Рішення № 140929631, 21.10.2026, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/640/26

Провадження № 2/670/572/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

21 жовтня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючої - судді Мусієнко М.Б.

за участю секретаря судового засідання Ліневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

31.08.2026 в електронній формі через електронний кабінет до Віньковецького районного суду Хмельницької області надійшов позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У позовній заяві ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № CCNG-631223598 від 08.08.2019 у розмірі 14501 грн 06 коп., з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) 10415 грн 07 коп.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 2608 грн 46 коп.;

- заборгованість за пенею та/або штрафами 1286 грн 93 коп.;

- інфляційні збитки 166 грн 64 коп.;

- нараховані 3% річних 23 грн 96 коп., та судові витрати: судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн 00 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує таким.

08.08.2019 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір № CCNG-631223598, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 200000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 08.08.2024 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 35,99%. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Згідно з умовами договору позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені договором.

Позивач повідомляє, що відповідно до Протоколу № 2/2022 від 18.08.2022 позачергових загальних зборів акціонерів АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА БАНК» змінено найменування банку з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК».

17.05.2021 укладено договір № 2, відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АЛЬФА-БАНК» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФЛЕКСІС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором № CCNG-631223598.

18.05.2021 укладено договір № 18-05/21, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФЛЕКСІС» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором № CCNG-631223598.

10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором № CCNG-631223598. Відтак ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № CCNG-631223598.

Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості за кредитним договором № CCNG-631223598 від 08.08.2019 станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 14501 грн 06 коп.

Отримана судом інформація з Єдиного державного демографічного реєстру (відповідь № 3242374 від 01.09.2026) не дала можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 . Відповідно до інформації, наданої 14.09.2026 старостою Осламівського старостинського округу Віньковецької селищної ради Хмельницької області, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 14.09.2026 відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи по суті 07.10.2026. Також витребувано у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК»:

- документальне підтвердження щодо надання (видачі) кредитних коштів за договором № CCNG-631223598 від 08.08.2019, укладеним між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зокрема виписки за період з 08.08.2019 по 17.05.2021, меморіальні ордери, розрахункові документи та/або інші підтверджуючі документи щодо здійснення операції з надання кредиту (незалежно від форми - готівкою, безготівково, у вигляді оплати за товар чи послугу);

- детальний розрахунок заборгованості за договором № CCNG-631223598 від 08.08.2019, укладеним між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за період з 08.08.2019 по 17.05.2021, із відображенням суми основного боргу, процентів, комісій та/або штрафів/пені (у разі їх нарахування) та здійснених платежів.

В електронній формі через систему «Електронний суд» відповідач 28.09.2026 подав відзив на позов, 05.10.2026 заперечення (на відповідь на відзив), 09.10.2026 додаткові пояснення у справі, 21.10.2026 - додаткові пояснення у справі, за змістом яких просить суд: у задоволенні позовних вимог ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відмовити у повному обсязі; у разі встановлення судом наявності основного зобов`язання, визначити його розмір виключно на підставі належних, допустимих та достатніх доказів фактичного виникнення та розміру заборгованості; перевірити окремо правові підстави, періоди та правильність нарахування договірних процентів, пені, 3 % річних та інфляційних втрат; застосувати позовну давність до відповідних позовних вимог у разі встановлення її спливу; перевірити обґрунтованість, документальне підтвердження та співмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн та відмовити у їх стягненні або зменшити їх до співмірного розміру.

Також відповідач зазначає, що заявлені позивачем вимоги у розмірі 14501,06 грн, а також вимогу про стягнення 9000 грн витрат на професійну правничу допомогу не визнає. Вважає, що наведені позивачем обставини та розрахунок заборгованості потребують перевірки на підставі первинних документів та інших належних і допустимих доказів. Сам по собі встановлений кредитний ліміт не підтверджує фактичного використання відповідачем кредитних коштів у певному розмірі та не підтверджує автоматично розмір залишку основної заборгованості. Для встановлення фактичного руху коштів, використання кредитного ліміту, здійснених платежів та формування залишку заборгованості необхідними є первинні документи банку, зокрема виписки за рахунком та документи щодо проведених кредитних операцій. Разом із тим позивач зазначає, що строк повернення кредиту 08.08.2024. Тому необхідно встановити правову та фактичну підставу, з якої позивач визначив саме 26.01.2022 як кінцеву дату нарахування договірних процентів. Також необхідно встановити, чому відповідальність за прострочення, за розрахунком позивача, виникає вже у січні 2022 року, якщо зазначений позивачем строк повернення кредиту припадає на 08.08.2024. Крім того, у матеріалах справи міститься платіжний документ від 26.07.2021 на суму 496756,40 грн, у призначенні якого зазначено оплату відповідно до додаткової угоди до договору факторингу № 18-05/21 від 14.07.2021. Водночас зазначена додаткова угода серед наданих позивачем документів відсутня. У зв`язку з цим просить суд, у разі якщо зазначена додаткова угода має відношення до складу переданих прав вимоги або їх вартості, витребувати її та встановити, які саме зміни нею були внесені.

На думку відповідача твердження позивача щодо продовження строку кредитування потребують перевірки за первинними банківськими документами та умовами договору, що діяли у відповідний період. Відповідач не заперечує самого факту існування між ним та первісним кредитором кредитних правовідносин та користування банківською карткою. Разом з тим відповідач не визнає доведеним заявлений позивачем розмір заборгованості, її склад та правові підстави виникнення окремих складових, оскільки надані банком документи не утворюють безперервного та однозначного документального ланцюга від умов первісного договору та конкретних операцій за рахунком до суми, яку позивач просить стягнути. Однак відповідач звертає увагу суду, що наявність у банку внутрішнього бухгалтерського обліку операцій як «овердрафту», «несанкціонованого овердрафту», «процентів за несанкціонований овердрафт» тощо сама по собі не доводить погодження відповідачем конкретних умов щодо виникнення та обслуговування такого виду заборгованості. Окремо звертає увагу суду на суму 1286,93 грн. У наданому АТ «СЕНС БАНК» підсумковому розрахунку ця сума зазначена як: «проценти за користування кредитом». Водночас у документах, на які посилається позивач, зокрема у реєстрах за договорами факторингу, відповідна сума відображена як пеня. Відповідач не заперечує саму можливість відступлення права вимоги. Однак кожне наступне відступлення може передавати лише те право та в тому обсязі, яке належало попередньому кредитору. Тому для підтвердження заявленої до стягнення суми необхідно встановити не лише факт наявності відповідача у відповідних реєстрах боржників, а й тотожність вимоги на кожному етапі її передачі.

Також вважає, що питання щодо зазначених витрат на правничу допомогу має бути вирішено судом окремо з урахуванням фактичного обсягу наданої правничої допомоги, складності справи, часу, необхідного для виконання відповідних робіт, та співмірності заявлених витрат із предметом спору.

В електронній формі через систему «Електронний суд» представник позивача 01.10.2026 подав заяву про уточнення відомостей, відповідь на відзив, 15.10.2026 письмові пояснення.

Позивач визнає, що при формуванні та поданні позовної заяви була допущена технічна неточність у зазначенні року народження відповідача, яка виникла виключно внаслідок некоректного відображення відповідної інформації у позовній заяві. Тому правильними персональними даними відповідача слід вважати: ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

У відповіді на відзив та письмових поясненнях зазначає, що 08.08.2019 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття кредитної відновлювальної кредитної лінії № CCNG-631223598 (далі договір). Відповідно до умов Угоди позичальнику було відкрито поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні та випущено міжнародну платіжну картку строком дії 5 (п`ять) років з моменту випуску. Відповідно до пункту 3 Угоди ліміт кредитної лінії 200000 грн. Процентна ставка 35,99% річних. Обов?язковий мінімальний платіж встановлено у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. (п?ятдесят гривень). Відповідно до паспорта споживчого кредиту строк кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору. Також умовами паспорта споживчого кредиту передбачено, що наслідками прострочення виконання таабо невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит є застосування процентної ставки при невиконанні зобов`язань у розмірі 35,99%. А також у разі просторочення внесення суми мінімального платежу одноразово за кожний факт виникнення прострочки застосовується штраф у розмірі 100 грн в день виникнення прострочки та 300 грн в разі, якщо сума простроченої заборгованості не погашена протягом 5 робочих днів.

У подальшому право вимоги за вказаним договором послідовно переходило до інших кредиторів. Так, 17.05.2021 за договором № 2 АТ «АЛЬФА БАНК» відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФЛЕКСІС» права вимоги, у тому числі за договором № CCNG-631223598. Надалі 18.05.2021 за договором № 18-05/21 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФЛЕКСІС» відступило відповідні права вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». 10.01.2023 за договором № 10-01/2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило права вимоги, у тому числі за договором № CCNG-631223598, на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». При цьому ТОВ «ФК ФЛЕКСІС» після набуття права вимоги не здійснювало подальшого нарахування процентів за договором. Натомість ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», набувши право вимоги 18.05.2021, здійснювало нарахування процентів за користування кредитом у період з 18.05.2021 по 26.01.2022. Вказані нарахування здійснювалися за процентною ставкою 35,99% річних, прямо передбаченою умовами договору № CCNG-631223598 від 08.08.2019, тобто без зміни погодженого сторонами розміру процентної ставки та без застосування будь-якої іншої ставки, не передбаченої умовами кредитного договору. Щодо доводів відповідача про те, що строк кредитування в позовній заяві визначений до 08.08.2024, то необхідно зазначити, що вказана дата визначається з урахуванням строку дії платіжної картки, яка була відкрита строком на 5 років, а також умов паспорта споживчого кредиту, відповідно до яких строк кредитування за встановленим кредитним лімітом становив 12 місяців із можливістю його пролонгації. При цьому позивачем не заявляється до стягнення проценти, нараховані за весь період до 08.08.2024. Навпаки, нарахування договірних процентів було припинено 26.01.2022, після чого ні ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», ні ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» подальше нарахування договірних процентів не здійснювали. Отже, посилання відповідача на кінцеву дату 08.08.2024 не спростовує правомірності нарахування 2608,46 грн процентів за період з 18.05.2021 по 26.01.2022 та не свідчить про те, що проценти мали нараховуватися саме до 08.08.2024.

Надалі ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а в подальшому позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не здійснювалося жодного додаткового нарахування договірних процентів, штрафів чи пені. Водночас ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було нараховано в період з 27.01.2022 по 23.02.2022 виключно 3 % річних у розмірі 23,96 грн та інфляційні втрати у розмірі 166,64 грн відповідно до положень статті 625 ЦК України як передбачений законом спосіб захисту права кредитора у разі прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому позивач не здійснював подвійного нарахування договірних процентів та 3% річних за один і той самий період. Договірні проценти нараховувалися до 26.01.2022, після чого їх нарахування припинено, а з 27.01.2022 заявлено лише передбачені законом наслідки прострочення.

Звертає увагу суду на те, що у відзиві на позовну заяву відповідач заперечував сам факт надання йому кредитних коштів. Після отримання банківських документів позиція відповідача суттєво змінилася. У додаткових поясненнях відповідач прямо зазначив, що не заперечує існування кредитних правовідносин з первісним кредитором та користування банківською карткою, за рахунком здійснювалися численні операції, у тому числі з використанням кредитного ліміту, не стверджує, що за кредитною карткою не могла виникнути заборгованість, більша за початковий ліміт, документи банку підтверджують наявність перед відступленням права вимоги суми 10415,07 грн.

Також відповідач посилається на те, що з розрахунку банку вбачається кредитний ліміт лише 5000,00 грн. Однак у розрахунку банку ця сума зазначена саме як «сума ліміту на дату укладання договору». Виписка відображає подальшу зміну ліміту: 08.08.2019 проведено операцію «Збільшення кредитного ліміту» на 5000,00 грн, а 31.01.2020 повторне збільшення ліміту ще на 2000,00 грн, після чого заборгованість за тілом кредиту в межах ліміту становила 7000,00 грн (графи 2326 розрахунку банку за періоди з 08.02.2020). Встановлення ліміту в розмірі 7000,00 грн повністю узгоджується з пунктом 3 Угоди, яким визначено максимальний ліміт кредитної лінії 200000,00 грн. Згідно з графами 5 і 6 розрахунку банку, лише за період з 08.08.2019 по 07.03.2020 відповідач отримав (зняв та використав) кредитні кошти на загальну суму 57316,30 грн, а вніс на рахунок 53193,00 грн. Розділ виписки «Фінансові трансакції за рахунком» по картці World Debit Mastercard HUMENNYI VASYL * НОМЕР_2 відображає кожну таку операцію з датою, сумою та місцем її здійснення: зняття готівки в банкоматах у м. Хмельницькому (зокрема 01.09.2019 - 1000,00 грн, 15.09.2019 - 1000,00 грн, 26.11.2019 - 700,00 грн), розрахунки карткою в торговельних мережах м. Хмельницького, перекази з картки на картку. Жодної з цих операцій відповідач не заперечує. Останнє поповнення рахунку відповідачем відбулося 19.02.2020 (2000,00 грн, зараховано 21.02.2020). Починаючи з розрахункового періоду 08.03.2020 банк почав переносити непогашену заборгованість на рахунки простроченої заборгованості (графи 15 18 розрахунку банку), і з цього часу відповідач жодного платежу не здійснив. Таким чином, виписка як первинний документ бухгалтерського обліку банку, у сукупності з підписаними відповідачем анкетою-заявою, офертою, акцептом та паспортом споживчого кредиту, наявними в матеріалах справи, повністю підтверджує факт надання кредиту та користування ним відповідачем.

Також представник позивача зазначає, що відповідач стверджує, що виписка і розрахунок банку нібито по-різному класифікують складові суми 10415,07 грн. Це твердження не відповідає змісту документів: обидва документи містять однаковий склад заборгованості, відрізняється лише ступінь деталізації, що підтверджується простою арифметичною звіркою. У виписці відображено три операції від 17.05.2021, проведені у зв?язку з продажем права вимоги: «Погашення простроченої заборгованості по овердрафту» 3200,20 грн, «Погашення простроченої заборгованості» 7000,00 грн, «Погашення овердрафту з рахунку» 214,87 грн, а також операцію «Згортання активу у зв?язку з продажем згідно дог. Факторингу 2 «ФК ФЛЕКСІС» від 17.05.2021» на суму 10415,07 грн. У розрахунку банку станом на 17.05.2021 відображено: графа 18 «Прострочене тіло кредиту» 10200,20 грн та графа 30 «Овердрафт (несанкціонована заборгованість)» 214,87 грн. Звірка цих сум є такою: 3200,20 + 7000,00 + 214,87 = 10415,07 грн (виписка); 10200,20 + 214,87 = 10415,07 грн (розрахунок банку); отже, 10200,20 = 7000,00 + 3200,20 грн. Сума 3200,20 грн не є «невідомою» складовою заборгованості, як стверджує відповідач, а становить сукупність 14 щомісячних операцій із найменуванням «Перенесення непогашеного несанкціонованого овердрафту на прострочку». Кожна з цих операцій відображена у банківській виписці, а також у розрахунку банку в графі 29 «Сплачено в поточний період» розділу «Овердрафт (несанкціонована заборгованість)» за відповідний розрахунковий період. Зокрема, за період з 08.04.2020 по 07.05.2020 сума операції становила 237,05 грн, з 08.05.2020 по 07.06.2020 - 266,20 грн, з 08.06.2020 по 07.07.2020 - 243,69 грн, з 08.07.2020 по 07.08.2020 - 243,21 грн, з 08.08.2020 по 07.09.2020 - 236,05 грн, з 08.09.2020 по 07.10.2020 - 235,65 грн, з 08.10.2020 по 07.11.2020 - 232,47 грн, з 08.11.2020 по 07.12.2020 - 224,90 грн, з 08.12.2020 по 07.01.2021 - 224,36 грн, з 08.01.2021 по 07.02.2021 - 218,75 грн, з 08.02.2021 по 07.03.2021 - 219,00 грн, з 08.03.2021 по 07.04.2021 - 217,34 грн, з 08.04.2021 по 07.05.2021 - 198,69 грн та з 08.05.2021 по 17.05.2021 - 202,84 грн.

Таким чином, загальна сума зазначених операцій становить 3200,20 грн, що підтверджується даними банківської виписки та розрахунку заборгованості. Відтак у розрахунку банку прострочений овердрафт обліковується у складі простроченого тіла кредиту (загальна сума 10200,20 грн), а у виписці - розкладений за окремими рахунками аналітичного обліку (3200,20 грн і 7000,00 грн). Різниці у сумах немає за жодною складовою. Різний ступінь деталізації в підсумковому розрахунку та в поопераційній виписці є очевидним і не свідчить про суперечність документів. А несанкціонований овердрафт - це сума, на яку дебетовий залишок за рахунком перевищив встановлений ліміт, і за своєю правовою природою це кредит, обов`язок повернення якого виникає безпосередньо із закону (статті 1048, 1054, 1069 ЦК України), а не з тарифів банку. Саме тому банк відобразив прострочений овердрафт у складі простроченого тіла кредиту. У рядку 4 розрахунку банку (період 08.11.2019 - 07.12.2019) відображено виникнення несанкціонованого овердрафту на 12831,29 грн, який відповідач сам погасив поповнивши рахунок на 12812,57 грн, (у виписці операція «Погашення овердрафту з рахунку» від 26.11.2019 на 12 812,57 грн). Аналогічно відповідач погашав овердрафт у періоді 08.10.2019 07.11.2019 (736,68 грн), 08.12.2019 07.01.2020 (158,57 грн) та 08.01.2020 07.02.2020 (23,35 грн) (графа 29 розрахунку банку).

На думку позивача, такими діями відповідач у розумінні частини другої статті 205 ЦК України власною поведінкою підтвердив свій обов`язок повертати кошти, списані з рахунку понад ліміт, і не може тепер посилатися на необізнаність у цьому питанні. Отже, сама по собі неточність у зазначенні виду заборгованості в реєстрі відступлення права вимоги не змінює фактичної та правової природи відповідної суми. Сукупність первинних документів підтверджує, що 1286,93 грн є процентами за користування кредитом, нарахованими первісним кредитором, а не пенею. Відповідно, ця сума підлягає оцінці судом саме як заборгованість за процентами за користування кредитом з урахуванням умов договору та положень статей 1048, 1054 Цивільного кодексу України.

Щодо процентів, нарахованих після відступлення права вимоги, то позивач зазначає, що проценти в сумі 2608,46 грн нараховані ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за період з 18.05.2021 по 26.01.2022 (254 дні) за ставкою 35,99% річних, визначеною пунктом 3 Угоди, виключно на суму тіла кредиту 10415,07 грн, без включення до бази процентів 1286,93 грн (тобто без нарахування процентів на проценти). Перевірка розрахунку здійснюється за формулою: 10415,07 грн ? 35,99 % ? 365 ? 254 дні = 2608,46 грн.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу строку кредитування або в разі пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Жодна з цих обставин до 26.01.2022 не настала, що підтверджують саме документи АТ «СЕНС БАНК» до моменту відступлення банк щомісяця нараховував звичайні проценти за користування кредитом (останнє нарахування 13.05.2021), а не відповідальність за прострочення. Окрім того, станом на початок останнього розрахункового періоду (08.05.2021) частина тіла кредиту в сумі 4499,45 грн ще обліковувалася як поточна, а не прострочена заборгованість (графа 23 рядка 22 розрахунку банку) і була перенесена на прострочку лише у зв`язку з продажем права вимоги. Також банк не пред`являв вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту та не розірвав договір, а строк дії випущеної відповідачу картки становив 5 років (до 08.08.2024) з пролонгацією кредитної лінії, передбаченою паспортом споживчого кредиту. Таким чином, станом на 17.05.2021 кредитні правовідносини тривали, і новий кредитор продовжив нарахування в тому самому порядку і за тією ж ставкою, що й первісний кредитор. При цьому нарахування було добровільно припинено 26.01.2022 - більш ніж за два роки до спливу строку дії картки, що очевидно на користь відповідача. Інфляційні втрати (166,64 грн) та 3 % річних (23,96 грн) нараховані лише за період з 27.01.2022 по 23.02.2022, тобто до запровадження воєнного стану, і жодних нарахувань за період дії воєнного стану до стягнення не заявлено.

Сума 11702,00 грн, відступлена первісним кредитором, тотожна сумі, зазначеній самим АТ «СЕНС БАНК» у розрахунку банку як «Загальна сума заборгованості» та «Сума для погашення договору» (графа 31 станом на 17.05.2021), а сума тіла 10415,07 грн сумі операції «Згортання активу у зв`язку з продажем» у виписці.

Розрахунки ж за права вимоги підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, зокрема платіжним дорученням № 253 від 17.05.2021 про оплату за договором факторингу № 2 та актами зарахування зустрічних вимог. Отже, кожен наступний кредитор отримав точно той обсяг прав, який належав попередньому, що відповідає статтям 512, 514 ЦК України. За статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, а Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц наголосила, що суд має виходити зі стандарту вірогідності доказів: дослідивши докази обох сторін, суд встановлює, чиї докази є більш вірогідними. У цій справі доказам позивача відповідач не протиставив жодного доказу. Окрім того, станом на дату звернення до суду (29.08.2026) не сплив навіть загальний трирічний строк, не кажучи вже про погоджену сторонами позовну давність у 10 років (пункт 2.1.3 акцепту, стаття 259 ЦК України).

Судове засідання 07.10.2026 було відкладене на 21.10.2026 за клопотанням сторін з метою ознайомлення з витребуваними у АТ «СЕНС БАНК» документами та надання у зв`язку із цим додаткових пояснень.

Представник позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - адвокат Костіна Н.В. у судове засідання 21.10.2026 не з`явилася, була належним чином повідомлена про день, час та місце судового засідання, однак 21.10.2026 подала заяву, у якій просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задоволити.

У судове засідання 21.10.2026 відповідач не з`явився, був належним чином повідомлений про місце, день та час розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в електронний кабінет відповідача. 21.10.2026 подав заяву, у якій просив розглянути справу за відсутності відповідача, позовні вимоги в заявленому розмірі не визнає, підтримав раніше поданий відзив, заперечення та додаткові пояснення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши доводи, викладені сторонами у заявах по суті та письмових поясненнях, встановивши обставини, факти та відповідні їм правовідносини, застосувавши релевантні норми права, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов таких висновків.

Відповідно до норм ст. 11, 525, 629 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 08.08.2019 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CCNG-631223598 шляхом підписання власноручним підписом анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «АЛЬФА-БАНК» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «АЛЬФА-БАНК» від 08.08.2019, оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії від 08.08.2019, паспорта споживчого кредиту (а.п. 7-11).

Умовами вказаного договору передбачено таке.

Тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб.

Позичальнику відкрито поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні та випущено міжнародну платіжну картку строком дії 5 (п`ять) років з моменту випуску. Ліміт кредитної лінії 200000 грн. Процентна ставка 35,99% річних. Обов?язковий мінімальний платіж встановлено у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. (п?ятдесят гривень).

Відповідно до паспорта споживчого кредиту строк кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору. Максимальна сума кредиту 200000 грн 00 коп., ліміт кредиту 5000 грн 00 коп. Також умовами паспорта споживчого кредиту передбачено, що наслідками прострочення виконання таабо невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит є застосування процентної ставки при невиконанні зобов`язань у розмірі 35,99%. У разі просторочення внесення суми мінімального платежу одноразово за кожний факт виникнення прострочки застосовується штраф у розмірі 100 грн в день виникнення прострочки та 300 грн в разі, якщо сума простроченої заборгованості не погашена протягом 5 робочих днів.

Листом АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» повідомило, що у інформаційно-обліковій системі банку договори реєструються із використанням певного набору буквених та числових символів. Така специфіка присутня по картковим продуктам. При укладенні договору із клієнтом банку облікова система формує унікальний ідентифікатор у вигляді числових символів. Після укладення підписаний сторонами договір потрапляє у іншу інформаційну систему банка, де в автоматичному режимі до наявного номеру договору присвоюються додаткові символи у вигляді букв для можливості ідентифікації типу продукту в рамках внутрішньої системи. Це дозволяє забезпечити коректну обробку даних та їхній розподіл за відповідними категоріями. Наявність буквенних символів є необхідністю самої облікової системи банку.

При продажу кредитного портфелю інформація про номер договору, що зазначена у реєстрах, була імпортована із облікових систем банку з урахуванням буквенно-числової комбінації ідентифікатора договору. АТ «СЕНС БАНК» підтверджує, що юридичні номери договорів із позичальниками повністю тотожні і ідентичні номерам договорів у додатку до договору факторингу № 2 від 17.05.2021, укладеного між АТ «АЛЬФА-БАНК» (правонаступник АТ «СЕНС БАНК») та ТОВ «ФК ФЛЕКСІС». Відтак, для прикладу, договір 630123456 являється договором CCNG-630123456 (а.п. 12, 13).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № CCNG-631223598 від 08.08.2019 відповідач має заборгованість у розмірі 14501 грн 06 коп., з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) 10415 грн 07 коп.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 2608 грн 46 коп.;

- заборгованість за пенею та/або штрафами 1286 грн 93 коп.;

- інфляційні збитки 166 грн 64 коп.;

- нараховані 3% річних 23 грн 96 коп. (а.п. 14, 15).

17.05.2021 укладено договір № 2, відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АЛЬФА-БАНК» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФЛЕКСІС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором № CCNG-631223598 (а.п. 16-25). Додатком 1-1 до зазначеного договору є реєстр боржників, де за № 11257 значиться ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 11702 грн 00 коп. Платіжним дорученням № 253 від 17.05.2021 підтверджується здійснення оплати за договором факторингу.

18.05.2021 укладено договір № 18-05/21, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФЛЕКСІС» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором № CCNG-631223598 (а.п. 26-42). Додатком 1-1 до зазначеного договору є реєстр боржників, де за № 11257 значиться ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 11702 грн 00 коп. Платіжними дорученнями від 16.06.2021, 17.06.2021, 26.07.2021 підтверджується здійснення оплати за договором факторингу.

10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором № CCNG-631223598 (а.п. 43-58). Додатком 1 до зазначеного договору є реєстр боржників, де за № 76754 значиться ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 14501 грн 06 коп. Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023, відповідно до положень ст. 601 ЦК України, свідчить про виконання ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» обов`язку оплати за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Відтак ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № CCNG-631223598.

Виписка АТ «СЕНС БАНК» по рахунку № НОМЕР_3 за період з 08.08.2019 по 17.05.2021 підтверджує факт встановлення лімітів, отримання кредитних коштів, користування ними відповідачем та здійснення часткового погашення боргу за договором № CCNG-631223598 від 08.08.2019 (а.п. 141-144).

Відповідно до розрахунку боргу, здійсненого АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «СЕНС БАНК», складовими заборгованості відповідача за договором № CCNG-631223598 від 08.08.2019 станом на 17.05.2021 є: прострочене тіло кредиту 10200 грн 00 коп.; відсотки за користування кредитом - 1286 грн 93 коп.; овердрафт (несанкціонована заборгованість) 214 грн 87 коп. (а.п. 145).

Суд застосовує законодавство у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України)

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ч. 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування»).

Закон України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у частині 1 статті 13 передбачає, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»).

Стаття 12 зазначеного Закону передбачає умови, що зазначаються у договорі про споживчий кредит.

Кредитна лінія - вид кредиту, надання якого здійснюється повністю або частинами в узгоджені сторонами строки протягом строку кредитування. При цьому може бути передбачено право споживача отримати кредит у межах встановленого кредитного ліміту у разі часткового або повного погашення кредиту протягом строку кредитування, визначеного в договорі про споживчий кредит (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Отже, на підтвердження існування договірних відносин позивачем надано анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «АЛЬФА-БАНК» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «АЛЬФА-БАНК» від 08.08.2019, оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 08.08.2019, паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем ОСОБА_1 власноручним підписом, а також - акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

З наданих позивачем до позовної заяви документів, вбачається, що між сторонами справи укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю природою є змішаним договором та містить елементи різних договорів, зокрема, договорів банківського рахунку та договору про споживчий кредит, банк і позичальник досягли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Як вбачається з виписки по рахунку відповідача, наданої АТ «СЕНС БАНК», обов`язок щодо відкриття поточного рахунку, випуску міжнародної платіжної картки та надання коштів у розпорядження відповідача шляхом встановленні ліміту у відповідному розмірі кредитодавцем виконано. Зазначене не заперечується і самим відповідачем.

Водночас відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1082 ЦК України (чинною на момент укладення договору факторингу) боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Матеріали провадження не містять доказів того, що відповідач надав позивачу та/або будь-якому з попередніх кредиторів грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, тобто відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до частини 1 та 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На день ухвалення судом рішення жодного доказу оплати відповідачем заборгованості за договором у розмірі, зазначеному в позові, суду не надано.

Щодо вимоги про стягнення сум у розмірі 10415 грн 07 коп. та 1286 грн 93 коп.

Суд погоджується з позицією позивача про те, що виписка «Фінансові трансакції за рахунком» по картці World Debit Mastercard HUMENNYI VASYL * НОМЕР_2 відображає кожну операцію з датою, сумою та місцем її здійснення, а тому підтверджує усі зміни ліміту, нарахування, здійснені позичальником витрати та погашення. Відповідно до наданої АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «СЕНС БАНК» виписки, станом на дату укладення договору факторингу № 2 (17.05.2021) між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФЛЕКСІС» сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № CCNG-631223598 становила 11702 грн 00 коп.

При цьому розрахунок боргу, здійснений АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «СЕНС БАНК», свідчить про те, що складовими такого боргу є: прострочене тіло кредиту 10200 грн 00 коп.; відсотки за користування кредитом - 1286 грн 93 коп.; овердрафт (несанкціонована заборгованість) 214 грн 87 коп. Жоден з названих документів не містить інформації про нараховані штрафні санкції у складі суми заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Окрім того, позичальник наділений правом, а не обов`язком користуватися коштами в межах встановленого ліміту, а відсотки кредитодавцем нараховуються виключно на суму, яка була використана (отримана) позичальником, а не на суму встановленого ліміту. Відповідач користувався (отримував та повертав) кошти в межах усіх встановлених (збільшених) лімітів не висловлюючи при цьому жодних заперечень. Тому, на думку суду, отримана сума та відсотки, нараховані за користування отриманими коштами, підлягають стягненню навіть у тому випадку, якщо такі відсотки мають різне найменування в облікових документах різних кредиторів.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 2608 грн 46 коп., інфляційних збитків та трьох процентів річних.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

У разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її першої частини, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-141гс19) викладено правовий висновок про те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, провадження № 12-83гс18; ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №5017/1987/2012, провадження №12-289гс18).

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введений воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.07.2026 № 4928-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Зважаючи на викладене, важливим аспектом є встановлення строку спірного договору та періоду, за який були здійснені відповідні нарахування.

З цього приводу суд не погоджується з твердженням позивача про те, що спірний договір мав строк дії до 08.08.2024 з огляду на таке.

Відповідно до умов договору позичальнику відкрито поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні та випущено міжнародну платіжну картку строком дії 5 (п`ять) років з моменту випуску. На думку суду, строк дії платіжної картки не є тотожним строку дії кредитного договору, оскільки платіжна картка є електронним платіжним засобом у вигляді пластикової чи іншого виду картки (електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором за визначенням чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-ІІІ).

Натомість паспортом споживчого кредиту строк кредитування визначений - 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору. З цим погодився і сам відповідач.

Надана АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «СЕНС БАНК» виписка по рахунку ОСОБА_1 свідчить про те, що договір № CCNG-631223598 від 08.08.2019 був пролонгований до 08.08.2021, оскільки протягом цього періоду (до моменту переуступки боргу) відповідач користувався коштами, здійснював погашення, а також відбувалося збільшення ліміту.

На переконання суду, 08.08.2021 спірний договір про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії не був продовжений на новий строк внаслідок недотримання клієнтом умов договору та переуступки 17.05.2021 права вимоги за таким договором новому кредитору - ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФЛЕКСІС».

Розділом 3 договору № CCNG-631223598 від 08.08.2019 процентна ставка за користування коштами встановлена у розмірі 35,99% річних.

Водночас умовами паспорта споживчого кредиту передбачено, що наслідками прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит є застосування процентної ставки при невиконанні зобов`язань щодо повернення кредиту у розмірі 35,99% річних.

Тому після переуступки 17.05.2021 новий кредитор має право на нарахування та отримання відсотків:

- за період до закінчення строку договору від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а саме за період з 18.05.2021 по 08.08.2021 (у розмірі 35,99);

- за період після закінчення строку договору річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України та паспорта споживчого кредиту договору № CCNG-631223598 від 08.08.2019 як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а саме після 08.08.2021 (у розмірі 35,99).

Відтак відсотки, нараховані кредитором у період з 18.05.2021 по 26.01.2022 у розмірі 2608 грн 46 коп., а також нараховані у період з 27.01.2022 по 23.02.2022 три відсотки річних у розмірі 23 грн 96 коп. та інфляційні втрати у розмірі 166 грн 64 коп., є правомірними.

Відповідач, заперечуючи розмір нарахованих відсотків, власних контррозрахунків та/або доказів належного виконання умов договору не надав.

Щодо строку, за який здійснено нарахування відсотків, то суд звертає увагу на те, що диспозитивність цивільного судочинства полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України). Відтак суд здійснює перевірку правомірності нарахування відсотків за користування кредитом та за порушення кредитних зобов`язань у межах визначеного позивачем строку.

Щодо застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін (ст. 259 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).

Сплив позовної давності, є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави. (постанова Верховного Суду від 03.02.2022 у справі № 758/10335/16-ц).

Оскільки судом встановлено, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором CCNG-631223598 від 08.08.2019 є підставною та обґрунтованою, то суд вважає за доцільне зазначити таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (пункти 83-96) зауважила, що за загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Відповідно до положень Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», зупинення строку позовної давності припинилося 04.09.2025.

Як встановлено вище, право на звернення до суду з даним позовом у позивача виникло 09.08.2021, тобто під час періоду, коли строк звернення до суду був продовжений. Позов направлений ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до суду 31.08.2026. Отже з 04.09.2025 по 31.08.2026 минуло 362 дні.

З огляду на викладене, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у цій справі відсутні.

З приводу клопотання відповідача про витребування додаткової угоди до договору факторингу № 18-05/21 від 14.07.2021, а також зобов`язання позивача надати редакцію Умов та Тарифів, яка діяла на дату укладення договору 08.08.2019, суд зазначає таке.

Оскільки право вимоги за кредитним договором № CCNG-631223598, укладеним з відповідачем, передано за договором факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021 та реєстром боржників від 18.05.2021, то зазначена додаткова угода не стосується обсягу та/або вартості переданих прав вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Відповідач просить зобов`язати позивача, у разі посилання на умови щодо несанкціонованого овердрафту, надати докази того, яка саме редакція відповідних Умов та Тарифів діяла на дату укладення договору 08.08.2019 та була складовою договору, а також конкретні положення, на підставі яких виникла відповідна заборгованість. Однак представник позивача зазначила, що позивач не посилається на жоден пункт Умов та Тарифів, а тому підстав для такого надання немає.

З огляду на викладене, на думку суду, відсутні підстави для витребування у позивача додаткової угоди до договору факторингу № 18-05/21 від 14.07.2021, Умов та Тарифів, а задоволення наведених клопотань перешкоджатиме своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи.

Стаття 263 ЦПК України передбачає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, «Серявін та інші проти України» № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відтак, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № CCNG-631223598 від 08.08.2019 у розмірі 14501 грн 06 коп.

Щодо розподілу судових витрат.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України) та у резолютивній частині рішення зазначається розподіл таких судових витрат (п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» поніс судові витрати, що складаються з 2662 грн 40 коп. сплаченого судового збору (а.п. 6).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

01.07.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ «ЛІГАЛ АССІСТАНС» укладено договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги (а.п. 67-73).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду витяг з акту № 24 про надання юридичної допомоги від 31.07.2026, згідно з яким загальна вартість витрат на правничу допомогу складає 9000 грн 00 коп., а саме: надання усної консультації - 3000 грн 00 коп., складання позовної заяви 6000 грн 00 коп. (а.п. 74).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Ті ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Laventsv. Latvia) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює понесені позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача, з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2026 по справі № 911/969/24 «наголошує на тому, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, додаткова постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21)»…..«Стосовно застосування критеріїв співмірності згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що за відсутності клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19). Аналізуючи зазначені норми у сукупності, Велика Палата Верховного Cуду висновує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу».

Водночас витрати за надану професійну правничу допомогу у разі виконаних робіт підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, 11.07.2023 у справі № 910/5151/22).

Враховуючи конкретні обставини даної справи, її складність, наданий адвокатом обсяг послуг, витрачений ним час на надання таких послуг, обґрунтування розміру цих витрат, беручи до уваги принцип співмірності судових витрат та ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише ті витрати, які мають розумний характер, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правничу допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи, а тому їх слід визначити у розмірі 9000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Отже, враховуючи вимоги статті 141 ЦПК України та факт задоволення позову в повному обсязі, з відповідача слід стягнути на користь позивача суму судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 2662 грн 40 коп., та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн 00 коп.

На підставі ст. 207, 512-514, 516, 526, 610, 611, 626, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 223, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № CCNG-631223598 від 08.08.2019 у розмірі 14501 (чотирнадцять тисяч п`ятсот одна) гривня 06 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ідентифікаційний код юридичної особи 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складене 26.10.2026.

Суддя Мар`яна МУСІЄНКО