Ухвала суду № 140927332, 22.10.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/5699/21

Провадження № 4-с/442/13/2026

УХВАЛА

22 жовтня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

Головуючого судді Нагірної О.Б.,

з участю секретаря судового засідання Лесович О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дрогобичі скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

учасники справи:

державний виконавець Кушнір С.Т.,

стягувач ОСОБА_2 ,

встановив:

Скаржниця звернулася до суду з вказаною скаргою, в якій просить визнати протиправними дії державного виконавця щодо: проведення огляду, фотофіксації та оцінки майна, яке не відповідає об`єкту, на який накладено арешт; проведення оцінки майна, яке не належить боржнику; ігнорування заяв третіх осіб щодо належності майна третім особам. Визнати протиправними дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника з порушенням вимог ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження». Визнати звіт про оцінку майна від 20.02.2026 року таким, що не має юридичної сили (недійсним), оскільки: він складений щодо іншого об`єкта; не відповідає арештованому майну; не стосується майна боржника. Зобов`язати державного виконавця утриматися від передачі майна на реалізацію на підставі вказаного звіту про оцінку. Зупинити реалізацію майна до усунення порушень та належного визначення вартості майна боржника. Зобов`язати державного виконавця провести належну перевірку відповідності об`єкта оцінки арештованому майну.

Вимоги скарги обґрунтовує тим, що 10 серпня 2022 року було відкрите виконавче провадження № 69593846 по виконанню виконавчого листа №442/5699/21 від 03.08.2022 року про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 .

15 жовтня 2025 року старшим державним була винесена постанова про опис та арешт майна боржника, а саме: арешт торгового приміщення №90 торгової будівлі ХII блоку «Б» літ «Д-1», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1767746846106, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

17 жовтня 2025 року постановою про призначення суб`єкта оціночної діяльності -суб`єкта господарювання для участі в виконавчому провадженні було залучено ПП «Оціночну компанію «Апекс».

20 лютого 2026 року було надано звіт про оцінку торгового приміщення №90 торгової будівлі ХII блоку «Б» літ «Д-1», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1767746846106 та визначену ціну у розмірі 180 000 грн.

З даною сумою та діями державного виконавця і оцінювача вона не погоджується та вважає їх незаконними та прийнятими з порушенням порядку проведення оцінки.

Старшим державним виконавцем в порушення вимог ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» накладено арешт на конкретний об`єкт нерухомого майна (з визначеним реєстраційним номером), однак фактично огляд, фотофіксація та подальша оцінка проводилися щодо іншого об`єкта, який: не відповідає арештованому майну; не належить боржнику.

Таким чином, відсутня тотожність між арештованим майном та майном, яке фактично оцінювалося. Це свідчить про підміну предмета виконавчих дій.

Разом з тим, майно, оцінку якого провели в рамках ВП, розміщене на земельній ділянці ТОВ «МАСЛОЛЕНД» та належить іншій фізичній особі.

Власник земельної ділянки, ТОВ Маслоленд та інші заінтересовані особи (власник торгового павільйону, оцінку якого провели у рамках ВП) подавали відповідні заяви до Дрогобицького ДВС щодо вчинення виконавчих дій щодо об`єкту, який є чужою власністю та не належить боржнику. Але не отримали жодної відповіді з цього приводу. А державним виконавцем не було вчинено жодних дій щодо усунення зазначених порушень.

Державний виконавець не перевірив належність майна боржнику та не відреагував на заяви третіх осіб.

Таким чином, оцінка проведена щодо об`єкта, який не є власністю боржника, що свідчить про істотне порушення закону. Фактично державним виконавцем було здійснено опис та оцінку майна, яке не належить боржнику, що свідчить не лише про порушення порядку оцінки, а й про відсутність самого об`єкта виконавчих дій. За таких обставин звіт про оцінку не може вважатися таким, що стосується майна боржника, а отже є юридично нікчемним та не породжує жодних правових наслідків.

Розгляд справи призначено на 05.10.2026.

05.10.2026 від скаржниці надійшла заява про відвід.

Ухвалою від 05.10.2026 у заяві скаржниці про відвід відмовлено.

05.10.2026 розгляд справи відкладено на 22.10.2026.

Скаржниця в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлена належним чином, подала клопотання про відкладення.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею

Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Згідно з ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Скарга на дії державного виконавця подана 23.03.2026. Скаржниця неодноразово заявляла клопотання про відводи суддям, подавала клопотання про відкладення, відтак вчиняла дії з метою затягування розгляду скарги о суті.

З огляду на викладене, враховуючи належне повідомлення скаржниці про дату, час і місце судового засідання, а також положення ст. 450 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги за її відсутності.

Представник Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судовому засіданні заперечує щодо скарги.

Стягувач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення скарги.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, приходить до наступного.

Нормами статей 12, 13, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Суд встановив, що в провадженні Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження №79640616 від 19.11.2025, в якому об`єднано виконавчий лист Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №442/5699/21, виданий 03.08.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 295000 доларів США, що станом на 27.06.2022 становить 8628750,00 грн. та судові витрати по справі по сплаті судового збору у розмірі 28477,15 грн. та інші виконавчі документи.

З висновку про вартість майна №0217-Л вбачається, що об`єктом оцінки є нежитлове приміщення, а саме торгове приміщення №90 торгової будівлі ХІІ блоку «Б» літ. «Д-1», загальною площею 14,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Власником об`єкту оцінки є ОСОБА_1 . В результаті проведення оціночних процедур оцінювач зробив висновок, що ринкова вартість об`єкта оцінки станом на дату оцінки (20.02.2026) становить ( без ПДВ) 180000,00 грн.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.10.2026 вбачається, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, загальна площа (кв.м): 14,6, матеріали стіни: цегла. Опис: торгове приміщення №90 торгової будівлі ХІІ блоку «Б» літ. «Д-1». Аредса: АДРЕСА_1 .

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.03.2024 визнати недійсним договір іпотеки від 30.06.2022, зареєстрований в реєстрі за №508, предметом якого є нежитлове приміщення (торгове приміщення) № НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , торгової будівлі XII блоку «Б» літ. «Д-1», загальною площею 14,6 кв.м., та земельна ділянка площею 0,1200 га, розташована за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, село Лішня; кадастровий номер 4621284800:02:002:0099; цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), який укладений між ОСОБА_1 (ідентифікаційний код № НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 (ідентифікаційний код № НОМЕР_3 ), посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою Миколою Миколайовичем, та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер запису про іпотеку - №47210168, дата, час державної реєстрації: 30.06.2022 14:21:36, номер запису про обтяження - №47209990, дата, час державної реєстрації: 30.06.2022 13:58:19; номер запису про іпотеку - № 47209765, дата, час державної реєстрації: 30.06.2022 13:49:09, номер запису про обтяження - № 47209235, дата, час державної реєстрації: 30.06.2022 12:49:36. Скасувано заборону на нерухоме майно та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер запису про обтяження - №47209990, дата, час державної реєстрації: 30.06.2022 13:58:19 на нежитлове приміщення (торгове приміщення) № НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , торгової будівлі XII блоку «Б» літ. «Д-1», загальною площею 14,6 кв.м., та номер запису про обтяження - №47209235, дата, час державної реєстрації: 30.06.2022 12:49:36 на земельну ділянку площею 0,1200 га, що розташована за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, село Лішня; кадастровий номер 4621284800:02:002:0099; цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які внесені приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда Миколою Миколайовичем на підставі договору іпотеки від 30.06.2022, серія та номер 508.

З постанови старшого державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ступницької С.С. про опис та арешт майна(коштів) боржника ОСОБА_1 вбачається, що описано та накладено арешт на нежитлове приміщення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1767746846106, загальна площа (кв.м):14,6, матеріали стін: цегла, опис: торгове приміщення №90 торгової будівлі ХІІ блоку «Б» літ. «Д-1». Аредса: АДРЕСА_1 . На описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним: не відчужувати, не знищувати, не користуватись.

З скарги від 19.01.2026 вбачається, що ОСОБА_5 звернулась із такою скаргою до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо протиправних дій державного виконавця, у якій зазначає, що зі слів представників підприємства ТОВ «Маслоленд», державний виконавець ОСОБА_6 здійснювала фотографування торгового павільйону, позиціонувала це майно як таке, що належить якомусь боржнику ОСОБА_7 у виконавчому провадженні, вона створила реальну загрозу подальшому опису та продажу цього майна. Торговий павільйон належить її батьками, батьки не є боржниками. Жодних документів, які б підтверджували належність цього майна боржнику, не існує і вони не перевірялись державним виконавцем.

З відповіді начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пахоліка Ростислава вбачається, що державним виконавцем здійснювався опис та арешт нежитлового приміщення №90, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1767746846106, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , торгової будівлі ХІІ блоку «Б» літ. «Д-1», загальною площею 14,6 кв.м., яке згідно даних ДРРП належить ОСОБА_1 на праві власності. Проте жодної фотозйомки під час опису майна не здійснювалось.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.10.2026 вбачається, що відсутня інформація щодо належності ОСОБА_5 будь-якого майна. Тобто твердження ОСОБА_5 про те, що під час оцінки та опису майна було оцінено саме її майно спростовуються таким витягом , оскільки жодного майна у ОСОБА_5 немає.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Як зазначено у п.8 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/59, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 02.04.2012 року №489/20802 в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року № 1302/29432 для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна (майнових прав) - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача.

Відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та п.51 Національного Стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» визначено, що незалежна оцінка майна проводиться на підставі договору на проведення оцінки між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (абзац третій частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі (частина перша статті 5 Закону про оцінку майна).

Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця (частина третя статті 20 Закону про виконавче провадження).

Оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності, зокрема, зобов`язані дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог Закону про оцінку майна та нормативно-правових актів з оцінки майна, забезпечувати об`єктивність оцінки майна, повідомляти замовника про неможливість проведення об`єктивної оцінки у зв`язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають (згідно із статтею 13 Закону про оцінку майна).

Згідно з ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Експерт несе кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження, про що він має бути попереджений виконавцем. Збитки, завдані сторонам внаслідок видачі завідомо неправдивого висновку, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом. За недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач - кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений виконавцем (частина п`ята статті 20 Закону про виконавче провадження).

Відповідно до приписів ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Частиною 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою КМУ від 10 вересня 2003 №1440 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Згідно з статтею 12 Закону про оцінку майна та умовами абзацу сьомого пункту 51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна передбачає складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки. Пункти 56 та 57 Національного стандарту №1 передбачають, що висновок про вартість об`єкта є складовою частиною такого звіту.

Звіт про оцінку майна підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (згідно із пунктом 59 Національного стандарту №1). Висновок підписується оцінювачем (оцінювачами), який безпосередньо проводив оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (абзац третій пункту 60 Національного стандарту № 1).

Оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна згідно із законодавством (абзац перший пункту 55 Національного стандарту № 1).

Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах. Даним Стандартом (п.п.50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися у відповідності до Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна» з урахуванням вимог Національного стандарту №1, яким визначено загальні засади.

Згідно з приписами п. 50 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до п. 51 вказаного Національного стандарту незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: - укладення договору на проведення оцінки, - ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Разом з цим абз. 14 пункту 3 Національного стандарту №1 зазначає, що необ`єктивна оцінка - оцінка, яка ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних, навмисно використаних оцінювачем для надання необ`єктивного висновку про вартість об`єкта оцінки (абзац чотирнадцятий пункту 3 Національного стандарту №1).

Неякісна (недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування (абзац п`ятнадцятий пункту 3 Національного стандарту №1).

Згідно частини 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку.

Якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення.

У разі заперечення однієї із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна.

Пунктом 62 Національного стандарту №1 передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та осіб, які заінтересовані у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна.

Рецензування здійснюється відповідно до вимог «Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв» затвердженого наказом Фонду державного майна України №1585/1 від 31 жовтня 2011 року.

Згідно з п.4.1 даного Положення відповідно до положень статті 4 Закону, рецензування звіту про оцінку майна полягає в його критичному розгляді та наданні висновків щодо його повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна в порядку, визначеному Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначене конституційне положення знайшло своє відображення у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з приписами частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Відповідно до положень частин першої - третьої та п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку.

У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Таким чином, законодавець визначив порядок оскарження результатів визначення вартості чи оцінки майна, а саме в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення шляхом звернення до суду.

При цьому аналіз статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, зокрема і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Крім того, за змістом Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Таким нормативно-правовим актом з оцінки майна, зокрема є Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, з наступними змінами (далі - Національний стандарт № 1).

Відповідно до пункту 1 Національний стандарт № 1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Пункт 50 Національного стандарту № 1 визначає підготовчий етап, що передує проведенню незалежної оцінки майна, пункт 51 - послідовність проведення незалежної оцінки, а пункт 56 - відомості, які повинен містити звіт незалежної оцінки.

Крім того, статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 20.03.2026 державним виконавцем направлено на електронну адресу ОСОБА_1 повідомлення про вартість арештованого майна.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до державного виконавця із запереченням проти звіту про оцінку та останнім рецензування звіту не призначалося.

Виходячи з викладеного та беручі до уваги, що державним виконавцем здійснено виконавчі дії у строк та за вимогами чинного законодавства України , заявник своє право на рецензування не використав та не надав суду належного доказу, передбаченого Національним стандартом №1, неякісної (недостовірної) оцінки Звіту про оцінку майна від 20.06.2026, суд приходить до висновку про відсутність підставу визнанні неправомірними дій державного виконавця та відмовляє у задоволенні скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 129-1 Конституції України, ст. ст. 10, 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного Стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» , суд

постановив:

у задоволенні скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник, якому повна ухвала не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з часу вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 26.10.2026.

Суддя Нагірна О.Б.