Ухвала суду № 140926247, 23.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/11473/26 1-кс/335/3741/2026

23 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 , подане в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під № 62025140160001814 від 18.12.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, такого, який не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та такого, що фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , який проходив службу на посаді курсанта 5 навчального взводу 4 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», раніше неодноразово судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2026 до слідчого судді надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування, без визначення застави.

В обґрунтування клопотання слідчий послалась на таке.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 08.09.2025 № 261, військовослужбовця за мобілізацією солдата ОСОБА_4 , призначено на посаду курсанта 5 навчального взводу 4 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат».

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому, відповідними Указами Президента України, правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

29 вересня 2025 року, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, самовільно залишив місце служби, а саме місце дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_3 , після чого, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до затримання його працівниками поліції 21.10.2026.

Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_4 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 408 КК України дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

21.10.2026 о 17:30 годині в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

22.10.2026 ОСОБА_4 , обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтовується існуванням ризиків, зазначених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, пославшись на факти та доводи, викладені у ньому.

Підозрюваний ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання частково, просив обрати щодо нього запобіжний захід у виді домашнього арешту. Посилався на те, що військову частину він дійсно залишив, але не з метою ухилення від військової служби, після залишення військової частини перебував у місті Запоріжжі, не переховувався, проживав разом із жінкою, яка перебуває у стані вагітності, жив за рахунок випадкових неофіційних заробітків, бажає повернутись для проходження військової служби.

Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_5 , також проти задоволення клопотання заперечувала, посилаючись на те, що кваліфікація інкримінованого ОСОБА_4 діяння є помилковою і штучно завищеною, оскільки у витягу з ЄРДР у фабулі вчиненого кримінального правопорушення зазначено про тимчасове залишення місця проходження військової служби. ОСОБА_4 від військової частини та від органу досудового розслідування не переховувався, неодноразово був затриманий зональним відділом Військової служби правопорядку, однак в подальшому жодних дій з ним ніхто не проводив, про його місцезнаходження було відомо і тому, що у листопаді 2025 року він був засуджений Вознесенівським районним судом міста Запоріжжя за ч. 1 ст. 190 КК України, перебуває на іспитовому строку, умови випробування не порушував. Тому захисник також вважала за можливе обмежитись домашнім арештом.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Як випливає з доданих до клопотання матеріалів кримінального провадження, станом час вирішення питання про запобіжний захід обґрунтованість підозри підтверджується доданими до клопотання доказами, і самим підозрюваним оспорюється лише у питанні кримінально-правової кваліфікації.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.

Відтак, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, зазначених вище, а також пояснень підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення. Надання остаточної оцінки суперечностям між фабулою інкримінованого правопорушення та його кваліфікацією виходить за межі повноважень слідчого судді і не впливає на наявність ризиків, якими обґрунтоване клопотання.

Щодо наявності ризиків.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що на теперішній час існують такі заявлені органом досудового розслідування судом ризики, що визначені у ст. 177 КПК України:

- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;

- ризик незаконного впливу на потерпілого;

- ризик вчинення нового кримінального правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створитимуть загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема, доказами на обґрунтування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується, - можуть бути документи, довідки про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що вказані у клопотанні ризики існують і мають ступінь вірогідності, необхідну та достатню для взяття підозрюваного під варту.

Так, діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , є умисним особливо тяжким злочином, що тягне покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років. Ця обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (Clooth v. Belgium (Клоот проти Бельгії), § 40).

У зв`язку з цим слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, покинув місце несення військової служби, протягом тривалого часу до проходження військової служби не повернувся, чого не заперечував.

Доводи сторони захисту щодо того, що ОСОБА_4 протягом декількох місяців не переховувався від органу досудового розслідування, спростовуються матеріалами, доданими до клопотання.

Ризик вчинення нового кримінального правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_4 вже після залишення місця несення військової служби, вироком Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 24.11.2025 був засуджений за ч. 1 ст. 190 КК України до двох років позбавлення волі з іспитовим строком один рік. Відповідно до листа Вознесенівського РВ Філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області від 23.10.2026, засуджений ОСОБА_4 протягом іспитового строку порушував порядок і умови звільнення від відбування покарання з випробуванням, що мало вираз у неодноразових неявках до органу пробації для реєстрації, у зв`язку з чим до суду було направлено подання про скасування іспитового строку і направлення засудженого для реального відбування покарання.

Отже, інкриміноване в межах цього провадження кримінальне правопорушення, ймовірно, ОСОБА_4 продовжував вчиняти, перебуваючи на іспитовому строку, що вказує на наявність у нього стійких внутрішніх установок, направлених на нехтування своїми обов`язками, вчинення протиправних діянь.

Щодо ризику впливу на свідків слідчий суддя виходить з того, що сторона обвинувачення не надала переконливих доказів того, що підозрюваний у своїй поведінці проявляв спроби такого впливу як у цьому, так і в інших кримінальних провадженнях, а тому наявність такого ризику не припущенням, яке не є обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення у тому, що неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те, що підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку військовослужбовець ОСОБА_4 повинен повернутися до місця мешкання, реєстрації або місця служби, тобто до підрозділу військової частини, яка в будь-який час може змінити своє місце розтушування, що створить умови та змогу військовослужбовцю ОСОБА_4 здійснювати вплив на свідків та переховуватися від органу досудового розслідування. З огляду на вище викладене буде неможливо ефективно забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою підозрюваного, що дасть останньому можливість переховуватись від правосуддя, надасть останньому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду та здійснювати тиск на свідків, щоб останні відмовились від свої показань.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що вказаний запобіжний захід в умовах воєнного стану, позбавляє військовослужбовця виконувати свій конституційний обов`язок, що не кореспондується із ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, в свою чергу обрання відносно підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, створить передумови для переховування військовослужбовця ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду. Більше того, за таких обставин військовослужбовець ОСОБА_4 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні будь-яким чином.

Крім цього, суд при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, повинен з`ясувати технічні можливості реалізації вказаного виду запобіжного заходу та наявність електронних засобів контролю, які передбачені для виконання даного виду запобіжного заходу, з метою забезпечення своєчасного запобігання можливим спробам підозрюваного невиконання вимог обраного відносно нього запобіжного заходу.

Водночас, необхідно брати до уваги і саму особистість підозрюваного, враховуючи його репутацію, соціальні зв`язки тощо.

Так, сторона захисту не надала жодного документу на підтвердження фактичного місця проживання підозрюваного, правових підстав такого проживання, складу сім`ї тощо.

За таких обставин обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту є неможливим.

Щодо взяття підозрюваного на поруки жодна особа до слідчого судді не зверталась.

Разом з тим слідчий суддя не вбачає підстав для взяття підозрюваного під варту без визначення застави.

Як підкреслив КСУ усвоєму Рішенні від 21.07.2026 № 9-р(ІІ)/2026, правовий сенс інституту застави як засобу, що є менш обтяжливим втручанням держави у право на свободу та особисту недоторканність, гарантоване частиною першою статті 29 Основного Закону України, полягає в тому, що особа має реальну можливість замінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді застави, беручи на себе одночасно процесуальні обов`язки, які випливають із досягнення завдань кримінального провадження. Застосування застави уможливлює досягнення цих завдань без застосування до підозрюваного чи обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою.

Відтак, самий статус військовослужбовця та кваліфікація діяння, в якому він підозрюється, не може бути єдиною і достатньою підставою для позбавлення підозрюваного можливості вийти з-під варти під заставу, а інших доводів сторона обвинувачення не надала.

З урахуванням цього, слідчий суддя вважає за можливе і необхідне визначити мінімально можливий за законом розмір застави як умови звільнення підозрюваного з-під варти.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з правом звільнення під застави.

Визначити відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266240,00 грн. (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень 00 коп.), яка може бути внесена на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за наступними реквізитами: Отримувач - ТУ ДСА в Запорізькій області, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер розрахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172, призначення платежу застава ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У разі звільнення з-під варти під заставу покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

1) прибувати до слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження, прокурора, суду за першою вимогою;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця перебування (несення військової служби);

3) не покидати м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора, суду;

4) утримуватися від спілкування із особами, про яких йому відомо, що вони є свідками у цьому кримінальному провадженні.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , роз`яснити підозрюваному чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов`язки, що покладаються у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та наслідки їх невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії цієї ухвали та строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 21.10.2026 до 19.12.2026 включно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою, - протягом п`яти днів з дня отримання повного тексту ухвали..

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Повний текст ухвали оголошений о 13 год. 15 хв. 26.10.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1