Рішення № 140927974, 23.10.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1478/26Справа №447/1980/26Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

23.10.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Процесуальні дії у справі.

27.05.2026 представник позивача ТОВ «Колект Центр» засобами системи «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що 06.12.2017 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №500805665, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі 30 191.63 грн., а Позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 07.12.2021 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 23.00 %. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору/ Згідно з умовами Договору? Позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором/ Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит у строки, передбачені Договором. Відповідно до Протоколу №2/2022 від 18.08.2022 позачергових загальних зборів акціонерів АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК», змінено найменування Банку з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК». Позивач просить вважати документацію на підтвердження перерахування кредитних коштів та заборгованості за кредитним договором, сформовану, видану АТ «СЕНС БАНК» та додану до позовної заяви, належною та достатньою для підтвердження факту виконання умов кредитного договору зі сторони Кредитодавця. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. 17.05.2021 було укладено договір №2, відповідно до якого АТ «АЛЬФА-БАНК» відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №500805665. 18.05.2021 було укладено договір №18-05/21 відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №500805665. 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №500805665. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №500805665. Не виконуючи належним чином зобов`язання за договором, відповідач порушив норми ЦК України та умови договору. Загальний розмір заборгованості з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за Договором №500805665 від 06.12.2017, що просить стягнути з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 21 823.22 грн., з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) 14 643.09 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 6 166.94 грн.; заборгованість за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 0.00 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами 400.00 грн.; заборгованість за комісіями 0.00 грн.; інфляційні збитки (грудень 2021 року лютий 2022 року) 518.12 грн.; нараховані 3% річних (07.12.2021-23.02.2022) 95.07 грн. Крім цього, представник позивача просить стягнути судові витрати у справі, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

29.05.2025 сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача, згідно з якою не вказано точного місця реєстрації проживання ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю вулиці та номеру будинку (а.с. 81).

10.06.2026 на адресу суду надійшла відповідь на запит про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача із ЗМУ ДМС.

Ухвалою суду від 10.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання. Відповідачу надано строк для подання відзиву, заперечень на позовну заяву.

Копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу ОСОБА_1 було надіслано позивачем ТОВ «Коллект Центр» на виконання вимог ст. 43, 177 ЦПК України (а.с. 79).

Відповідач ОСОБА_1 19.06.2026 отримав копію ухвали суду від 10.06.2026, надіслану на адресу його місця реєстрації проживання, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду та міститься у матеріалах справи (а.с. 88).

Правом на подання відзиву відповідач не скористався, у призначене судове засідання на 14:00 год. 29.07.2026 належним чином повідомлений відповідач не з?явився.

У судове засідання, призначене на 10:30 год. 23.10.2026 відповідач повторно не з?явився. Судова повістка, надіслана такому на адресу місця реєстрації проживання, повернулася до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 91-92).

У той же час, згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України, судом здійснювався виклик відповідача шляхом опублікування оголошень на офіційному вебсайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався, клопотань чи заяв до суду не подавав.

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частинами 1, 2 та 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив:

06.12.2017 відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-банк» з анкетою-заявою про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» (а.с. 7-8).

В анкеті-заяві відповідач зазначив свої анкетні дані, серію та номер паспорта, РНОКПП, мобільний телефон, адресу місця проживання. Також в цій анкеті-заяві містяться дані про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту.

Часину 2 анкети-заяви складає акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк». Відповідач ОСОБА_1 проставив свій підпис під тим, що він з умовами договору та діючими тарифами онайомлений, згідний, зобов?язується виконувати.

Відповідачем 06.12.2017 також було власноручно підписано оферту на укладення угоди про надання особистого кредиту №500805665 (а.с. 9-10) та акцепт пропозиції про укладення угоди про надання особистого кредиту №500805665 (а.с. 11-12) з додатком №1 до угоди про надання кредиту №500805665 (а.с. 13).

Відповідно до умов кредитного договору сторони узгодили таке: сума кредиту та валюта кредиту 30 191,63 грн., процентна ставка за користування кредитом 23,00 % річних, тип процентної ставки фіксована, дата остаточного повернення кредиту 07.12.2021, кредит надається для реструктуризації.

Відповідно до Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що становить Додаток №1 до Угоди про надання кредиту №500805665 від 06.12.2017, встановлено, що загальна вартість кредиту становить 46 448,84 грн., з 06.12.2017 по 07.12.2021 розписано графік погашення заборгованості (а.с. 13).

Відповідачем ОСОБА_1 також було підписано угоду на використання аналогу власноручного підпису Договір про використання аналогу власноручного підпису клієнту для вчинення правочинів (а.с. 14).

Відповідно до копії меморіального ордеру №104847 від 07.12.2021, грошові кошти у сумі 30 191,63 грн. надійшли на рахунок відповідача ОСОБА_1 з призначенням: «надання кредиту за кредитним договором №500805665 від 06.12.2017» (а.с. 15).

Представник позивача долучив копію виписки руху коштів по рахунку клієнта ОСОБА_1 з 06.12.2017 по 17.05.2021, з якої вбачається, що відповідач здійснював погашення кредитної заборгованості, однак, припинив, унаслідок чого виникла заборгованість (а.с. 16-20), розрахунків заборгованості за кредитом (а.с. 21, 22, 23), виконаних як банком, так і ТОВ «Вердикт Капітал», позивачем.

Враховуючи наведене, встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до укладеного договору, отримав можливість користуватися послугами банку, зокрема, використовувати кредитні кошти, перераховані на його рахунок. Банк виконав зобов?язання, надавши відповідачу можливість користуватись кредитними коштами.

Відповідач, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, унаслідок чого виникла заборгованість, яку, згідно із розрахунком позивача, такий просить стягнути з відповідача.

17.05.2021 між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» укладено договір факторингу №2, відповідно до умов якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Флексіс» права грошової вимоги до боржників за кредитним договорами, в тому числі за договором (угодою) №500805665 від 06.12.2017, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , що підтверджується копіями договору факторингу, додатка № 1-1 до договору факторингу №2 від 17.05.2021 (а.с. 24-36).

Як вбачається з платіжного доручення № 253 від 17.05.2021, на виконання вимог умов договору факторингу №2 від 17.05.2021 ТОВ «ФК «Флексіс» було сплачено ПАТ «Альфа-Банк» грошові кошти в розмірі 16 500 000,00 грн.

18.05.2021 між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №18-05/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Флексіс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі й за договором (угодою) №500805665 від 06.12.2017, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , що підтверджується копіями договору факторингу, додатка 1-1 до договору факторингу №18-05/21 від 18.05.2021, акту приймання-передачі Реєстру боржників від 18.05.2021, витягу з додатку 1-1 до договору факторингу №18-05/21 від 18.05.2021 (а.с. 37-52).

Долучені до матеріалів справи платіжні доручення підтверджують оплату ТОВ «Вердикт Капітал» за відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Флексіс».

10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі за договором (угодою) №500805665 від 06.12.2017, який ПАТ «Альфа-Банк» уклало з ОСОБА_1 , що підтверджується копіями договору факторингу, додатка № 3 до договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 (реєстр боржників), витягу з реєстру боржників, акту прийому-передачі реєстру боржників від 10.01.2023 (а.с. 53-67).

ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Коллект центр» за кредитним договором №500805665 від 06.12.2017 у розмірі 21 823.22 грн., з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) 14 643.09 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 6 166.94 грн.; заборгованість за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 0.00 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами 400.00 грн.; заборгованість за комісіями 0.00 грн.; інфляційні збитки (грудень 2021 року лютий 2022 року) 518.12 грн.; нараховані 3% річних (07.12.2021-23.02.2022) 95.07 грн.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Оцінка суду.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з укладенням спірного кредитного договору регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Закону України «Про споживче кредитування» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Обов`язок повернення позичальником кредитних коштів, сплати процентів встановлені кредитним договором. Також цей обов`язок передбачений ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, а відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики.

Згідно з ч. 2 статті ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв?язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він фактично був ознайомлений, що ствердив своїм підписом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти отримані за кредитним договором у розмірі та на умовах встановлених договором.

При підписанні заяви відповідач підтвердив, що ознайомлений з умовами договору правилами надання банківських послуг та тарифами банку.

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, відповідач підтвердив своїм підписом, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, та зобов`язався виконувати їх умови.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію Банку, відповідач підписом у анкеті-заяві визнав та погодився на запропоновані банком умови користування його послугами.

Також одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди, відповідач підтвердив дію договору фактом користування картковим рахунком та використанням кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2 ст. 642 ЦК України, згідно з якою особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Отже, існують підстави вважати, що сторонами належно обумовлено умови користування кредитними коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови кредитування. Відповідач користувався кредитними коштами, наданими йому банком, здійснював погашення заборгованості, що знайшло своє відображення у долученій до позову виписці, розрахунках заборгованості.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Відповідачем наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано. З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.

Суд бере до уваги також те, що пеня, 3 % річних на інфляційні втрати за невиконання кредитного зобов?язання нараховані до 23.02.2022.

Щодо переходу права вимоги від банку до позивача суд вказує таке.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кредитний договір №500805665 від 06.12.2017 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» укладено 06.12.2017.

АТ «Альфа-Банк» відступило дійсне право вимоги до боржника, яке йому належало ТОВ «ФК «Флексіс», ТОВ «ФК «Флексіс» - ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» - ТОВ «Коллект Центр».

Таким чином, право вимоги за кредитним договором, укладеним 06.12.2017 відповідачем із первісним кредитором АТ «Альфа-Банк» перейшло до ТОВ «Коллект Центр».

Суд, дослідивши подані докази на підтвердження правомірності переходу права вимоги до боржника, встановив, що позивач ТОВ «Коллект Центр» у передбаченому законом порядку та відповідно до укладених договорів факторингу, на виконання яких підписано реєстри передачі прав вимог до боржників, набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором укладеним із первісним кредитором.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Щодо позовної вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов?язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Вказане міститься у постанові ВС від 31.01.2025 у справі №758/5917/21, провадження №61-1515св24.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц, від 06.11.2020 у справі №760/11145/18 зауважено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

На підтвердження факту отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат, представником позивача подано копії: договору №01-07/24 про надання правової допомоги від 01.07.2024 (а.с. 71-74), прайс-листа АО «Лігал Ассістанс» (а.с. 75), заявки на надання юридичної допомоги №1650 від 01.04.2026 (а.с. 75 (зворот)), витяг з акту №21 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 (а.с. 76).

Отже, на підставі вищевикладеного, за результатами дослідження та оцінки долучених до матеріалів справи доказів щодо понесення витрат на правову допомогу у їх сукупності, беручи до уваги те, що відповідач не подав заперечень щодо стягнення витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі, проте, з огляду на складність справи, а саме те, що така розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, однак, сторони у судові засідання не з?являлися, з огляду на відсутність відзиву, відповіді на відзив, додаткових пояснень, вимоги з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката є частково обґрунтованими та підлягають до задоволення у розмірі 4 000,00 грн., що відповідатиме складності справи та критеріям розумності, співрозмірності та добросовісності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи те, що позов було пред`явлено засобами системи «Електронний суд» та такий підлягає до задоволення, з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. на користь позивача.

Керуючись ст. 6, 15, 205, 207, 512, 514, 526, 626, 627, 628, 638, 639, 1054, 1055, 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, ст. 5, 13, 76, 81, 82, 89, 134, 137, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 279, 280, 282, 284 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №500805665 від 06.12.2017 у розмірі 21 823 (двадцять одна тисяча вісімсот двадцять три) гривні 22 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр».

Стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр».

У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44276926.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 23.10.2026.

Суддя Головатий А.П.