Рішення № 140935240, 26.10.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1765/26

Провадження № 2/346/2073/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 р.м. КоломияКоломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Сольського В.В.,

за участю секретаря судових засідань Пігуляк В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

06.04.2026 року представник Акціонерного товариства «Юнекс Банк» звернулося в Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 34 331 грн 44 коп та судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 30.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Юнекс Банк» з Анкетою-Заявою № UA663225390000026200296808002 на укладення Договору про відкриття поточного рахунку з випуском дебетово-кредитної платіжної картки.

30.09.2025 року відповідачеві встановлено ліміт овердрафт або кредитну лінію у розмірі 100 000 грн. Строк дії кредитного ліміту 360 днів із процентною ставкою: протягом пільгового періоду 0,0001% на рік, поза пільговим періодом 52% на рік, при перевищенні витратного ліміту 60 % на рік.

Відповідач не сплачує заборгованість, тому позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Станом на 19.03.2026 року, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитом становить 34 331 грн. 44 коп, у тому числі: сума заборгованості за кредитом складає 29 964,26 грн; сума заборгованості за нарахованими процентами та комісіями складає: 4 367,18 грн.

Ухвалою судді від 07 квітня 2026 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою судді від 05 червня 2026 року змінено порядок розгляду цивільної справи з повідомленням (викликом) сторін.

23 квітня 2026 року відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що позовною заявою не погоджується повністю, вважає її необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки подані позивачем матеріали не дають достатніх підстав для висновку, що спірний кредитний договір був укладений саме відповідачем, що саме він особисто пройшов належну ідентифікацію, підписав документи, отримав доступ до платіжного інструменту та користувався кредитними коштами на підставі власного волевиявлення.

Позивач посилається на те, що 30.09.2025 року він (відповідач) нібито звернувся до АТ «ЮНЕКС БАНК» з анкетою-заявою № НОМЕР_1 на укладення договору про відкриття поточного рахунку з випуском дебетово-кредитної платіжної картки, нібито підписав анкету-заяву та паспорт споживчого кредиту кваліфікованим електронним підписом, після чого банк відкрив рахунок, випустив віртуальну картку MasterCard Debit World у межах тарифного плану «ROZETKA» встановив кредитний ліміт та заявив до стягнення суму боргу 34 331,44 грн станом на 19.03.2026 року. Позивач також посилається на вимогу про дострокове повернення кредитних коштів.

Відповідач не звертався до АТ «ЮНЕКС БАНК» з метою оформлення будь-якого кредитного продукту, не подавав анкету-заяву, не проходив ідентифікацію для оформлення цього продукту, не підписував документи щодо його укладення, не отримував кредитних коштів та не уповноважував будь-кого діяти від свого імені. До виникнення цього спору відповідач не мав договірних відносин з АТ «ЮНЕКС БАНК», не був користувачем продукту ROZETKA Card та не оформлював у цьому банку жодних карткових або кредитних продуктів.

До квітня 2026 року відповідач не мав у своєму розпорядженні документів, які б дозволяли встановити зміст, підстави виникнення та реквізити спірного кредитного зобов`язання. 09.04.2026 року відповідач отримав звіт УБКІ, а 11.04.2026 року - копію ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з доданими матеріалами, після чого без зволікання почав вживати заходів захисту своїх прав: 17.04.2026 року звернувся до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення та направив письмові звернення до АТ «ЮНЕКС БАНК», АТ «Райффайзен Банк», АТ «А-Банк» та АТ КБ «ПриватБанк», у яких прямо заперечив факт оформлення спірних кредитних продуктів. 20.04.2026 року відповідач подав доповнення до заяви з нововиявленими даними.

ОСОБА_1 заперечує, що особисто ініціював оформлення спірного продукту, проходив ідентифікацію, підписував документи та отримував кредитні кошти. Після документального підтвердження існування спірного запису відповідач без зволікання звернувся до поліції та банків із відповідними запереченнями.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Як стверджує позивач, 30.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Юнекс Банк» з Анкетою-Заявою № UA663225390000026200296808002 на укладення Договору про відкриття поточного рахунку з випуском дебетово-кредитної платіжної картки.

Відповідно до підписаної 30.09.2025 року Анкети-Заяви № НОМЕР_1 , позичальник підтвердив, що ознайомився і погодився з публічною пропозицією Банку на укладення Договору про комплексне банківське банківських послу. При цьому. надав Банку розписку про отримання картки та про ознайомлення з правилами користування карткою визначених у Публічній пропозиції АТ «ЮНЕКС БАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Зазначена Публічна пропозиція АТ «ЮНЕКС БАНК» оприлюднена на офіційній інтернет-сторінці Банку за адресою: www.unexbank.ua.

В рамках тарифного плану «ROZETKA» відкрито на ім?я ОСОБА_1 поточний рахунок у гривнях НОМЕР_1 (далі - «Рахунок») та випущено до Рахунку електронний платіжний засіб (далі - «Картка»), що обслуговується за дебетово - кредитною схемою, якщо іншу схему не зазначено в Тарифах.

30 вересня 2025 року позивач встановив позичальнику кредитного ліміту овердрафта або кредитну лінію в розмірі 30 000 гривень, що пітверджується меморіальним ордером №657 від 30.09.2026 року.

Строк дії кредитного ліміту 360 місяців згідно з умовами договору.

Вид кредиту кредитна лінія. Тип кредиту кредитування рахунку.

Мета отримання кредиту споживчі потреби.

Відповідно до п.9 Анкети-Заяви сторони погодили розмір процентної ставки за користування кредитними коштами: протягом пільгового періоду 0,0001% на рік, поза пільговим періодом 52 % на рік, при перевищенні витратного ліміту (несанкціонований овердрафт) 60 % на рік.

Пунктом 24 Анкети-Заяви передбачено, що позивач має право зменшувати або збільшувати розмір ліміту овердрафту/кредитної лінії.

Банк виконав свої зобов`язання щодо надання кредиту у зазначеному у договорі розмірі, що підтверджується випискою за договором.

Наданий банком розрахунок свідчить про те, що від позичальника не надходило жодних оплат на виконання умов кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 19.03.2026 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 34 331,44 грн, що включає заборгованість за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 29 964,26 грн та заборгованість за нарахованими процентами та комісіями 4 367,18 грн.

Згідно історії транзакцій, наданих відповідачем 30.09.2025 року о 15:31:09 та 15:30:31 подано заявку на кредит; 22.09.2025 о 17:43:25, о 17:15:11, о 17:15:11?о 15:17:51 подано заявки на кредит.

На підтвердження вказаних обставин відповідач надав паперові копії електронних повідомлень (скрін-шоти), які надсилались банком на його фінансовий телефон.

Дослідженням змісту зазначених повідомлень установлено, що 30.09.2025 о 15:20 год банк виявив вхід до акаунта відповідача за допомогою BankID з пристрою Android 15. Дата останньої активності: 30.09.2025 о 18:09. Статус «неактивний».

30.09.2025 о 16:01 з пристрою Android 15 в застосунку Приват24 підписано в ТОВ «ФК «ЕВО» документи: FullAgreement.pdf, FC_EVO_Questionnaire.pdf, FC_EVO_AccountContract.pdf.

17.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Коломийського районного відділу поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої внесено відомості до ЄРДР за № №12025150000000034.

Згідно відповіді старшого слідчого в ОВС від 15.05.2026 року, повідомлено, що другим відділом управління розслідування злочинів, виявлених ДСР і ДКП Головного слідчого управління Національної поліції України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025150000000034 від 13.05.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 361 та частиною 5 статті 190 КК України, яке за обставинами може мати відношення до викладених у зверненні заявника ОСОБА_1 відомостей щодо шахрайських дій. Досудове розслідування триває.

17.04.2026 відповідач звернувся до банку АТ «ЮНЕКС БАНК» із заявою, у якій повідомив, що не подавав заяви про отримання кредитного договору, не проходив ідентифікацію для його оформлення, не підписував документів щодо укладення, не отримував коштів за ним та не уповноважував будь-кого діяти від його імені. Також зазначив, що ним подано заяву до поліції про у вчинення кримінального правопорушення щодо незаконного використання його персональних даних та оформлення на його ім`я кредитних продуктів.

Відповідач є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , та згідно відомостей з Пенсійного фонду України всього за 2025 рік для пенсії: 25 563,63 грн.

Відповідно до положень частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою цієї норми зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін, погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 626, частина перша статті 628 ЦК України).

За приписами статті 638 цього Кодексу договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 1054 ЦК України дає визначення кредитного договору як договору, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статей 205, 207 цього Кодексу договір, укладений в електронному вигляді, є таким, що укладений у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді регулює Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон про електронну комерцію), стаття 2 якого поширює його застосування у тому числі і на послуги систем дистанційного обслуговування та надання платіжних послуг в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству України, а саме Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно статті 3 Закону про електронну комерцію електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11).

Статтею 12 Закону про електронну комерцію визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вимоги позивача у цій справі ґрунтуються на кредитному договорі, який було укладено з використанням функціоналу належного банку програмного комплексу (додатку), що відповідає вимогам Закону про електронну комерцію.

Відповідач заперечує факт підписання кредитного договору та погодження умов кредитування стверджуючи, що його укладення є наслідком дій третіх осіб, які шахрайським шляхом отримали доступ до його особистого кабінету у застосунку Дія та згенерували електронний цифровий підпис.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунка в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з пунктом 1 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень

Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення № 705 емітент зобов`язаний надавати ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу, лише держателю електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).

Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61- 30583св18), від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21), від 29 серпня 2022 року у справі № 532/1349/19 (провадження № 61-6887св21); від 31 липня 2024 року у справі № 953/5904/22 (провадження № 61-8452св23).

Постанова Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23) містить висновок про те, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Отже за обставинами справи доказуванню підлягає, зокрема, факт надіслання на фінансовий номер телефону відповідача повідомлень з кодами авторизації (ОТР-паролів/3Dsecure), введення яких у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу Приват24 однозначно ідентифікує особу клієнта і підтверджує укладення ним кредитного договору.

Тягар доказування цієї обставини покладається на банк як на власника програмного комплексу, проте доказів, які б свідчили про формування та надання (надіслання) відповідачу кодів авторизації, суду не надано, а відтак не доведено, що саме відповідач підписав кредитний договір та ініціював операції з переказу кредитних коштів.

Натомість наведені відповідачем обставини та надані ним докази дають достатні підстави вважати, що кредитний договір він не укладав і кошти за ним не отримував.

Так відповідач, дізнавшись про отриманий від його імені кредит, повідомив про це банк та звернувся до поліції із заявою про кримінальне правопорушення, на підставі якої відкрите кримінальне провадження.

На шахрайські дії вказує і сукупність та послідовність подій у розглядувану дату, а саме те, що в один день відбувались нетипові входи до його особистого кабінету (акаунта) у застосунку Дія з оформленням кредитних договорів та здійсненням платіжних операцій по переказу усієї суми кредитних коштів на рахунок в іншій банківській установі.

Жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персональної інформації, яка дає змогу укладати з банком договори та ініціювати платіжні операції, матеріали справи не містять.

З наведеного слідує, що дії, спрямовані на отримання кредиту та погодження умов кредитування, відповідач не вчиняв.

Отже ураховуючи, що предметом позову є вимога про примусове стягнення заборгованості, що виникла за неукладеним кредитним договором, правові підстави для її задоволення відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:Сольський В. В.