Рішення № 140937609, 20.10.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 753/2131/26

Провадження № 2/401/1914/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Волошиної Н.Л., за участю секретаря судового засідання Яцини А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Світловодську Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМИДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2025 року представник ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМИДА-Ф» Бачинський О.М. звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом та просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором в розмірі 12 704,35 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15 грудня 2019 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 337887 про надання коштів на умовах споживчого кредиту за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, доступ до якої забезпечувався відповідачу через веб-сайт та мобільний додаток.

На умовах розділу 1 кредитного договору Кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності строком на 30 днів, перерахувавши кошти на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 , вказаний у договорі, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування ними.

В подальшому у зв`язку з неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати зобов`язання відповідач ініціював продовження строку користування кредитом, внаслідок чого додатковими договорами від 13 січня 2020 року, від 13 лютого 2020 року, від 13 березня 2020 року, від 30 квітня 2020 року, від 06 червня 2020 року, від 06 липня 2020 року, від 06 серпня 2020 року, від 02 вересня 2020 року, від 04 жовтня 2020 року, від 04 листопада 2020 року строк користування кредитом продовжено до 05 грудня 2020 року.

Враховуючи невиконання відповідачем умов кредитного договору 22 лютого 2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 015-220221, за умовами якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками, включно і до ОСОБА_1 за договором № 337887.

21 жовтня 2024 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» укладено Договір факторингу № 20241021/2, за умовами якого ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками включно і до ОСОБА_1 за договором № 337887.

В порушення умов договору відповідач здійснив платежі на суму 21 428,00 грн (04 листопада 2020 року дата останнього платежу) та не виконав свої зобов`язання, що передбачені умовами Кредитного договору, як своєчасне повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 26 листопада 2025 року становить 12 704,35 грн та складається з: 4 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 7 120,00 грн заборгованості за процентами, 1 584,35 грн інфляційне збільшення. (а.с. 2-7)

Ухвалою судді Дарницького районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, матеріали цивільної справи отримано судом 25 червня 2026 року. (а.с. 15-16, 20)

Ухвалою судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, призначено судове засідання. (а.с. 22-23)

06 липня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Боднар Д.В. судом отримано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість заявлених позовних вимог. Зокрема, розрахунок заборгованості є суперечливим, оскільки за отриманого кредиту в розмірі 4 000,00 грн відповідач здійснив платежі на загальну суму 21 428,00 грн, однак позивач заявляє борг у розмірі 12 704,35 грн станом на 26 листопада 2025 року, не надаючи зрозумілого розрахунку його утворення. Не зазначено періоду нарахування процентів, процентної ставки та суми, на яку вони нараховувалися.

Крім того зазначив, що позивач не надав банківських виписок та інших належних доказів перерахування кредитних коштів відповідачу, а також документів, які підтверджують перехід до нього права вимоги саме за кредитним договором відповідача. Самого договору факторингу та витягу з реєстру прав вимоги, на думку відповідача, недостатньо для підтвердження набуття права вимоги за конкретним зобов`язанням.

Представник відповідача також заперечує проти стягнення інфляційних втрат за період до набуття позивачем права вимоги 21 серпня 2024 року та посилається на законодавчі обмеження відповідальності споживачів за прострочення виконання зобов`язань за споживчими кредитами в період карантину. (а.с. 110-113)

22 липня 2026 року судом отримано відповідь на відзив, відповідно до якого представник позивача ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» Бачинський О.М. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та зазначив, що загальна сума погашення за кредитним договором складає 21 428,00 грн ( 13.01.2020 12,00 грн, 13.02.2020 1 920,00 грн, 13.03.2020 1 856,00 грн, 30.04.2020 4 188,00 грн, 02.06.2020 2 280,00 грн, 06.07.2020 2 280,00 грн, 06.08.2020 2 280,00 грн, 02.09.2020 2 052,00 грн, 04.10.2020 2 280,00 грн, та 04.11.2020 2 280,00 грн), яка зарахована в рахунок погашення процентів за користування кредитом в день укладення додаткових договорів (від 13.01.2020, від 13.02.2020, від 13.03.2020, від 30.04.2020, від 02.06.2020, від 06.07.2020, від 06.08.2020, від 02.09.2020, від 04.10.2020 та від 04.11.2020). Вважає, що доводи представника відповідача про те, як саме «заборгованість» у розмірі 4 000,00 грн при наявності здійснених платежів на суму 21 428,00 грн через шість років трансформувалася у 12 704,35 грн, хибними, оскільки, як вбачається з умов договору строк його дії з урахуванням додаткових договорів з 15 грудня 2019 року по 04 грудня 2020 року. Строкові проценти згідно умов Договору (згідно наданого Первісним кредитором деталізованого розрахунку заборгованості) за даний період нараховані в розмірі 23 708,00 грн та за мінусом погашень здійснених Відповідачем в загальній сумі 21 428,00 грн складають 2 280,00 грн.

Також зазначив, що Договором № 337887 від 15 грудня 2019 року чітко визначено нарахування процентів по договору після прострочення виконання грошового зобов`язання, що становить 1,9 % в день (п.п. 3.4.3., 1.3.2., 1.3.3. Договору), тому з 05 грудня 2020 року по 06 лютого 2021 року (63,69 днів) Первісним кредитором нараховано проценти за формулою = ТК x ВКК (%) x ДП, де ТК заборгованість по тілу кредиту; ВКК (%) відсотки за користування кредитом у разі неповернення Позичальником кредитних коштів; ДП кількість днів прострочення ( 4 000,00 х 1,9% х 63,69 = 4 840,00 грн). Таким чином, загальна сума заборгованості по відсоткам нарахованим Кредитодавцем/Первісним кредитором та відступлена ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» за Договором № 337887 від 15 грудня 2019 року складає: 2 280,00 (строкові відсотки згідно Основного та Додаткових договорів) + 4 840,00 грн (відсотки згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України) = 7 120,00 грн, тому вважає, що дана заборгованість підтверджується матеріалами справи.

Зазначив, що сума інфляційного збільшення (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) нарахована Новим кредитором за формулою: IIc (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.14247719, період прострочення грошового зобов`язання - 445 днів, період нарахування інфляційних витрат з 06 грудня 2020 року (дата виникнення простроченої заборгованості) по 23 лютого 2022 року (кінцева дата нарахування інфляційних витрати).

Також вважає хибними доводи представника відповідача щодо відсутності доказів отримання права вимоги позивача до відповідача у зв`язку з тим, що витяг з реєстру прав вимог підписаний позивачем одноособово, оскільки реєстр боржників підписаний двома сторонами, що міститься в додатках до відповіді на відзив. (а.с. 149-155)

29 липня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Боднар Д.В. судом отримано заперечення на відповідь на відзив, у якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, додатково зазначивши про те, що нарахування процентів за кредитним договором не є справедливим та майже в три рази перевищує розмір наданого кредиту. (а.с. 197-200)

31 липня 2026 року судом отримано додаткові пояснення, відповідно до яких представник позивача ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» Бачинський О.М. позовні вимоги підтримав з урахуванням позиції викладеної у позові та у відповіді на відзив. (а.с. 206-215)

Представник позивача ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» Бачинський О.М. в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача. (а.с. 214)

В ході судового розгляду представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Боднар Д.В. відзив на позовну заяву підтримав, щодо задоволення позовних вимог заперечив, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що нарахування процентів поза межами строку дії кредитного договору суперечить умовам договору та не передбачено чинним законодавством, при цьому факт отримання кредитних коштів та укладення додаткових угод про продовження строку кредиту не заперечував.

Заслухавши представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Боднара Д.В., дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

15 грудня 2019 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір № 337887 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, який підписано відповідачем електронним підписом, за умовами якого Товариство надає Клієнту грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором. Сторони погодили процентну ставку за користування позикою, яка складає 0,01 процентів від суми позики за кожен день користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного у п. 1.2 Договору (30 днів) та стандартну процентну ставку, яка складає 1,90 % від суми позики за кожен день користування позикою. У випадку прострочення Клієнтом виконання зобов`язань за Договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п.п. 3.4, 3.5 Договору. Позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом. У випадку неможливості виконання зобов`язань за договором в повному обсязі у встановлений термін, Клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою тв. Зміну дати повернення позики, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору позики.

За умовами розділу 3 Договору Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору. Нарахування процентів за Договором здійснюється за акційною процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у пункті 1.2 цього Договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів зазначеної у Графіку розрахунків (Додаток 1 до цього Договору). Дотримання Клієнтом терміну повного повернення Позики, зазначеного у Графіку платежів та недопущення прострочення виконання зобов`язання більше 3 (трьох) календарних днів є умовами застосування акційної процентної ставки. У разі недотримання умов застосування акційної процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2, але за стандартною процентною ставкою. Отримані грошові кошти від Клієнта Товариство направляє для погашення заборгованості за Договором у такій черговості: у першу чергу на погашення нарахованої пені та/або штрафів; у другу чергу на погашення нарахованих процентів за позикою; у третю чергу на повернення суми позики. У разі порушення Клієнтом строків виконання зобов`язань за Договором: з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов`язань Клієнта, нарахування процентів, не здійснюється; у разі прострочення виконання зобов`язань за Договором більше ніж на 3 (три) календарних дні, Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству процент за користування позикою у розмірі стандартної процентної ставки від суми позики за кожен день Користування позикою, починаючи з першого дня користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору; з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення. Клієнт розуміє та надає згоду Товариству, що використання процентної ставки відповідно до пунктів 3.4, 3.5 є наперед обумовленою Сторонами умовою та не буде вважатись односторонньою зміною умов Договору.

Відповідно до пп. 5 п. 2.1 Договору Товариство має право укласти Договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою.

Клієнт має право: достроково повернути позику як в повному обсязі, так і частинами, сплативши Проценти за користування позикою, виходячи з фактичного залишку суми позики та фактичного строку користування позикою; у випадку неможливості виконати зобов`язання у встановлений строк у повному обсязі, ініціювати продовження (пролонгацію) строку користування позикою та перенесення дати повернення позики у порядку, зазначеному у п. 1.7 Договору. (пп.1, 3 п. 2.3 Договору)

За умовами пп. 1, 3 п. 2.4 Договору Клієнт зобов`язаний: у встановлений Договором строк повернути позику та сплатити проценти за користування, штрафи та пені (у разі наявності);виконувати інші обов`язки, передбачені Договором та чинним законодавством. (а.с.25-31)

Факт перерахування ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» грошових коштів 15 грудня 2019 року в розмірі 4 000,00 грн через платіжну систему iPay.ua, з використанням послуг ТОВ «Універсальні платіжні рішення», на платіжну картку № НОМЕР_1 підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 17 листопада 2025 року №2345_251117141023 та не заперечується представником відповідача. (а.с. 83)

Ініціювання ОСОБА_1 продовження строку дії (пролонгацію) Договору № 337887 та укладення в зв`язку з цим додаткових угод підтверджується додатковими договорами, зокрема: від 13 січня 2020 року, від 13 лютого 2020 року, від 13 березня 2020 року, від 30 квітня 2020 року, від 06 червня 2020 року, від 06 липня 2020 року, від 06 серпня 2020 року, від 02 вересня 2020 року, від 04 жовтня 2020 року, від 04 листопада 2020 року, строк користування кредитом за умовами останнього додаткового договору продовжено до 05 грудня 2020 року. (а.с. 32-51)

22 лютого 2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу №015-220221, за умовами якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в погодженій відповідно до умов цього Договору сумі в розпорядження Клієнта, за плату, на передбачених цим Договором умовах, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові свої Права грошової вимоги до Боржників за зобов`язаннями, що визначені в Реєстрі прав грошових вимог, погодженому Сторонами за цим Договором за формою згідно з Додатком № 2. (а.с. 52-64)

Відповідно до витягу з акту прийому прийняття реєстру прав вимог № 015-220221/02 від 19 травня 2021 року до договору факторингу № 015-220221, що підписаний сторонами, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (порядковий номер 1775 у Реєстрі) за договором № 337887 від 15 грудня 2019 року в сумі 11 120,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 120,00 грн - заборгованість за процентами.(а.с. 79-81)

З розрахунку заборгованості за договором № 337887 від 15 грудня 2019 року станом на 04 грудня 2020 року вбачається, що відповідачу на виконання умов договору надано позику у розмірі 4 000,00 грн, за період з 15 грудня 2019 по 04 грудня 2020 року з урахуванням додаткових договорів про продовження (пролонгацію) строку користування позикою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» нараховані проценти за користування позикою у розмірі 23 708,00 грн, за період користування позикою відповідачем сплачено коштів у розмірі 21 428,00 грн, що було віднесено в рахунок погашення процентів за користування позикою та обумовлено п 3.3 Договору, внаслідок чого непогашеною залишилася заборгованість у розмірі 6 280,00 грн, що складається з: 4 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 2 280,00 грн заборгованості за процентами. (а.с. 86-96)

21 жовтня 2024 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» укладено договір факторингу № 20241021/2, за умовами якого Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату у передбачуваний договором спосіб, а Клієнт відступає Фактору належні йому Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. (а.с. 65-74)

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 20241021/2 від 21 жовтня 2024 року до договору факторингу № № 20241021/2, що підписаний сторонами, ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (порядковий номер 136 у Реєстрі ) за договором № 337887 від 15 грудня 2019 року в сумі 11 120,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 120,00 грн - заборгованість за процентами. (а.с. 58-160)

Згідно виписки по особовому рахунку за договором № 337887 від 15 грудня 2019 року станом на 26 листопада 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за цим договором становить 12 704,35 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 120,00 грн - заборгованість за відсотками, 1 584,5 грн - інфляційне збільшення, яке нараховане позивачем за період з 06 грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року. (а.с. 84-85)

13 березня 2025 року ТОВ «ФК «АРТЕМІДАа-Ф» направило ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості за договором № 337887, однак у добровільному порядку заборгованість відповідачем не погашена. (а.с. 97)

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За нормами ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати вимоги проти нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Згідно ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У договорі про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах споживчого кредиту, що укладено з відповідачем, сторонами погоджено всі його істотні умови щодо суми і строку кредиту, умови продовження (пролонгації), сплати процентів за користування грошовими коштами, розмір і типи процентних ставок.

Договір про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах споживчого кредиту є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався. При дослідженні наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором з усіма його складовими, суд прийшов до висновку про те, що різниця заборгованості за відсотками, що зазначена в розрахунку заборгованості та у витязі з акту прийому прийняття реєстру прав вимог № 015-220221/02 від 19 травня 2021 року до договору факторингу № 015-220221 і складає 4 840,00 грн обґрунтовується позивачем у відповіді на відзив з наведеним розрахунком, що не виходить за межі дії договору та підтверджує порушення відповідачем обов`язків за договором щодо своєчасного та повного повернення грошових коштів, сплати процентів за користування цими коштами.

Відступлення права вимоги підтверджується витягом з акту прийому прийняття реєстру прав вимог та реєстром прав вимоги до договорів факторингу, які містять інформацію про відповідача (його прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, номер договору, суму заборгованості).

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за укладеним ним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість у заявленій у позові до стягнення сумі.

Крім того, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» просило також стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 1 584,35 грн інфляційного збільшення, нарахованого на підставі ч. 2 ст.625 ЦК України за період з 06 грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Однак, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Як вбачається із матеріалів справи, індекс інфляції від простроченої суми нараховувався позивачем після закінчення строку кредитування, а саме з 06 грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року, що відповідає положенням ст. 625 ЦК України та п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Суд погоджується із середнім розміром індексу інфляції за цей період, який становить 1,14247719, та був визначений позивачем у розрахунку заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В ході судового розгляду судом на підставі належних, достатніх та допустимих доказів встановлено, що відповідач в порушення умов договору та додаткових договорів своєчасно кошти не повернув, у зв`язку з чим за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 12 704,35, з яких: 4 000,00 заборгованість по тілу кредиту, 7 120,00 грн заборгованість за процентами, що передбачено умовами Договору, на що відповідач погодився підписуючи відповідний договір та додаткові договори, 1 584,35 грн інфляційне збільшення.

Доводи представника відповідача щодо недоведеності розміру заборгованості, набуття позивачем права кредитора по відношенню до відповідача, відсутність правових підстав вимагати інфляційні втрати за період з грудня 2020 року по лютий 2022 року, та про те, що нарахування процентів за кредитним договором не є справедливим і майже в три рази перевищує розмір наданого кредиту, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки судом достовірно встановлено, що такі проценти нараховані відповідно до умов договору та додаткових договорів до нього, що узгоджені сторонами та на які відповідач погодився.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, що ним не заперечується, але в порядку та на умовах договору та додаткових договорів в повному обсязі не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» про стягнення заборгованості з відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При поданні позову позивачем заявлено вимогу про відшкодування йому за рахунок відповідача понесених судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору у сумі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.

Визначаючи розмір понесених витрат, суд виходить з наступного.

За ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи повязані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

На підтвердження понесення позивачем судових витрат на правничу правову допомогу суду представлено докази, а саме: Договір про надання правової допомоги № 211100136 від 24 листопада 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» та адвокатом Бачинським О.М., платіжну інструкцію від 25 листопада 2025 року № 2192 на суму 7 000,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 0011477, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 24 листопада 2025 року, розрахунок суми судових витрат, рахунок № 1 від 24 листопада 2025 року, який включає в себе такі види допомоги:

- аналіз наданих Клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви;

- підготовка позовної заяви;

- збирання доказів, долучених до позовної заяви;

- підготовка та подання заяв, скарг, клопотань та інших процесуальних документів.

Загальна вартість послуг склала 7 000,00 грн, що визначено п. 4.2 Договору. (а.с. 101-108)

Відповідачем ОСОБА_1 та його представником до суду не подавалося клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат, суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим, суд враховує, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги та кредитних відносинах. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Справа є малозначною.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, обєктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 7 000,00 грн є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.

Враховуючи обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про компенсацію витрат позивача на правничу допомогу в межах 5 000,00 грн, оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, обєм справи та зміст процесуальних дій, вчинених адвокатом.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, а тому сума судового збору в розмірі 2 662 грн 40 к., яка сплачена позивачем за подання позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМИДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМИДА-Ф» заборгованість за Договором № 337887 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 15 грудня 2019 року в розмірі 12 704 (дванадцять тисяч сімсот чотири) грн 35 к., з яких: 4 000 грн 00 к. заборгованість за тілом кредиту, 7 120 грн 00 к. заборгованість за процентами, інфляційне збільшення 1 584 грн 35 к.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМИДА-Ф» 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 к. судових витрат на професійну правничу допомогу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 к. сплаченого судового збору

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів шляхом подання апеляційної скарги в порядку ст.ст. 351-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМИДА-Ф», код ЄДРПОУ 42655697, вул. Степана Бандери, буд. 87 оф. 54, м. Львів;

Відповідач - з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області Н.Л.Волошина