація через BankID та з фото, як користуватись кредитом Незалежні фінанси та погасити його), ліцензії, свідоцтва та дозволи, фінансові звіти тощо.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. (частина 7 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до ч. 13 ч. 11 Закону № 675-VIII електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № справа № 524/5556/19 (провадження № № 61-16243 св 20) й інших.

Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідач пройшла реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Незалежні фінанси», в Особистому кабінеті прийняла умови й, згідно з вимогами Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «138398», що направлений на номер телефону позичальника, підписала електронний Кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомилась до моменту укладання.

Особу ОСОБА_1 ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання через Систему BankID НБУ її ідентифікаційних даних (п. 6.7. Кредитного договору).

Слід зазначити, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналізуючи надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що Договір про споживчий кредит № 2939363 (індивідуальна частина) від 25.04.2025 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з умовами Кредитного договору, відповідач отримала кредит на наступних умовах: сума (загальний розмір) кредиту становить 7000,00 гривень (п. 1.2); кредит надається строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 25.07.2025 року (дата надання кредиту). Строку на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів (п. 1.3.); повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів. За умови дотримання Графіку платежів, дата остаточного погашення заборгованості 20.07.2026 (п. 1.4.); загальні витрати позичальника за кредитом складають 22505,00 грн. Денна процентна ставка складає 0,89 % (22505.00 грн. / 7000.00 грн.) / 360 днів * 100%) Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 1341,97 % річних, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 29505.00 грн.( п.1.5.); Комісія за надання кредиту: 21.00 грн., яка нараховується за ставкою 0.30 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1.); комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 22484.00 грн., що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору (п. 1.5.2.); Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункових періодів нараховуються за ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Нараховані проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0.00 грн. (п. 1.5.3., п. 1.5.4.); кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 414949xxxxxx4163. (п. 2.1).

Такі ж відомості щодо розрахунку містяться в Паспорті споживчого кредиту № 2939363, у графіку платежів до нього, а також в додатках до Договору про споживчий кредит № 6659045 (індивідуальна частина) від 09.07.2024 року, а саме: графік платежів (додаток 1), заява на отримання кредиту № 2939363 від 25.07.2025 року (додаток 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 5000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_1 , номер якої зазначено при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «Европейська платіжна система» вих. № КД-000099875 від 05.06.2026 року.

Кредитодавець ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» виконало свої зобов`язання перед відповідачем й надало їй кошти в розмірі 7000,00 гривень, на умовах, визначених кредитним договором, що підтверджується копією платіжного доручення 44860596 від 25.07.2025 року, отримувач ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_2 , призначення платежу: кошти згідно договору 2939363.

В ході розгляду справі відповідач не оспорювала факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів за ним в сумі 7000,00 гривень.

При цьому, відповідач підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти та здійснюючи часткове погашення заборгованості за договором.

Водночас, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконувала, у зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість, розмір якої відповідно до складеного ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» розрахунку, станом на 26.02.2026 року складав 23141,00 гривень, з яких: 6965,00 гривень заборгованість за тілом кредиту; 8176,00 гривен заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 8000,00 гривень штраф, згідно з п. 4.1. договору.

Щодо наявності у ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 2939363 від 25.07.2025 року, суд зазначає наступне.

Умовами кредитного договору передбачено право кредитодавця відступати, свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб.

26 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №26022026 від 26.02.2026 року, за умовами яких, ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» відступає належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №26022026 від 26.02.2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2939363 від 25.07.2025 року в сумі 23141,00 гривень, з яких: 6965,00 гривень - сума заборгованості за основним зобов`язанням по кредиту; 8176,00 гривень - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості); 8000,00 гривень - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) та/або процентами за порушення грошового зобов`язання.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

У встановленому законом порядку вказаний договір факторингу недійсним не визнаний, тому в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Отже, до ТОВ «ФК» ЄАПБ» відповідно до укладеного Договору факторингу №26022026 від 26.02.2026 року, перейшло право дійсної (та, що існувала в момент відступлення) грошової вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 2939363 від 25.07.2025 року.

Після отримання права вимоги за кредитним договором, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало нарахування жодних штрафних санкцій, однак заборгованість відповідачем не погашалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, відповідач отримала та використала кредитні кошти, про що свідчить розрахунок заборгованості, однак взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконував належним чином, у зв`язку з чим допустила виникнення заборгованості по кредиту.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором, суду не надано.

Судом враховується, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, не повернула фактично отримані за кредитним договором кредитні кошти (тіло кредиту) в розмірі 6965,00 гривень, а тому має заборгованість перед правонаступником ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

При застосуванні умов договору під час вирішення спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про це (постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі № 146/1094/21, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року по справі № 552/672/23).

Вирішуючи вимогу про стягнення комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), суд зазначає наступне.

Умовами Договору про споживчий кредит №2939363 від 25.07.2025 року передбачено сплату комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) в розмірі 22484,00 грн., що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору (п. 1.5.2.).

В кредитному договорі також визначено, що комісія за обслуговування кредиту включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в Особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим договором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього договору службами підтримки кредитодавця, тощо, яка нараховується кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Водночас, даний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

На виконання вимог п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанова правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п.8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

До послуг, які споживач (позичальник) має право отримувати безоплатно, не може бути застосовано умова про необхідність сплати комісії за обслуговування кредиту. Положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), без зазначення конкретного переліку наданих оплатних послуг, є нікчемними відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу /набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Такі висновки зроблені в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі №359/12165/14-ц.

У Договорі про споживчий кредит № 2939363 від 25.07.2025 року не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитора, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються саме відповідачу та за які кредитором встановлена щомісячна плата. Суду не надано доказів наявності конкретного переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), є нікчемними, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відтак, нарахування кредитором плати за обслуговування кредиту є безпідставними, а тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивача, який є правонаступником кредитодавця, заборгованості за цим нарахуванням в сумі 8176,00 гривень, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи вимогу про стягнення неустойки (штрафу), суд керується наступним.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Окрім того, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23), зазначив що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд доходить висновку, що на Договір про споживчий кредит № 2939363 від 25.07.2025 року розповсюджується дія даного пункту, а неустойка (штраф) за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за даним договором в сумі 8000,00 гривень, нарахована первісним кредитором з 26.09.2025 року по 23.02.2026 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, та відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, підлягає списанню кредитодавцем.

Отже, відсутні правові підстави для стягнення суми штрафних санкцій з відповідача на користь позивача, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази, оскільки доказів повернення кредиту чи спростування вказаних позивачем обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) за Договором про споживчий кредит № 2939363 від 25.07.2025 року в розмірі 6965,00 гривень.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 164636 від 26.06.2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ», пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 801,33 гривень.

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) за Договором про споживчий кредит № 2939363 від 25.07.2025 року в розмірі 6965,00 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 801,33 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подання до Дніпровського апеляційного суду апеляційної скарги, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі, якщо повне рішення не було вручено позивачу у день його проголошення або складення, останній право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Мачуський