Рішення № 140935013, 20.10.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Заочне

Справа № 293/1225/26

Провадження № 2/293/1025/2026

20 жовтня 2026 рокуселище ЧерняхівЧерняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі:

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до змісту якого просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 1368698 від 21.12.2020 у розмірі 16300 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11300грн - заборгованість за відсотках.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про споживчий кредит №1368698 від 21.12.2020.

20.08.2026 суд, у порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України, сформував запит в ЄСІТС "Електронний суд", та отримав відповідь з ЄДДР № 3206481 щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 25.08.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників. Розгляд справи по суті суд призначив на 24.09.2026.

Одночасно п.10 цієї ухвали суд, у порядку ст. 84 ЦПК України, витребував АТ КБ «Приватбанк» інформацію:

чи була успішною транзакція, здійснена 21.12.2020, а також протягом п`яти наступних робочих банківських днів), в сумі 5000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ?

Ухвалою від 24.09.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання суд відклав судове засідання на 20.10.2026.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1368698 від 21.12.2020, укладеного між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 (відповідач).

Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань з повернення кредиту у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 16300 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11300грн - заборгованість за відсотках.

21.04.2021 між ТОВ " Лінеура Україна " та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладений договір факторингу № ККЛУ-21042021, відповідно до умов якого ТОВ "Лінеура Україна " відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 1368698 від 21.12.2020

Отже, позивач доводить, що наділений правом грошової вимоги до відповідача за договором № 1368698 від 21.12.2020 в загальній сумі 16300 грн.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання сторони не з`явились. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Позивач повноважного представника у судове засідання не направив. Направив суду клопотання від 01.09.2026, відповідно до якого просить проводити розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримує, щодо винесення заочного розгляду справи не заперечує ( а.с. 53).

Відповідач про причини неявки суд не повідомила.

Виклик відповідача до суду здійснювався судом шляхом направлення судової повістки за її зареєстрованим місцем проживання АДРЕСА_1 .

Однак, на адресу суду повернулась судова повістка про виклик відповідача до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення "адресат відсутній " (а.с.67).

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, оскільки довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду та, зокрема, свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18; та правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За нормами ч.1 ст. 281 ЦПК України, про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, з урахуванням наявності умов, за яких можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст. 280,281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 20.10.2026.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

У судовому засіданні від 20.10.2026 відповідно до ст. 268 ЦПК України, суд підписав рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

21.12.2020 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 (відповідач) укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1368698 (а.с.21-24).

Відповідно до пп. 1.1.-1.2. договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Вебсайт або мобільний додатку. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС товариства.

На умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сторони погодили суму кредиту у розмірі 5 000 грн, ( п. 1.2 договору) 1.3. Строк кредитування 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додотком №1 до договору. Строк кредиту може бути продовжений у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування кредитом залежить від фактичного виконання клієнтом умов договору та становить: знижена процентна ставка становить 0,01% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (3,65 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо в цей строк клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів. ( пп. 1.4-1.4.1 договору)

Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, якщо клієнт не виконав умови зазначені в пп.1.4.1. договору для застосування зниженої процентної ставки. (п.1.4.2 договору)

Відповідно до п.2.1 договору, передбачено що кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізитами № НОМЕР_3 .

Відповідно до п.3.1 договору передбачено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Відповідно до додатку №1 до договору , додається графік платежів в якому значиться: дата повернення кредиту: 20.01.2021, сума кредиту 5000 грн, сума нарахованих процентів 15,00 грн. та реквізити для оплати ( а.с. 24 /зворотна сторона/).

За даними копії листа ТОВ "Універсальні платіжні рішення", 11.05.2026 був успішно здійснений переказ коштів на картку НОМЕР_1 за допомогою системи iPay.ua номер транзакції - 75645762 ( а.с. 26).

Відповідно до отриманої інформації від АТ КБ "ПриватБанк" на платіжну картку № НОМЕР_4 , емітовану на ім`я ОСОБА_1 здійснений переказ коштів у розмірі 5000 грн за період з 21.12.2020 - 28.12.2020 (а.с.65).

Згідно із розрахунком заборгованості за договором № 1368698 від 21.12.2020 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 21.04.2021 заборгованість ОСОБА_1 (відповідача) перед ТОВ «Лінеура Україна» становить 16300 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11300грн - заборгованість за відсотках (а.с.26-28).

21.04.2021 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № ККЛУ-21042021 за плату відступило, а Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Кредит-Капітал" набуло право грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1368698 від 21.12.2020 про надання коштів на умовах фінансового кредиту ( а.с. 29-32).

Про перехід та набуття таких прав вимоги заборгованості за кредитним договором до відповідача, окрім договору факторингу, позивач додає копію реєстру боржників до договору факторингу ККЛУ-21042021 від 21.04.2021 (с.а. 33), копії платіжних інструкції № 29847 від 21.04.2021 ( а.с. 34).

Так, відповідно до копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу ККЛУ-21042021 від 21.04.2021, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 16300 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11300грн - заборгованість за відсотках (а.с. 34 ).

За даними копії досудової вимоги від 07.08.2026, позивач повідомив відповідача про наявну заборгованість за кредитним договором із зазначенням суми такої заборгованості та реквізитів її оплати (а.с. 34 /зворотна сторона/).

Позивач зазначає, що в порушення умов вказаного договору кредиту, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, допустила прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого у останньої виникла заборгованість у розмірі 16300 грн.

Оскільки, відповідач добровільно не погасила існуючу заборгованість ні перед первісним кредиторами, ні перед позивачем після набуття права вимоги останнім, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, особою, яка набула таке право відповідно до договору факторингу.

Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов`язань із своєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі визнає та погоджується на запропоновані умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання договору № 1368698 від 21.12.2020 свідчить про те, що ОСОБА_1 (відповідач) всі умови цілком зрозуміла та своїм підписом підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні такого договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до погоджених умов договору № 1368698 від 21.12.2020 підписання договору відбувається з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України "Про електронну комерцію.

Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Отже, кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору була ознайомлена, підписала такий договір, однак умови договору виконувала не належним чином.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем не оспорюється та станом на день вирішення спору в суді матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем право грошової вимоги заборгованості за договором № 1368698 від 21.12.2020 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Капітал" (позивач).

З огляду на викладене вище, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Капітал" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000 грн є обґрунтованими, заявленими відповідно до умов договору та підлягають задоволенню.

Водночас стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 11300 грн заборгованості за відсотками, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отож, з аналізу викладеного слідує, що виплата процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Так, за умовами договору сторони погодили, що строк кредитування становить 30 днів.

Відтак, в межах строку кредитування відповідач мав, зокрема, повернути позивачеві кредит і сплатити проценти, і саме в межах цих строків мало відбуватись нарахування відсотків, тоді як позивач обраховує зазначені відсотки за кредитним договором до 19.01.2021, що не відповідає, визначеному законом порядку їх нарахування.

Суд зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказане узгоджується з висловленими позиціями Великої Палати Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року справі №910/4518/16, у справі № 444/9519/12 (постанова від 28.03.2018 року), у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19) .

Такими чином правомірним є нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом у межах погодженого строку кредитування (30 днів), а саме з 21.12.2020 по 19.01.2021 включно.

За розрахунком суду, проценти за користування кредитом за період з 21.12.2020 по 19.01.2021 нарахованих на суму заборгованості 5000 грн становлять 2850,00 грн.

Відтак, вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом є правомірною та підлягає задоволенню в розмірі 8450,00 грн.

В іншій частині стягнення процентів, суд відмовляє за безпідставністю вимог.

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню на загальну суму 7850 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за кредитом, 2850,00 грн - заборгованість за відсотками.

В частині стягнення 8450,00грн заборгованості за відсотками суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн, суд зазначає таке.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 (а.с. 37 /зворотна сторона/), копія акту № 102 надання послуг від 07.08.2026 ( а.с. 38), копія детального опису надання послуг до акту № 102 за договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 ( а.с. 38 зворотана сторона), копію довіреності від 14.07.2024 та копія ордеру від 02.07.2025 серія № 1381377 ( а.с. 39).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3000 грн., оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача ТОВ ФК «Кредит-Капітал», яке було змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236, рахунок IBAN НОМЕР_5 в АТ «КредіАгріколь Банк»).

- 5000,00 грн заборгованість по тілу кредиту;

- 2850,00 грн проценти за користування кредитом;

- 2 327,55 грн судового збору;

- 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;

3. В решті позову відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236, рахунок IBAN НОМЕР_5 в АТ «КредіАгріколь Банк»).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Повне рішення складено: 26.10.2026

СуддяЛюдмила ЛОСЬ