Рішення № 140934674, 19.10.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1398/26

Провадження по справі №2/276/1048/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., з участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2026 року ТОВ "Діджи Фінанс" звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №249314 від 15.01.2024 у розмірі 12590,00 грн, судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.01.2024 між ТОВ "Клай інвест" та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді кредитний договір №249314, згідно з яким відповідачу в безготівковій формі на картковий рахунок надано кредитні кошти в сумі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, за якими клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Однак, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 12590,00 грн, яка складається: за тілом кредиту - 5000,00 грн, відсотками - 7590,00 грн.

23.12.2024 між ТОВ "Клай інвест" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладено договір факторингу №23122024, відповідно до якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №249314. Враховуючи те, що відповідач не погасив заборгованість, тому ТОВ "Діджи Фінанс" подало до суду цивільний позов про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 17.08.2026 відкрито провадження у даній справі, розгляд призначено у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також відповідачу встановлено 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позов.

09.09.2026 від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначила, що заборгованість за тілом кредиту та за відсотками не відповідає фактичним даним і обставинам, оскільки нею 31.01.2024 було частково повернуто суму позики - 3 270, 00 грн, що підтверджується розрахунком позивача. Однак, позивач, всупереч умовам договору, продовжив нарахування відсотків, враховуючи тіло кредиту - 5000,00 гривень. Окрім того, відсотки нараховувались за межами строку кредитування. Також відповідач покликається на те, що вона є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який 16.02.2024 був призваний на військову службу по мобілізації, а тому, враховуючи положення статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», нараховані за кредитним договором проценти не підлягають стягненню. Також ОСОБА_1 просила поновити строк для подання відзиву на позов, оскільки про існування позову дізналась лише 08.09.2026. Крім цього, відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн, оскільки визначений позивачем розмір судових витрат не є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Ухвалою суду від 15.09.2026 відповідачу поновлено строк для подання відзиву на позовну заяву та відкладено судове засідання на 19.10.2026.

12.10.2026 позивачем надано додаткові письмові пояснення у справі, за змістом яких заявлена до стягнення сума заборгованості є обґрунтованою та підтверджена відповідним розрахунком заборгованості, а фактично сплачені відповідачем кошти були спрямовані на погашення відсотків. Також позивач заперечив щодо неможливості нарахування відповідачу, як дружині військовослужбовця, процентів за користування кредитом, оскільки на час укладення кредитного договору така пільга не була передбачена законом, а відповідні зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набрали чинності лише 18.05.2024.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином. При наданні додаткових пояснень просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

На підставі ст. 223 ЦПК України суд ухвалив провести судове засідання за відсутності представника позивача та відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що 15.01.2024 між ТОВ "Клай інвест" та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту №249314 (надалі у тексті - Договір), який підписаний шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), відповідно до умов якого відповідачу надається кредит в сумі 5000,00 грн на строк 90 днів, тобто до 13.04.2024, зі сплатою 1825 % річних від суми кредиту в розрахунку 5 % на добу, тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п.1.4 договору, кредит надається в безготівковій формі у національній валюті за реквізитами платіжної карки, вказаної клієнтом.

Датою укладення договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта (п.1.5. Договору).

Довідкою ТОВ "Клай інвест" про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 15.01.2024 ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору №249314: унікальний ідентифікатор (код підпису) - KL9682, номер картки - НОМЕР_1 , номер телефону - НОМЕР_2 , дата відправки ідентифікатора - 15.01.2024.

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ "ПрофітГід", в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, товариством 15.01.2024 здійснено успішний переказ коштів у сумі 5000,00 грн на рахунок отримувача - НОМЕР_1 , емітент платіжної картки отримувача - PRIVAT BANK, код авторизації - 215231, призначення переказу - видача кредиту №249314.

Згідно повідомлення АТ КБ "ПриватБанк" від 26.08.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Відповідно до виписки за договором №б/н за період 15.01.2024-20.01.2024, на карту ОСОБА_1 зараховано кошти в сумі 5000,00 грн.

23.12.2024 року між ТОВ "Діджи фінанс" (фактор) та ТОВ "Клай інвест" (клієнт) укладено договір факторингу №23122024/1, згідно умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в додатку №1 до цього договору.

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру прав вимог від 23.12.2024 та витягу з реєстру боржників до договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024, ТОВ "Клай інвест" відступило ТОВ "Діджи Фінанс" право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №249314 від 15.01.2024, на підставі якого наявна заборгованість в розмірі 12590 грн, із яких заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн, за відсотками - 7590 грн.

Згідно платіжних інструкцій від 23.12.2024, 15.01.2025 та 13.02.2025 ТОВ "Діджи Фінанс" сплатило ТОВ "Клай інвест" згідно договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024 кошти в сумі 1190641,52 грн.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно статті 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку, що електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Під час розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено факт укладення кредитного договору з відповідачем в електронному вигляді шляхом підписанням договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до ЦК України, Закону України "Про електронну комерцію". Вказане, також, не заперечується відповідачем.

ТОВ "Клай інвест" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме - відповідачу надано кредит в сумі 5000 грн. Проте, відповідач не в повному обсязі виконала свої зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Окрім того, право вимоги за кредитним договором від 15.01.2024 перейшло від первісного кредитора ТОВ "Клай інвест" до ТОВ "Діджи Фінанс", про що свідчать вищевказані докази.

Згідно з розрахунком позивача, відповідач має заборгованість в розмірі 12590,00 грн, із яких: за тілом кредиту - 5000,00 грн, за відсотками - 7590,00 грн.

Суд не погоджується з таким розміром боргу, оскільки нарахування вказаних сум суперечить умовам укладеного між сторонами договору та нормам матеріального права.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1825 % річних від суми кредиту з розрахунку 5 % на добу, тип процентної ставки - фіксована.

Згідно з п. 3.3. Договору проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 3.4. Договору при надходженні до товариства коштів для виконання зобов`язань клієнта товариство направляє такі кошти на погашення заборгованості в наступній послідовності: 1) у першу чергу сплачуються проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу здійснюється повернення суми кредиту.

Частинами 4 та 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (з 24.12.2023), установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів (тобто з 24.12.2023 по 21.04.2024) - 2,5 %;

протягом наступних 120 днів (тобто з 22.04.2024 по 19.08.2024) - 1,5 %.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Строк кредитування за кредитним договором від 15.01.2024 становить 90 днів та закінчився 13.04.2024, враховуючи, що зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача відбулось 15.01.2024.

Згідно розрахунку заборгованості, позивач в період з 15.01.2024 по 24.01.2024 застосував процентну ставку - 5 %, а з 25.01.2024 по 09.04.2024 - процентну ставку 2,2%. Водночас, враховуючи наведені вище приписи Закону України «Про споживче кредитування», розмір відсотків у вказані періоди не міг перевищувати 2,5 % в день.

Відповідачем 31.01.2024 було сплачено кошти в сумі 3270,00 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Вказане підтверджується відповідним розрахунком заборгованості.

За період з 15.01.2024 по 31.01.2024 сума відсотків за користування кредитом не могла перевищувати 2125,00 грн, тоді як позивачем нараховано 3270,00 грн відсотків.

З огляду на обмеження максимального розміру денної процентної ставки, встановленого ч. 5 ст. 8 та п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», а також на черговість погашення заборгованості за кредитним договором (у першу чергу сплачуються проценти за користування кредитом, після чого кошти зараховуються для повернення тіла кредиту), суд зазначає, що відповідач, перерахувавши 31.01.2024 кошти в сумі 3270,00 грн, таким чином погасила у повному обсязі відсотки в сумі 2125,00 грн, а також частково тіло кредиту - в сумі 1145,00 грн.

Відтак, несплачена заборгованість за тілом кредиту складає 3855,00 грн, а розмір відсотків при подальшому їх нарахуванні слід обраховувати із вказаного залишку боргу: 3855 х 2,5 % = 96,37 грн в день. Таким чином, за період з 01.02.2024 по 09.04.2024 сума відсотків складає 6649,53 грн (96,37 грн х 69 днів).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем не надано доказів на погашення решти суми боргу, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 3855,00 грн та відсотків 6649,53 грн, що загалом складає 10504,53 грн.

Що стосується твердження відповідача про те, що їй, як дружині військовослужбовця, проценти за користування кредитом не підлягають нарахуванню, враховуючи положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то суд вважає такі доводи безпідставними з таких підстав.

В матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який був призваний 16.02.2024 на військову службу за призовом під час мобілізації. Вказане підтверджується копіями свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 27.06.2018, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.02.2024, військового квитка серії НОМЕР_4 (а.сп.66-72).

Однак, станом на 15.01.2024 положення п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладені в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Тобто, вказана норма не містила положень щодо не нарахування процентів за користування кредитом дружині (чоловіку) військовослужбовця.

Зміни, які передбачали не нарахування процентів за користування кредитом дружинам (чоловікам) військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, були внесені у п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024, який набрав чинності 18.05.2024.

Водночас, як свідчать матеріали справи, нарахування відсотків за користування кредитом позивачем здійснювалось до 09.04.2024.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Частина друга статті 5 ЦК України передбачає, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Аналіз визначення кредитного договору, яке наведено у частині першій статті 1054 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення наданих йому грошових коштів разом із процентами.

Отже, за правовою природою та економічною сутністю у кредитних правовідносинах проценти за користування кредитом є платою позичальника за правомірне користування чужими грошовими коштами подібно до плати за користування будь-яким іншим майном.

Зважаючи на викладене, проценти, які є істотною умовою кредитного договору, не можна кваліфікувати як міру цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, Закон України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким при викладенні в новій редакції пункту 15 статті 14 Закону №2011-ХІІ до переліку осіб, на яких він поширюється, внесені дружини (чоловіки) військовослужбовців, у частині норм, які передбачають звільнення останніх під час особливого періоду від нарахування процентів за користування кредитом не пом`якшує й не скасовує цивільну відповідальність особи, а тому не має зворотної дії в часі.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача про необхідність застосування п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка діяла станом на час розгляду справи, суд вважає безпідставними, оскільки проценти за користування кредитом не нараховуються за користування кредитом дружинам (чоловікам) військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, лише з 18.05.2024.

Щодо твердження відповідача про те, що фінансовою установою неправомірно нараховані відсотки поза межами строку кредитного договору, то суд вважає їх неспроможними. Так, згідно умов договору, строк кредитування за договором від 15.01.2024 становить 90 днів та закінчився 13.04.2024. Згідно з розрахунком заборгованості, відсотки за користування кредитом були нараховані по 09.04.2024, тобто, в межах строку кредитування.

За вимогами статтей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

На підставі викладеного вище, з урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог - в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 15.01.2026 у розмірі 10504,53 грн, що складається з тіла кредиту - 3855,00 грн та відсотків - 6649,53 грн.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 та ч. 2ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду ТОВ «Діджи Фінанс» було сплачено 2662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №249314 від 30.06.2026. У зв`язку з частковим задоволенням позову (83%) з відповідача підлягає відшкодуванню сума судового збору, пропорційна до розміру задоволених вимог - 2209,79 гривень.

Окрім того, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №42649746/02 від 01.06.2026, додаткову угоду №249314 від 21.07.2026, акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21.07.2026 на суму 6000 грн, детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 6000 грн.

Відповідач просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу, оскільки визначений позивачем розмір судових витрат не є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні відповідача всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, складністю справи та ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складністю справи та ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За таких обставин, при визначенні розміру витрат на правову допомогу судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 6000 грн є завищеною щодо предмета спору. Окрім того, справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності.

Враховуючи незначну складність справи, розгляд її у порядку спрощеного провадження, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, а також те, що всі обставини справи були встановлені при розгляді справи без участі представника позивача, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу на загальну суму 2000,00 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №249314 від 15.01.2024 року у розмірі 10504 (десять тисяч п`ятсот чотири) гривні 53 (п`ятдесят три) копійки.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2209 гривень 79 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса місцезнаходження: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5

Повний текст рішення складено 26.10.2026.

Суддя А.М. Збаражський