Рішення № 140929922, 19.10.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/13564/26

Провадження №2/523/7673/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді Сувертак І.В.

за участю секретаря Мельніченко Г. О.

розглянув в відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду №5 в місті Одесі, справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства з управління резервами України (адреса місцезнаходження: 65025, м. Одеса, вул. 21-й км Старокиївської дороги, буд. 20) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні,

Установив:

В червні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Державного підприємства «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства з управління резервами України про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 19 лютого 2008 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду вагаря в Державному підприємстві «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства з управління резервами України згідно наказом Державного підприємства «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України від 19.02.2008 № 42-к.

30 травня 2025 року ОСОБА_1 звільнилась з посади майстра дільниці готової продукції млина за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України на підставі наказу № 39-к від 30.05.2025 року, що підтверджується записами в трудовій книжці.

Під час знаходження у трудових правовідносинах з ДП «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства з управління резервами України, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 23228,04 грн. (згідно відомостей, що містяться у розрахункових листках), а саме: 1) заборгованість за березень 2025 року - у сумі 9674,23 грн.; 2) заборгованість за квітень 2025 року - у сумі 7585,61 грн.; 3) заборгованість за травень 2025 року - у сумі 5968, 20 грн.

Підтвердженням факту існування заборгованості є надана відповідачем відповідь від 20.04.2026 року №122 на адвокатський запит від 06.04.2026 року №06 04/26 про суми, нараховані та не виплачені при звільненні позивача.

Крім цього, представником позивача було надіслано на поштову та електронну адресу відповідача претензію від 02.05.2026 року №02-05/26 з проханням виплатити нараховані та невиплачені кошти позивачу при звільненні.

Однак відповідач відповіді на претензію не надав, а поштове відправлення було повернуто представнику позивача. У зв`язку з неврегулюванням спору в досудовому порядку позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Крім того позивач просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України за період з 30 травня 2025 року по день фактичного проведення повного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Також позивач просила стягнути з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.

Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 01 липня 2026 року було відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін по справі та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи в загальному порядку. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 9,10).

Відповідач про розгляд справи про розгляд справи повідомлявся належним чином за встановленою адресою місцезнаходження що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, причин неявки суду не сповістив та з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався. (а.с. 12).

Представник позивача адвокат Нарижняк В. А. надав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі. (а.с. 13).

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін у загальному порядку та відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст. 6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідача.

Суд, дослідивши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 лютого 2008 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду вагаря в Державному підприємстві «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства з управління резервами України згідно наказом Державного підприємства «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України від 19.02.2008 № 42-к.

30 травня 2025 року ОСОБА_1 звільнилась з посади майстра дільниці готової продукції млина за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України на підставі наказу № 39-к від 30.05.2025 року, що підтверджується записами в трудовій книжці.

Під час знаходження у трудових правовідносинах з ДП «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства з управління резервами України, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 23228,04 грн. (згідно відомостей, що містяться у розрахункових листках), а саме: 1) заборгованість за березень 2025 року - у сумі 9674,23 грн.; 2) заборгованість за квітень 2025 року - у сумі 7585,61 грн.; 3) заборгованість за травень 2025 року - у сумі 5968, 20 грн.

Підтвердженням факту існування заборгованості є надана відповідачем відповідь від 20.04.2026 року №122 на адвокатський запит від 06.04.2026 року №06 04/26 про суми, нараховані та не виплачені при звільненні позивача.

Крім цього, представником позивача було надіслано на поштову та електронну адресу відповідача претензію від 02.05.2026 року №02-05/26 з проханням виплатити нараховані та невиплачені кошти позивачу при звільненні.

Таким чином, перед ОСОБА_1 у ДП «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства з управління резервами України існує заборгованість по заробітній платі в сумі 23228,04 грн. грн. (двадцять три тисячі двісті двадцять вісім гривень чотири копійки)., котра безумовно підлягає стягненню на її користь.

За змістом ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно положень ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Слід зазначити, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року, яким обмежено період нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, набрав чинності 19.07.2022 року.

У даному випадку обов`язок відповідача щодо сплати працівнику всіх належних йому сум при звільненні виник після внесення змін у ст. 117 КЗпП України (11.06.2021 року) року, тобто після набрання чинності змінами до вказаної норми закону.

За наведених умов, у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України, відповідач має своїм обов`язком сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 травня 2025 року по день фактичного проведення повного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно приписів ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормою ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Вартість послуг правової допомоги складає 10000,00 грн.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із трудовими відносинами, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Оскільки позивачка звільнялась від сплати судового збору, судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп. необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 3, 4-7,11-13,17-18,109,131,137, 141, 211, 223, 263-265, 268, 352,354 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства з управління резервами України (адреса місцезнаходження: 65025, м. Одеса, вул. 21-й км Старокиївської дороги, буд. 20) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства з управління резервами України (ЄДРПОУ: 05519327) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість із виплати заробітної плати в сумі 23228,04 грн. грн. (двадцять три тисячі двісті двадцять вісім гривень чотири копійки).

Стягнути з Державного підприємства «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства з управління резервами України (ЄДРПОУ: 05519327) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України за період з 30 травня 2025 року по день фактичного проведення повного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Стягнути з Державного підприємства «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства з управління резервами України (ЄДРПОУ: 05519327) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн. (одну тисячу гривень) понесених у зв`язку з розглядом даної справи.

Стягнути з Державного підприємства «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства з управління резервами України (ЄДРПОУ: 05519327) на користь держави судовий збір в сумі 1331 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя