Рішення № 140935040, 23.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1287/26

Провадження №2/338/1175/26

23 жовтня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №202623 від 29.09.2025 у розмірі 34211 грн 61 коп., а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №202623, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 22500 грн строком на 140 днів, до 16.02.2026, зі сплатою процентів за користування кредитом та комісій.

Позивач зазначив, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором, надавши кредитні кошти у передбачений договором спосіб. Відповідачка, за твердженням позивача, не виконала належним чином зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісій. Здійснені нею платежі не погасили заборгованість у повному обсязі.

Позивач також послався на те, що 03.04.2026 ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги за кредитним договором №202623 на підставі договору факторингу та просив стягнути заборгованість як новий кредитор.

Згідно з розрахунком позивача станом на 01.06.2026 заборгованість відповідачки, заявлена до стягнення, становить 34211 грн 61 коп., з яких: 19674 грн 62 коп. заборгованість за основною сумою кредиту; 13835 грн 99 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом; 701 грн заборгованість за комісіями. Позивач зазначив, що нараховані штрафні санкції в сумі 3200 грн до складу позовних вимог не включає.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити. Також позивач просив стягнути з відповідачки судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Відповідачка у відзиві просила розглядати справу на підставі наявних у справі доказів з урахуванням наведених нею заперечень, у задоволенні позову відмовити повністю, а витрати на правничу допомогу не покладати на неї без належної перевірки доказів їх понесення, обсягу та співмірності.

У відзиві відповідачка не заперечила існування кредитних правовідносин із ТОВ «ФК «Кредіплюс» та факт отримання кредиту. Водночас вона заперечила проти розміру заборгованості, вказавши на необхідність перевірити зарахування платежів, правомірність комісій, правильність нарахування процентів, а також докази переходу права вимоги до позивача. Відповідачка зазначила, що 08.10.2025 сплатила 4224 грн 29 коп., 27.10.2025 4300 грн, 15.12.2025 200 грн, усього 8724 грн 29 коп., та вважала, що позивач не довів підстав для стягнення заявленої суми.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Щодо укладення кредитного договору та надання коштів.

За змістом статей 205, 207, 626, 628, 638 ЦК України правочин може вчинятися в письмовій, зокрема електронній, формі, а договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов. Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальнику грошові кошти на погоджених договором умовах, а кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають можливість укладення електронного договору шляхом направлення оферти та її акцепту, у тому числі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Такий договір за правовими наслідками прирівнюється до укладеного у письмовій формі за умови належної ідентифікації підписанта та фіксації його волевиявлення.

У постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду зазначив, що кредитний договір може бути укладений в електронній формі та підписаний одноразовим паролем-ідентифікатором, якщо електронні документи та обставини їх направлення й акцепту підтверджують волевиявлення сторін щодо істотних умов договору. Разом з тим у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 Верховний Суд наголосив на необхідності перевіряти цілісність та незмінюваність електронного договору, коли відповідач заперечує його укладення або достовірність поданих копій.

У цій справі індивідуальна частина договору №202623 містить його істотні умови, зокрема суму кредиту, строк, процентну ставку, порядок надання коштів та графік платежів. У документі зазначено, що ОСОБА_1 підписала індивідуальну частину одноразовим ідентифікатором 29.09.2025. Договірні умови узгоджуються з паспортом споживчого кредиту та графіком платежів. Відповідачка у відзиві не заперечила факту існування кредитних правовідносин і отримання кредиту та підтвердила здійснення платежів саме за цим договором.

Крім того, на підтвердження надання коштів подано документи про спрямування 10875 грн 75 коп. на погашення заборгованості відповідачки за попереднім договором про споживчий кредит №193501 від 25.07.2025 та про перерахування 7124 грн 25 коп. на платіжну картку №5355-17XX-XXXX-8597. Належність картки відповідачці та зарахування на неї зазначеної суми підтверджені листом АТ «Кредобанк» від 31.08.2026 №86-42886/26. Факт погашення попередньої заборгованості підтверджений документами первісного кредитора про взаємозалік зустрічних вимог. Відповідачка також визнала факт отримання кредиту.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено укладення між первісним кредитором і відповідачкою договору про споживчий кредит №202623 та фактичне надання кредитних коштів у спосіб, погоджений сторонами.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в тому обсязі й на тих умовах, які існували на момент переходу. Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати клієнтові кошти за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги, у тому числі вимогу, строк платежу за якою настане в майбутньому.

У постановах від 29.06.2021 у справі №753/20537/18 та від 21.07.2021 у справі №334/6972/17 Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду наголосив, що набуття новим кредитором права вимоги за кредитним договором підтверджується сукупністю належно оформлених документів про відступлення, реєстром вимог, який індивідуалізує вимогу до конкретного боржника, та доказами виконання договору про відступлення. Самого загального договору факторингу без доказів включення конкретного боржника до реєстру недостатньо.

Судом установлено, що 03.04.2026 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №03042026. Відповідно до його умов право вимоги переходить до фактора з моменту підписання акта приймання-передачі відповідного реєстру. Подані позивачем реєстр прав вимог №1 та акт приймання-передачі датовані 03.04.2026; у реєстрі зазначені ОСОБА_1 , договір №202623 від 29.09.2025 та складові заборгованості за ним. Надано також платіжний документ від 09.04.2026, що підтверджує перерахування фактором фінансування первісному кредитору за реєстром вимог.

Отже, надані докази підтверджують перехід до ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги за договором №202623. Доводи відповідачки про відсутність доказів індивідуалізації її вимоги та фактичного відступлення спростовуються реєстром, актом приймання-передачі та документом про оплату фінансування.

За змістом частини другої статті 516 ЦК України неповідомлення боржника про заміну кредитора не припиняє зобов`язання та не є саме по собі підставою для відмови новому кредитору в позові. У такому разі виконання боржником зобов`язання первісному кредитору до отримання повідомлення є належним виконанням. Матеріали справи не містять даних про здійснення відповідачкою платежів первісному кредитору після відступлення права вимоги. Тому відсутність у справі доказу повідомлення відповідачки про заміну кредитора не спростовує права позивача вимагати виконання зобов`язання, підтвердженого договором та документами про його відступлення.

Щодо наявності та розміру заборгованості.

За статтями 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, а одностороння відмова від його виконання не допускається. За договором позики позичальник зобов`язаний повернути позику у строк і в порядку, встановлені договором, а кредитодавець має право на проценти за користування кредитом у розмірі та на умовах, погоджених сторонами (статті 1048, 1049, 1054 ЦК України).

Договором визначено суму кредиту 22500 грн, процентну ставку 350% річних, строк кредитування з 29.09.2025 по 16.02.2026 та періодичність платежів один раз на два тижні. Заявлена до стягнення сума основного боргу та процентів підлягає перевірці з огляду на заперечення відповідачки, здійснені нею платежі та включення до номінальної суми кредиту комісії за його надання.

Із пункту 2.2.1 індивідуальної частини договору вбачається, що з договірної суми 22500 грн 10875 грн 75 коп. спрямовано на погашення попереднього кредиту, 7124 грн 25 коп. на картковий рахунок відповідачки, а 4500 грн на погашення комісії за надання цього кредиту. Отже, 4500 грн не були перераховані відповідачці чи використані для погашення її попереднього кредиту, а були одразу зараховані первісним кредитором у рахунок власної комісійної вимоги.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України обов`язок кредитодавця полягає у наданні позичальнику кредитних коштів, а сплата процентів є платою за користування ними. Витрати споживача, пов`язані з отриманням кредиту, мають бути розкриті у переддоговірній інформації та договорі відповідно до статей 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування». Водночас саме зазначення комісії в договорі не звільняє кредитодавця від обов`язку довести, що вона є платою за конкретну окрему послугу, яка фактично надана споживачу, а не за виконання кредитодавцем його основного обов`язку з надання кредиту.

У цьому випадку комісію 4500 грн визначено як плату за надання кредиту в розмірі 20% його номінальної суми. Доказів надання відповідачці окремої послуги, відмінної від самого кредитування, та самостійної споживчої цінності такої послуги позивач не надав. Сума комісії була утримана кредитодавцем безпосередньо в день укладення договору з коштів, які формально включено до суми кредиту. За таких обставин суд не вбачає правових підстав включати ці 4500 грн до суми основного боргу, на яку нараховуються проценти.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 роз`яснила, що умова споживчого кредиту про оплату послуги з надання інформації, яку кредитодавець зобов`язаний надавати споживачу безоплатно, є нікчемною, якщо договором не передбачено інших окремих послуг за таку плату. Цей висновок стосується оцінки реального змісту оплачуваної послуги та не дозволяє стягувати плату лише за назвою комісії. Застосовуючи наведений підхід разом зі статтями 1054 ЦК України та 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд доходить висновку, що комісія за сам факт надання кредиту в цій справі не підтверджена як окрема послуга та не підлягає включенню до боргу.

Щодо 701 грн періодичних комісій, то відповідно до договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту становив 1 грн, стандартний тариф 100 грн. Із розрахунку первісного кредитора вбачається, що ці комісії нараховувалися періодично, а після прострочення окремі нарахування збільшувалися до 100 грн. Позивач не зазначив, які конкретні додаткові послуги надані відповідачці за кожне таке нарахування, та не подав доказів їх фактичного надання. Самі по собі облік кредиту, перевірка його погашення, нарахування платежів чи супроводження заборгованості є діями кредитодавця, пов`язаними з виконанням кредитного договору, і не доводять надання позичальнику окремої платної послуги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 дійшла висновку, що за відсутності в договорі визначених інших послуг комісія за обслуговування кредиту, яка фактично є платою за надання інформації про стан кредиту, не може стягуватися за інформацію, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць. У цій справі позивач не довів, що періодичні комісії 701 грн були платою за запитувані відповідачкою додаткові послуги або за будь-який інший окремий результат, наданий їй кредитодавцем. Тому ця сума стягненню не підлягає.

Для перевірки розрахунку суд виходить із суми фактично наданого та використаного в інтересах відповідачки кредиту 18000 грн, тобто 22500 грн мінус утримана комісія за надання кредиту 4500 грн. Проценти перераховано за погодженою фіксованою ставкою 350% річних, за фактичну кількість днів користування кредитом, з розрахунку 365 днів у році та з округленням щоденного нарахування до копійок. Перерахунок проведено до закінчення строку кредитування 16.02.2026. Такий підхід відповідає статті 1048 ЦК України, умовам договору про нарахування процентів протягом строку кредитування та правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, про нарахування договірних процентів у межах погодженого строку кредитування.

Судом також ураховано, що пунктом 2.7.1 договору денну процентну ставку визначено в розмірі 0,7696% від загального розміру кредиту, що є меншим від установленого статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» граничного розміру денної процентної ставки. Виключення комісій із розрахунку не створює підстав для застосування більшої ставки, ніж погоджено сторонами, та не легалізує нарахування будь-яких платежів, не підтверджених як плата за фактично надану окрему послугу.

Перерахунок заборгованості судом здійснено з урахуванням усіх платежів, зазначених і позивачем, і відповідачкою:

за період з 30.09.2025 по 08.10.2025 включно, 9 днів, на суму основного боргу 18000 грн нараховано 1553 грн 40 коп. процентів (172 грн 60 коп. щоденно). Із платежу 4224 грн 29 коп., здійсненого 08.10.2025, ця сума зараховується в погашення процентів, а 2670 грн 89 коп. в погашення основного боргу. Залишок основного боргу становить 15329 грн 11 коп.;

за період з 09.10.2025 по 27.10.2025 включно, 19 днів, на залишок основного боргу 15329 грн 11 коп. нараховано 2792 грн 81 коп. процентів (146 грн 99 коп. щоденно). Із платежу 4300 грн, здійсненого 27.10.2025, ця сума зараховується в погашення процентів, а 1507 грн 19 коп. в погашення основного боргу. Залишок основного боргу становить 13821 грн 92 коп.;

за період з 28.10.2025 по 15.12.2025 включно, 49 днів, на суму основного боргу 13821 грн 92 коп. нараховано 6494 грн 46 коп. процентів (132 грн 54 коп. щоденно). Зазначений у розрахунку первісного кредитора платіж 200 грн від 15.12.2025 кредитор зарахував у погашення основного боргу. Суд враховує саме таке відображене кредитором призначення платежу, оскільки іншого його призначення матеріалами справи не підтверджено. Після цього залишок основного боргу становить 13621 грн 92 коп.;

за період з 16.12.2025 по 16.02.2026 включно, 63 дні, на залишок основного боргу 13621 грн 92 коп. нараховано 8229 грн 06 коп. процентів (130 грн 62 коп. щоденно).

Загальна сума процентів, нарахованих за строк кредитування при такому перерахунку, становить 19069 грн 73 коп. Із платежів відповідачки 4346 грн 21 коп. зараховано в погашення процентів за перші два періоди, а 4378 грн 08 коп. у погашення основного боргу. Непогашений залишок основного боргу становить 13621 грн 92 коп., а непогашені проценти за результатом перерахунку 14723 грн 52 коп.

Оскільки позивач просить стягнути 13835 грн 99 коп. процентів, суд відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України вирішує справу в межах заявлених позовних вимог та не може присудити більше, ніж просить позивач. Тому до стягнення підлягають проценти в заявленому розмірі 13835 грн 99 коп., хоча перерахований судом непогашений залишок процентів є більшим.

Таким чином, після виключення непідтверджених комісій та зарахування всіх платежів розмір заборгованості, що підлягає стягненню, становить 27457 грн 91 коп., з яких 13621 грн 92 коп. основний борг і 13835 грн 99 коп. проценти. У стягненні решти заявленої заборгованості 6753 грн 70 коп., у тому числі 4500 грн комісії за надання кредиту, 701 грн періодичних комісій та 1552 грн 70 коп. завищення основного боргу внаслідок незарахування платежів у проведеному позивачем розрахунку, належить відмовити.

Щодо заперечень відповідачки про повну відмову в позові суд зазначає, що сам факт визнання відповідачкою кредитних правовідносин і отримання кредиту не є визнанням правильності кожної складової позовного розрахунку. Водночас надання кредиту підтверджується договором, документами про погашення попереднього кредиту, банківським підтвердженням зарахування 7124 грн 25 коп. на картку відповідачки та її власним визнанням факту отримання кредиту. Перехід права вимоги підтверджується договором факторингу, реєстром, актом приймання-передачі та документом про фінансування. Відповідачка підтвердила платежі на загальну суму 8724 грн 29 коп., які суд урахував у перерахунку. Отже, наведені нею заперечення є обґрунтованими щодо окремих сум, проте не спростовують обов`язку повернути фактично надану та непогашену частину кредиту і сплатити проценти в межах позовної вимоги. Підстав для повної відмови в позові немає.

Щодо судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив судовий збір у сумі 2662 грн 40 коп. Позов задоволено на 80,2590% (27457,91 грн від заявлених 34211,61 грн), а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2136 грн 82 коп. судового збору.

Позивач також заявив до стягнення 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Їх підтверджено договором про надання правничої допомоги, додатковою угодою щодо цієї справи та актом наданих послуг від 05.06.2026. Водночас у відзиві відповідачка заперечила проти стягнення цієї суми без перевірки її обсягу та співмірності.

Згідно зі статтями 137, 141 ЦПК України для розподілу витрат на правничу допомогу суд ураховує їх зв`язок зі справою, дійсність, необхідність і співмірність зі складністю справи, виконаними роботами та часом, витраченим адвокатом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала, що суд має виходити з критеріїв реальності, необхідності та розумності таких витрат з огляду на конкретні обставини справи та доводи іншої сторони.

З поданого акта вбачається, що заявлена сума 7000 грн охоплює підготовку позову, вивчення матеріалів та судової практики, підготовку адвокатського запиту й процесуального клопотання. Оцінивши обсяг матеріалів, характер спору, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, складність підготовлених документів та заперечення відповідачки, суд вважає обґрунтованими та співмірними витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн. У стягненні решти заявленої суми належить відмовити. З урахуванням пропорційності задоволених вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 3210 грн 36 коп. витрат на професійну правничу допомогу (4000 грн ? 80,2590%).

На підставі викладеного, статтей 205, 207, 526, 530, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1054, 1055, 512, 514, 516, 517, 1077-1079 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №202623 від 29.09.2025 у розмірі 27457 (двадцять сім тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн 91 коп., з яких 13621 (тринадцять тисяч шістсот двадцять одна) грн 92 коп. заборгованість за основною сумою кредиту та 13835 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн 99 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2136 (дві тисячі сто тридцять шість) грн 82 коп. судового збору та 3210 (три тисячі двісті десять) грн 36 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, воно набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий О. А. Шишко