Ухвала суду № 140930349, 26.10.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/236/26

1-кп/683/185/2026

УХВАЛА

26 жовтня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі судових засідань м.Старокостянтинова клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №22025240000000170, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 жовтня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст. 111 КК України,

встановив:

На розгляді Старокостянтинівського районного суду перебуває обвинувальний акт в кримінальному провадженні №22025240000000170 про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст. 111 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під варту обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 діб, оскільки такий закінчується 06 листопада 2026 року, однак до цього часу розгляд справи завершити неможливо, не зменшились ризики, визначені ст.177 КПК України. ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, який визначається високим ступенем небезпечності для суспільства та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`ятнадцяти років, в тому числі і довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни ними показань, які на час розгляду клопотання не допитані, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також ураховуючи відсутність міцних соціальних зв`язків та наявність зв`язків з представником іноземної організації спеціальної служби держави-агресора фсб рф, може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, продовжити вчиняти нові злочини.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням засобів електронного контролю, а також визначити розмір застави. Уважали, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою не відповідає вимогам ст. 184 КПК України, оскільки не обґрунтовано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема не вказано, на яких свідків він може впливати, яким чином буде продовжувати злочинну діяльність чи ухилятись від суду та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також неможливість застосування до обвинуваченого альтернативних до тримання під вартою запобіжних заходів, які зможуть забезпечити його належну процесуальну поведінку. Захисник уважав, що безальтернативне обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до практики Європейського суду порушує права обвинуваченого.

Заслухавши думку учасників провадження, суд уважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Обвинуваченому ОСОБА_6 під час досудового розслідування обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який продовжувався ухвалами Старокостянтинівського районного суду, востаннє до 06 листопада 2026 року.

До спливу цього строку судове провадження завершити не представляється можливим, оскільки не досліджені письмові докази, не допитані свідкі та обвинувачений.

ОСОБА_6 не працює, не одружений, раніше не судимий, на утриманні неповнолітніх дітей не має, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків, які забезпечили б його належну процесуальну поведінку.

Надаючи оцінку наявності ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людину, згідно якої ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, в інтересах російської федерації з метою завдання шкоди Україні, існує висока ймовірність того, що представники рф можуть надати йому прихисток на території держави-агресора, а відтак існують обґрунтовані підстави вважати, що він, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за інкримінований злочин (позбавлення волі до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна), з метою ухилення від кримінальної відповідальності може вчинити дії для втечі та переховування, в тому числі на тимчасово непідконтрольній території України.

З огляду на фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 злочину, які наведені у обвинувальному акті, у зв`язку з тим, що на даний час вторгнення російської федерації на територію України триває, суд вважає, що обвинувачений може продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується, а також може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Наведені стороною захисту підстави зміни запобіжного заходу не свідчать, що обставини, які були ураховані при обранні запобіжного заходу, об`єктивно змінились настільки суттєво, що це обумовлює необхідність зміни запобіжного заходу.

Крім того, доводи сторони захисту про необґрунтованість застосування до обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу на увагу не заслуговують.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення, дійсно, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.

Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, Європейський суд з прав людини зазначав, що право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З огляду на посилення обстрілів країною-агресором критичної інфраструктури України, а також цивільних об`єктів, суд уважає, що суспільний інтерес у завершенні неупередженого розгляду даного кримінального провадження слід визнати виключними обставинами, згідно з якими лише продовження строку дії обраного раніше запобіжного заходу зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому йому слід продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 24 грудня 2026 року включно.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінується, та наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни ними показань, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватись від суду з метою уникнення покарання, продовжити вчиняти нові злочини.

Відтак, підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, суд не убачає.

У зв`язку із зазначеним, суд дійшов висновку, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, враховуючи стадію судового провадження, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим ризикам.

Відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 111 КК України.

Ураховуючи те, що в Україні введено та діє воєнний стан, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, є особою молодого віку, має право виїзду за межі України, тому підстав для визначення розміру застави, суд у даному конкретному випадку не убачає.

Керуючись ст.ст.314-316, ст. 331, ст. 372 КПК України,-

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, до 24 грудня 2026 року включно.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю, а також визначення розміру застави, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Головуюча суддя:

Судді: