Вирок № 140928450, 26.10.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/234/24

Провадження № 1-кп/452/87/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду об`єднані кримінальні провадження № 12024142290000010 від 16.01.2024 року та № 12024142290000005 від 12.01.2024 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новосельці, Жидачівського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, раніше судимого вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2023 року за

ст. 126-1 КК України до покарання у вигляді 160 годин громадських робіт, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 2 ст. 389 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , будучи особою, яка раніше неодноразово, а саме 08.06.2023 року, 10.06.2023 року, 11.06.2023 року, 15.06.2023 року, 05.07.2023 року, вчиняла домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_7 , у зв`язку з чим 04.08.2023 року був притягнутим Самбірським міськрайонним судом Львівської області до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, вчинив умисний злочин проти життя та здоров`я особи за наступних обставин.

Так, 15.01.2024 року приблизно о 20:00 год. ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за адресою: АДРЕСА_1 , де проживав разом з потерпілою ОСОБА_7 , вчинив з останньою конфлікт, переслідуючи при цьому прямий умисел на заподіяння фізичного та психологічного насильства, що проявилось у словесних образах нецензурними словами, які принижують честь і гідність особи, в ході даного конфлікту наніс потерпілій удар в ділянку голови, внаслідок чого у ОСОБА_7 , згідно висновку судово-медичної експертизи виявлені множинні забійні садна обличчя, струс головного мозку, які відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне фізичне та психологічне насильство щодо колишнього подружжя, що призвело до фізичних, психологічних страждань і погіршення якості життя, завдало шкоди здоров`ю потерпілої, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 126-1 КК України.

Крім того, вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27.06.2023 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначено покарання у виді 160 годин громадських робіт.

11.09.2022 року до Самбірського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області надійшов на виконання вищевказаний вирок суду та 27.09.2023 року ОСОБА_5 було ознайомлено із порядком та умовами відбування призначеного йому покарання у виді громадських робіт, а також письмово попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 389 КК України за ухилення від відбування покарання, вручено направлення до Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області для відпрацювання покарання з 28.09.2023 року.

Засуджений ОСОБА_5 , умисно ухиляючись від відбування покарання, не приступив до відпрацювання встановленого судом строку громадських робіт, за що 08.11.2023 року йому винесено письмове попередження. Однак, незважаючи на попередження про відповідальність за порушення умов та порядку відбуття покарання, ОСОБА_5 , умисно ухиляючись від відбування покарання встановленого судом у вигляді 160 годин громадських робіт, відпрацював лише 48 годин.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (кримінальний проступок), передбачений ч. 2 ст. 389 КК України - ухилення засудженим від відбування покарання у виді громадських робіт.

Будучи допитаним у судовому засіданні 22.09.2025 року обвинувачений

ОСОБА_5 винним у вчиненні даних кримінальних правопорушень себе визнав. Разом з тим, заперечував обставини нанесення 15.01.2024 року ОСОБА_7 тілесних ушкоджень. Показав, що ОСОБА_7 була його дружиною, після розірвання шлюбу вони проживали разом в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_7 страждала на цукровий діабет та на психічне захворювання, внаслідок цього між ними часто виникали сварки. Вона тікала з дому, він її шукав по селу, приводив додому, також вона отримувала тілесні ушкодження, бо падала, не могла самостійно себе доглядати. Тому фактично догляд за нею (приготування їжі, годування, прання, прибирання, зміну памперсів, тощо) здійснював він. Іх донька ОСОБА_4 жила окремо, приїжджала зі Львова. Оскільки поведінка його дружини іноді була нестерпною, він змушений був застосовувати до неї силу, внаслідок чого його й притягнули до адміністративної відповідальності. 15 січня 2024 року він вчинив з ОСОБА_8 сварку, бо вона розкидала по хаті речі, лежала на дивані. Він хотів її переодягнути, бо вона обмочилася, стягнув з дивана, вона чинила опір, могла вдаритися, вже мала синці на руці, обличчі. В той день він вживав спиртні напої, але не бив її. Громадські роботи не відпрацював, бо доглядав за ОСОБА_8 . Втім, остання на обліку у лікаря-психіатра не перебувала. Раніше було, що він застосовував до дружини фізичну силу коли вони сварилися. В теперішній час повністю відпрацював. Щиро каявся у вчиненому, просив врахувати дані життєві обставини та суворо його не карати.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області 05.02.2024 року ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.44).

Постановою слідчого від 05.02.2024 року визнано потерпілою в кримінальному провадженні № 12024142290000010 від 16.01.2024 року ОСОБА_8 (доньку ОСОБА_7 ) (а.с.47), яка після розлучення змінила прізвище « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 » (а.с.216).

Потерпіла ОСОБА_4 (28.05.2025 року) суду показала, що її мати ОСОБА_7 , яка на даний час померла, багато років страждала на цукровий діабет та на психічний розлад. Обвинувачений ОСОБА_5 , який є її батьком, здійснював догляд за нею, оскільки батьки і після розлучення в 2005 році проживали в одному будинку. Він повністю опікувався нею: готував їжу, кормив, переодягав, мив, міняв памперси. Вона приїжджала коли мала таку змогу, бо живе та працює у Львові. Мати недієздатною не визнавалася. Після виписки з психіатричної лікарні мати хотіла щоб її помістили в приватний пансіон, але вони грошових коштів для того не мали. В її присутності батько відносно матері насильства не вчиняв. Причиною розлучення були ті обставини, що батько зловживав спиртними напоями, «іноді піднімав руку на матір». Останні три місяці перед смертю психічний стан матері погіршився. 15 січня 2024 року вона вдома у батьків не була. Їй зателефонували з сільської ради та повідомили, що мати потрапила до лікарні. Мати помістили до хоспісу. Коли вона її побачила, то на її обличчі був сінець, у неї був струс мозку. За словами матері ОСОБА_11 прийшов в стані алкогольного сп`яніння, хотів її переодягнути, вона того не хотіла, він її вдарив. Батько також підтвердив ці обставини, проте заперечував, що бив мати, сказав, що тільки її «пошарпав». Причиною смерті ОСОБА_7 було зазначено «ішемічний інсульт». На фоні відносин між батьками та психічного стану матері вона сама має тепер проблеми з психічним здоров`ям. Крім батька у неї не залишилося рідної людини. Просила його суворо не карати, бо на його поведінку вплинула ситуація зі здоров`ям матері.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні 07.07.2025 року повідомила, що є працівником Самбірського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області. В вересні 2023 року ОСОБА_5 було ознайомлено із порядком та умовами відбування призначеного йому судом покарання у виді громадських робіт. Вручено направлення до Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області для відпрацювання покарання. Спочатку ОСОБА_5 відпрацював 48 годин, потім перестав. Пояснив це тими обставинами, що доглядає за хворою дружиною, втім доказів не надав. В теперішній час ОСОБА_5 повністю відбув 160 годин призначених йому громадських робіт, знятий з обліку.

Допитана у судовому засіданні 22.09.2025 року свідок ОСОБА_13 дала показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_12

?Крім того, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 2 ст. 389 КК України підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні наступних доказів, а саме:

?постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 04 серпня 2023 року, якою ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за домашне насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_7 , вчинене ним 08.06.2023 року, 10.06.2023 року, 11.06.2023 року, 15.06.2023 року, 05.07.2023 року. В постанові зазначено, що ОСОБА_5 визнав себе винним у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень (а.с.61);

?вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2023 року ОСОБА_5 визнано винним за ст. 126-1 КК України за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_7 та призначено покарання у виді 160 годин громадських робіт. Як зазначено у вироку ОСОБА_5 був раніше притягнутим Самбірським міськрайонним судом Львівської області 16.06.2022 року, 27.09.2022 року, 20.03.2022 року до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_7 (а.с.57);

?висновком експерта Самбірського відділення СМЕ №05/24 від 17.01.2024 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_7 виявлені множинні забійні садна обличчя, струс головного мозку, які утворилися від дії твердих тупих предметів чи при ударі до таких, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові та відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я (а.с.48-49);

?поданням фахівця Самбірського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_12 , яка 11.01.2024 року звернулася до Самбірського ВП ГУНП у Львівській області про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України за ухилення від відбування покарання у вигляді 160 годин громадських робіт, призначеного вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27.06.2023 року (а.с.50-51);

?повідомленням Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 10.01.2024 року, з якого вбачається, що ОСОБА_5 з 05.12.22023 року не виходив на роботу без поважних причин (а.с.52).

Україна декларує нульову толерантність до домашнього насильства визнаючи його суспільну небезпечність.

Відповідно пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до диспозиції ст. 126-1 КК домашнім насильством є систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства. Таким чином, обов`язковою ознакою цього складу злочину є систематичність вчинення насильства, тобто повторюваність його епізодів протягом певного часу. На стороні обвинувачення лежить обов`язок довести цю складову злочину, для чого вона може надати відповідні докази систематичності домашнього насильства, у тому числі, але не виключно, підтвердження притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП (постанова ВС від 21.12.2021 у справі № 236/2450/20)

КПК не передбачає необхідності доведення факту домашнього насильства певним видом доказів. Діяння і наслідки, зазначені в ст. 126-1 КК України, підлягають доказуванню та оцінюванню з огляду на положення статей 84, 92, 94 КПК. Систематичність як ознака складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, може бути підтверджена попереднім притягненням особи до адміністративної відповідальності не менше двох разів за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП. Попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, визначених законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в КУпАП, не свідчить про подвійне притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за те саме правопорушення (Постанови ВС від 14.06.2022 у справі № 585/3184/20).

Повторення послідовних епізодів насильства в особистих стосунках становить собою особливий контекст і динаміку домашнього насильства. Це триваюче правопорушення, що характеризується продовжуваним зразком поведінки, в якому кожен окремий інцидент лягає в основу більш загального зразку поведінки (Постанова ВС від 13 лютого 2025 року у справі № 491/1073/22).

Враховуючи встановлені судом обставини щодо кількості епізодів домашнього насильства ОСОБА_5 над ОСОБА_7 , суд прийшов до переконання, що обвинувачений систематично вчиняв фізичне та психологічне насильство щодо колишньої дружини, що призвело до фізичних та психологічних страждань і завдало шкоди її психічному та фізичному здоров`ю.

При цьому суд критично ставиться до пояснень обвинуваченого та потерпілої щодо психічного здоров`я ОСОБА_7 , оскільки така обставина не підтверджена іншими доказами. Крім того як пояснили дані особи ОСОБА_7 на психіатричному обліку не перебувала.

Суд вважає, що покази обвинуваченого ОСОБА_5 , що 15 січня 2024 року він не спричиняв потерпілій ОСОБА_7 , тілесних ушкоджень спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_4 , яка суду показала, що мати в лікарні їй повідомила, що її побив батько, висновком експерта Самбірського відділення СМЕ №05/24 від 17.01.2024 року.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, дослідивши запропоновані докази, перевіривши доводи учасників процесу, суд прийшов до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні за ст. 126-1 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

В Постанові ВС від 16 вересня 2021 року у справі №185/4698/20 зазначено, що: «Об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, є правосуддя в частині встановленого порядку виконання вироків суду. Об`єктивна сторона полягає в ухиленні від відбування громадських або виправних робіт.

Ухилення від відбування громадських робіт - це невиконання особою, яка засуджена до цього виду покарання, обов`язку у вільний від роботи чи навчання час безоплатно виконувати суспільно корисні роботи, вид яких визначено органами місцевого самоврядування, протягом строку, вказаного у вироку суду. Ухилення у цьому випадку може полягати у нез`явленні для виконання таких робіт, у безпосередній відмові виконувати визначену для засудженого роботу тощо. Вказане кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у ст. 389 КК України діянь. Суб`єкт спеціальний, ним може бути тільки особа, засуджена до відповідних видів покарань. Суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Тобто, виходячи з диспозиції ч. 2 ст. 389 КК України, це кримінальне правопорушення не містить у собі як обов`язкову ознаку суспільно небезпечні наслідки, та вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у цій статті дій, тобто має формальний склад».

ОСОБА_5 , будучи засудженим вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2023 року за ст. 126-1 КК України до покарання у виді 160 годин громадських робіт, ухилився від відбування покарання, що не спростовано ним у судовому засіданні та підтверджується як показами свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , письмовими доказами.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, допитавши обвинуваченого, свідків, дослідивши запропоновані докази, перевіривши доводи учасників процесу, суд прийшов до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 389 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Вирішуючи питання про міру та розмір покарання, яке належить призначити обвинуваченому, суд, відповідно до частини 1 ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні ОСОБА_5 покарання суд, враховує ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину (ст. 126-1 КК України) та кримінального проступку (ч. 2 ст. 389 КК України); обставини вчинення кримінальних правопорушень; дані про особу обвинуваченого, який психічно і фізично здоровий, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога (а.с. 53, 54); за місцем проживання характеризується як особа, що «вживає алкоголь», участі у громадському житті не приймає, скарги у сільську раду не надходили (а.с.56); не працює, раніше судимий вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2023 року за ст. 126-1 КК України (а.с.57-58).

У відповідності зі ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд вважає його щире каяття у вчинених кримінальних правопорушеннях та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставиною у відповідності до ст. 67 КК України, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 є вчинення кримінального правопорушення (ст.126-1 КК України) особою, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

Судом також надана оцінка досудовій доповіді Самбірського РВ філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Міністерства юстиції України від 23.05.2025 року, відповідно до якої, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від покарання з випробуванням, орган пробації вважає за доцільним покладення на правопорушника обов`язків, передбачених ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти у повноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, виконати заходи, передбачені апробаційною програмою (а.с. 150-153).

Так, дослідивши досудову доповідь органу пробації, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 314-1 КПК України вона має виключно дорадчий характер і оцінюється судом у сукупності з іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Суд не може погодитися з висновком органу пробації про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства з огляду на таке.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

До того ж покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Верховий Суд у своїй практиці неодноразово наголошував на тому, що, призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності, суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме виправленню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

Інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення є нетяжким злочином та кримінальним проступком.

Під час судового розгляду обвинувачений висловив щирий жаль з приводу вчиненого та активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень; потерпіла ОСОБА_4 просила його суворо не карати; органом пробації суду повідомлено, що ОСОБА_5 повністю відбув покарання за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2023 року за ст. 126-1 КК України у виді 160 годин громадських робіт. У сукупності зазначені обставини дають суду підстави для висновку, що виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк та реальну можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Як визначено ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Санкція ст. 126-1 КК України, яка діяла на час скоєння ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення, передбачала покарання у виді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п`яти років, або позбавлення волі на строк до двох років.

Санкція ст. ч. 2 ст. 389 КК України, яка діяла на час скоєння ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення, передбачала покарання у виді арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років.

28 березня 2024 року набрав чинності Закон України № 3342-ІХ від 23 серпня 2023 року «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань», відповідно до якого санкції зазначених статей були змінені.

Зокрема, законодавець за ст. 126-1 КК України встановив покарання у виді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційний нагляд на строк до п`яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років; за ч. 2 ст. 389 КК України встановив покарання у виді пробаційного нагляду на строк до трьох років або обмеження волі на той самий строк.

Відповідно до положень ст. 51 КК України у новій редакції, покарання у виді пробаційного нагляду є більш м`яким порівняно з покаранням у виді арешту, яке було передбачено санкціями статей, що діяли на момент вчинення кримінальних правопорушень.

Враховуючи внесені Законом № 3342-IX від 23 серпня 2023 року зміни до санкції статтей, які пом`якшують кримінальну відповідальність і поліпшують становище особи, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі до нової редакції ст. 126-1, ч. 2 ст. 389 КК України і таке рішення узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 459/562/22, від 03 квітня 2025 року у справі №404/2548/24.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, обрати йому покарання, передбачене санкціями ст. 126-1, ч. 2 ст. 389 КК України у виді пробаційного нагляду, оскільки суд вважає, що таке покарання буде достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Таким чином, суд призначає остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_5 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив нове кримінальне правопорушення суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 06 грудня 2021 року у справі № 243/7758/20 вказала, що для застосування закріплених у ч. 1 ст. 71 КК України правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов`язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності:

- перша стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим - після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання за попереднім вироком;

- друга - наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.

Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.

На момент постановлення даного вироку ОСОБА_5 повністю відбув покарання за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2023 року за ст. 126-1 КК України у виді 160 годин громадських робіт, що підтверджується показами свідка ОСОБА_12 та довідкою Самбірського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області (а.с.217).

Що на думку суду виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався, необхідності у його застосуванні у судовому провадженні не вбачається.

Цивільний позов не заявлений.

Судові витрати, речові докази по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 2 ст. 389 КК України та призначити йому покарання:

- за ст. 126-1 КК України у виді 2 (років) років пробаційного нагляду;

- за ч. 2 ст. 389 КК України у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді у виді 2 (років) років пробаційного нагляду.

На підставі п.п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався.

Судові витрати, речові докази по справі відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуюча суддя