Рішення № 140929840, 21.10.2026, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/21622/26

Номер провадження: 2/511/1712/26

21 жовтня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання -Дьяків В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 112512005 від 24.06.2025 року в сумі 39 082,86 грн, яка складається з 12 599,54 грн основного боргу, 25 727,32 грн процентів за користування кредитом та 756,00 грн комісії за надання кредиту. Позивач також просив відшкодувати 2 662,40 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтований тим, що 24.06.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено в електронній формі договір кредитної лінії № 112512005. За викладом позову, загальна сума наданих коштів з урахуванням траншів становить 12 600,00 грн. Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та передбачену договором комісію.

Позивач зазначає, що відповідач заповнив заявку в особистому кабінеті, повідомив свої персональні дані й реквізити платіжної картки та прийняв пропозицію укласти договір, використавши електронний підпис одноразовим ідентифікатором. За твердженням позивача, кошти перераховано на зазначену відповідачем картку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , а відомості про підписання містяться в розділі 15 договору.

В обґрунтування права вимоги позивач посилається на договір факторингу № МВ-ТП/58 від 14.10.2025 року, укладений з первісним кредитором, та витяг з реєстру прав вимоги. Позивач стверджує, що набув право вимоги за кредитним договором відповідача, а останнього повідомлено про заміну кредитора електронним листом.

За змістом позову, базова процентна ставка становить 0,98 відсотка на день від фактичного залишку кредиту. Дисконтний період є лише частиною строку кредитування, протягом якої застосовуються особливі умови користування кредитною лінією. Позивач вказує, що через невиконання зобов`язань договір достроково припинено, а починаючи з 08.03.2026 року проценти не нараховуються.

Процесуальні дії

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 26.05.2026 року матеріали вищезазначеного цивільної справи передано для розгляду за підсудністю до Роздільнянського районного суду Одеської області.

Згідно з автоматизованою системою документообігу суду при розподілі справ між суддями для розподілу вказана справа 23.06.2026 року була розподілена в провадження судді Гринчак С.І.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.06.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.06.2026 року провадження по справі відкрито в спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо руху коштів за платіжною карткою відповідача. Витребувані документи та інформація надійшли до суду 21.07.2026 року.

Заяви (клопотання) учасників справи.

18.09.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві від 18.09.2026 року ОСОБА_1 прямо визнав фактично отриманий і неповернутий основний борг у сумі 12 599,54 грн та просив стягнути саме цю суму. Водночас він заперечив проти стягнення решти заявлених платежів, посилаючись на припинення права нараховувати договірні проценти після дострокового розірвання договору, надмірний розмір процентів та неспівмірність судових витрат. Відповідач вважав, що 25 727,32 грн процентів при основному боргу 12 599,54 грн є непропорційним навантаженням, а зволікання кредитора зі зверненням до суду штучно збільшує борг. Він просив витребувати первинний документ про перерахування кредиту, повний договір факторингу з витягом щодо його зобов`язання та щоденний розрахунок заборгованості до і після 08.03.2026 року. Окремо відповідач зазначив, що підготовка типового позову у малозначній справі не виправдовує заявлених 5 000,00 грн витрат на адвоката.

29.09.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про залишення відзиву без розгляду.

У відповіді на відзив від 29.09.2026 року позивач підтримав позов. Він пояснив, що первісний дисконтний період становив 14 днів, до 08.07.2025 року застосовувалася дисконтна ставка 0,80 відсотка на день, а надалі індивідуальна та базова ставки становили 0,98 відсотка на день. За твердженням позивача, 07.07.2025 року та 10.08.2025 року відповідач здійснив платежі для продовження дисконтного періоду; ці платежі враховано первісним кредитором у розрахунку. Позивач наголосив, що після закінчення дисконтного періоду з 10.09.2025 року проценти нараховувалися за базовою ставкою, а останнім днем їх нарахування є 07.03.2026 року. Він заперечив наявність нарахувань після 08.03.2026 року та включення штрафних санкцій до ціни позову. На підтвердження витрат на правничу допомогу послався на договір № 5 від 02.12.2024 року, додаткову угоду № 3520 від 19.05.2026 року, акт виконаних робіт та квитанцію про оплату послуг.

Щодо клопотання позивача про залишення відзиву без розгляду.

Позивач подав клопотання від 29.09.2026 року про залишення відзиву без розгляду, посилаючись на вручення ухвали відповідачу 01.07.2026 року, закінчення строку подання відзиву 16.07.2026 року та його подання 18.09.2026 року. Водночас у відповіді на відзив позивач підтвердив отримання відзиву в електронному кабінеті 18.09.2026 року. Тому питання своєчасності відзиву та питання його фактичного отримання іншою стороною не є тотожними.

Строки подання заяв по суті справи та наслідки їх пропуску визначаються статтями 126, 127, 178 і 179 ЦПК України.

Неподання відзиву у встановлений строк без поважних причин дає підстави вирішувати справу за наявними матеріалами, проте саме по собі не означає визнання позову та не звільняє позивача від доказування. Так само наведений у відповіді на відзив виклад заперечень не замінює процесуального вирішення питання про прийняття відповідних заяв.

Ухвалою про відкриття провадження позивачу встановлено п`ятиденний строк для відповіді на відзив. Позивач, зазначивши отримання відзиву 18.09.2026 року, подав відповідь 29.09.2026 року та просив поновити строк.

Отже, питання дотримання процесуального строку стосується обох сторін. Правова оцінка змісту заяв не підміняє вирішення клопотань про їх прийняття, строків подання та витребування доказів.

Позиція сторін в судовому засіданні.

Сторони в судове засідання не прибули та надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом не здійснюється. Наявність відзиву та заяви відповідача про розгляд справи без його участі враховується окремо від самого факту неявки.

Встановлені судом обставини кредитних правовідносин, та їх правова оцінка

За статтями 12, 81 та 89 ЦПК України кожна сторона доводить обставини, на які посилається, а докази оцінюються у сукупності. Відсутність у відповідача контррозрахунку сама собою не доводить правильності розрахунку кредитора. Визнання основного боргу не є визнанням спірних процентів, комісії або всієї ціни позову.

Статті 205, 207 і 639 ЦК України допускають укладення договору в електронній формі.

Статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають порядок електронної оферти, акцепту та підписання, зокрема одноразовим ідентифікатором. Тому відсутність паперового примірника з власноручним підписом не свідчить сама собою про неукладення кредитного договору. Водночас загальний опис процедури кредитодавця не підміняє відомостей про укладення конкретного договору конкретною особою.

У цій справі відповідач не обмежився загальними поясненнями, а прямо визнав отримання коштів і залишок основного боргу 12 599,54 грн. Така позиція має істотне значення для оцінки факту кредитних відносин. Визнання обставин оцінюється за статтею 82 ЦПК України з урахуванням відсутності обґрунтованих сумнівів у його достовірності та добровільності.

Листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 16.07.2026 року, наданим на виконання ухвали суду від 29.06.2026 року, підтверджено, що платіжну картку із закінченням 5115 емітовано на ім`я ОСОБА_1 .

У матеріалах справи на аркушах 6873 міститься повна банківська виписка за період з 21.03.2025 року до 29.06.2026 року. Відомості банку підлягають оцінці у сукупності з кредитним договором, розрахунком заборгованості та визнанням відповідачем отримання коштів і непогашеного основного боргу в сумі 12 599,54 грн.

За статтями 525, 526, 530, 629, 1049 і 1054 ЦК України кредитне зобов`язання підлягає належному виконанню у встановлений строк. Неповернення одержаних коштів не припиняє обов`язку боржника. При цьому обов`язок повернути основну суму відрізняється від обов`язку сплатити додаткові платежі: правова підстава, період і розмір кожної складової підлягають окремій оцінці.

Щодо переходу права вимоги

Заміна кредитора шляхом відступлення права вимоги допускається статтями 512514 ЦК України.

За загальним правилом статті 516 ЦК України згода боржника не потрібна, якщо інше не встановлено законом або договором. Новому кредитору переходить існуюче право у відповідному обсязі; саме відступлення не створює нового боргу та не збільшує зобов`язання позичальника.

14.10.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/58. Договір та реєстр прав вимоги містяться в матеріалах справи.

У реєстрі за порядковим номером 341 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , кредитний договір № 112512005 від 24.06.2025 року та основний борг 12 599,54 грн.

Таким чином, передане зобов`язання індивідуалізоване за особою боржника, номером і датою кредитного договору.

Договір факторингу та відповідний запис реєстру підтверджують перехід до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 . Відсутність згоди боржника на заміну кредитора сама собою не спростовує такого переходу.

Водночас набуття права вимоги та розмір належної до стягнення заборгованості є окремими питаннями: обсяг спірних процентів і комісії оцінюється за умовами кредитного договору та розрахунками, а не лише за фактом включення вимоги до реєстру.

Щодо строку користування кредитом та проценти

За частиною першою статті 1048 ЦК України розмір і порядок сплати процентів визначаються договором з урахуванням законодавчих обмежень. Закінчення пільгового або дисконтного періоду не означає автоматичного закінчення строку кредитування: правове значення має погоджений строк надання коштів і належно реалізоване право на дострокове повернення. Водночас загальний строк дії договору та застереження про його дію до повного розрахунку не є самі собою дозволом безстроково нараховувати договірні проценти.

У позові зазначено кінцеву дату повернення 24.07.2030 року; у відповіді на відзив наведено іншу дату 27.07.2030 року. Обидва процесуальні документи водночас містять позицію про дострокове припинення нарахувань з 08.03.2026 року. Тому для заявлених процентів вирішальними є фактичні умови конкретного договору, зміст повідомлення про дострокове повернення та період щоденного розрахунку, а не механічне обрання однієї з двох кінцевих дат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 розмежувала договірну плату за правомірне користування кредитом та наслідки прострочення: після закінчення строку кредитування або реалізації права на дострокове повернення за частиною другою статті 1050 ЦК України право нараховувати звичайні договірні проценти припиняється. Цей висновок не означає анулювання процентів, правомірно нарахованих до відповідної дати.

Отже, заперечення відповідача щодо неприпустимості нарахувань після дострокового припинення договору є юридично значущим. Водночас позивач стверджує, що до заявлених 25 727,32 грн входять проценти лише до 07.03.2026 року включно. Якщо щоденні розрахунки первісного та нового кредиторів підтверджують саме такий період і відсутність ранішого припинення права на нарахування, сам довід про заборону процентів після 08.03.2026 року не спростовує вже нарахованої до цієї дати суми.

Окреме посилання у відповіді на відзив на повідомлення № ТП/434946089 від 01.09.2025 року суперечить її подальшому викладу та позову, де вказано 08.03.2026 року. Крім того, зазначені у відповіді транші 2527.07.2026 року датовані після названого припинення договору, а в підсумку згадано ОСОБА_2 , який не є відповідачем у цій справі. Такі фрагменти не можуть самі собою встановлювати обставини зобов`язання ОСОБА_1 або змінювати період нарахування; суперечності мають бути усунуті змістом первинних документів, а не припущенням про правильну дату.

Щодо розміру процентів та комісії

Довід про те, що сума процентів перевищує тіло кредиту, не є самодостатньою підставою відмовити у всіх процентах. Однак погодження договору споживачем також не звільняє суд від перевірки імперативних обмежень вартості кредиту та змісту спірних умов. Для оцінки доводу про кабальність за статтею 233 ЦК України мають значення конкретні тяжкі обставини та вкрай невигідні умови, а не лише загальна незгода з ціною кредиту.

За статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальна денна процентна ставка обмежена одним відсотком; законодавчий показник розраховується через загальні витрати за кредитом, його розмір і строк.

Тому порівняння лише номінальних 0,98 відсотка з граничним одним відсотком не є повною перевіркою. До оцінки загальних витрат включаються належні складові вартості кредиту, зокрема комісія, якщо вона підлягає включенню за законом.

Згідно з викладом позову, пункт 8.5 договору передбачає одноразову комісію за видачу кредиту, а не періодичну плату за інформацію про стан заборгованості. Заявлені 756,00 грн математично становлять 6 відсотків від 12 600,00 грн. Проте арифметична відповідність не замінює перевірки погодженого розміру комісії, її правової природи, моменту нарахування та відсутності подвійного стягнення. Так само назва платежу в договорі не виключає перевірки того, чи не стягується він за дії, які мають виконуватися безоплатно.

Пояснення позивача про платежі 07.07.2025 року і 10.08.2025 року мають оцінюватися за розрахунками: які суми сплачено, на погашення яких складових їх зараховано, як змінювався залишок основного боргу та чи не нараховано повторно вже сплачені проценти. Часткове виконання договору саме собою не означає визнання боржником будь-якого наступного розрахунку. Положення про скасування знижки також підлягають оцінці за їх змістом та фактичним застосуванням, а не лише за назвою базової ставки.

Так, у позові наведено загальну облікову суму 45 382,63 грн, однак до стягнення заявлено 39 082,86 грн. Позивач пояснює, що штрафні санкції до позовних вимог не включені. Різниця між зазначеними сумами становить 6 299,77 грн. Суд розглядає вимогу в заявлених межах; незаявлені штрафні суми не можуть бути додані до предмета стягнення. Водночас лише називання платежу процентами не усуває необхідності перевірити його фактичну природу.

Складові заявленої вимоги арифметично узгоджуються: 12 599,54 грн + 25 727,32 грн + 756,00 грн = 39 082,86 грн. Ця перевірка підтверджує підсумовування складових, але не є перевіркою всіх щоденних нарахувань.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані суду письмові докази, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що дійсно між сторонами існують договірні відносини і у відповідача є прострочення зобов`язання. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Суд вважає, що позивач довів обґрунтованість заявлених позовних вимог, надавши належні докази в підтвердженні заборгованості, якими є кредитний договір, розрахунок заборгованості та докази отримання відповідачем кредиту.

Відповідачем умови кредитного договору своєчасно не виконані, кредит, відсотки у встановлені договором строки не сплачені.

Даний розрахунок боргу, а також його наявність відповідачем не спростовано.

Також позивач довів, що в установлений законом спосіб на підставі належним чином укладених договору факторингу набув право вимоги до відповідача.

Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання не виконав, позивач має підстави для захисту свого права в суді.

Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат, суд доходить висновку.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Зокрема, згідно платіжної інструкції № 1304 від 14.05.2026 року позивачем було сплачено 2662,40 гривень судового збору (при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), який підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно вимоги про стягнення 5 000,00 грн. на правову допомогу, суд вважає що така вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 N 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд зазначає, що позивач обґрунтував 5 000,00 грн аналізом кредитної справи, підготовкою досудової вимоги, збиранням та оформленням доказів і складанням позову. У відповіді на відзив він надав договір про правничу допомогу № 5 від 02.12.2024 року та додаткову угоду № 3520 від 19.05.2026 року саме щодо вимоги до ОСОБА_1 . Значення для розподілу витрат мають документи, що підтверджують послуги саме у цій справі.

Відповідач у відзиві прямо заперечив співмірність 5 000,00 грн, пославшись на типовий характер позову та невисоку складність справи. Тому твердження позивача про повну відсутність заперечень щодо розміру правничих витрат не відповідає змісту відзиву. Можливість врахування цих заперечень залежить також від процесуального вирішення питання про прийняття відзиву.

Згідно з п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, а розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторони позивача, тому у суду виникають сумніви щодо часу витраченого представником на надання правової допомоги згідно вказаної вартості.

Оцінюючи заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді, дотримуючись принципу диспозитивності, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, обсяг наданої правової допомоги, зміст заперечень відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також з урахуванням складності справи, співмірності, доцільності та необхідності понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн., що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

Висновки суду.

Таким чином, оцінивши надані докази у їх сукупності надавши їм належну правову оцінку суд дійшов висновку що з відповідача має бути стягнуто заборгованість за Кредитним договором №112512005 від 24.06.2025 року у розмірі 39 082,86грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень.

На підставі ст.ст.525,526,530,549,611,624,629,1048-1050,1054 ЦК України, керуючись ст. ст.4,18,19,76-81, 141, 247,259, 263-265, 354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (Реквізити рахунку в банку: Банк отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Код платника податків згідно ЄДРПОУ: 39700642, п/р: НОМЕР_3 , Код банку отримувача: 305299) заборгованість за кредитним договором №112512005 від 24.06.2025 року у розмірі 39 082,86грн, з яких: 12 599,54грн. заборгованість по кредиту; 25 727,32 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 756,00грн.- заборгованість по комісії за надання кредиту

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (Реквізити рахунку в банку: Банк отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Код платника податків згідно ЄДРПОУ: 39700642, п/р: НОМЕР_3 , Код банку отримувача: 305299) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (Реквізити рахунку в банку: Банк отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Код платника податків згідно ЄДРПОУ: 39700642, п/р: UA823052990000026502016200157, Код банку отримувача: 305299) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено та підписано суддею 26.10.2026 року.

Суддя: С. І. Гринчак