Рішення № 140938050, 20.10.2026, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/71/22

2/532/3/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Назарьової Л. В.,

з участю секретаря судового засідання - Маляренко І. М.,

учасники справи:

позивач ПАТ «Луценко»,

представник позивача адвокат Дроменко Л. В.,

відповідачі:

- ОСОБА_1 ,

- ГУ Держгеокадастру у Полтавській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- ФГ «ПЕТРОВИЧ+АГРО»,

- Білицька селищна рада Полтавського району Полтавської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Луценко» до ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права постійного користування та про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

18 січня 2022 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Луценко» до ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права постійного користування та про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

У позовній заяві представник позивача зазначає, що ПАТ «Луценко», як правонаступнику ВАТ «Луценко» на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ПЛ № 000394 від 05 вересня 2000 року належить право постійного користування земельною ділянкою площею 101,5 га, яка знаходиться в с. Свічкареве Кобеляцького (Полтавського) району Полтавської області. До складу земель загальною площею 101,5 га входять: 70,0 га - рілля, 3,4 га- пасовища, 1,1 га - під господарськими шляхами, 25 га - ліси та лісовкриті площі, 1,0 га - відкриті землі та 1,0 га - під водою. При цьому, земельна ділянка площею 70,0 га ріллі була розподілена таким чином: 25,9999 га передано в користування на умовах оренди СФГ «Анкор», 44,0 га розподілено між громадянами для ведення особистого селянського господарства.

З метою розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо частини земельної ділянки площею 25,9999 га, яка належить ПАТ «Луценко» (як правонаступнику ВАТ «Луценко») на праві постійного користування, однак йому було відмовлено, оскільки Державний акт на землю не містить інформацію щодо складу земель та виду угідь, якими представлені зазначені земельні ділянки. В подальшому вказана відмова була оскаржена до суду. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 року визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у наданні дозволу ПАТ «Луценко» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на частину вказаної земельної ділянки.

З метою проведення інвентаризації земель ПАТ «Луценко» неодноразово зверталося з листами до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, на що останніми було відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року визнано протиправним та скасовано наказ про відмову у наданні такого дозволу, а також зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл ПАТ «Луценко» на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. Однак рішення суду до цього часу не виконано.

Вказує, що позивач є єдиним та законним користувачем спірних земельних ділянок загальною площею 101,5 га, розташованих у с. Свічкареве Полтавського району Полтавської області, однак відповідач Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області всупереч закону здійснив дії з розподілу (поділу) земель, яка перебуває в користуванні ПАТ «Луценко» відповідно до чинного Державного акту на право постійного користування землею.

Зазначає, що частина земельної ділянки, яка входить до складу 70,0 га земель, площею 25,9999 га з кадастровим номером 5321884600:00:011:0791, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Марківської сільської ради, та яка перебуває у фактичному користування ПАТ «Луценко», розподілена без відому та дозволу позивача на дві земельні ділянки: площею 24,9999 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0849 (форма власності - державна) та площею 1,0000 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0850 (форма власності - приватна), чим порушено право позивача на користування земельною ділянкою.

Оскільки земельна ділянка є сформованою та перебуває у постійному користуванні ПАТ «Луценко», тому не може передаватися в оренду іншим особам або відчужуватися інших шляхом.

Разом з тим, частина земельної ділянки площею 25,9999 га з кадастровим номером 5321884600:00:011:0791, а саме земельна ділянка площею 1,0000 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0850, була передана у власність ОСОБА_1 , який в подальшому зареєстрував за собою право приватної власності. При цьому така реєстрація була здійснена 01.09.2021 року після винесення Господарським судом Полтавської області по справі № 917/138/21 ухвали про забезпечення позову.

Вважає, що такий поділ земельної ділянки площею 25,9999 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0791, яка знаходиться на території колишньої Марківської сільської ради (на теперішній час на території Білицької селищної ради) та перебуває у фактичному користуванні ПАТ «Луценко» є незаконним, оскільки не може бути розподілена (поділена) земельна ділянка, яка не є вільною, однак всупереч цього, ГУ Держгеокадастру в Полтавській області надав дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки площею 1,0000 га з кадастровим номером 5321884600:00:011:0850.

Враховуючи викладене, позивач прохає суд визнати за ПАТ «Луценко» право постійного користування земельною ділянкою, площею 24,9998 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5321884600:00:011:0849, яка була сформована в результаті поділу земельної ділянки площею 25,9999 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0791, розташованої на території Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області; витребувати у постійне користування ПАТ «Луценко» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,0000 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5321884600:00:011:0850, розташованої на території Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області; визнати за ПАТ «Луценко» право постійного користування земельною ділянкою площею 1,000 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5321884600:00:011:0850, яка була сформована в результаті поділу земельної ділянки площею 25,9999 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0791 та розташована на території Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області; визнати недійним наказ ГУ Держгеокадастру про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,000 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 5321884600:00:011:0850.

14 квітня 2022 року до суду надійшла уточнена позовна заява про визнання права постійного користування та про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, в якій представник позивача ПАТ «Луценко» вказав, що оскільки позивачем прийнято рішення про зменшення позовних вимог та виключення вимоги про право постійного користування земельної ділянки площею 24,9998 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5321884600:00:011:0849, тому прохає суд визнати за ПАТ «Луценко» лише право постійного користування земельною ділянкою площею 1,000 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5321884600:00:011:0850, яка була сформована в результаті поділу земельної ділянки площею 25,9999 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0791, розташованої на території Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області; витребувати у постійне користування ПАТ «Луценко» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,0000 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5321884600:00:011:0850, розташованої на території Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області; визнати недійним наказ ГУ Держгеокадастру про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,000 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 5321884600:00:011:0850.

11 травня 2022 року представник третьої особи, Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області Бабчук В. В. подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що порядок набуття, виникнення та припинення права постійного користування земельною ділянкою регулюється нормами Земельного кодексу України. Позивач помилково посилається на ст. 108 ЗК України як на підставу переходу права постійного користування земельною ділянкою до новоствореної юридичної особи в результаті її перетворення. Зазначає, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою лише посвідчує факт надання такого права конкретній юридичній особі, у той час як порядок отримання, виникнення та оформлення такого права визначений нормами ЗК України, зокрема, у ст. 123 ЗК України. Враховуючи приписи ст. 141 ЗК України щодо припинення права користування земельної ділянки у разі припинення діяльності підприємств, установ та організацій, а також те, що ПАТ «Луценко» не є підприємством державної чи комунальної форми власності, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

12 травня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Прокопенко Ю. В. вважає, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Так, земельна ділянка з кадастровим номером 53218844600:00:011:0791, яка перебувала в оренді на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між Кобеляцькою РДА та СФГ «Анкор» від 21.02.2008 року строком на 10 років, внесена до Державного земельного кадастру відповідно до п. 4 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», тобто в автоматизованому порядку без подання заяв про це їх власниками, користувачами. У результаті поділу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 53218844600:00:011:0791 згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, була утворена земельна ділянка з кадастровим номером 53218844600:00:011:0850.

При цьому, земельна ділянка з кадастровим номером 53218844600:00:011:0849 має державну форму власності. З урахуванням змін до законодавства, до моменту державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними. Відтак, у Головного управління відсутні правові підстави щодо надання дозволу на розроблення та на затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області розпоряджається тільки вільними землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів.

Також зазначає, що право постійного землекористування земельними ділянками є безстроковим, і може бути припинене, зокрема, у разі є припинення діяльності, зокрема, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, а також систематична несплата земельного податку або орендної плати. Позивачем не надано доказів того, що ВАТ «Луценко» (на теперішній час «ПАТ Луценко») сплачувало земельний податок чи орендну плату у відповідності до вимог чинного законодавства, до того ж з моменту укладення договору оренди між Кобеляцькою РДА та СФГ «Анкор» на земельну ділянку, що утворилася внаслідок поділу, минуло більше 10 років, і позивач до суду про визнання даного договору недійсними не зверталися, земельною ділянкою не користувалися, податки не сплачували, що свідчить про свідоме визнання факту припинення права постійного користування та факту того, що оспорювані земельні ділянки перебувають у державній власності.

Крім цього, спірні земельні ділянки були сформовані та зареєстровані в Державному земельному кадастрі, з присвоєнням кадастрового номера, а відтак, набули статусу об`єкта цивільних прав з іншими параметрами, а це означає, що вони є такими, що не перебувають у користуванні. До того ж позивачем не було надано жодних документів на підтвердження передачі спірних земельних ділянок чи прав на них від ВАТ «Луценко» до ПАТ «Луценко».

Також позивачем у позовній заяві належним чином не обґрунтовано, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів шляхом проведення державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 53218844600:00:011:0850 та 53218844600:00:011:0849, оскільки єдиним розпорядником вищезазначених земельних ділянок державної форми власності в силу закону є Білицька територіальна громада. З урахуванням викладеного, оскільки позивачем не підтверджено наявність обставин, з якими пов`язується виникнення у нього права постійного користування спірними земельними ділянками, відсутні підстави для скасування їх державної реєстрації. За таких обставин, прохає відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

10 грудня 2024 року від представника третьої особи, Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області Бабчук В. В. до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що позивачем не доведено наявність у нього права постійного користування спірною земельною ділянкою, оскільки не надано доказів того, що в процесі реорганізації ВАТ «Луценко» в ПАТ «Луценко», як до правонаступника, перейшло право постійного користування земельною ділянкою площею 101,5 га. Також вважає, що Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права, однак не є дією, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав на обов`язків, з нього не виникають та не можуть виникнути цивільні права та обов`язки, оскільки актом лише оформлюється відповідне право. Позивачем не надано до суду рішення компетентного органу про надання йому в постійне користування земельної ділянки площею 101,5 га і відповідно до цього рішення у нього виникло право постійного користування земельною ділянкою. Також заперечує щодо дійсності Державного акта І-ПЛ № 000394 від 05.09.2000 року та інформації, яка в ньому міститься на момент розгляду справи, а тому є не актуальним та вважається скасованим.

07 лютого 2025 року представник третьої особи, Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області Бабчук В. В. подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що позивачем, окрім як Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, площею 101,5 га, у масив земель якого входить спірна земельна ділянка площею 1,0000 га з кадастровим номером 5321884600:00:011:0850, не надано доказів наявності у нього права постійного користування земельною ділянкою. Вказував, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право на таку на земельну ділянку, що є похідним. Відтак, державний акт на право постійного користування землею видано незаконно, а право постійного користування земельною ділянкою площею 101,5 га у позивача відсутнє.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 лютого 2022 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 березня 2022 року надано позивачу додатковий строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 квітня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 31 серпня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 грудня 2022 року зупинено провадження по справі до набрання законної сили рішення суду по справі № 917/1480/22 за позовом Білицької селищної ради до публічного акціонерного товариства «Луценко» про визнання недійсним і скасування державного акта на право постійного користування землею серії І-ПЛ №000394.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 жовтня 2023 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 грудня 2023 року зупинено провадження по справі до набрання законної сили рішення суду по справі № 917/2035/23 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луценко» до Білицької селищої ради про визнання недійсним рішення.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 серпня 2024 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 лютого 2025 року зупинено провадження по справі до набрання законної сили рішення суду по справі № 917/269/25 за позовом Білицької селищної ради Полтавського району до ПАТ «Луценко» про визнання недійсним рішення у частині та скасування державного акта.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2026 року поновлено провадження у справі.

Представник позивача, ПАТ «Луценко» - адвокат Дроменко Л. В., будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, однак подала до суду заяву, в якій прохала розглянути справу без її участі. Позовні вимоги підтримує та прохає задовольнити. Також прохає стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати. Крім цього, зазначає, що докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення по суті відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відповідач, ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій зазначив, що він є добросовісним набувачем земельної ділянки. Також подав до суду заяву про розгляду справи без його участі. Заперечує проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі представника Головного управління. У задоволенні позовних вимог прохає відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи, ФГ «ПЕТРОВИЧ+АГРО», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи, Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області Бабчук В. В., будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій прохав розглянути справу без його участі. Щодо задоволення заявлених позовних вимог покладається на розсуд суду.

Суд, з`ясувавши позицію учасників справи, перевіривши та дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Судом установлено, що Відкритому акціонерному товариству «Луценко» (далі - ВАТ «Луценко») на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Марківської сільської ради Ради народних депутатів від 05 квітня 2000 року № 18, було видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000394 від 05.09.2000, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 42 05 вересня 2000 року (т. 1 а.с. 25-26).

Відповідно до зазначеного Державного акту, ВАТ «Луценко» надано у постійне користування 101,5 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, а саме в межах Марківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з планом зовнішніх меж землекористування, що є додатком до Державного акта, до 101,5 гектарів землі, переданої у постійне користування ВАТ «Луценко» входило п`ять окремих земельних ділянок площею відповідно 70,8 га, 8,1 га, 6,0 га, 7,5 га, 9,1 га. При цьому кадастрові номери земельних ділянок в Державному акті не були визначені (відсутні).

Також судом установлено, що правонаступником всіх прав і обов`язків відкритого акціонерного товариства «Луценко» є публічне акціонерне товариство «Луценко», позивач по справі.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту ПАТ «Луценко», зареєстрованого 04.04.2012 вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Луценко» є правонаступником всіх прав та обов`язків Відкритого акціонерного товариства «Луценко», яке засновано рішенням регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області від 05.03.1997 № 78-АТ шляхом перетворення державного радгоспу ім. Луценка Полтавського об`єднання по садівництву, розсадництву та виноробній промисловості «Полтавасадвинпром», у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Закону України від 10.07.1996 «Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі» та перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Луценко» на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 (т. 1 а.с. 20-22, т. 2 а.с. 11-35). Відтак, твердження сторони відповідача про те, що ПАТ «Луценко» є правонаступником державного радгоспу ім. Луценка, а не ВАТ «Луценко», не заслуговують на увагу. Матеріалами справи доведено, що позивач ПАТ «Луценко» є правонаступником всіх прав та обов`язків ВАТ «Луценко».

Таким чином, ПАТ «Луценко» має на праві постійного користування земельну ділянку площею 101,5 га, що знаходиться в с. Свічкареве Кобеляцького району Полтавської області, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000394. Оригінал Державного акту на право постійного користування відповідає копії, що міститься в матеріалах справи.

Також судом установлено, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.05.2023 року по справі № 917/1480/22 Білицької селищної ради відмовлено у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства "Луценко" про визнання недійсним та скасування Державного акта на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000394 від 05.09.2000, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 42. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30 серпня 2023 року рішення Господарського суду Полтавської області від 10.05.2023 року залишено без змін (т. 2 а.с. 208-218).

Також, постановою Східного апеляційного господарського суду від 05 серпня 2024 року у справі № 917/2035/23, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27 листопада 2024 року, рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2024 у справі №917/2035/23 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено, визнано недійсним рішення тридцять сьомої сесії восьмого скликання Білицької селищної ради від 30.08.2023 року № 92 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПАТ «Луценко» (т. 3 а.с. 115-125).

Також судом установлено, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.05.2026 року по справі № 917/269/25, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27 серпня 2026 року, відмовлено в задоволенні позову Білицької селищної ради до Публічного акціонерного товариства «Луценко» про визнання недійсним рішення Марківської сільської ради від 05 квітня 2000 року №18 «Про видачу державного акту на право колективної власності на землю та на право постійного користування землею відкритому акціонерному товариству «Луценко» на території Марківської сільської ради», в частині видачі державного акта на право постійного користування землею площею 101,5 га, та скасування державного акта на право постійного користування землею серії I-ПЛ № 000394 від 05.09.2000, виданого Марківською сільською радою народних депутатів Кобеляцького району Полтавської області ВАТ «Луценко», зареєстрований в Книзі записів державних актів за № 42 (т. 4 а.с. 172-184).

Таким чином, оскільки чинним Державним актом на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000394 від 05.09.2000, дійсність та чинність якого підтверджується, як нормами матеріального права так і рішеннями судів: рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.05.2023 (справа №917/1480/22), постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 (справа №917/2035/23), рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.05.2026 року (справа №917/269/25) підтверджується законність та право на користування землями, які входять до складу державного акту належним землекористувачем ПАТ «Луценко», що в силу положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

Згідно Державного акта на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000394 від 05.09.2000 за ВАТ «Луценко» (ПАТ «Луценко») рахується 101,5 га земель, з них: 70,0 га - рілля, 3,4 га - пасовища, 1,1 га - під господарськими шляхами, 25,0 га - ліси та лісовкриті площі, 1,0 га - відкриті землі, 1,0 га під водою.

Також судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що земельна ділянка площею 70,0 га ріллі розподілена так: 25,9999 га передано Кобеляцькою районною державною адміністрацією в користування на умовах оренди СФГ «Анкор» згідно договору оренди від 21.02.2008 року за № 040855700001 строком на 10 років; інші 44,0 га - розподілено між громадянами для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 42, 54).

В подальшому, земельна ділянка площею 25,9999 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0791, була поділена ГУ Держгеокадастром у Полтавській області на дві земельні ділянки: площею 24,9998 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0849(форма власності державна) та площею 1,0000 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0850 (форма власності приватна).

Вказане підтверджується листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №433/432-22-0.164 від 27.06.2022 року.

На момент поділу земельна ділянка з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849 (площа 24,9998 га) залишалась землями державної власності.

У 2021-2022 роках земельна ділянка площею 24,9998 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0849, передана з державної власності в комунальну до Білицької селищної ради (змінено розпорядника земельної ділянки з ГУ Держеокадастру у Полтавській області на Білицьку селищну раду). В подальшому, не зважаючи на те, що земельна ділянка є сформованою та перебуває у постійному користуванні ПАТ «Луценко» згідно державного акту, тим самим не може передаватися в користування іншим особам або відчужуватися іншим шляхом, рішенням Білицької селищної ради №42 від 28.01.2022 року вказана земельна ділянка була передана у постійне користування КП «Білики-Агро» Білицької селищної ради.

Не погодившись з такими діями ПАТ «Луценко» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про визнання права користування земельною ділянкою та усунення перешкод у її користуванні (справа № 917/338/22).

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, 20.05.2025 року Господарським судом Полтавської області у справі №917/338/22 винесено рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "Луценко" до Білицької селищної ради, Комунального підприємства "Білики-Агро" Білицької селищної ради про визнання права постійного користування та витребування у постійне користування.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29 липня 2025 року рішення суду скасовано та прийнято нове - про задоволення позову. Визнано за ПАТ «Луценко» право постійного користування земельною ділянкою, площею 24,9998 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849, яка була сформована в результаті поділу земельної ділянки площею 25,9999 га з кадастровим номером 5321884600:00:011:0791 та розташована на території Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області. Витребувано у постійне користування ПАТ «Луценко» з незаконного володіння Комунального підприємства «Білики- Агро» Білицької селищної ради земельну ділянку площею 24,9998 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849, розташовану на території Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області.

Судом установлено, що ПАТ «Луценко» згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000394 від 05.09.2000 є землекористувачем 101,5 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування (план зовнішніх меж додається до акту), а спірна земельна ділянка, на яку позивач прохав визнати право постійного користування та витребувати у постійне користування площею 24,9998 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849 входить до складу земель згідно Державного акту.

Також матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка площею 1 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0850, що є частиною земельної ділянки площею 25,9999 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0791, було виділено на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_1 .

Відповідно до копії наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №8915-СГ від 14.11.2016 року, яким надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Марківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів (т. 1 а.с. 70, 75).

В подальшому, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №829-УБД від 16.03.2021, затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність фізичної особи для ведення особистого селянського господарства та надано цю ділянку у власність ОСОБА_1 .

Згідно листа відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавської області від 29.06.2022 №435/432-22-0-164 вбачається, що в результаті поділу земельної ділянки за кадастровим номером 5321884600:00:011:0791, підставою якого був розроблений ПП «Алан-Зем» проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок на ім`я ОСОБА_1 , утворено ділянки за кадастровими номерами 5321884600:00:011:0850 (площа 1,0000 га) та 5321884600:00:011:0849 (площа 24,9998 га). При цьому Земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 5321884600:00:011:0850 внесено до Державного земельного кадастру 20.08.2020 року на підставі вищезазначеного проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ПП «Алан-Зем» 12.09.2018 року (т. 1 а.с. 244).

Судом установлено, що 01.09.2021 року відповідач ОСОБА_1 зареєстрував за собою право приватної власності на земельну ділянку площею 1 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0850 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 829-УБД від 16.03.2021 року.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 1.0000 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0850, зареєстрована згідно проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 12.09.2018 р., виконаного ПП «АЛАН-ЗЕМ». Форма власності земельної ділянки - приватна власність (т. 1 а.с. 63).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка площею 1 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0850, з 01.09.2021 року зареєстрована як приватна власність за ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 64-65). Номер запису про право власності: 43800032.

Також судом установлено, що між ОСОБА_1 та ФГ «ПЕТРОВИЧ+АГРО» було укладено договір оренди землі № б/н від 01.12.2021 року щодо оренди спірної земельної ділянки площею 1 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0850, строком на 20 років. Право оренди земельної ділянки зареєстровано 09.12.2021, номер запису про інше речове право: 45641030.

Позивач зазначає, що оскільки право постійного користування на земельну ділянку площею 101,5 га ПАТ «Луценко» не змінилося, держаний акт на право постійного користування не припинив своєї дії, тобто є чинним, тому такий поділ земельної ділянки площею 25,9999 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0791, яка перебуває у користуванні ПАТ «Луценко» на дві окремі земельні ділянки, в тому числі площею 1,0000 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0850 є незаконним, оскільки спірна земельна ділянка не може бути розподілена/поділена земельна ділянка, яка не вільною. Попри це, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надав дозвіл іншій особі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та в подальшому видав наказ про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 1,0000 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0850.

З такими діями відповідача ПАТ «Луценко» не погоджується, вважає їх незаконними, зазначає, що земельна ділянка, яка не є вільною не може бути передана в користування іншим особам.

Вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача з цивільним позовом до Кобеляцького районного суду Полтавської області.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права с підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство відокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Водночас у статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Крім цього, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Згідно із вимогами п. а ч. 1 ст. 96 та ч. 2 ст. 95 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Стаття 141 ЗК України передбачає припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, в разі добровільної відмови від права користування земельною ділянкою або вилучення земельної ділянки, яке в будь-якому випадку має здійснюватися шляхом прийняття уповноваженим органом відповідного рішення.

Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено підстави недійсності правочину, якими є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Без добровільної відмови позивача та/або рішення про вилучення земельної ділянки розподіл земельної ділянки є незаконним, а наказ про передання на праві власності земельної ділянки ОСОБА_1 прийнятий усупереч чинному законодавству та порушує право користування земельною ділянкою позивача, а відтак є недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки (частина четверта статті 13 Конституції України). Конституція України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (стаття 41).

Відповідно до статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Статтею 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. визначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Законом України від 05.03.2009 №1066-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об`єднання земельних ділянок» ст. 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 викладено у новій редакції, відповідно до якої право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Разом з тим, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин наявності в особи права власності необхідним є передусім встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 року у справі № 910/10987/18).

Відповідно до пункту 7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідно до положень частин 3, 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за якими речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013 визнаються дійсними, якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Таким чином, позивач, як правонаступник ВАТ «Луценко», зберігає за собою право постійного користування земельну ділянку площею 101,5 га (в тому числі на ті земельні ділянки, які входять до складу земельної ділянки), що знаходиться в с. Свічкареве Кобеляцького району Полтавської області, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000394, який є чинним та не скасований.

З огляду на те, що Головне управління Держеокадастру у Полтавській області видаючи наказ про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 1,0000 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0850 порушив право постійного користування позивача земельною ділянкою площею 25,9999 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0791, яка належить ПАТ «Луценко» на підставі чинного державного акта на право постійного користування землею, у відповідності до ст. 116,141 ЗК України, без добровільної відмови позивача та/або рішення про вилучення земельної ділянки оспорюваний наказ прийнятий всупереч чинному законодавству та порушує право користування земельною ділянкою позивача, а відтак має бути визнаний недійсним, а земельна ділянка має витребувана із чужого незаконного володіння згідно ст. 387 ЦК України.

Суд також зазначає, що особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 р., справа №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначила, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державнуреєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 це 18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158ге19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

З огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України на можливість витребування власником земельних ділянок не впливає їхній поділ та/або об`єднання. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 56)».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричинених цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для його задоволення, оцінюючи надані суду докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що факт незаконного розподілу та реєстрації за відповідачем ОСОБА_1 землі, яка перебуває у користуванні ПАТ «Луценко», підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, а відтак, обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження перевіреними судом доказами та доведені стороною позивача, тому суд вважає за потрібне визнати за позивачем право постійного користування земельною ділянкою площею 1,000 га з кадастровим номером 5321884600:00:011:0850, яка була сформована в результаті поділу земельної ділянки площею 25,9999 га, витребувати спірну земельну ділянку площею 1,0000 га з незаконного володіння ОСОБА_1 у постійне користування позивача ПАТ «Луценко», при цьому визнати недійним наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання у власність ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Судом установлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 4962,00 грн (т. 1 а.с. 125). Оскільки позов задоволено повністю, з відповідачів пропорційно з кожного підлягає до стягнення на користь позивача сума сплаченого ним судового збору, а саме: з ОСОБА_1 у розмірі 2481 гривень, з Головного управління Держеокадастру у Полтавській області у розмірі 2481 гривень.

Крім того, представником позивача заявлено, що ним будуть додатково подані докази щодо розміру понесених витрат на оплату правничої допомоги, тому йому відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України необхідно встановити строк для подачі до суду доказів - п`ять днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Луценко» до ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права постійного користування та про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задовольнити.

Визнати за публічним акціонерним товариством «Луценко» (код ЄДРПОУ 00412292) право постійного користування земельною ділянкою площею 1,000 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5321884600:00:011:0850, яка була сформована в результаті поділу земельної ділянки площею 25,9999 га з кадастровим номером 5321884600:00:011:0791, розташованої на території Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області.

Витребувати у постійне користування публічного акціонерного товариства «Луценко» (код ЄДРПОУ 00412292) з незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , земельну ділянку площею 1,0000 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5321884600:00:011:0850, розташованої на території Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області.

Визнати недійним наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 829-УБД від 16 березня 2021 року про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,000 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321884600:00:011:0850.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) на користь публічного акціонерного товариства «Луценко» (код ЄДРПОУ 00412292) судовий збір у розмірі 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь публічного акціонерного товариства «Луценко» (код ЄДРПОУ 00412292) судовий збір у розмірі 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривень.

Встановити представнику ПАТ «Луценко» строк для подачі до суду доказів щодо розміру понесених судових витрат - п`ять днів із моменту прийняття судом рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасники справи:

позивач: публічне акціонерне товариство «Луценко», код ЄДРПОУ 00412292, місцезнаходження: 39211, с. Свічкареве Полтавського району Полтавської області;

відповідачі:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації (проживання): АДРЕСА_1 ;

- Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, код ЄДРПОУ 39767930, місцезнаходження: 36039, м. Полтава, вул. Уютна (Затишна), 23 Полтавського району Полтавської області;

треті особи:

- Фермерське господарство «ПЕТРОВИЧ+АГРО», код ЄДРПОУ 39891756, місцезнаходження: 39211, с. Свічкареве, вул. Шкільна, 18 Полтавського району Полтавської області;

- Білицька селищна рада Полтавського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21051585, місцезнаходження: 39220, селище Білики, вул. Кобеляцька, 53А Полтавського району Полтавської області.

Суддя