Рішення № 140935452, 26.10.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12132/26

Провадження № 2/357/7947/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Вдовика А. В.,

за участю представників (сторін) згідно з протоколом судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 5 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1», в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» від 08.07.2026 № 311-к/тр про його звільнення;

- поновити його на посаді лікаря-терапевта ВЛК (0,75 посади) в КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1»;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.07.2026 до дня винесеного рішення;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати Акт про неможливість забезпечення умов праці від 07.07.2026.

І. Позиція сторін у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він працював на посаді лікаря-терапевта (0,75 посади) постійно діючої військово-лікарської комісії (ВЛК) у КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1». Він є особою з інвалідністю II групи (довідка МСЕК серія ВТЕ-24 № 067547). Позивач зазначив, що протягом тривалого часу відповідач порушував його трудові права, намагаючись залучити його до роботи у вихідний день - суботу, без його письмової згоди на те, що прямо заборонено ст. 172 КЗпП України. Наявність трудового спору зафіксована у листах Держпраці (від 25.05.2026 №Ц/2/1662-38-26 та від 24.06.2026 №Ц/1/1296-ЦА-26) та його зверненнях до Білоцерківської міської ради (вх. №Т-1956/06-26 від 12.06.2026). Позивач вказав, що 27.04.2026 року ним, на ім`я Генерального директора була подана заява (вх.№ 129) у якій він просив виключити суботу з його робочого графіка у зв`язку з відсутністю його згоди на залучення до роботи у вихідний день. 27.05.2026 року ним на ім`я Генерального директора було подано заяву (вх. № 436), у якій він вдруге відмовився від роботи по суботах, вимагаючи встановити скорочений робочий час (35 годин на тиждень за ст. 51 КЗпП) та виплатити компенсацію за відпрацьовані суботи у подвійному розмірі за ст. 107 КЗпП. Замість виконання вимог контролюючих органів та законодавства, відповідач розпочав процедуру штучного формування підстав для його звільнення, здійснюючи спроби примусового переведення на іншу посаду з метою його усунення зі складу ВЛК. 06.07.2026 року відповідач вручив йому «Повідомлення про наявність вакантних посад та пропозицію іншої роботи». На вказане повідомлення позивачем було надано письмову відповідь-заперечення. 07.07.2026 року відповідачем, у складі комісії (Голова: Юрко Б.Ю., члени: ОСОБА_2 , Степенко А.А., Арсенічева Г.О., Дзюнь М.О.) було складено та Генеральним директором Романом Ревунцем затверджено «Акт про неможливість забезпечення умов праці». З висновками даного акту позивач ознайомився 07.07.2026 року та зробив відмітку про незгоду. 08.07.2026 року відповідачем видано наказ № 311-к/тр про звільнення позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю посаді за станом здоров`я. Позивач вважає звільнення незаконним з тих підстав, що жодного висновку МСЕК чи ЛКК про його непридатність до роботи лікаря-терапевта ВЛК не існує, рішенням експертної команди від 23.04.2026 №144/26/1445/Р (витяг № 144/26/1445/В) робота у вихідні дні йому протипоказана. Позивач зазначив, що незаконним звільненням та тривалим психологічним тиском йому завдано моральної шкоди. Він є особою з інвалідністю і протиправні дії адміністрації призвели до емоційного виснаження, стресу та шкоди його професійній репутації. Моральну шкоду позивач оцінив у 15 000,00 грн. Позивач вважає дії відповідача протиправними з огляду на те, що КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» порушили вимоги ст. 172 КЗпП України, адміністрація ухилилася від створення належних умов праці та щодо нього чинилася прихована дискримінація. Відповідно до ч. 3 ст. 172 КЗпП України, залучення осіб з інвалідністю до роботи в вихідні дні допускається виключно за їх згодою. Робота по суботах не передбачена його трудовим договором. Відповідач у наказі № 311-к/тр безпідставно посилається на рішення експертної команди від 23.04.2026 р. № 144/26/1445/Р (витяг № 144/26/1445/В), як на підставу для звільнення. Дане рішення містить рекомендації щодо встановлення обов`язкових періодів відпочинку з метою захисту здоров`я позивача. Посилання відповідача на те, що робота ВЛК регулюється наказами РТЦК та СП, є неспроможними. Накази військового командування не можуть скасовувати чи обмежувати дію КЗпП України та Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Більше того, у листі Виконавчого комітету БМР прямо зазначено, що виконання ІПР особи з інвалідністю є обов`язковим для підприємств незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності. Відповідач використав медико-соціальні гарантії не для створення умов праці, а як штучний привід для звільнення з метою ухилення від виконання ст. 172 КЗпП України. Звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є незаконним, оскільки таке можливе лише у разі виявленої невідповідності працівника посаді за станом здоров`я. Позивач вказав, що він не має жодних медичних протипоказань для роботи лікарем-терапевтом ВЛК, висновків МСЕК або ЛКК про його повну або часткову непридатність до цієї роботи немає. Відповідач штучно підмінив поняття тривалого трудового спору щодо графіка вихідних днів підставою про, нібито, «невідповідність за станом здоров`я», що є грубим порушенням закону. Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Розмір середньомісячного заробітку позивача становив 16 235,70 грн., що підтверджується виданим відповідачем «Повідомленням про нараховані та виплачені суми при звільненні» від 08.07.2026 року. На підставі Постанови КМУ № 100 середньоденний заробіток становить 773,13 грн. Вимушений прогул рахується з 09 липня 2026 року до дня винесення рішення суду. На підставі викладеного, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просив задовольнити позов у повному обсязі.

30.07.2026 від представника відповідача КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» Овчаренка Д.К. надійшов відзив на позовну заяву у якому представник позовні вимоги заперечує в повному обсязі, з огляду на те, що звертаючись із позовною заявою до суду позивач мотивує свій позов невиконанням КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» приписів статті 172 КЗпП України, а саме не отримання від заявника письмової згоди на роботу у вихідні дні. Проте, таке довільне трактування, шляхом доповнення статті 172 КЗпП України обов`язком отримання «письмової згодою» є намаганням позивача безпідставно аргументувати у недотриманні КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» вимог діючого трудового законодавства, що не відповідає дійсним обставинам справи. Така поведінка позивача не може бути визнана добросовісною та залишена поза увагою суду при прийнятті рішення по суті трудового спору. Представник відповідача звернув увагу суду, на ту обставину, що з моменту початку своєї трудової діяльності в КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» з 17 червня 2024 року на посаді лікаря-терапевта позаштатної військово-лікарської комісії (далі ВЛК) так і до травня 2026 року, жодних заяв та скарг про порушення свого трудового права та необхідності встановлення індивідуального графіку роботи позивач до КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» та організацій, контролюючих дотримання умов праці не направляв. У матеріалах справи відсутні докази, у розумінні ст. 76 ЦПК України, що підтверджують обставини, на які посилається позивач, як мотиви для визнання свого звільнення незаконним.

Твердження позивача про необґрунтованість дій підприємства, відсутність медичних підстав для вжиття відповідних заходів відповідачем спростовуються фактичними обставинами та матеріалами справи. Так, у рішенні № 144/26/1445/Р від 23.04.2026 року експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКПФО), розташованої на базі КП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1», щодо ОСОБА_1 чітко зазначено: «Наявність у пацієнта тяжкістю перебігу хвороби, що вказує на порушення до здатності трудової діяльності (важкий ступінь обмеження), здатність до ходьби (важкий ступінь обмеження) вказує на стійке порушення статико-динамічної функції опорно-рухового апарату. У зв`язку з чим пацієнт потребує вжиття заходів соціального захисту... Протипоказана робота понад встановлену норму часу та у вихідні дні. Необхідний індивідуальний графік роботи з обов`язковими періодами відпочинку» (Пункт 16 Витягу з рішення ЕКПФО від 23.04.2026 року № 144/26/1445В). Дане рішення ЕКПФО - нової системи, що прийшла на зміну МСЕК - є імперативним та обов`язковим для виконання підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, а також фізичними особами-підприємцями (роботодавцями). Це прямо передбачено нормами чинного законодавства України, зокрема: Законом України «Про охорону здоров`я» (ст. 69), Законом України «Про охорону праці» (ст. 12), Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» та іншими підзаконними нормативно-правовими актами. Саме на роботодавця покладається законодавчий обов`язок створення належних умов праці, які повністю відповідають стану здоров`я робітника. Стаття 172 КЗпП України гарантує додержання прав працівників та зобов`язує роботодавця здійснювати їхню трудову реабілітацію. Рекомендації ЕКПФО щодо організації трудової діяльності робітника роботодавець зобов`язаний виконувати в повному обсязі, а не вибірково, виходячи з суб`єктивних бажань позивача. Саме тому, виконуючи вимоги законодавства, щодо захисту прав працівників за станом здоров`я, відповідач діяв суворо в межах наданих медичних висновків, дотримавшись усіх процедур та гарантій, передбачених статтями 170, 172 та 40 КЗпП України та враховуючи специфіку трудової діяльності самого позивача, який обіймав посаду лікаря-терапевта саме в складі Військово-лікарської комісії.

Щодо особливостей організаціє робочого місця, робочого часу та умов роботи Військово-лікарської комісії, до складу якої входив лікар-терапевт ОСОБА_1 , сторона відповідача зазначила, що відповідно до ч. 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності було затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу, усі постанови Військово-лікарської комісії приймаються колегіально. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №566 від 24.12.2025 року №566 «Про організацію діяльності позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії на 2026 рік» було затверджено основний та резервний склад позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії та затверджено графік роботи для проведення медичного огляду. З огляду на затверджений графік роботи та колегіальність дії позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії будь-які рішення (постанови) ВЛК, ухвалені за відсутності хоча б одного з визначених законом членів комісії (профільних лікарів-спеціалістів), є юридично нікчемними та недійсними. Постанова комісії не може вважатися легітимною, якщо вона підписана формально або за відсутності фактичного огляду профільним фахівцем, який за посадою зобов`язаний був брати участь у засіданні та обстеженні особи. Проведення огляду та прийняття рішення неповним складом комісії є самостійною, безумовною та достатньою підставою для визнання такої постанови ВЛК протиправною. Враховуючи, що посада на якій працював ОСОБА_1 передбачає обов`язкову роботу в складі колегіального органу Військово-лікарської комісії, діяльність якої, є єдиним, безперервним процесом, де всі фахівці працюють одночасно, запровадження індивідуального графіка для одного члена комісії є недопустимим, оскільки це дезорганізує роботу інших лікарів, порушить порядок функціонування Військово-лікарської комісії та унеможливить вчасне формування висновків щодо придатності осіб до служби. В умовах воєнного стану будь-які затримки в роботі Військово-лікарської комісії призводять до уповільнення процесів призову та комплектування Збройних Сил України, що є прямою загрозою обороноздатності держави. Керуючись інтересами національної безпеки та завданнями оборони країни, у КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» відсутня технічна та правова можливість відокремити графік одного працівника ( ОСОБА_1 ), оскільки це паралізує роботу всієї Військово-лікарської комісії та зірве виконання державних завдань. Факт об`єктивної неможливості встановлення індивідуального графіка роботи згідно з рекомендаціями ЕКПФО від 23 квітня 2026 року на конкретному робочому місці лікаря-терапевта ВЛК ОСОБА_1 також повністю підтверджується Висновком комісії від 07 липня 2026 року, якою було безпосередньо проведено обстеження умов праці та специфіки роботи Військово-лікарської комісії. Представник відповідача зазначив, що розпорядженням Київської обласної військової адміністрації від 31 березня 2026 року КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» була визначена критично важливим підприємством для забезпечення життєдіяльності населення. Виконуючи свій законний обов`язок зі створення належних умов праці, що повністю відповідають стану здоров`я позивача згідно з рекомендаціями ЕКПФО, та усвідомлюючи об`єктивну відсутність технічної і правової можливості встановити ізольований або окремий графік роботи для ОСОБА_1 на його поточному робочому місці (ураховуючи специфіку та порядок функціонування колегіального органу), КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» вжила всіх необхідних і залежних від неї заходів задля врегулювання ситуації в правовому полі, збереження трудових прав ОСОБА_1 та недопущення погіршення його матеріального становища. Так, 01.06.2026 року ОСОБА_1 було офіційно запропоновано переведення на посаду лікаря-статистика інформаційно-аналітичного відділу медичної статистики (Повідомлення № 665 від 01.06.2026 року). Дана пропозиція була зумовлена тим, що в КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» були відсутні інші вакантні посади, які б повною мірою відповідали кваліфікації, навичкам та стану здоров`я позивача, і саме на цій посаді об`єктивно можливо було створити рекомендовані рішенням експертної команди індивідуальні умови праці. У зв`язку з цим позивачу додатково пропонувалося пройти спеціалізоване навчання за спеціалізацією «Організація і управління охороною здоров`я» за рахунок коштів підприємства. Зазначене є прямою реалізацією гарантій, передбачених чинним законодавством, та в повній мірі підтверджує добросовісність дій КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1». Проте 01.06.2026 року позивач у письмовій формі повідомив про відмову, як від переведення на посаду лікаря-статистика, так, і від проходження запропонованого навчання за рахунок закладу. Упродовж більш ніж місяця роботодавець вів конструктивні перемовини з ОСОБА_1 щодо пошуку взаємоприйнятних шляхів врегулювання трудового спору та забезпечення збереження його робочого місця і матеріального становища. Проте досягти компромісу не вдалося, оскільки позивач категорично наполягав на встановленні індивідуального графіка саме на попередньому робочому місці в складі Військово-лікарської комісії (ВЛК), не зважаючи на реалії та особливості функціонування ВЛК в умовах воєнного стану. З метою максимального захисту інтересів працівника та дотримання всіх процедур, 06.07.2026 року відповідач додатково запропонував позивачу абсолютно всі наявні на підприємстві вакантні посади, від яких він також відмовився. Окрім цього, позивача було офіційно попереджено про те, що у разі відмови від запропонованих посад він підлягатиме звільненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Вичерпавши всі можливі правові шляхи для вирішення даного трудового спору, усвідомлюючи неможливість виконання медичних рекомендацій безпосередньо на попередньому робочому місці позивача та за відсутності його згоди на переведення, відповідач прийняв єдине законне та обґрунтоване рішення про звільнення позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, видавши відповідний Наказ № 311-к/тр від 08.07.2026 року. На підставі викладеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

07.10.2026 від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив у якій позивач вказав, що ознайомившись зі змістом відзиву, він вважає заперечення відповідача необґрунтованими, безпідставними та такими, що повністю спотворюють норми чинного законодавства України. На спростування твердження відповідача щодо неможливості відокремлення графіка через воєнний стан та інтереси національної безпеки вказав, що відповідач, таким чином, намагається перекласти на нього відповідальність за неспроможність адміністрації лікарні належним чином організувати роботу установи. Посилаючись на норми ст. 172 КЗпП України та Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», позивач зазначив, що законодавство не містить жодних виключень, які б дозволяли комунальним підприємствам ігнорувати права осіб з інвалідністю ІІ групи в умовах воєнного стану. Посилання на те, що виконання державних завдань звільняє роботодавця від обов`язку створення належних умов праці, є грубим порушенням конституційних прав громадян. Твердження відповідача, що відокремлення графіка позивача є технічно неможливим, повністю спростовується самим фактом роботи позивача на неповну ставку. Так позивач вказав, що був прийнятий та працював на 0,75 ставки (посади). Даний факт сам по собі передбачає скорочену тривалість робочого часу порівняно з працівниками, які зайняті на повну ставку (1,0). Таким чином графік його роботи не збігався і не міг повністю збігатися з графіком інших членів комісії. Щодо пропозиції відповідача на переведення на посаду лікаря-статистика, позивач вказав, що у рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 144/26/1445/Р від 23.04.2026 року відсутні будь-які висновки про його непридатність до роботи лікаря-терапевта ВЛК. Медична рекомендація стосувалася виключно надання індивідуального графіка та обов`язкових періодів відпочинку на поточному робочому місці. Позивач вказав, що він є кваліфікованим лікарем-терапевтом, його стан здоров`я дозволяє йому здійснювати огляд пацієнтів у межах ВЛК. Пропозиція переведення на посаду статистика була штучним інструментом адміністрації, спрямованим на його примусове усунення із займаної посади через його законну відмову працювати по суботах без належної подвійної оплати, як то передбачено законодавством. На підставі наведеного, позивач просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

07.10.2026 від позивача ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, у яких він вказував на те, що твердження відповідача у відзиві про те, що його індивідуальний графік нібито «раптово паралізував роботу ВПК у 2026 році», повністю спростовуються тривалою історією трудових відносин. Так, перед виходом у щорічну відпустку з 14.07.2025 року позивач вказує, що офіційно попередив свого безпосереднього керівника - начальника ВЛК ОСОБА_3 , що за станом здоров`я (як особа з інвалідністю II групи) йому важко працювати повний тиждень, включаючи суботи. Ним було досягнуто повної згоди з керівництвом, і після виходу з відпустки з 04.08.2025 року його було офіційно переведено на 0,75 ставки з п`ятиденним робочим графіком та виключенням роботи по суботах. Для роботи у суботу (на 0,25 ставки) лікарнею було прийнято іншого лікаря, що доводить технічну та правову можливість організації такого процесу відповідачем. Позивач зазначає, що після звільнення додаткового лікаря, замість належної організації праці, Генеральний директор КНП БМР «БЦ МЛ №1» ОСОБА_4 03.10.2025 року в телефонній розмові почав вимагати від нього написати заяву на звільнення за «власним бажанням», оскільки його не влаштовував графік позивача. Після відмови, вже 06.10.2025 року позивачу було поставлено до відома, що за наказом Генерального директора ОСОБА_4 , начальник ВЛК ОСОБА_3 (який раніше сам погодив графік) написав на нього завідомо неправдиву доповідну записку про нібито «прогул» у суботу 04.10.2025 року та почав погрожувати звільненням «по статті». Підсумовуючи викладене, позивач вказував, що зазначені факти доводять, що керівництво КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» протягом року здійснювало цілеспрямований психологічний тиск на нього через його статус особи з інвалідністю та небажання працювати по суботах без законних підстав. Звільнення у липні 2026 року за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є не наслідком «медичних протипоказань», а фінальним етапом реалізації погроз адміністрації лікарні, розпочатих ще у жовтні 2025 року. На підставі викладеного, просив врахувати надані письмові пояснення при оцінці доказів та ухваленні рішення.

У судовому засіданні, 20.10.2026 представник відповідача КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» Овчаренко Д.К., позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні повністю з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Надав пояснення, аналогічні наведеному у відзиві.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання 20.10.2026 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належно, одночасно із позовом подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

За змістом ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді від 17.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи, призначено справу до розгляду на 17.08.2026 (а.с.31, 32).

30.07.2026 від представника відповідача КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» Овчаренка Д.К. надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а.с.37-55).

17.08.2026 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про задоволення клопотання представника відповідача у зв`язку з чим відклав розгляд справи на 24.09.2026 (а.с.56-61).

24.09.2026 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про задоволення клопотання позивача у зв`язку з чим відклав розгляд справи на 20.10.2026 (а.с.66, 67).

07.10.2026 від позивача надійшли відповідь на відзив (а.с.70) та письмові пояснення (а.с.71).

20.10.2026 в судовому засіданні суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України (а.с.72-74).

Суд, заслухавши вступне слово представника відповідача, перевіривши викладені в заявах по суті обставини, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Суд установив, що позивач ОСОБА_1 являється особою з інвалідністю другої групи з дитинства. За висновком про умови і характер праці, останній є непрацездатним у звичайних виробничих умовах, може працювати надомником, що вбачається з копії довідки сер. ВТЭ-24 № 067547 від 24.08.1991 (а.с.5).

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 144/26/1445/В від 23.04.2026 у позивача ОСОБА_1 наявна тяжкість перебігу хвороби, що вказує на порушення до здатності трудової діяльності (важкий ступінь обмеження), здатність до ходьби (важкий ступінь обмеження), вказує на стійке порушення статико-динамічної функції опорно-рухового апарату. У зв`язку з чим пацієнт потребує вжиття заходів соціального захисту, а саме послуги з реабілітації соціальної, медичної, спортивної, трудової. Протипоказана робота понад встановлену норму часу та у вихідні дні. Рекомендований режим праці з обмеженням статодинамічних навантажень. Необхідний індивідуальний графік роботи з обов`язковими періодами відпочинку. Тому згідно з Постановою КМУ №1338 від 15.11.2024 року залишається друга (II) група інвалідності «з дитинства» та оновлюється індивідуальний план реабілітації та трудові рекомендації (а.с.6-13).

Суд також установив, що 27.04.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, якою повідомив відповідача про те, що він не надає згоди на роботу у суботні дні та іншу роботу понад встановлену законом 35-годинну норму. Цією ж заявою позивач просив відповідача установити йому графік роботи з дотриманням норми 35 годин на тиждень; виключити суботу з його робочого графіку через відсутність його згоди на залучення до роботи у вихідний день (а.с.14).

25.05.2026 у відповідь на звернення позивача від 01.05.2026 щодо можливого порушення законодавства про працю з боку керівництва КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» у частині відмови встановлення скороченого робочого часу (35 годин на тиждень), Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці повідомило останнього, що ними, з метою недопущення (усунення) можливих порушень трудового законодавства надіслано інформаційно-роз`яснювальний лист до КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» з роз`яснення норм чинного законодавства про працю та вимогою щодо усунення можливо допущених відносно нього порушень трудового законодавства (а.с.23 та на звороті).

27.05.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, якою вдруге відмовився від залучення до роботи у вихідний день суботу, оскільки це шкодить його здоров`ю. Цією ж заявою позивач просив відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за всі раніше фактично відпрацьовані ним вихідні дні (суботи) у подвійному розмірі, згідно з вимогами ст. 107 КЗпП України; надати йому письмовий розрахунок нарахованих та виплачених сум за зазначені періоди роботи у вихідні дні (а.с.20).

01.06.2026 позивач звернувся зі скаргою до Управління охорони здоров`я Білоцерківської міської ради щодо порушення його трудових прав, як особи з інвалідністю, невиконання медичних рекомендацій та ігнорування законних вимог Держпраці керівництвом КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1», у якій просив провести невідкладну перевірку фактів порушення трудового законодавства та зловживання повноваженнями з боку генерального директора КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» Романа Ревунця (а.с.21).

18.06.2026 у відповідь на звернення позивача від 12.06.2026 виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області зазначили, що адміністрація КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» вживає всіх необхідних заходів для забезпечення оптимальних умов праці з урахуванням рекомендацій експертної комісії. Проте цей процес потребує певного часу, оскільки персональний склад та графік роботи військово-лікарської комісії затверджені ІНФОРМАЦІЯ_2 (Наказ № 566 від 24.12.2025 «Про організацію роботи позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії на 2026 рік»).

Зазначили, що КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» не має повноважень одноосібно змінювати графік роботи лікаря-терапевта або виключати його зі складу комісії, оскільки це призупинить роботу ВЛК.

Адміністрація КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» наголошує, що посада лікаря-терапевта ВЛК передбачає обов`язкову роботу в складі колегіального органу Військово-лікарської комісії, діяльність якої, є єдиним, безперервним процесом, де всі фахівці працюють одночасно.

Запровадження індивідуального графіка для одного члена комісії є неприпустимим, оскільки це дезорганізує роботу інших спеціалістів, порушить порядок функціонування ВЛК та унеможливить вчасне формування висновків щодо придатності осіб до служби.

В умовах воєнного стану будь-які затримки в роботі ВЛК призводять до уповільнення процесів призову та комплектування ЗСУ, що є прямою загрозою обороноздатності держави. (а.с.22).

Із вказаної відповіді також вбачається, що виконуючи свій законний обов`язок та з метою створення належних умов праці, адміністрація КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» запропонувала позивачу ОСОБА_1 переведення на посаду лікаря-статистика інформаційно-аналітичного відділу медичної статистики (повідомлення №665 від 01.06.2026). Ця пропозиція зумовлена тим, що на Підприємстві відсутні інші вакантні посади, які б відповідали кваліфікації позивача. Саме на цій посаді можливо створити рекомендовані рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи індивідуальні умови праці.

Проте у заяві від 02.06.2026 позивач ОСОБА_1 висловив відмову від запропонованої посади, мотивуючи це тим, що це призведе погіршення матеріального становища.

Адміністрація підприємства вказану відмову позивача від запропонованої посади, розцінила, як ухилення від врегулювання трудових правовідносин, оскільки посадовий оклад залишається незмінним. Разом з тим зазначили, що аналіз графіків роботи за березень-травень 2026 року свідчить про належне дотримання трудових прав. Згідно з табелями обліку робочого часу, сукупне навантаження фактично не перевищує 35 годин на тиждень, що повністю спростовує будь-які заяви про недотримання умов праці як лікаря, що має статус особи з інвалідністю. Графік прийому забезпечує достатньо часу для відпочинку та відновлення сил між оглядами та заповненням медичної документації.

За результатами розгляду звернення, генеральному директору КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» наголошено, що індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю є обов`язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними закладами, підприємствами, установами, організаціями, в яких навчається, працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

24.06.2026 у відповідь на звернення позивача від 02.06.2026 щодо можливого порушення законодавства про працю з боку керівництва КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» у частині відмови встановлення скороченого робочого часу (35 годин на тиждень), а також припинення залучення до роботи у вихідні дні без згоди працівника Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці повідомило останнього, що з метою недопущення (усунення) можливих порушень трудового законодавства ними надіслано інформаційно-роз`яснювальний лист від 25.05.2026 № Ц/2/1660-ЗВ-26 до КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» з роз`яснення норм чинного законодавства про працю та вимогою щодо усунення можливо допущених відносно нього порушень трудового законодавства.

При цьому зазначили, що КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» надала відомості щодо відповідності рішенню експертної команди з оцінювання повсякденного функціювання особи з інвалідністю 2 групи графікам роботи за березень - травень 2026 року, з яких установлено, що сукупне навантаження фактично не перевищує 35 годин на тиждень.

Крім того у листі зазначено, що у відносинах між ОСОБА_1 та КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» вбачаються ознаки індивідуального трудового спору, а тому позивачу було роз`яснено, що він може звернутися за вирішенням такого до комісії по трудовим спорам або до суду (а.с.24 та на звороті).

З матеріалів справи також установлено, що 06.07.2026 КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» з врахуванням заяви позивача щодо неможливості роботи на 0,75 посади лікаря-терапевта в постійно діючій військово-лікарській комісії за станом здоров`я, було повідомлено та запропоновано позивачу ряд вакантних посад (14 посад) (іншу роботу), які наявні на підприємстві та відповідають кваліфікації ОСОБА_1 , його стану здоров`я та можливості створення індивідуального графіку роботи відповідно до рекомендацій ЕКОПФО (а.с.53-54)

Зі змістом указаного повідомлення позивач ознайомився та того ж дня, 06.07.2026, відмовився від переведення на запропоновані посади.

07.07.2026 комісією, у складі: Голови - Медичного директора Юрка Б.Ю.; членів начальника відділу кадрів Грицай І.B., завідувача юридичного сектору Степенка А.А., інженера з охорони праці Арсенічевої Г.О., голови позаштатної постійно діючої військово лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 було проведено аналіз можливості створення індивідуального графіку роботи з обов`язковими періодами відпочинку для лікаря-терапевта постійно діючої Військово-лікарської комісії, яка функціонує на базі КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» ОСОБА_1 відповідно до рекомендацій експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та встановлено, що: 1) Діяльність ВЛК є єдиним, безперервним процесом, у якому всі фахівці працюють одночасно. Прийняття рішень здійснюється виключно колегіально та невідкладно; 2) Встановлення для члена комісії ОСОБА_1 індивідуального графіка роботи з перервами на відпочинок, що не збігаються з графіком роботи інших фахівців, суперечить вимогам «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402; 3) Згідно з нормами зазначеного наказу, робота ВЛК передбачає безперервну одночасну присутність усіх членів комісії для ухвалення рішень щодо придатності осіб до військової служби. Запровадження індивідуального графіка роботи навіть для одного члена ВЛК унеможливлює дотримання процедури колегіальності та призводить до зриву виконання завдань з медичного огляду громадян, покладених на КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» в умовах воєнного стану.

Враховуючи викладене, комісія констатувала неможливість створення індивідуального графіка роботи з обов`язковими періодами відпочинку для лікаря-терапевта ОСОБА_1 згідно з рекомендаціями ЕКОПФО (а.с.17).

Приймаючи до уваги специфіку роботи колегіального органу постійно-діючої військово-лікарської комісії в умовах воєнного стану та неможливість створення індивідуального графіка роботи з обов`язковими періодами відпочинку для лікаря-терапевта постійно-діючої військово-лікарської комісії ОСОБА_1 , а також враховуючи відмови ОСОБА_1 на пропозиції про переведення на інші наявні вакантні посади із створенням індивідуального графіку роботи з перервами на відпочинок, КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» не змогла забезпечити виконання рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 144/26/1445/ВТ від 23.04.2026 року особі з інвалідністю, лікарю-терапевту постійно-діючої військово-лікарської комісії ОСОБА_1 щодо встановлення індивідуального графіку роботи з обов`язковими періодами відпочинку, враховуючи виявлену невідповідність працівника займаній посаді (виконуваній роботі) за станом здоров`я (п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України) 08.07.2026 наказом КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» № 311-к/тр позивача ОСОБА_1 було звільнено з 0,75 посади лікаря-терапевта постійно-діючої військово-лікарської комісії (а.с.18).

Того ж дня, 08.07.2026, з позивачем було проведено розрахунок при звільненні (а.с.19).

Позивач не висловив заперечень щодо проведеного розрахунку (нарахувань) при звільненні.

До матеріалів справи додано Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.12.2025 за №556 «Про організацію діяльності позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії на 2026 рік». Окрім того, що даним наказом затверджено основний та резервний склад позаштатної постійно діючої ВЛК, затверджено графік роботи, розпорядок та визначено у п. 5.2. цього наказу, що постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів (а.с.47-48).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці (п.2ч.1 ст.40 КЗпП України).

Положення п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачають дві альтернативні підстави звільнення: внаслідок недостатньої кваліфікації та за станом здоров`я.

В даній справі встановленим є те, що роботодавець звільнив позивача з посади лікаря-терапевта постійно-діючої ВЛК в зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я (а.с.18).

При розгляді справ про звільнення за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №161/16397/16-ц, від 13.05.2019 у справі №553/1875/16-ц.

Виходячи з положень ст.170 КЗпП України та ч.5 ст.6 Закону "Про охорону праці", працівників, які потребують за станом здоров`я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести за їх згодою на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

Згідно з ч.1 ст.69 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" визначення наявності ступеню тривалої або стійкої втрати працездатності здійснюється за результатами медико-соціальної експертизи (МСЕК).

У Наказі про звільнення ОСОБА_1 /№ 311-к/тр від 08.07.2026/ викладено обгрунтування невідповідності займаній посаді, за станом здоров`я.

Так, прийняттю рішення про звільнення передувало прийняття рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №144/26/1445/ВТ від 23.04.2026. Також, роботодавець запропонував позивачу ряд вакантних посад, які були наявні на підприємстві та відповідали кваліфікації ОСОБА_1 , його стану здоров`я та можливості створення індивідуального графіку роботи відповідно до рекомендацій ЕКОПФО. Зокрема, ОСОБА_1 пропонували переведення на посаду лікаря-статистика інформаційно-аналітичного відділу медичної статистики, де його посадовий оклад залишався б незмінним і на цій посаді підприємство зобов`язувалося створити, рекомендовані вище вказаним рішенням експертної команди, індивідуальні умови праці та не залучати ОСОБА_1 до роботи у вихідні дні. Позивач відмовився від запропонованих йому інших посад.

Для звільнення за п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я необхідний висновок експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи. При цьому, такий документ не був єдиним при прийнятті роботодавцем рішення щодо звільнення позивача, оскільки відповідач врахував специфіку роботи ВЛК в умовах воєнного стану та зазначив, що ВЛК це колегіальний орган і тому, неможливо створити індивідуальний графік роботи для лікаря-терапевта постійно-діючої військово-лікарської комісії ОСОБА_1 , з неробочим днем - субота.

Суд, також, бере до уваги лист Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. Окрім того, що дане управління надіслало інформаційно-роз`яснювальний лист від 25.05.2026 № Ц/2/1660-ЗВ-26 до КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1», та констатувало, що КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» надала відомості щодо відповідності рішенню експертної команди з оцінювання повсякденного функціювання особи з інвалідністю 2 групи графікам роботи за березень - травень 2026 року, з яких установлено, що сукупне навантаження фактично не перевищує 35 годин на тиждень, тобто станом на червень 2026 року порушень трудових прав позивача не виявлено.

Під час розгляду справи не знайшли підтвердження, викладені позивачем обставини щодо порушення його трудових прав та щодо дискримінації на роботі. Натомість, відповідач надав докази вжиття всіх необхідних заходів щодо залишення позивача на роботі із можливістю не працювати у вихідні дні.

Позивачем не додано належних та допустимих доказів, надавши належну правову оцінку яким, суд мав би можливість дійти обґрунтованого висновку про задоволення позову. Позивач скористався своїм правом на судовий захист, однак його позиція не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. (Висновок ВС викладений у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).

Якщо право, за захистом якого звернувся позивач, не порушено, то і підстав для відшкодування моральної шкоди (похідна вимога) немає (постанова КЦС ВС від 18.03.2020 у справі № 460/2545/17)

V. Судові витрати.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд, відмовляючи у позові, залишає за позивачем понесені ним судові витрати у справі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1», код ЄДРПОУ: 24880520, місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, буд. 49, м. Біла Церква, Київська область, індекс 09107.

Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2026 року.

СуддяО. Я. Ярмола