Ухвала суду № 140931066, 23.10.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2316/24

Провадження № 2/727/273/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Чебан В.М.

при секретарі Миронюк Р.С.

за участю представника позивача Фуркал С.О.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Чернівецької міської ради, в особі Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

23 лютого 2024 року позивач ЧМР, в особі Чернівецького міського голови Клічука Р.В., звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що земельна ділянка площею 1,0708 га по АДРЕСА_1 , є комунальною власністю територіальної громади м. Чернівців та перебуває у постійному користуванні Чернівецького обласного дочірнього підприємства «Чернівцітурист» Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» на підставі Державного акта на право постійного користування землею №0600 від 09 липня 1996 року.

Зазначає, що станом на 10 червня 2016 року на вказаній земельній ділянці знаходився об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля літ. «Д» площею 188,50 кв.м., яка належала МПП фірмі «Краяни» на підставі договору купівлі-продажу №2948 від 10 червня 2016 року.

Вказує, що у подальшому внаслідок рішень засновників МПП фірми «Краяни» право власності на зазначене нерухоме майно перейшло до відповідачки ОСОБА_3 , при цьому площу будівлі літ. «Д» було збільшено до 1202,00 кв.м., про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідний запис.

Стверджує, що підставою для внесення зазначених відомостей, серед іншого, була декларація про готовність об`єкта до експлуатації серії та номера ЧВ 258379364376 від 14 березня 2017 року, однак відомості про реєстрацію такої декларації в Єдиному реєстрі документів відсутні, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю ЧМР така декларація не розглядалася та не реєструвалася.

Позивач також зазначає, що під час виходу посадових осіб Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за місцем розташування об`єкта встановлено, що нежитлова будівля літ. «Д» фактично перебуває у стадії будівництва, а саме: зведено монолітний залізобетонний каркас чотирьох поверхів, вертикальні елементи монолітного залізобетонного каркасу п`ятого поверху, проводяться роботи з кладки зовнішніх огороджувальних конструкцій та внутрішніх стін.

Вважає, що будівництво вказаного об`єкта здійснювалося на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без належних вихідних даних, містобудівних умов та обмежень, документів, які дають право на виконання будівельних робіт, а також без введення об`єкта в експлуатацію у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим такий об`єкт є самочинним будівництвом у розумінні ст. 376 ЦК України.

Посилається на те, що вказані обставини були встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 січня 2021 року у справі №727/4058/20, яке залишено без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 травня 2021 року та постановою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року.

Зазначеним рішенням, зокрема, припинено право власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю літ. «Д» загальною площею 1202,00 кв. м та зобов`язано ОСОБА_2 провести перебудову нежитлової будівлі літ. «Д» по АДРЕСА_1 у стан до 188,50 кв.м., який існував до порушення прав.

Позивач вказує, що зазначене рішення суду в частині проведення перебудови на даний час не виконано, а відповідне виконавче провадження є незакінченим.

Крім цього, посилається на висновок судової будівельно-технічної експертизи №272 від 19 грудня 2023 року, відповідно до змісту якого відсоток готовності об`єкта будівництва громадського будинку (нежитлової будівлі літ. «Д») по АДРЕСА_1 становить близько 46 %, а кошторисна вартість будівельних робіт, матеріалів, виробів та комплектів, використаних при його спорудженні, складає 5424736,74 грн.

Враховуючи те, що земельна ділянка, на якій розташований спірний об`єкт, належить територіальній громаді м. Чернівців, а рішення суду про приведення самочинно збудованого об`єкта до попереднього стану відповідачкою не виконано, позивач вважає, що наявні підстави, передбачені ч. 5 ст. 376 ЦК України, для визнання за власником земельної ділянки права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

На підставі викладеного, позивач ЧМР, в особі Чернівецького міського голови Клічука Р.В., просить суд визнати за Чернівецькою міською територіальною громадою в особі ЧМР право комунальної власності на громадський будинок (нежитлову будівлю літ. «Д») по АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати.

Представник позивача ЧМР - Фуркал С.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Пояснив, що на даний час площа спірного об`єкта нерухомого майна становить 1202,00 кв.м., тоді як до здійснення самочинної перебудови площа нежитлової будівлі літ. «Д» становила 188,50 кв.м. Зазначив, що питання щодо спірного об`єкта вже було предметом судового розгляду, за наслідками якого було скасовано відповідні реєстраційні дії, а відповідачку ОСОБА_2 зобов`язано провести перебудову нежитлової будівлі літ. «Д», привівши її у стан до 188,50 кв.м., який існував до порушення прав. Зазначив, вказане рішення суду в цій частині не виконано. Вказав, що відповідно до положень ст. 376 ЦК України власник земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, вправі обрати передбачений законом спосіб захисту свого права, зокрема вимагати знесення чи перебудови самочинно збудованого об`єкта або, за наявності встановлених законом підстав, визнання за ним права власності на таке майно. Ствердив, що позивач ЧМР спочатку обрала спосіб захисту шляхом приведення об`єкта у попередній стан, однак у зв`язку з невиконанням відповідного судового рішення звернулася з даним позовом про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. При цьому, зазначив, що позивач усвідомлює можливі майнові наслідки задоволення такого позову, в тому числі можливість пред`явлення у подальшому вимог про відшкодування вартості майна чи понесених витрат особами, за рахунок яких здійснювалося відповідне будівництво.

Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Луценко Р.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити. Вказав, що відносно спірного об`єкта вже існує судове рішення, яке набрало законної сили, за яким відповідачку ОСОБА_2 зобов`язано провести перебудову нежитлової будівлі літ. «Д» по АДРЕСА_1 , привівши її у стан до 188,50 кв.м., який існував до порушення прав. Зазначив, що вказане рішення суду підлягає виконанню у встановленому законом порядку. Таким чином, позивач уже скористався одним із передбачених законом способів захисту свого права щодо самочинного будівництва. Вважав, що після обрання такого способу захисту та ухвалення відповідного судового рішення звернення з вимогою про визнання права власності на той самий об`єкт є безпідставним. Пояснив, що первісно нежитлова будівля літ. «Д» площею 188,50 кв.м. належала МПП фірмі «Краяни», а рішенням суду у попередній справі не було припинено існування зазначеного об`єкта, натомість визначено необхідність приведення самочинно перебудованої будівлі у попередній стан. Зауважив, що обов`язок щодо проведення перебудови покладено саме на відповідачку ОСОБА_2 , тоді як після ухвалення судового рішення право щодо об`єкта площею 188,50 кв.м. було зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_3 . У зв`язку з викладеним представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Луценко Р.О. вважає, що заявлені ЧМР позовні вимоги про визнання права власності на спірний об`єкт зачіпають права інших осіб. За наведених обставин, просив відмовити в задоволенні позову.

Згідно спрямованого до суду представником відповідачки відзиву на позов та додаткових письмових пояснень останній вказує, що після набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 січня 2021 року у справі №727/4058/20 право власності відповідачки ОСОБА_2 на нежитлову будівлю літ. «Д» було припинено, а право власності на будівлю площею 188,50 кв.м. зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_3 . У зв`язку із цим стверджує, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем за заявленими позовними вимогами, оскільки на час розгляду справи право на відповідний об`єкт нерухомого майна за нею не зареєстроване.

Вказує, що позивачем не доведено наявності усіх передбачених ч. 5 ст. 376 ЦК України умов для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, зокрема не встановлено, що саме будівля площею 188,50 кв.м. є самочинним будівництвом, ким та у який період здійснювались відповідні будівельні роботи, а також чи існували на момент їх проведення належні правові підстави для користування земельною ділянкою.

Зазначає, що оскільки згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №272 ступінь готовності спірного об`єкта становить близько 46 %, такий об`єкт є незавершеним будівництвом, до якого, на його думку, положення ч. 5 ст. 376 ЦК України не можуть бути застосовані.

З огляду на наведене представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Луценко Р.О. просив у задоволенні позову ЧМР до ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно відмовити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про час, дату і місце розгляду справи у суді, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в її відсутність.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник адвокат Святецький Д.В. в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи у суді, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в їх відсутність.

При цьому, згідно спрямованих до суду додаткових пояснень представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Святецький Д.В. зазначає, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25.01.2021 року у справі №727/4058/20, яке набрало законної сили, вже визначено спосіб усунення порушення прав позивача щодо спірної будівлі її перебудову до стану площею 188,50 кв.м. А тому, вважає, що подальше визнання права власності на той самий об`єкт призведе до одночасного існування несумісних правових наслідків, тоді як питання виконання попереднього рішення має вирішуватися в межах виконавчого провадження.

Крім цього, зазначає, що за відповідачкою ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 2/100 частки нежитлових будівель, до складу яких входить будівля літ. «Д» площею 188,50 кв.м., а тому визнання права власності на спірну будівлю за Чернівецькою міською територіальною громадою порушуватиме її право приватної власності.

З огляду на викладене представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Святецький Д.В. просить суд відмовити у задоволенні вищевказаного позову ЧМР про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.08.2024 року було задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24.06.2024 року; скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24.06.2024 по цивільній справі за позовом ЧМР до ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно; призначено зазначену цивільну справу до розгляду у загальному позовному провадженні; призначено підготовче судове засідання на 08 жовтня 2024 року.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.01.2025 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 про залучення співвідповідача; залучено ОСОБА_3 до участі у справі № 727/2316/24 за позовом ЧМР до ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, в якості співвідповідача.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13.03.2025 року було закрито підготовче провадження у вищевказаній цивільній справі за позовом ЧМР до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно; призначено справу до судового розгляду по суті на 11 квітня 2025 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026 року вищевказану цивільну справу №727/2316/24 (провадження №2/727/273/26) було розподілено на розгляд судді Шевченківського районного суду м. Чернівці Чебан В.М.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівці Чебан В.М. від 16.06.2026 року було прийнято до свого провадження вищевказану цивільну справу №727/2316/24 (провадження №2/727/273/26); призначено по зазначеній цивільній справі судове засідання на 02 липня 2026 року.

Вислухавши думку сторін у справі, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ЧМР про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10 червня 2016 року між ПАТ «Укрпрофтур» та МПП фірмою «Краяни» було укладено договір купівлі-продажу 2/100 ідеальних часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до умов цього договору відчужувані 2/100 ідеальних часток мали загальну площу 81,40 кв.м. та складалися з павільйону літ. «Д», що підтверджується копією договору купівлі-продажу часток нежитлових будівель від 10.06.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Ткач Н.В. (т.3 а.с.28-29).

Крім цього, з вищевказаного Договору також вбачається, що зазначені нежитлові будівлі знаходилися на земельній ділянці площею 1,2857 га, кадастровий номер 7310136300:11:001:0048, яка перебувала у постійному користуванні Чернівецького обласного дочірнього колективного підприємства «Чернівцітурист» Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» на підставі державного акта №0600 та мала цільове призначення для надання туристичних послуг (т.3 а.с.28-29).

При цьому, як вбачається з рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25.01.2021 у справі №727/4058/20, у 2018 році внаслідок проведеної МПП фірмою «Краяни» реконструкції - площу вищезазначеної будівлі літ. «Д» було збільшено з 81,40 кв.м. до 188,50 кв.м. (т.1 а.с.6-16).

19 серпня 2019 року рішенням засновника МПП фірми «Краяни» ОСОБА_5 №6/2019 було задоволено заяву відповідачки ОСОБА_3 про вихід зі складу засновників підприємства та виключено її зі складу засновників (т.3 а.с.21).

У зв`язку з виходом відповідачки ОСОБА_3 зі складу засновників рішенням №7/2019 від 21 серпня 2019 року в рахунок належної їй частки у статутному капіталі було вирішено передати їй 2/100 ідеальних часток об`єкта нерухомого майна, який у цьому рішенні вже зазначено як будівлю літ. «Д» загальною площею 1202,00 кв.м., по АДРЕСА_1 (т.3 а.с.20).

На виконання зазначеного рішення 21 серпня 2019 року МПП фірма «Краяни» передало, а відповідачка ОСОБА_3 прийняла 2/100 ідеальних часток об`єкта нерухомого майна будівлі літ. «Д», яка в акті також зазначена площею 1202,00 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 857445773101, що підтверджується копією акту №1 прийому-передачі майна від 21.08.2019 року (т.3 а.с.27).

У подальшому за ОСОБА_3 було проведено державну реєстрацію відповідного права власності на 2/100 ідеальних часток об`єкта нерухомого майна, що становить будівлю літ. «Д» загальною площею 1202,00 кв.м., по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 48485842), що підтверджується обставинами встановленими судом у вищевказаному рішенні Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25.01.2021 у справі №727/4058/20 (т.1 а.с.6-16).

07 вересня 2019 року відповідачка ОСОБА_3 , за якою на той час було зареєстровано право власності на 2/100 ідеальних часток вищевказаних нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких було включено будівлю літ. «Д» загальною площею 1202,00 кв.м., за Договором дарування №11192 передала зазначене майно у власність відповідачки ОСОБА_2 , після чого право власності на нього було зареєстровано за ОСОБА_2 , що також підтверджується обставинами встановленими судом у вищезазначеному рішенні Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25.01.2021 у справі №727/4058/20 (т.1 а.с.6-16), яке набрало чинності.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 185 ЦПК України, обставини, які встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 січня 2021 року у справі №727/4058/20 було скасовано рішення про державну реєстрацію прав від 03 вересня 2019 року №48485842, прийняте державним реєстратором Карвацькою Г.Ф., та запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №33046019 про право власності ОСОБА_3 на будівлю літ. «Д» площею 1202,00 кв.м. по АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір дарування від 07 вересня 2019 року №11192, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Ткач Н.В.; скасовано запис №33121306 про право власності ОСОБА_2 на зазначену будівлю та припинено її право власності на нежитлову будівлю літ. «Д» загальною площею 1202,00 кв.м.; зобов`язано ОСОБА_2 провести перебудову нежитлової будівлі літ. «Д» по АДРЕСА_1 до стану площею 188,50 кв.м., який існував до порушення прав (т.1 а.с.6-16).

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 травня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін (т.1 а.с.17-27), а постановою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 залишено без задоволення та судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін (т.1 а.с.28-37).

На примусове виконання зазначеного судового рішення 19 травня 2021 року Шевченківським районним судом м. Чернівці було видано виконавчий лист №727/4058/20, на підставі якого 07 червня 2021 року відкрито виконавче провадження №65703242, в якому боржником є ОСОБА_2 , а стягувачем Чернівецька міська рада (т.1 а.с.39).

Предметом вищезазначеного примусового виконання є саме зобов`язання ОСОБА_2 провести перебудову нежитлової будівлі літ. «Д» до стану 188,50 кв.м., який існував до порушення прав (т.1 а.с.39).

23 червня 2021 року державним виконавцем встановлено, що зазначене рішення суду ОСОБА_2 у наданий строк не виконано, у зв`язку із чим на боржника накладено штраф. Під час повторної перевірки 14 липня 2021 року факт невиконання рішення встановлено повторно та накладено штраф у розмірі 3400,00 грн., що підтверджується інформацією про виконавче провадження №65703242, сформована 26.11.2024 року (т.3 а.с.22-26).

При цьому, станом на дату ухвалення судом рішення виконавче провадження №65703242 перебуває у статусі «Відкрито», а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25.01.2021 у справі №727/4058/20 в частині зобов`язання ОСОБА_2 провести перебудову нежитлової будівлі літ. «Д» до стану площею 188,50 кв.м. залишається невиконаним, що підтверджується відповідними відомостями з АСВП.

Водночас, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №386902289 від 15 липня 2024 року, за ОСОБА_3 09 лютого 2024 року зареєстровано право власності на 2/100 частки нежитлових будівель, до складу яких включено нежитлову будівлю літ. «Д» загальною площею 188,50 кв.м., при цьому серед підстав державної реєстрації зазначено, зокрема, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 січня 2021 року у справі №727/4058/20 (т.1 а.с.144-147).

При цьому, відповідно до висновку судового експерта Ощипко О.О. №272 від 19 грудня 2023 року, за результатами натурного обстеження об`єкта по АДРЕСА_1 встановлено наявність незавершеної будівництвом п`ятиповерхової будівлі з підвалом каркасного типу, ступінь будівельної готовності якої становить близько 46 % (т.1 а.с.41-91).

За результатами проведених експертом обмірів загальна площа приміщень об`єкта становить 1368,40 кв.м., а площа забудови 252 кв.м. (т.1 а.с.41-91).

Експертом також зазначено, що за об`ємно-планувальними характеристиками наявні конструктивні елементи будівлі в цілому відповідають вимогам до об`єктів торговельно-офісного призначення, однак у зв`язку з відсутністю проектної, розрахункової та виконавчої документації неможливо однозначно встановити відповідність конструктивних характеристик будівлі вимогам чинних державних будівельних норм і правил (т.1 а.с.41-91).

Крім цього, експертом визначено вартість фактично виконаних будівельних робіт у розмірі 5424736,74 грн., у тому числі ПДВ 904122,79 грн. (т.1 а.с.41-91).

Судом також встановлено, що рішенням Чернівецької міської ради від 27 червня 2024 року №1868 було припинено право постійного користування Чернівецького обласного дочірнього колективного підприємства «Чернівцітурист» земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,2857 га, кадастровий номер 7310136300:11:001:0048 (т.3 а.с.131-132).

У подальшому рішенням Чернівецької міської ради від 07 листопада 2024 року №2037 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу зазначеної земельної ділянки, у результаті чого сформовано дев`ять окремих земельних ділянок, серед яких земельна ділянка площею 0,0425 га з кадастровим номером 7310136300:11:001:0079 (т.3 а.с.133-134).

Вищевказану земельну ділянку площею 0,0425 га зараховано до земель запасу міста, при цьому згідно з відомостями Державного земельного кадастру вона перебуває у комунальній власності та має цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (т.3 а.с.133-134).

При цьому, із долучених до матеріалів справи позивачем технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, відомостей Державного земельного кадастру та викопіювання з топографічного плану встановлено, що після поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:11:001:0048 спірна нежитлова будівля літ. «Д» опинилася в межах новоутвореної земельної ділянки площею 0,0425 га з кадастровим номером 7310136300:11:001:0079, яка перебуває у комунальній власності Чернівецької міської територіальної громади (т.3 а.с.135-156).

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, за умови, що це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, у разі визнання права власності на нерухоме майно за власником (користувачем) земельної ділянки має право на відшкодування витрат на будівництво.

Згідно з ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту або істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення про проведення відповідної перебудови.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові та підлягають виконанню на всій території України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) зазначила, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі №916/1174/22 (провадження №12-39гс23) зазначила, що належними способами вирішення юридичної долі самочинно збудованого майна для власника земельної ділянки є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на таке майно.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року по справі №442/302/17 (провадження №61-20491св19) зазначено, що задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки.

Проаналізувавши вищенаведені положення закону та правові висновки Верховного Суду у сукупності з установленими у даній справі обставинами, суд виходить з того, що положеннями ст. 376 ЦК України передбачено декілька правових наслідків здійснення самочинного будівництва, застосування кожного з яких залежить від конкретних обставин справи та має забезпечувати ефективне і остаточне вирішення юридичної долі такого майна.

При цьому, суд враховує, що у даному випадку позивач ЧМР вже звертався до суду за захистом своїх прав як власника земельної ділянки у зв`язку із самочинною перебудовою цієї ж нежитлової будівлі літ. «Д», і за результатами розгляду справи №727/4058/20 було ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили та яким визначено конкретний правовий наслідок щодо спірного об`єкта, а саме зобов`язано відповідачку ОСОБА_2 провести його перебудову до стану площею 188,50 кв.м., який існував до порушення прав.

Вказане рішення суду набрало законної сили, залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, є чинним та обов`язковим до виконання.

Разом з тим, як встановлено під час розгляду даної справи, зазначене рішення в частині проведення перебудови відповідачкою ОСОБА_2 не виконано, а виконавче провадження №65703242, відкрите з метою його примусового виконання, станом на час ухвалення цього рішення перебуває у статусі «Відкрито».

Отже, юридична доля самочинно перебудованого об`єкта вже була предметом судового вирішення, за результатами якого судом визначено конкретний спосіб відновлення порушеного права позивача ЧМР приведення нежитлової будівлі літ. «Д» шляхом її перебудови до стану площею 188,50 кв.м.

При цьому, сам факт невиконання такого судового рішення не припиняє його дії, не усуває встановленого ним обов`язку та не змінює визначеного судом правового наслідку.

Невиконане судове рішення, на переконання суду, підлягає виконанню у порядку, встановленому законом, а не заміні іншим судовим рішенням, яке встановлювало б щодо того самого об`єкта інші правові наслідки, несумісні з визначеними попереднім судовим рішенням.

При цьому, у даній справі Чернівецька міська рада просить визнати за територіальною громадою право власності на громадський будинок нежитлову будівлю літ. «Д», тобто на об`єкт, щодо якого одночасно залишається чинним обов`язок ОСОБА_2 провести перебудову до стану площею 188,50 кв.м.

За таких обставин задоволення заявленої у даній справі вимоги призвело б до одночасного існування двох різних правових наслідків щодо одного й того самого об`єкта: з одного боку чинного та обов`язкового до виконання судового рішення про його перебудову до попереднього стану, а з іншого визнання за Чернівецькою міською територіальною громадою права власності на цей об`єкт у його фактично існуючому стані.

На переконання суду, такий результат не відповідав би засадам обов`язковості судового рішення та правової визначеності, а також не забезпечував би ефективного й остаточного вирішення юридичної долі спірного самочинного будівництва, оскільки фактично ставив би під сумнів можливість та необхідність подальшого виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 січня 2021 року у справі №727/4058/20.

При цьому, суд відхиляє доводи представника позивача про те, що невиконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 січня 2021 року у справі №727/4058/20 надає Чернівецькій міській раді підстави для застосування іншого способу захисту, передбаченого ст. 376 ЦК України, оскільки сам по собі факт невиконання судового рішення не припиняє його дії, не усуває встановленого ним обов`язку та не змінює визначених ним правових наслідків. Таке рішення підлягає виконанню у встановленому законом порядку, а невиконання рішення не є самостійною підставою для визнання права власності за ч. 5 ст. 376 ЦК України.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України однією з обов`язкових умов визнання за власником земельної ділянки права власності на самочинно збудоване на ній нерухоме майно є те, що таке визнання не порушуватиме прав інших осіб.

Як встановлено судом, 09 лютого 2024 року за відповідачкою ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 2/100 частки нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких включено нежитлову будівлю літ. «Д» загальною площею 188,50 кв.м. (т.1 а.с.144-147).

Водночас позивач просить визнати за Чернівецькою міською територіальною громадою право власності на громадський будинок нежитлову будівлю літ. «Д» по АДРЕСА_1 в цілому, не відмежовуючи при цьому об`єкт площею 188,50 кв.м., щодо якого існує зареєстроване право власності ОСОБА_3 , від тієї частини будівлі, яка утворилася внаслідок подальших будівельних робіт.

Таким чином, заявлена позовна вимога безпосередньо стосується об`єкта, щодо якого на час розгляду справи існує зареєстроване речове право іншої особи, тоді як позивачем не доведено, що визнання права комунальної власності на нежитлову будівлю літ. «Д» у заявленому ним обсязі не призведе до порушення прав відповідачки ОСОБА_3 .

При цьому, окремо суд звертає увагу на те, що із наданих сторонами доказів неможливо однозначно визначити характеристики того об`єкта нерухомого майна, право власності на який просить визнати позивач.

Так, представник позивача у судовому засіданні зазначав, що площа спірного об`єкта на даний час становить 1202,00 кв.м.

Разом з тим, відповідно до висновку судового експерта Ощипко О.О. №272 від 19 грудня 2023 року за результатами натурного обстеження та проведених обмірів фактична загальна площа приміщень існуючого об`єкта становить 1368,40 кв.м., що істотно відрізняється від площі зазначеної позивачем у позові.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених ч. 5 ст. 376 ЦК України умов для визнання за Чернівецькою міською територіальною громадою права власності на спірну нежитлову будівлю літ. «Д», яка розташована по АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин, а також не спростовують наведені судом твердження.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ЧМР до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При цьому, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, тому понесені судові витрати у виді судового збору, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, залишає за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 158, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Чернівецької міської ради, в особі Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 30 жовтня 2026 року.

СУДДЯ: